Господарські спори у сфері інтелектуальної власності, Причини виникнення господарських спорів у сфері інтелектуальної власності - Розгляд спорів у сфері інтелектуальної власності господарськими судами

Причини виникнення господарських спорів у сфері інтелектуальної власності

Причинами господарських спорів, що виникають у сфері інтелектуальної власності є конкретні обставини, що виникли під час використання сторонами в господарській діяльності об'єктів права інтелектуальної власності та сформували конфліктну ситуацію між ними: суперечку стосовно чинності та належності прав на об'єкт права інтелектуальної власності або обов'язків з ним пов'язаних. Серед них необхідно виділити ті, що обумовлюються діями неправомірного характеру, тобто правопорушеннями (наприклад, пропонування для продажу продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом на винахід), та ті, що обумовлюються правомірними діями суб'єктів спору (наприклад, звернення до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів та послуг, який не використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва, звернення до суду з вимогою визнання права попереднього користувача особою, якій таке право належить). Крім того, серед причин виникнення аналізованих спорів також видається доцільним виділити такі, що хоча і мають форму неправомірних дій, проте такими за своєю суттю визначені бути не можуть. Зокрема, мова йде про вчинення дій, що порушують права інтелектуальної власності, суб'єктом господарювання, який не був обізнаний та не міг бути обізнаний про існування прав інтелектуальної власності в іншої особи. Спільним для всіх вище вказаних причин є їх обумовленість прагненням суб'єктів спору захистити свої права та охоронювані законом інтереси.

Аналіз правозастосовної практики показує, що виникнення більшості господарських спорів у сфері інтелектуальної власності обумовлюється вчиненням правопорушень. При цьому причиною більшості правопорушень є бажання господарюючих суб'єктів задовольнити свій економічний інтерес, отримати матеріальну вигоду всупереч вимогам законодавства. Так, неправомірно використовуючи добре відомий знак при реалізації тих чи інших товарів (наданні послуг) середньої або низької якості, суб'єкт господарювання - порушник має на меті за рахунок відомості серед споживачів використовуваного позначення, що асоціюється з вищим рівнем якості, збільшити кількість реалізованого товару (обсяг наданих послуг) за вартістю більш якісного. А неправомірно використовуючи той чи інших винахід (корисну модель) у виробництві своєї продукції, суб'єкт господарювання - порушник прагне, з однієї сторони, за рахунок використання переваг винаходу (корисної моделі) створити максимально рентабельне та економічно вигідне виробництво, а з іншої, бажає зекономити на коштах, необхідних для розробки винаходу (корисної моделі), а також ліцензійних платежах правовласнику відповідного патенту.

Окремо серед правопорушень, що спричиняють виникнення господарських спорів у сфері інтелектуальної власності, доцільно виділити вчинення дій, неправомірний характер яких проявляється не відразу. Зокрема, вказане стосується вчинення дій, що належать до так званого явища "кіберсквоттінгу", яскравим прикладом якого в Україні став спір про права на знак для товарів і послуг GOOGLE, що розглядався Господарським судом міста Києва за справою № 20/165. Так, причинами виникнення вказаних спорів, є низка дій, першою з яких є реєстрація господарюючим суб'єктом того чи іншого знаку для товарів та послуг та (або) реєстрація ним на своє ім'я відповідного доменного імені. При цьому вказані реєстрації здійснюються таким суб'єктом у повній відповідності з вимогами законодавства. Однак, насправді, вчиняючи зазначені дії, господарюючий суб'єкт не має наміру використовувати зареєстровані об'єкти для забезпечення своєї діяльності. Метою такого суб'єкта є створення в подальшому перешкод конкретному суб'єкту господарювання, який не вчинив своєчасної реєстрації використовуваного (в тому числі, в доменному імені) позначення, недопущення виходу на ринок продукції конкуруючих суб'єктів, а також одержання вигоди в наслідок "продажу" прав на такий зареєстрований знак. Зазвичай вказане має місце у випадку здійснення недобросовісної реєстрації знаку, відомого в певному секторі ринку стосовно того чи іншого суб'єкта господарювання або загальновідомого (добре відомого) знаку. Розкриваючи зміст такої недобросовісної реєстрації знаку, Г. Боденхаузен зазначає, що "недобросовісність зазвичай має місце, якщо особа, яка реєструє або використовує знак, здатний спричинити змішування, знає загальновідомий знак та, напевно, має намір використати можливе змішування загальновідомого знаку з тим, який вона реєструє або використовує" [34, с. 110]. При цьому характер дій суб'єкта-порушника, як правило, хоча і є по суті неправомірним та умисним, має такий зовнішній вираз, що цілком відповідає наявному правовому регулюванню, в тому числі, закріпленому принципу "first come - first get": перший звернувся за реєстрацією знаку для товарів і послуг або доменного імені - перший отримав правову охорону. Зважаючи на зазначене важливо завчасно попередити можливість здійснення вказаних порушень, а відповідно й формування аналізованих господарських спорів. Зокрема, видається доцільним врахувати досвід законодавчого забезпечення боротьби з вказаними порушеннями, наявний в США, де вказані відносини регулюються спеціальним законодавчим актом "Про захист споживачів від кіберсквоттінгу".

