Вступ - Вчення Макіавеллі

Проблемами оптимальної взаємодії політики і моралі на різних етапах розвитку суспільно-політичного життя переймалися філософи та історики, соціологи й політологи. З огляду на необхідність досягнення гармонійної взаємодії між політикою і мораллю важливе значення має з'ясування причин, що зумовили розрив між ними, аналіз форм взаємодії практично-політичної діяльності людей із загальнолюдською мораллю, єдність яких забезпечує гуманістичне регулювання співвідношення цілей та засобів у політиці.

Звичайно ж, моральність політики - величина відносна. В стабільних демократичних режимах мораль є одним з найважливіших джерел взаємоиоважного діалогу еліти і населення. Водночас окремі політичні процеси здатні значно понизити морально допустимі межі політичних вчинків. У 1919 році, благословляючи створення інституту заложників (білих офіцерів), Троцький писав: мораль підкоряється інтересам революції, мета (демократія і соціалізм) виправдує, при відомих умовах, такі засоби, як насильство, неправда та вбивство, якщо вони "справді ведуть до визволення людства", таке ототожнення моралі та політики ще більш згубне для теорії і практики, аніж ігнорування політикою моральних цінностей, критеріїв.

Мета: довести, що політика і мораль розмежувалися з плином часу; дослідити політичні вчення Н. Макіавеллі.

Актуальність: якщо у свій час Макіавеллі був єдиним хто розмежовував політику і мораль, у нас чс залишились одиниці хто їх не розмежовує. Думка про розділення є сформованої і лише допрацьовується певними аргументами.

Похожие статьи




Вступ - Вчення Макіавеллі

Предыдущая | Следующая