ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВПЛИВУ СУБКУЛЬТУРИ НА СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ПІДЛІТКА, Особливості соціалізації підлітків в інформаційному суспільстві - Вплив підліткової субкультури на соціальний розвиток особистості в умовах інформаційного суспільства

Особливості соціалізації підлітків в інформаційному суспільстві

Зараз перед науковцями все частіше постає проблема інформаційного суспільства. Адже нинішній етап розвитку суспільства значно відрізняється від попередніх. Сьогодні світ переживає нову могутню революцію, здатну принципово змінити життя людей -- їхню роботу, дозвілля, способи об'єднання в товариства і навіть відношення до самих себе.

Інформаційне суспільство - це соціологічна концепція, що визначає головним фактором розвитку суспільного виробництва використання науково-технічної та іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З. Бжезинський, О. Белл, О. Тоффлер. Прибічники теорії інформаційного суспільства пов'язують його становлення з домінуванням четвертого інформаційного сектору економіки, який іде після сільського господарства, промисловості та сфери послуг. Зростаюча кількість людей з необхідністю втягується в безпрецедентне розмаїття інформаційно орієнтованих типів робіт. Наукові й технічні працівники збирають і продукують інформацію, менеджери й фахівці опрацьовують її, викладачі й працівники комунікаційної сфери поширюють її. Цей процес "інформатизаці" не залишає недоторканою жодну сферу соціальної активності: від повсякденного життя до міжнародних відносин та від сфер дозвілля до виробничих зв'язків, отже кожна людина є споживачем інформації. Такі поняття, як "Третя хвиля" О. Тоффлера (фактично синонім до "інформаційного суспільства"), ввійшли в уяву населення. Було висунуто проект "глобальної електронної цивілізації", що базується на синтезі телебачення, комп'ютерної та інших мереж. Так звана "Комп'ютерна революція" поступово приводить до зміни традиційного друку електронними книгами, змінює ідеологію, перетворює безробіття у цікаве проведення часу. Комп'ютери, смартфони, телебачення, Інтернет - все це стало доступним для кожного. Людина може не тільки отримувати інформацію, а й розповсюджувати її, впливати на думку інших, тобто, інформація набуває цінності в інформаційному суспільстві.[39, c. 43]

Один із засновників концепції інформаційного суспільства Д. Белл серед перших виділив його характерні ознаки. Його визначення цього поняття зводиться до роз'яснення суттєвостей нового суспільства через зміни, що будуть відрізнять "післяреволюціцне" суспільство від теперішнього. За думкою Д. Белла у наступному столітті вирішальне значення для економічного та соціального життя, для способів виробництва знання, а також для характеру трудової діяльності людини набуває становище нового соціального укладу, що базується на телекомунікаціях. Революція в організації та обробці інформації та знань, в якій головну роль грає комп'ютер, розвертається водночас з розвитком індустріального суспільства. Інформаційна цивілізація -- це суспільство, де всі засоби інформаційної технології, тобто комп'ютери, інтегровані системи, кабельний, супутниковий та інші види зв'язку, відеопристрої, програмне забезпечення, наукові дослідження, націлені на те, щоб зробити інформацію, яка є цінністю в інформаційному суспільстві, загальнодоступною, досягти її активного впровадження у виробництво і життя за допомогою високорозвинутих засобів комунікацій. Засоби масової інформації поділяються паралельно з виробництвом, і гігантські телевізійні мережі стають непотрібними із збільшенням числа нових каналів незалежних телекомпаній.[41,c.173] Інформатизація всіх сфер життєдіяльності людини вплинула на процес соціалізації. Проблема соціалізації людини в інформаційному суспільстві вивчається такими вченими соціально-педагогічних наук як А. Рижанова, А. Мудрик, В, Плешаков, О. Кудашкіна, А. Тадаєва. Перш ніж розглянути особливості впливу інформаційного суспільства на процес соціалізації людини, уточнимо одну із провідних категорій соціальної педагогіки "соціалізація". Як визначає О. В. Безпалько соціалізація - це процес поступового входження індивіда в суспільне життя, що супроводжується засвоєнням та відтворенням соціального досвіду, внаслідок взаємодії людини зі стихійними та цілеспрямовано створюваними умовами життя на всіх її вікових етапах. На процес соціалізації особистості впливають безліч факторів та агентів соціалізації. До них відносяться країна, тип поселення, засоби масової інформації, субкультури, сім'я, групи однолітків, різні виховні організації з якими взаємодіє особистість. [4,с.17]

