Технологія виготовлення ляльок-мотанок на уроках праці. - Технологія виготовлення іграшок-мотанок на уроках трудового навчання

Традиційно в українському побуті існувало декілька прийомів виготовлення різноманітних ляльок-мотанок. Їх виконували з матеріалів за особливою технологією, вони мали певні виразні ознаки -- у залежності від функціонального призначення. Так, у порівнянні з ляльками інших регіонів України, на обличчях подільських ляльок немає хреста чи ромба, лице біленьке або ледь розмальоване.

У народній ляльці застосовували декілька принципів створення основи мотанки, що залежали від технологічних особливостей її виготовлення: всі деталі міцно примотували ниткою, вузлики не зав'язували. Для виготовлення ляльки-мотанки брали стрічки з цупкої тканини та клаптики полотна квадратної чи прямокутної форми. Тулуб виконували з клаптиків тканини різної фактури та розмірів. Ляльку оформлювали різноманітними декоративними елементами. Для форми ляльки характерним було пропорційне співвідношення величини голови, тулуба, довжини рук.

Вузлова лялька

Вузлову ляльку виготовляли без допомоги голки з ниткою шляхом зав'язування і накручування. Спільною ознакою "вузлової" ляльки є обличчя з хрестом, виплетеним із кольорових ниток. Існує більш ускладнена внутрішня будова вузлової ляльки -- коли, вив'язавши голову, під нею вив'язували об'єм круглої форми (груди), який підкреслював верхню будову тіла (жіночої фігури) ляльки. Для виготовлення вузлової ляльки застосовують такі матеріали: цупке та м'яке світле полотно, матеріал для набивки, нитки.

У давнину основу вузлової ляльки виготовляли таким способом: у залежності від бажаного ефекту країв складок, у нижній частині ляльки на тканині позначали викрійку тулуба -- квадратну, прямокутну, круглу. Вирізали форму викрійки, потім клали в її центр згорнуту із полотна кульку (бусину) та обтягували у форму кулі так, щоб краї тканини, що спадають, були приблизно однієї довжини. Утворений об'єм фіксували нитками шляхом їх намотування під кулястою формою. Так утворювалась голова. Вузлові ляльки традиційно створювали без голки способом прикручування, прив'язування до голови-вузла різних за величиною та кольором клаптиків тканини.

Потім брали другу бусину й клали під "шию" у створений мішечок, підпираючи її до попередньої стяжки, й фіксували другу кулю ниткою навколо згорнутої тканини. Так утворювався тулуб ляльки.

Для вузлової ляльки-мотанки "руки" робили так: розправляли із пасма тканини, що спадало від голівки, два паралельні краї тканини і збирали на краю у невеличкі пучки, котрі обгортали нитками. Таким чином утворювали манжети сорочки з умовними руками.

У ляльок такого типу були відсутні риси обличчя. Створювали декоративно виразні, яскраві, по-святковому веселі ляльки, що випромінювали художньо-образну привабливість. У селах, де здавна існують традиції створення такої ляльки, метод роботи над останьою позначається словом "крутити".

Лялька-зернинка (зернятко)

Основою ляльки слугує стовпчик-закрутка, виготовлений способом шиття прямокутного шматка полотна у формі трубочки, яку набивали (щільно засипали) зерном. Нижній край міцно хіпували нитками і зав'язували. Потім перетягували стрічкою чи міцною ниткою на лінії шиї. Голову ляльки наповнювали зерном і знову міцно зав'язували ниткою чи зашивалась у верхній частині. Няньку одягали і прикрашали за традиційним народним звичаєм. Такі ляльки-зернинки дарували з побажанням благополуччя, достатку та щастя.

Лялька-немовля

Сповивану ляльку зберігали в сім'ї як обрядову для захисту народженої дитини від злих сил. Її виготовляли у величину немовляти (10-60 см). У народі вважалося, що обмеження доступу до рук дитини робить їх непомітними для злих сил, тому протягом першого року життя немовля було сповиваним і лежало в колисці. Біля нього клали ляльку - немовля, де вона знаходилася до хрещення дитини.

