Вступ - Особливості нестандартних підходів на уроках української мови в початковій школі

Актуальність проблеми. У нових соціально-економічних умовах розбудови незалежної держави зростає значення проблеми формування соціально активної, духовно багатої особистості. Тому, цілком закономірно, що дедалі більшої ваги набуває питання забезпечення високої культури мови й мовлення в усіх сферах життя.

Сучасна концепція освіти й виховання ставить перед педагогами комплекс нових завдань і вимог. На це впливають такі чинники як зміна суспільних пріоритетів, розвиток суспільства, розвиток педагогіко-психологічних наук тощо. Тому зараз вся увага вчителів і методистів звернена на вироблення нових підходів і форм навчання, які спираються на специфіку певного навчального предмету.

Актуальність даного дослідження зумовлена соціальною, педагогічною та методичною значимістю проблеми. Розбудова національної системи освіти ставить нові вимоги до формування особистості. Глибоке знання державної мови, культури мови та літератури рідного народу є сьогодні засобом дальшого зміцнення суверенітету держави, громадського виховання підростаючого покоління, залучення його до високих духовних надбань народу, загальнолюдських моральних цінностей.

Не секрет, що навчальна програма з рідної мови складна і перенасичена. Аналіз досліджень з теорії і практики навчання української мови в загальноосвітній школі свідчить про те, що сьогодні в ньому багато застарілого, того, що потребує оновлення. Шкільне навчання за своїм характером було і залишається екстенсивним із властивим йому не стільки якісними, скільки кількісними показниками. Це призводить до надмірного розширення навчального плану, збільшення кількості годин й обсягу програмового матеріалу, надмірного вживання на уроці різних методів і засобів навчання. Тому виникає ситуація одноманітності під час презентації мовних явищ, методичної недосконалості уроків, зокрема переважання вербального заучування, відсутності належної комунікативної спрямованості занять тощо.

Нині мовна освіта в Україні передбачає вдосконалення навчального процесу, наближення його до вимог сучасного суспільства, яке потребує високоосвічених, інтелектуально розвинених людей. Однією з умов досягнення цієї мети є підвищення рівня викладання мови, пошук нових підходів до навчання мови в школах різних типів.

В методичній практиці традиційне навчання пов'язується з уроком. На уроці вчитель передає школярам знання, формує їхні вміння та навички й оцінює результати цього процесу. Але традиційне навчання в основі своїй є репродуктивним, знання й способи діяльності передаються учням у готовому вигляді, тобто націлені на відтворююче засвоєння.

Спроби відійти від такого типу навчання відомі ще з часів Сократа. У наш час у різних країнах світу визначилася тенденція створювати учнями можливості займати ініціативну позицію в навчальному процесі, а не просто "засвоювати" запропонований учителем (підручником) матеріал, перетворю-вати урок у живе, зацікавлене розв'язання проблем. Саме інноваційний (нетрадиційний) підхід спрямований на створення для учнів можливостей займати активну позицію.

Є й інше розуміння нетрадиційного навчання як навчання з гаранто-ваною високою результативністю.

Серед методистів, які займалися дослідженням інноваційних підходів до навчання варто назвати таких: І. О.Синиця, І. С.Олійник, О. М.Бєляєв, М. І.Пентелюк, Г. М.Гребницький та інші.

У світовій педагогіці можна виділити два основні напрямки нетрадицій-ного навчання:

Модернізація традиційного навчання: оновлення навчального процесу орієнтується при цьому на традиційні дидактичні завдання репродук-тивного навчання;

Інноваційний підхід до навчального процесу пов'язаний передовсім з визначенням мети навчання. Такою метою є розвиток в учнів можливостей засвоювати новий досвід на основі цілеспрямованого творчого і критичного мислення. З цим пов'язана розробка таких моделей навчання як: організація навчально-пошукової, дослід-ницької, навчально-ігрової, моделюючої діяльності. Педагог при цьому виконує роль режисера. Тобто мова йде про систему дій, спрямованих на підвищення ефективності навчання на основі застосування науки і передового досвіду.

Зважаючи на актуальність проблеми, була обрана тема курсового дослід-ження: " Нестандартні технології навчання на уроках української мови в початкових класах".

Об'єктом дослідження є шляхи ефективного застосування нестандарт-них підходів навчання рідної мови у молодших класах.

Предметом дослідження є нестандартні уроки української мови в початкових класах.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні і теоретичному обгрунтуванні особливостей нестандартних підходів на уроках української мови в початковій школі.

Завдання дослідження:

Аналіз різноманітної наукової літератури з проблеми дослідження;

Вивчення методичної документації;

Вивчити технологію та особливості впровадження нестандартних методів навчання на уроках української мови;

Теоретично обгрунтувати ефективні методи та прийоми застосування ігрової діяльності на уроках української мови як засобу оптимізації процесу навчання;

Виділити уміння, необхідні для виконання нестандартних завдань;

Виділити вимоги до системи вправ нестандартного навчання на уроках української мови;

Підвести підсумки курсового дослідження.

Методи дослідження. У відповідності з визначеними завданнями в роботі було застосовано такі методи: теоретичні: (аналіз філософської, культурологічної, психологічної, педагогічної, наукової і методичної літератури з досліджуваної проблеми; узагальнення теоретичних даних, зіставлення, систематизація, класифікація, порівняння); емпіричні: (аналіз документів, педагогічне спостереження, опитування, бесіда, інтерв'ювання, оцінювання).

Похожие статьи




Вступ - Особливості нестандартних підходів на уроках української мови в початковій школі

Предыдущая | Следующая