Специфіка підліткових субкультур - Вплив підліткової субкультури на соціальний розвиток особистості в умовах інформаційного суспільства

В останні роки представники різних наук (філософія, культурологія, психологія, соціологія, педагогіка, соціальна педагогіка) звертають увагу на вплив приналежності до субкультури на розвиток особистості.

Необхідно зазначити, що категорія "субкультура" походить від лат. sub - під і culture - обробляння, виховання, розвиток та означає соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе ідентифікує до субкультури. Члени такого угрупування можуть формувати групи безпосереднього спілкування (компанії, клуби, тусовки), але їхній зв'язок може відбуватися і віртуально, завдяки захопленню одним героєм. Кожен представник субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя та інше як зразок існування. Але існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угрупування, як наприклад:сленг, зовнішній вигляд тощо [2,c.19].

Субкультури - невід'ємна частина людства, й особливо саме молодої частини суспільства, тому що людині треба себе самореалізовувати в усіх аспектах соціального та особистого життя, а для молоді ще й треба бути не таким як всі, щоб показати свою уявну незвичайність та особливість. Тому кожен намагається обрати для себе ту надзвичайно цікаву, або потрібну групу, суспільства яке має такі ж самі, або схожі за сенсом ідеї, цілі, спосіб життя та наміри дій.

І. Звєрєва та Н. Міщенко зазначають, що у контексті соціально-педагогічної парадигми субкультура розглядається як автономне, відносно цілісне утворення, яке охоплює специфічний набір ціннісних орієнтацій, норм поведінки, взаємодію і взаємостосунки її носіїв, статусну структуру, джерела інформації, захоплення, стереотипи, смаки, жаргон, фольклор спільноти, що чимось відрізняється від традиційної культури суспільства.[11, c.123].

Малюнок 1.1.

Зі схеми видно, що підліткова субкультура є складовою вікової субкультури (як і дитяча, людей похилого віку й ін.), яка одночасно взаємодіє з етнічною, релігійною, регіональною, професійною й іншими, котрі, у свою чергу, впливають на формування та розвиток молодіжної.

По-перше, вважаємо, що підліткова субкультура, що досліджується в контексті базової культури суспільства, не може називатися культурою, оскільки культура - більш загальне поняття, хоча подібне розуміння підтримують В. Лісовський, О. Панагушина, С. Харченко, M. Хьюз, В. Шкурін та ін. За радянським соціологом С. Іконніковою, точку зору якої ми поділяємо, молодіжна культура - це плюралізм субкультур, а молодіжна субкультура лише взаємодіє з ними.

По-друге, констатувати, що підліткова субкультура езотерична, досить обмежено тому, що вона не завжди і не для всіх закрита. Як раніше виявлено, субкультури перебувають у певній взаємодії та взаємовідносинах, зокрема з домінуючою культурою.

По-третє, характеризуючи підліткову субкультуру як урбаністичну, окреслюємо територіальні рамки для молоді, тобто відрізнямо міську молодь від сільської, а значить, за твердженням в селі не може бути молодіжної субкультури. Така думка, на наш погляд, не є правильною.

По-четверте, якщо функція елітарної культури полягає в успішній інтеграції молоді в суспільство, то, на нашу думку, вона не може бути "не для всіх". С. Левікова зазначає, що субкультурна молодь складає не більше 30%, а далі йдеться про те, що підліткова субкультура тимчасова, оскільки, адаптуючись до світу дорослих, підлітки не мають в ній потреби.

Отже, підліткова субкультура є потужним механізмом соціалізації, оскільки охоплює всі необхідні соціальні інституції, які впливають на її просоціальний розвиток, що, з одного боку, ускладнює контроль над спрямованістю підліткової субкультури, а з іншого - уможливлює використання соціально-виховного потенціалу різних соціальних інституцій.

На сьогодні можна виділити 5 головних характеристик субкультур: специфічний стиль життя і поведінки; наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді; протиставлення себе решті суспільства; зовнішня атрибутика, яка має символічне значення; ініціативний центр.