Ляльку-немовля виготовляли в такий спосіб: спочатку складами тканину, потім згортали у "валик", котрий замотували в прямокутну тканину й міцно перетягували ниткою посередині на рівні пупка та на шиї. Утворена голова складала третину пропорції всієї ляльки. Ляльку сповивали в три етапи. Спочатку на голову пов'язували хустку. Для цього квадрат тканини складали по діагоналі та накидали на голову, а кінці хустини хрест-навхрест заводили за спину, не зав'язуючи у вузол. Далі ляльку міцно сповивали шматком тканини. Для цього її клали на прямокутну тканину так, щоб голова виступала за край, після чого один із верхніх кутів тканини заводили за спину. Другий кут також заводили навскіс за спину навхрест першому. Вільну нижню частину тканини накидали зверху і обтягували ним ляльку, не зав'язуючи кінців. На третьому етапі закріплювали пеленку звивальником (широка стрічка або вузький відрізок тканини червоного кольору), утворюючи два хреста спереду.

Ляльки - лихоманки

Спочатку виготовимо менш складні ляльки, котрі в народі називають "12 пропасниць-лихоманок". Технологічна особливість створення образів ляльок-лихоманок полягає в тому, що виготовляють їх із клаптиків різнокольорової тканини у формі однакових дванадцяти квадратів. По центру кожного квадрата кладуть згорнуту тканину для створення голови ляльки. Потім згортають квадратний клаптик та формують голову. Отриманий сувій згинають навпіл, відділяють голову ниткою, щільно обмотуючи в її нижній частині, а потім поверх нитки прив'язують червону стрічку або нитку. Далі формують тіло ляльки в такий спосіб: між частинами складеної тканини вставляють жмуток з тканини (мичку клоччя) і утворений об'єм перев'язують навхрест червоними нитками.

Такий прийом використовують при виготовленні усіх інших ляльок. У давнину всі ляльки причіпляли до червоної стрічки отримували 12 лихоманок, котрі й охороняли людей від хвороб.

Ляльки-мотанки "Капусниця", "Дзвіночок"

Розглянемо технологічні особливості створення ляльки-мотанки, або, як її ще називають народні майстри, ляльки-закрутки. Технологічна особливість прийому виготовлення ляльки полягає в тому, що при її виконанні не використовують голку. Здебільшого застосовують прийом закрутки тканини і зав'язування ниткою чи стрічкою. Послідовність виготовлення ляльки така:

    1. Для роботи готують клаптики світлої тканини розміром, 20х20 см, шматок вати, нитки чи тоненьку стрічку. 2. Одну заготовку (клаптик тканини) згинають у нижньому краї навиворіт на 2-3 см і не дуже сильно закручують всередину. Таким чином готують тулуб ляльки. 3. У двох місцях (умовно на лінії шиї та талії), намотують нитку й міцно перев'язують закрутку. Можна в закрутку тулуба вставити ватний стержень. 4. Виготовляють голову. Для цього використовують другий клаптик-заготовку (квадратик білої тканини), кладуть у середину кужіль вати і, перегнувши по центру клаптик, формують кулю. Потім "голову" накладають на тулуб і міцно затягують нитку, щоб утворилася шия. 5. З інших двох країв у формі трикутників (зсувів), що утворилися навколо голови нижче шиї, формують руки. Для цього підбирають зріз і забирають зайву тканину всередину рукава, кисті рук перетягують ниткою способом обмотки та зв'язуючи її кінці. 6. Два інші трикутники, що залишилися, перев'язують на лінії талії і надають рукам напрям. Разом з руками утворилася блузка. 7. Волосся, коси виготовляють з неширокої стрічки полотна. Спочатку витягують поперечні нитки з обох країв тканини і утворюють бахрому, потім накладають заготовку на голову, прикріплюють "волосся" клеєм і формують зачіску чи заплітають косички зістрічками та бантиками. 8. Сорочку (одну або декілька) вирізають із тканини різного юну (кольору) діаметром 20 см та ЗО см у формі кола, всередині -- невеличкий отвір, і одягають на ляльку. Можна також виготовити пряму спідницю чи сарафан і "вдягнути" закрутку. 9. Виготовлення ляльки завершують оформленням прикрасами, плетеними стрічками, тасьмою, бусинками, пов'язують голову хусткою, зав'язують фартух.