А. Тадаєва зазначає, що під впливом інформатизації суспільства перебудовуються усі сфери життєдіяльності людини, змінюється роль інформаційної сфери (інформація набуває нового рівня значущості у інформаційному суспільстві, адже одним із його критеріїв являються знання та вміння їх здобувати, опрацьовувати, використовувати та створювати на підставі цього нові знання); змінюються форми і характеристики освітнього процесу (з'являються нові форми отримання знань - дистанційна освіта; кожен навчальний заклад має власний Інтернет сайт за допомогою якого презентується навчальний заклад, його навчальна, виховна діяльність; існують online-бібліотеки); дозвілля (з'являються яскраві ігри-симулятори в які можна грати самому або у реальному часі з іншими гравцями, при цьому кожен гравець може знаходитися у себе вдома у комфортному для себе оточенні); професійної сфери (можливість власного інформаційного бізнесу, професійного росту й отримання кращої вакансії) тощо.[38, c.332]Життя людини в інтелектуальному, інформаційно насиченому середовищі, створюваному в процесі розвитку інформаційної інфраструктури суспільства, породжує нові можливості для її освіти із самого раннього віку протягом усього життя. За думкою науковців використання цих можливостей вимагає створення принципово нової освітньої системи. Це можливо тільки на шляху гуманізації освіти й виховання людини нового мислення, починаючи зі шкільної лави. Освіта і виховання є основним шляхом перебудови людського мислення й моралі. Якщо це завдання відповідно не вирішується, то сучасні технології можуть призвести не до розвитку особистості, а до її деформації через невідповідне використання комп'ютерної і телекомунікаційної техніки, зловживання нею. Дозвілля людей стало набагато різноманітнішим ніж раніше. Людина може прийти і відпочити з переглядом телепередачі, зайти у соціальні мережі, пограти у комп'ютерні ігри, почитати будь яку книжку. Але також це має негативні наслідки. Люди почали менше часу проводити на свіжому повітрі, у людей послабшало фізичне здоров'я, з'явились такі поняття як геймблінг залежність, кіберзалежність. Жодна людина не може уявити себе без телефону, телевізору чи Інтернету. Сучасна людина отримала доступ до будь-якої інформації, можливість самостійно навчатись, саморозвиватись, спілкуватись з іншими коли не має іншої можливості, але інформацію можна використовувати не тільки з позитивною орієнтованістю. Отриману інформацію потрібно правильно використовувати розвивати критичне ставлення до неї. Родина також стає нечисленною: сім'ї нового типу, колишні перш стандартом нашого часу, залишаються в меншості, в той час як збільшується число батьків-одинаків, розлучених, бездітних сімей і самотніх людей. Можемо наголосити, що вся структура суспільства змінюється:масовість замінюється роздробленістю;цінності, мораль та традиції які раніше переймалися з покоління в покоління, стають на друге місце, адже тепер не важливо є у людини сім'я чи друзі. Їх можуть замінити телебачення, комп'ютерні ігри, соціальні мережи. Розповсюдження інформаційних технологій трансформувало усі основні сфери життя людини. Дитина росте і розвивається з самого початку серед новітніх технологій, які з кожним роком розвиваються, змінюються і вдосконалюються. Учні вже з другого класу школи вивчають "Інформатику". У сферу освіти ввійшли такі інноваційні технології як електронна дошка, електронні книги, журнали, тощо. Більшість методів подання інформації учням базуються на можливостях комп'ютера: показ презентацій, відеофільмів, пошук інформації за допомогою глобальної мережі. Знання та інформація посідають перше місце серед інших чинників. Інтелектуальна праця ціниться більше ніж фізична. Для людей з особливими потребами відкривається багато можливостей. Більшість працівників займаються створенням, зібранням, відображенням, реєстрацією, накопиченням, збереженням і поширенням інформації, особливо її найвищої форми - знань. Також, відбувається глибока зміна особистих характеристик людини -- це процес, який відноситься до сучасних стадій інформатизації громадського життя. Кожна людина змушена прикладати зусилля для того, щоб пристосуватися до радикальних змін ужитті суспільства, і це приводить до поступового формування нового типу особистості. Деякі дослідники відзначають, що цей тип особистості вже стає реальністю. Це так звані "люди, що саморозвиваються".