Сучасна наука виводить певну класифікацію субкультур. Погоджуємося з запропонованою С. Фроловим[40,с.52]типологію субкультур:

    1. Романтико-ескапістскі субкультури - орієнтовані на відхід від реального життя, побудова власних філософських систем (хіпі, толкіеністи, індіаністи). 2. Анархо-нігілістичні групи - заперечення загальноприйнятих стандартів, критичне ставлення до багатьох явищ життя (анархіста, панки). 3. Розважально-гедоністичні - орієнтовані на забезпечення дозвілля ("золота молодь", рейвери, сноубордистів, репери). 4. Кримінальна субкультура - орієнтована на протистояння закону і правопорядку (скінхеди, банди, гопники, любери).

Також, субкультури за своїм впливом на особистість можна умовно поділити на позитивні, нейтральні та негативні, хоча однозначно не можна виділити вплив субкультур на особистість, так як кожна субкультура має в собі як позитивні, так і негативні риси. Ще один з варіантів класифікації поділяє субкультури за направленням: музичні, іміджеві, світоглядні, субкультури за захопленням (хобі), засновані на кіно, іграх, мультиплікації, літературі, історичні реконструктори, хуліганські субкультури. У науково-педагогічній літературі виділяють такі різновиди неформальної діяльності: агресивна діяльність (спортивні фанати, екстремістські неонацистські групи, тощо) грунтується на найбільш примітивних уявленнях про ієрархію цінностей, заснованих на культі сили. Простота (примітивізм), наочне самоствердження сприяють популярності в середовищі підлітків й осіб молодого віку з мінімальним рівнем інтелектуального та культурного розвитку.[37] Психологія групи грунтується на протиставленні "ми - вони". Епатажна діяльність (панки, мажори, попери, рокери). В її основі виклик нормам, які склалися, канонам, правилам, думкам щодо одягу, зачіски. Для неповнолітніх зовнішній епатаж - часто найбільш доступна (за рівнем розвитку, психологічним складом, соціальними можливостями) форма самоствердження, а також засіб знайти середовище спілкування. Культурна діяльність (бітломани, металісти, брейкери, хіпі, хакери) характеризується виробленням альтернативних суспільних загальноприйнятних, офіційних правил і норм поведінки, форм проведення дозвілля, способу життя. За соціально-правовою ознакою виділяють :1) просоціальні, або соціально-активні, з позитивною спрямованістю діяльності. Наприклад: групи екологічного захисту, охорони пам'ятників, довкілля. 2) соціально-пасивні, діяльність яких нейтральна по відношенню до соціальних процесів. Наприклад: музичні і спортивні фанати. 3) асоціальні - хіппі, панки, злочинні угрупування, тощо.

Специфічні риси субкультури:

    1. Розважально-рекреативна спрямованість. Поряд з комунікацією дозвілля виконує в основному рекреативну функцію (відпочинок, "нічогонероблення"). Рекреативні дозвільні орієнтації підкріплюються основним змістом теле - і радіомовлення, що розповсюджують цінності переважно масової культури. 2. "Вестернізації" (американізація) культурних потреб та інтересів. Цінності національної культури витісняються стереотипами - зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей "американського способу життя" в його примітивному і полегшеному варіанті, пропагуючи прагматизм, жорстокість, надмірне прагнення до матеріального благополуччя. Спостерігається презирство таких "застарілих" цінностей як ввічливість, повагу до оточуючих. 3. Пріоритет споживчих орієнтації над креативними. Споживання присутнє в культурній самореалізації молоді, і обумовлене потоком переважної культурної інформації (цінності масової культури), що сприяє фоновому сприйняттю і поверхневому закріпленню її у свідомості. Творча самореалізація, як правило, виступає в маргінальних формах. 4. Слабка індівідуалізованність і вибірковість культури. Вибір тих чи інших цінностей пов'язаний найчастіше з груповими стереотипами досить жорсткого характеру - незгодні сильно ризикують поповнити ряди "знедолених", "не престижних" людей з точки зору "натовпу", що зазвичай рівняється на якийсь ідеал - "крутого" (іноді в особі лідера цієї групи). 5. Відсутність етнокультурної самоідентифікації. Народна культура (традиції, звичаї, фольклор тощо) більшістю молодих людей сприймаються як анахронізм. Спроби занесення етнокультурного змісту до процесу соціалізації, в більшості випадків обмежується пропагандою давньоруських звичаїв та православ'я. А етнокультурна самоідентифікація полягає насамперед у формуванні позитивних почуттів до історії, традицій свого народу, тобто того, що прийнято називати "любов'ю до Вітчизни", а не тільки в залученні до однієї конфесії.