Разом з тим, не правильно вважати, що суб'єкт господарювання - порушник прав інтелектуальної власності абсолютно не залежить від володільця таких прав. Поведінка володільця об'єкту права інтелектуальної власності може безпосередньо впливати на здійснення правопорушень у сфері інтелектуальної власності, та виникнення відповідних спорів, шляхом створення передумов виникнення таких спорів. Так, на нашу думку, варто погодитись з С. А. Сударіковим, що володілець прав на винахід (корисну модель), прагнучи зберегти наявне у нього монопольне положення в тій чи іншій галузі та відмовляючи іншим суб'єктам господарювання у видачі ліцензій на використання того чи іншого об'єкта права інтелектуальної власності або встановлюючи невиправдано високу вартість такої ліцензії, може, сам того не бажаючи, підштовхнути таких господарюючих суб'єктів на вчинення неправомірних дій по використанню відповідного винаходу (корисної моделі) [70, с. 304-305]. Вказане звичайно не означає, що такому суб'єкту господарювання - володільцю не потрібно захищати свої права та інтереси, однак, дозволяє зрозуміти, що розпоряджаючись наявними правами інтелектуальної власності важливо брати до уваги реальні умови та відносини, в яких використовується той чи інший об'єкт, а також пам'ятати про практичну неможливість абсолютно захистити себе від порушень.

Спільною рисою господарських спорів у сфері інтелектуальної власності, обумовлених вчиненням неправомірних дій (правопорушенням), на нашу думку, є наявність прав інтелектуальної власності тільки у однієї сторони спору.

На відміну від них господарські спори, що виникають у сфері інтелектуальної власності внаслідок вчинення правомірних дій, характеризуються наявністю тих чи інших прав інтелектуальної власності в обох сторін спору. Вказане, наприклад, характерне для спорів про визнання права попереднього користувача об'єктом права інтелектуальної власності. Так, суб'єкт господарювання, який звертається до суду з вимогою визнати в нього право попереднього користувача тим чи іншим об'єктом права інтелектуальної власності, має визначений законодавством обсяг прав на спірний об'єкт (право на безоплатне продовження здійсненого раніше використання об'єкту або використання, яке передбачалося здійсненою суб'єктом підготовкою), водночас і власник зареєстрованого об'єкту, безперечно є носієм прав інтелектуальної власності.

Господарським спорам, що характеризуються відсутністю вчинення правопорушення, як причини спору, як правило, властива відсутність відкритого конфлікту між сторонами. Вказане може мати місце, зокрема, при розгляді справи про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг, в зв'язку з його невикористанням суб'єктом господарювання - володільцем прав на знак, який первинно був зареєстрований без мети створення перешкод для інших господарюючих суб'єктів, в тому числі, безпосередніх конкурентів.

Особливістю спорів у сфері інтелектуальної власності є те, що причиною їх виникнення може бути не тільки вчинене правопорушення, а й правопорушення, що може бути вчинене в майбутньому. Так, наприклад, особа може в адміністративному порядку оскаржити подану заявку на реєстрацію об'єкта права інтелектуальної власності, якщо вважатиме, що реєстрація прав на об'єкт права за такою заявкою порушить її права чи інтереси (в тому числі, як власника прав на раніше зареєстрований схожий до ступеню змішування об'єкт), або, як було вище зазначено, особа може звернутись до суду з позовом про дострокове припинення чинності правоохоронного документу на об'єкт права інтелектуальної власності, оскільки чинність такого документу в майбутньому може завадити їй у реєстрації тотожного чи схожого до ступеню змішування позначення. Правова природа вказаних господарських судових спорів визначає можливість їх віднесення до прогібіторних позовів.

