Виховання розумово відсталих дітей, за допомогою сучасним мас-медіа - Сучасні методи медіа виховання

Більшість традиційних моделей соціалізації піддаються серйозному випробуванню у медіасуспільствах - суспільствах із високотехнологічними аудіовізуальними медіа і розвиненими багатофункціональними медіамережами. У цих суспільствах масмедіа та інші медіа, по-перше, перебирають на себе соціалізаційні функції, які досі виконували традиційні інститути соціалізації, а по-друге, справляють своєю діяльністю численні проблеми й ризики. Зокрема, велику проблему становить надмір у медіасередовищі штучно створених "інформаційних забруднень" та "інформаційно-психологічних агресорів", які включаються в суспільний дискурс і середовище повсякденного існування медіасуспільства, в індивідуальну і масову свідомість, у різні сфери індивідуального і суспільного буття і навіть у суспільні інститути, які за визначенням мали б жорстко це регламентувати. Крім того, у медіасуспільствах виникає й поширюється особливий тип культури - медіакультура, а в базову психосоціальну систему "соціум - особистість", або систему "людина і світ" [37], постульовану К. О.Абульхановою, С. Л.Рубінштейном та іншими вченими, включається впливовий агент-посередник - масмедіа. Відтак більшість соціальних процесів, у тому числі й процес соціалізації, починає опосередковуватися або й визначатися медіа. З огляду на це конкурентоздатну альтернативу традиційним моделям соціалізації в медіасуспільствах становить так звана "модель медіасоціалізації". Згідно з цією моделлю, що раніше дитина починає споживати медіа, що більше часу їм приділяє, що більше медіапродукції споживає і що менше все це контролюється соціалізувальним оточенням, то більше соціальне середовище її повсякденного існування постає для неї як медіасередовище, а її соціалізація розгортається як медіасоціалізація.

Модель медіасоціалізації передбачає, що аудіовізуальні медіа перебирають на себе культурно-просвітницьку, освітньо-виховну та соціалізаційну функції, які досі виконували традиційні інститути соціалізації (сім'я, референтні групи, навчально-виховні заклади, держава, церква). Медіа не просто набувають статусу альтернативного чинника та інституту соціалізації, а й активно витісняють традиційні інституції за межі соціалізаційного процесу. Унаслідок цього складається ситуація [38], за якої ранній розвиток і первинна соціалізація значної кількості дітей, засвоєння ними соціальних знань і нагромадження необхідного життєвого досвіду відбуваються, по-перше, переважно на основі штучних і неприродних для дитячого віку репрезентацій, створених медіа, а по-друге - в умовах браку участі в цьому процесі соціалізувального оточення. Отже, медіасоціалізація означає й неоптимальну організацію життя дітей в умовах медіасередовища.

На основі узагальнення даних, представлених у фаховій літературі з проблематики соціалізації (Г. М.Авер'янова, Н. Ф.Голованова, В. В.Москаленко, Л. Е.Орбан-Лембрик, С. І.Розум), а також емпіричних даних, отриманих під час опитувань молоді, що навчається, та представників її соціалізаційного оточення (учителів, викладачів, батьків), виокремлено універсальні критерії успішної соціалізації (або критерії соціалізованої особистості), які відбивають внутрішню зрілість соціального суб'єкта і поведінковий рівень цієї зрілості:

    1) просоціальність ("присутність у світі", соціальна активність як небайдужість, психологічне включення у відносини із соціумом, готовність із ним взаємодіяти на засадах загальнолюдських цінностей) як опозиція соціальному егоїзмові ("відсутність у світі", використання його у власних егоїстичних інтересах, асоціальність, емоційне відчуження, маргінальність); 2) соціальна мобільність (соціальна активність як активна соціальна дія, просоціальна поведінка, належний рівень цілей і домагань) - як опозиція соціальній іммобільності (громадянській пасивності, поведінці уникання).

Ці критерії дають підстави поділяти суб'єктів соціалізації як таких (і як представників медіааудиторії) на чотири типи:

    1) просоціальний, соціально мобільний (активний, лідерський, орієнтований на суспільно значущі цілі й завдання); 2) просоціальний, соціально іммобільний (інертний, конформний, орієнтований на традиції та ухвалені більшістю соціальні норми й цінності); 3) соціально мобільний, індивідуалістичний (порушник усталеного соціального порядку, орієнтований на суто егоїстичні цілі і завдання); 4) соціально іммобільний, індивідуалістичний (інертний, байдужий, орієнтований на ситуаційні, переважно прагматичні цілі, маргінальний).

Означені критерії і репрезентовані ними показники соціалізації формуються протягом дитинства (первинного соціологічного циклу) на тлі (і при цьому відносно автономно) [39], розгортання суб'єктності учасників соціалізаційного процесу. Тому успішність їхнього формування в повному обсязі доцільно й коректно визначати по завершенні первинного соціалізаційного циклу (по закінченні дитиною загальноосвітньої школи). Універсальні ефекти (і, відповідно, критерії) успішно соціалізованого індивіда може бути вкладено у два великі блоки, які репрезентують: 1) сформовану в нього внутрішню настанову існувати, функціонувати, розвиватися у сфері вимог соціального контролю (власне, його просоціальність - як універсальну внутрішньоособистісну ознаку); 2) практичну його здатність активно діяти і самовдосконалюватися як активний соціальний суб'єкт (власне, соціальну мобільність - як зовнішню, поведінкову ознаку).

До завершення первинного соціалізаційного циклу оцінка ступеня сформованості показників соціалізації має певні особливості, оскільки фактично оцінюється "сировина", "напівфабрикат", а тому природний у цій ситуації висновок про соціалізаційну незрілість є самоочевидним. У зв'язку із цим найбільш загальними (універсальними) критеріями успішності первинної соціалізації є: 1) сформовані стосунки емоційної прив'язаності і довіри між дитиною і соціалізувальним оточенням; 2) готовність дитини взаємодіяти з соціалізувальним оточенням і піддаватися (підпорядковуватися) його впливам; 3) засвоєння і відтворення нею (як активним спадкоємцем) пропонованих соціалізувальним оточенням (як активним спадкодавцем) зразків і норм почуттів, мислення і поведінки [40]. .

Похожие статьи




Виховання розумово відсталих дітей, за допомогою сучасним мас-медіа - Сучасні методи медіа виховання

Предыдущая | Следующая