Найбільш підверненими до негативного впливу сучасного "інформаційного суспільства" є діти підліткового віку, які ще не навчились правильно оцінювати отримані відомості. Завдяки глобальній інформаційній мережі традиції і культури різних націй та релігій набули змішаного характеру. Тому, підростаюче покоління переймає не сімейні цінності та традиції притаманні нашому суспільству, а змішані. Наприклад, в Україні молодь почала відмічати таке свято, як Хелоуін, підлітки приймають інші релігії (буддизм, кришнаїзм) які не влаштовані під історично сформовані норми нашої культури, відносять себе до представників субкультур. Розвиток людини в підлітковому віці завжди привертало до себе увагупсихологів, соціологів, педагогів. Вивченням цього питання займаються Л. Виготський, В. Давидов, Г. Ємельянов, Д. Ельконін, М. Кле, І. Кон, Ж. Піаже, І. Кулагіна, B. Мухіна, Р. Немов, Л. Орбан-Лембрик, В. Селіванов, В. Калін, Х. Ремшмідт, Д. Фельдштейн, Ст. Холл.

У підлітковому віці завершується дитинство та починається перехід до дорослості. Відбувається якісна перебудова особистості, стикаються стосунки з дорослими, підліток засвоює нові суспільні норми поведінки. Як зазначає М. Савчин підлітковий вік охоплює період від 11 -12 до 14-15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5-9 класам сучасної школи. [30, c. 233] У цей період в особистості підлітка відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають важким, критичним, перехідним. Підлітковий вік називають перехідним і тому, що у цей період відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється в фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитку особистості. Важливими соціально-психологічними новоутвореннями підліткового віку є особистісне самоутвердження, дорослість, потреба у спілкуванні, інтенсифікація контактів, перегляд попередніх переконань та уявлень, формування нового світогляду, засвоєння цінностей і норм підліткового середовища. Важливим соціально-психологічним новоутворенням підліткового віку є дорослість. Почуття дорослості вступає у суперечність з реальним статусом у сім'ї та школі, що провокує негативні форми самоутвердження: якщо підліток неспроможний проявити себе і довести іншим свою дорослість загальновизнаними соціально-моральними нормами і схвалюваними способами, він намагається робити це будь-яким шляхом, іноді не вдаючись до аморальних чи асоціальних вчинків, манер спілкування. Самооцінка в цьому віці набуває не меншого значення, ніж оцінки дорослих, перетворюючись у надзвичайно важливий мотив поведінки.[25,c.152]. Головною особливістю набуття особистісної ідентичності у підлітковому віці стає поглиблення вивчення самого себе. Відбувається це завдяки особистісній рефлексії. Вивчаючи свої особливості, розмірковуючи про самого себе у минулому, теперішньому і майбутньому, аналізуючи свої домагання у взаємовідносинах і діяльності, підліток реалізує свою потребу в самоідентифікації. Рефлексії на себе та інших відкривають підлітку глибини власної недосконалості.[10,с.167]Переважна орієнтація підлітка на самооцінку пов'язана передусім з його прагненням до самостійності та незалежності, із самоповагою, вимогливістю до себе.

І. С. Булах визначає типові особистісні утворення підлітків: егоцентризм, прагнення до самотності, потреба в самоствердженні, самоаналіз, почуття невпевненості в собі, ідентичність, почуття винятковості, емансипація, прагнення до створення ідеалів, вразливість, мрійливість, комфортність та ін. [27,c.52]О. Видра визначає що провідною діяльністю цього віку стає інтимно-особистісне спілкування з однолітками (навчання залишається основним видом діяльності). Разом з цим з'являються й інші нові мотиви, які проявляються в наступному: поява "симпатії" та "антипатії" до навчальних предметів; з'являється прихильність, або відраза до своєї школи; для підлітка стають важливими результати контролю його навчання - оцінка. У підлітковому віці помічається виразне спрямування свідомості дитини на саму себе. Усвідомлення себе особистістю відбувається в підлітка насамперед у процесі спілкування з однолітками. Саме спілкування є одним з провідних видів діяльності у цьому віці, коли самопізнання, виокремлення і співставлення свого "Я" з іншими створює передумови для самовдосконалення особистості. Оцінюючи свої здібності, успіхи, зовнішню привабливість, моральну сутність, соціальну роль у колективі, свої вади, підліток емоційно переживає все це і прагне завоювати повагу й довіру оточення.[6, с.96].