Лялька-мотанка в інший спосіб виготовлення

Виготовляли також ляльку-мотанку і в інший спосіб шляхом виконання таких дій:

    1. Скручували трубочку з картону чи цупкого паперу і загортали в білу тканину. 2. Зверху і знизу підгинали тканину й замотували. 3. Заготовку зав'язували нитками знизу, зверху та посередині де згодом буде зав'язаний пояс на талії. 4. Голову виготовляли окремо. Для цього брали смужку світлі тканини в 2, 5 рази довшу за тулуб ляльки. У центр клали м'який жмуток тканини, складали і замотували в нижній частині нитками 5. Підготовлену голову міцно прив'язували до тулуба так, що довгі смужки тканини були розташовані з боків ляльки. Ці смужи розривали чи розрізали на декілька смужок, які заплітали в косички зліва і справа, створюючи у такий спосіб руки-косички. Рук" косички прив'язували на талії по обидві сторони.

Лялька-мотанка "Масляна"

Для створення образу "Масляної" тулуб ляльки доповнювали певними частинами жіночої постаті ("грудьми"), одягали в хустку, спідницю, фартух та оздоблювали прикрасами. Із двох невеличким квадратів тканини та жмутів здійснювали підготовку грудей. Ці заготовки закріпляли до тулуба ляльки й міцно прив'язували ниткою. Нижче грудей обмотували широкою кольоровою смужкою, яку міцно обв'язували ниткою нижче верхньої частини й формували спідницю -- у верхній частині з оборкою, у нижній -- з широким подолом. Рукави також прикрашали оборками. Виконували їх у такий спосіб: брали дві прямокутні смужки тканини одного кольору зі спідницею, прорізали невеличкі за діаметром отвори, пронизували в них поворозку, стягували і прив'язували їх до основи рук-косичок. Так отримували крильця.

Голову ляльки пов'язували хусткою у формі трикутника з тканини різними способами: а) хустку зав'язували на потилиці; б) намотували хустку навколо лиця і шиї та зав'язували позаду робили на голові "ріжки", які виконували з вузької смужки тканини, зав'язаної в двох місцях у вузли, розташовуючи їх під хустин... До тулуба на рівні пояса прикріплювали фартух з іншої кольорової тканини й обмотували тонко але міцною мотузкою (плетеним поясом), яку зав'язували бантом.

Лялька-мотанка "Дівчинка з косичками"

Основний спосіб виготовлення цієї ляльки полягає в техніці ви конання вузлової ляльки. Для цього використовують такі матеріали та інструменти: квадрати білого та кольорового ситцю, шматки лляної тканини, різнокольорові стрічки нитки, муліне, вату, а також різні за візерунками та формою торочки або тасьма.

Для оформлення прикрасами, вишивкою тощо також застосовують голку з тупим кінцем, ножиці. Так, ляльку простоволосу виконують із ситцевої тканини (можлива й інша тканина). Попередній формують з вати кулясту голову, яку обгортають квадратом білої тканини, потім нитками підв'язують клаптиком кольорової тканини там самим створюючи спідницю (сарафан). Обличчя не прорисовують і не оформляють нитками. Голову пов'язують хусткою.

Ляльку "Дівчинка з косичками" виконують таким чином: з лляного полотна закручують лялька-куватку і фіксують ниткою Заготовку одягають в умовну сорочку та спідницю. Косички (волосся) заплітають з ниток або лляної кужелі. Голову зав'язуюті хустинкою у формі трикутника з кольорового ситцю або прикрашають віночком.

Мотанки в стиллі народної (фольклорної) ляльки.

