ВСТУП - Політична комунікація

В Україні політичні комунікації тільки зараз починають займати належне місце в житті суспільства. Їхнє вивчення в останні роки стало одним з основних напрямків розвитку політичної науки.

Початок вивченню цієї тематики було покладено в 20-і роки минулого сторіччя. Істотним кроком у розвитку цієї галузі наукового знання з'явилися дослідження, присвячені ролі медіа у формуванні політичного порядку. Правда, політичні комунікації в основному розглядалися як публічні інформаційні процеси й були предметом міждисциплінарних досліджень.

Політичну інформацію передає спеціальна сукупність вербальних структур, які використовуються у сфері політики, що являє собою політичну мову. Огляд літератури показав, що серед дослідників немає єдиного підходу до визначення даного явища. Оптимальними визначеннями, на думку Л. А. Нагорної, можна вважати ті, які характеризують політичну мову як сукупність дискурсивних практик, що формують сферу політичної комунікації. Російський дослідник А. Чудінов визначає політичну мову як особливу підсистему національної мови, призначену для політичної комунікації, тобто для пропаганди тих чи інших ідей, емотивного впливу на громадян, вироблення суспільного консенсусу.

Політична мова відбиває політичну реальність, змінюється разом з нею і водночас бере участь у її створенні і видозмінюванні, а тому ця тема буде завжди актуальною для вивчення.

Теоретичне обгрунтування політичної комунікації заклали дослідження Н. Вінера, К. Шеннона, У. Уивера, М. Бубера, Ю. Хабермаса, Н. Лумана, Ф. де Соссюра, Р. Якобсона, А. Тоффлера й багатьох інших теоретиків, що працювали й працюють в області вивчення цієї проблеми.

Похожие статьи




ВСТУП - Політична комунікація

Предыдущая | Следующая