У наш час особливості підліткового віку є серйозною соціально-педагогічною проблемою. Підліток, включаючись в різні види суспільно-значимої діяльності, розширює сферу спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, формує вдачу-недержавні якості особистості. Найпершим і найважливішим інститутом соціалізації особистості є сім'я. Вона відіграє велику роль у формуванні ціннісних орієнтацій та моделі соціальної поведінки у підлітка. Спостерігається тенденція поступового обмеження кола спілкування батьків і підлітків, надання останніми переваги ровесникам, які входять до референтної групи. Це знижує можливості сім'ї, обмежує її вплив на соціалізацію дітей підліткового віку. О. Скрипченко зазначає, що серед причин розбіжностей у поглядах між батьками і підлітками найбільш важливими виступають: різниця у досвіді дорослих і підлітків, відсутність чітких етапів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності, відсутність певних правил, які структурують послаблення батьківської влади у фазі переходу від дитинства до підлітковості, соціальні відмінності, що пов'язані із зіткненням контролюючої ролі дорослих з потребами підлітків у автономії. [35,с320]Дорослі у соціальній ситуації розвитку підлітків виступають в якості значущих осіб. Але цей "п'єдестал" може зайняти будь-хто: масовий кумир (популярний співак або актор тощо), вчитель (у рольовій позиції дорослого друга), або батьки (якщо вчасно і правильно зреагували на кризу). [9,с.47]Роль школи як каналу соціалізації не зводиться тільки до передачі знань, умінь і навичок підліткам, вона надає дію самим характером виховання, життєдіяльності дитини в школі, де він засвоює ціннісні орієнтації, моральні норми, навички групової поведінки, що забезпечують йому перехід у доросле життя. Не менш важливим є у цей період успішність, участь педагогів у виховному процесі та прийнята в школі система виховання, стосунки з учителями (рівень довіри), зв'язок між сім'єю і школою, участь у шкільному самоуправлінні, бажання вчитися, регулярне відвідування школи. Дозвіллєвий час підростаючого покоління має великий вплив на пізнавальну діяльність підлітків. У дозвіллі відбувається впізнавання нового в найрізноманітніших галузях знання: розширюється художній кругозір; осягається процес технічної творчості; відбувається знайомство з історією спорту і так далі; нарешті, здійснюється озброєність дозвіллєвої видами діяльності. С. Пальчевський виділяє основні завдання цього вікового періоду: володіння системою знань, необхідних для навчання на базовому чи підвищеному стандарті освіти; сформованість високої мотивації досягнення успіху у вибраному профілі освіти; сформованість "Я - концепції" учня, самооцінки і здатності до саморегуляції поведінки та діяльності; сформованість психофізіологічних знань учня про себе; гуманістичну позицію у спілкуванні та взаємодії з людьми різного віку.[26,c.43]У підлітковому віці втрачають свою актуальність стосунки з батьками, вчителями, а найважливішими стають стосунки з однолітками. Наштовхуючись на байдужість, роздратування дорослих, підлітки змушені розширювати свої контакти з ровесниками, інтенсивно формувати свій соціум, жорсткі закони якого часто стають своєрідним протестом проти дорослої спільноти. Потреба в соціальних контактах і є передумовою створення численних підліткових угруповань. Вони можуть нести як позитивний так і негативний характер впливу. Чим гірші стосунки підлітка з дорослими, тим частіше він звертається до однолітків і більше від них залежить. Група однолітків відіграє особливу роль в процесі соціалізації підлітків, тому що відносини з партнером своєї і протилежної статі створюють прототип дорослих відносин, які реалізуються в соціальному, професійному і сексуальному житті. Група виконує центральну функцію в процесі становлення незалежності своїх членів, об'єднаних загальними турботами з визволення від батьківської влади, пошуку статусу і статевої ідентифікації. Група однолітків відіграє провідну роль у процесі соціалізації підлітків ще й тому, що взаємовідносини з однолітками своєї і протилежної статі створюють прототип дорослих взаємин, які можна реалізовувати у подальшому соціальному, професійному і статевому житті. Коло спілкування підлітків не обмежується тільки близькими друзями. У підлітків з'являється багато знайомих, приятелів і, що суттєво, виникає тяжіння до неформальних груп або компаній. Активні підлітки можуть одночасно входити в кілька груп, наприклад, у групу, яка склалася на заняттях у спорткомплексі, у групу свогр чи сусіднього двору, в одну з мікрогруп класу. [35, с 115.]