Молодіжна субкультура як механізм соціалізації виконує декілька функцій. Так, Є. Борінштейн виділяє такі функції субкультури: соціалізуюча; комунікативна; компенсаторна, яка забезпечує рівень самооцінки члена групи; охоронна, що спрямована на захист специфічності та підтримку рівня ідентичності; солідаристська, яка "забезпечує екзистенційну і соціальну підтримку членів групи", додаючи, що кожна субкультура має свої особливі функції, забезпечуючи її взаємозв'язки в системі культури.

Розглянемо найбільш поширені субкультури в Україні: растафарі або раста (субкультура, яка бере своє коріння з Ямайки), толкієністський рух( шанувальники стилю фентезі), готи (прибічники темної сторони життя), емокіди або емо (пошукоці справжнього великого кохання), моббери (флешмоббери), репери (хіп-хопери), байкери( мотоциклісти), панки (анархісти), сатаніти, хакери (комп'ютерні генії), скінхеди (нацисти), футбольні хулігани (утраси, "околофутбол"), гопники (дворові хулігани), бомбери, райтери, стріт-арт (вуличні художники), гламур (шанувальники світського, модного життя), фурі (шанувальники антропоморфних тварин), аніме (прихильники японської культури), рокери, металісти (прихильники відповідного музичного стилю), пранк (телефонні жартівники). [34.] Детальний аналіз представленний у таблиці "Молодіжні субкультури" (Додаток А).Нині молодь охоче приймає різні субкультури, але не всі переймають норми та цінності, знають походження та сутність власної субкультури. Позер (англ. pose - (глагол.) приймати вид, позувати) - у середовищі, як правило молодіжних субкультур позером називають індивідуума, зараховує себе до певної субкультури і активно це афішуючи, що не має уявлення ні про що, крім зовнішньої атрибутики. Тобто, велика кількість молоді наслідує лише моду певної субкультури, особливо це проявляється для субкультур у яких існують вимоги до зовнішнього вигляду.

Грунтовні дослідження явища молодіжної субкультури представлені вченими - філософами Є. Борінштейном, С. Левіковою, М. Саркітовим й інші; культурологами: П. Гуревичем, А. Огановим, І. Хангельдієвою та іншими; соціологами: Ю. Волковим, В. Лісовським, Н. Смелзером й іншими. Представники психології (Г. Абрамова, І. Башкатов, І. Кон, Д. Майєрс, В. Пушкар), зазвичай, розглядають молодіжну субкультуру, диференціюючи її на підліткову та юнацьку; педагоги (Н. Волкова, І. Климук, О. Сапожнік, О. Сухомлинська) згадують як контекст молодіжну субкультуру у вирішенні інших проблем молоді; соціальні педагоги - О. Безпалько, І. Звєрєва, Ю. Лисенко, І. Ліпський, Л. Мардахаєв, А. Мудрик, О. Нікуліна, С. Пальчевський, О. Панагушина, Т. Пантюк, А. Рижанова, Л. Смотрова та інші явище субкультури визначають як один з мезочинників впливу на соціалізацію особистості.

Похожие статьи




Специфіка підліткових субкультур - Вплив підліткової субкультури на соціальний розвиток особистості в умовах інформаційного суспільства

Предыдущая | Следующая