Лялька в народному вбранні (національному костюмі) більш складна за своїм оформленням і створенням образу. Способи виготовлення ті ж самі, як і при створенні святкової ляльки. Виготовлення її допомагає розвивати у дитини знання про історію народного костюма, національну культуру та традиції, сприяє оволодінню канонами декоративно-ужиткового мистецтва.

Робота над створенням такої ляльки розпочинається з виконаним ескізу проекту народного костюма в техніці колажу, аплікації з кольорового паперу чи кольорових сторінок старих журналів. На картоні виконують ескіз майбутньої ляльки. Далі за ескізом створюють об'ємну ляльку в такій самій техніко-технологічній послідовності, як інші ляльки, тобто створюють основу ляльки одним із способів. Це може бути лялька на трубочці зі щільного паперу, картону, тобто основи підготовленої способом закрутки. Підготовлену основу одягають і прикрашають за рисунком ескізу, відтворюючи об'ємний образ. Прикраси і одяг повинні відповідати конкретному народному костюму.

Лялька-мотанка "Великодня"

Найяскравіше, найрадісніше і найбільш очікуване християненське свято -- Великдень. У давнину до пасхального свята виготовляли Великодню ляльку як доповнення до ляльок-мотанок "Ангел" та " Вербиця". Виконували ляльку з тканини червоного кольору. Обличчя такої ляльки обов'язково повинно бути червоним. На обличчі виплітали тоненький жовтий або золотавий хрестик. Одягнені бути яскравим, нарядним, постать оформлена прикрасами, а її руці -- вузлик, який символізує торбинку з пасочками, писанками. Виконували таку ляльку так, як інші ляльки-мотанки

Лялька-мотанка з паперових серветок "Веснянка"

У сучасній художньо-творчій діяльності можливо використовувати для створення ляльки-мотанки паперові серветки, різні кольором та візерунками. Однак голову все ж таки виготовляють з клаптика білої тканини, згорнутої щільним валиком чи кулькою, які перев'язують ниткою чи стрічкою на лінії шиї. Далі виконують всі операції, які описано вище.

Оформлювати ляльку можна творчо, за своїм смаком чи з огляду на її призначення у такий спосіб: спочатку взяти два квадрати паперової серветки, покласти в середину по одному зім'ятому в кулю жмутку, потім обгорнути і перекрутити декілька разів створивши цим кульки для жіночих грудей. Підготовлені кульки прив'язати до основи ляльки нитками на відстані 1/3 від верхньої частини. Потім потрібно одягнути ляльку: кольоровим квадратним клаптиком серветки обгорнути поверх грудей і ззаду, за спиною зав'язати чи приклеїти кінці. Далі стрічкою перетягнути спідницю хрест-навхрест, виділивши груди. Поверх спідниці обмотати плаття з прямокутного шматка тканини, створити оборочку, після чого прикласти фартушок і у верхній частині під грудьми обмотати тасьмою чи торочкою-поясом. Пояс необхідно підбирати за кольором оскільки в народному костюмі він має велике значення.

Важливим було й убрання голови. Пов'язували голову велике хусткою різним способом, а поверх давали кольорову тасьму. Та поперечна стрічка, як і пояс, слугувала важливим елементом прикраси вбрання ляльки. Обличчя перемотували великим декоративним хрестом.

Кужільна лялька

У сільській місцевості, де вирощували льон, брали його об'чесане клоччя й виготовляли основу -- скалку ляльки. Її виготовляли з прямокутного клаптика білої чи полотняної тканини, в яку замотували смислове навантаження, оскільки косий хрест-знак означав символ дітонародження. Обов'язковим елементом кужільної ляльки була коса з кужеля льону, котру дівчатка заплітали, розплітали та укладали в зачіску. Одяг ляльки складався із сорочки, обгортки, фартуха. Їх робили з прямокутних клаптиків, що прив'язували до основи (під піною, по талії). Наряджали ляльку традиційно хусткою, пояском, намистом, тобто створювали виразний персонаж.

Похожие статьи




Технологія виготовлення ляльок-мотанок на уроках праці. - Технологія виготовлення іграшок-мотанок на уроках трудового навчання

Предыдущая | Следующая