Особливий вплив на особистість підлітка чинять засоби масової комунікації. У багатьох підлітків проявляється залежність від соціальних мереж, геймблінг залежність. Велике значення у соціалізації сучасного підлітка відіграють субкультури. Сайти соціальних ЗМІ дають змогу підліткам виконувати в режимі онлайн багато важливих у реальному житті завдань: залишатися на зв'язку з рідними та друзями, знаходити нових друзів, обмінюватися фотографіями та ідеями. Користування соціальними ЗМІ також може надати підліткам значні переваги, які впливають на їхню самооцінку, формування думки про себе, суспільство й світ. Завдяки ЗМІ підліток може знайти відповіді на будь-які питання які його цікавлять, особливо у цьому допомагає мережа Інтернет. Соціальні мережі дають змогу розширити коло спілкування, знаходити нових друзів. Інтернет допомагає знаходити нові захоплення, одним із таких прикладів є субкультура. Але якщо підліток проводить за комп'ютером надмірну кількість часу, це може призвести до подальших проблем у спілкуванні в реальному житті, невмінню встановлювати реальні контакти з людьми. Субкультура має велике значення у соціалізації сучасного підлітка. Підліткова субкультура, у свою чергу, є механізмом соціалізації молодого покоління та своєрідним "містком" між юнацтвом та дорослістю. Нині приналежність підлітків до субкультур є своєрідною нормою. Обираючи певну субкультуру діти підліткового віку відчувають свою приналежність до певної соціальної групи, свою важливість та місце у системі суспільства, набувають коло спілкування, яке не обмежується віковими рамками, заповнюють позаурочний час діяльністю, яка притаманна тій чи іншій субкультурі, визначають свою життєву позицію, презентують власне "Я" через призму субкультури до якої вони належать, набувають норми поведінки та спілкування.

Представники різних наук одностайні в тому, що з середини ХХ ст. розпочався процес переходу до нового виду суспільства - інформаційного, в якому головними цінностями виступають знання та інформація, вміння їх отримувати. Це, в свою чергу впливає на всі сфери життєдіяльності людини (від побути до професійної сфери). У добу глобалізації відбуваються трансформаційні процеси, які стосуються безпосередньо культури суспільства. Оскільки остання має складну структуру, то зміни відображуються на різновидах її субкультур. Поштовх який дав перехід до етапу новітніх технологій викликав не тільки удосконалення існуючих субкультур, але й появу нових. Такі субкультури, як кіберпанки, кіберготи, пранкери, геймери з'явились з переходом людства до етапу інформаційного суспільства. Найдоступнішим джерелом отримання інформації на сьогодні є Інтернет. Найактивнішими користувачами Інтернет-простору є діти та підлітки. Одним із найскладніших періодів у процесі онтогенезу є підлітковий вік, адже саме в цьому віці відбуваються важливі зміни для особистості дитини. Підліток позиціонує себе як дорослу людину, активно намагається заявити про себе і знайти своє місце у суспільстві, що може стати поштовхом до приєднання до субкультур. Адже, саме приналежність до них дає можливість підлітку самовиразитись, привернути до себе увагу та знайти однодумців.

Похожие статьи




ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВПЛИВУ СУБКУЛЬТУРИ НА СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ПІДЛІТКА, Особливості соціалізації підлітків в інформаційному суспільстві - Вплив підліткової субкультури на соціальний розвиток особистості в умовах інформаційного суспільства

Предыдущая | Следующая