Зважаючи на те, що ГПК України, як обов'язкову умову звернення до господарського суду, визначає наявність в особи порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, або необхідність вчинення заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням [32, ст. 1], вважаємо, що існує ризик неправильного розгляду господарськими судами звернень суб'єктів господарювання щодо захисту їх прав інтелектуальної власності, які можуть бути порушені в майбутньому. За наявного правового регулювання видається можливим виникнення ситуацій, коли вказаним суб'єктам може бути відмовлено у задоволенні пред'явлених вимог у зв'язку з недоведеністю факту порушення прав позивача. Враховуючи вказане, видається доцільним для попередження подібних ситуацій та забезпечення належного захисту прав суб'єктів господарювання внести зміни в господарське процесуальне законодавство та доповнити ч. 1 ст. 1 ГПК України, виклавши її наступним чином: "Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, або за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів щодо яких є підстави передбачати можливість їх порушення у майбутньому, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням".

Слід зазначити, що господарські спори у сфері інтелектуальної власності можуть бути викликані як реально існуючими причинами, так і уявними, тобто такими, що грунтуються на припущенні сторони і насправді не існують (зокрема, якщо вони припускаються внаслідок помилки, обману, неправильного тлумачення норм законодавства тощо). В якості прикладу, першого типу причин можна навести вчинене ліцензіатом порушення умов ліцензійного договору в частині оплати роялті, в свою чергу, прикладом причини виникнення спору, віднесеної нами до другого типу, може бути пред'явлення вимог про припинення порушень прав інтелектуальної власності, пред'явлених до особи, яка насправді, використовує об'єкт права інтелектуальної власності на законних підставах, наприклад, відповідно до субліцензійного договору, про укладення якого власнику об'єкту (ліцензіару) не повідомив його ліцензіат.

Особливістю, яка відрізняє господарські спори у сфері інтелектуальної власності від інших правових спорів, є й те, що для їх виникнення та розвитку не обов'язкова наявність між їх суб'єктами матеріальних правовідносин. Якщо необхідною умовою виникнення більшості правових спорів є наявність реально існуючих відносин між сторонами, або наявність впевненості сторін в тому, що такі відносини існують, то для виникнення господарського спору аналізованої категорії такі умови не обов'язкові. Так, суб'єкт господарювання, що неправомірно використовує об'єкт права інтелектуальної власності не обов'язково повинен бути в матеріальних відносинах з володільцем прав на такий об'єкт. Відсутність правовідносин між суб'єктами господарювання в такому випадку не буде виключати факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів суб'єкта господарювання у сфері інтелектуальної власності та не перешкоджатиме йому реалізувати право на звернення до суду. Вказане цілком відповідає закріпленій господарським процесуальним законодавством вимозі, відповідно до якої обов'язковою умовою звернення з позовною заявою є необхідність захисту порушеного права чи оспорюваного інтересу для ініціатора спору, а не наявність матеріальних правовідносин між сторонами.

Формування вище зазначених передумов виникнення господарських спорів у сфері інтелектуальної власності саме по собі не має обов'язковим наслідком виникнення судового спору між суб'єктами господарювання. Так, господарюючі суб'єкти можуть свідомо утримуватись від усунення наявного між ними конфлікту, або наявні між сторонами спірні відносини можуть бути ними вирішені в досудовому порядку, в тому числі, шляхом переговорів. Безпосереднім "поштовхом" виникнення судового спору аналізованої категорії, на нашу думку, є інтерес суб'єктів господарювання, порушений внаслідок існування вище зазначених передумов, який не може бути реалізований (захищений) за наявних умов в тій чи іншій формі будь-яким іншим чином, ніж шляхом розгляду спору господарським судом. При цьому, необхідною умовою для існування та розвитку судового господарського спору у сфері інтелектуальної власності є одночасне існування взаємовиключних тверджень щодо одного предмету. Так, наприклад, необхідною умовою існування господарського спору про заборону виготовлення продукції з використанням винаходу, захищеного патентом, є висунення суб'єктом господарювання - власником прав за відповідним патентом вимоги заборонити вчинення вказаних дій, та заперечення цієї вимоги господарюючим суб'єктом - потенційним порушником, наприклад, на підставі того, що при виробництві продукції ним не використовуються технічні рішення захищені патентом. Якщо одна зі сторін судового провадження погоджується з позицією висловленою іншою стороною щодо прав на той чи інший об'єкт права інтелектуальної власності, та не заперечує проти пред'явлених вимог, спір між такими господарюючими суб'єктами фактично відсутній.

Похожие статьи




Господарські спори у сфері інтелектуальної власності, Причини виникнення господарських спорів у сфері інтелектуальної власності - Розгляд спорів у сфері інтелектуальної власності господарськими судами

Предыдущая | Следующая