Основний зміст дисертації - Педагогічний моніторинг як засіб гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі

У Вступі обгрунтовано актуальність і доцільність проблеми дослідження; розкрито ступінь її розробленості; визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, теоретичні засади, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, доведено вірогідність та обгрунтованість одержаних результатів; наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - "Науково-теоретичне обгрунтування педагогічного моніторингу" - визначені поняття "гуманізація освітнього процесу" і "педагогічний моніторинг"; розкрито види педагогічного моніторингу, визначено його принципи і цілі в освітньому процесі. Розроблено технологічну карту педагогічного моніторингу.

Аналіз наукових праць з досліджуваної проблеми свідчить, що гуманізація освіти є процесом, спрямованим на створення таких форм, змісту і методів навчання й виховання, котрі забезпечують ефективне розкриття індивідуальності - її пізнавальних процесів, особистісних якостей. Розглядаючи педагогічний моніторинг у системі "викладач-студент", спирались на ідеї та положення щодо гуманізації вищої освіти. Доведено, що процес гуманізації взаємин у системі "викладач-студент" може бути ефективним за умови суб'єкт-суб'єктної взаємодії й діалогу, особистісно-гуманістичного підходу, емоційного контакту, накопичення досвіду гуманних стосунків і поведінки у процесі навчальної та пізнавальної діяльності.

На основі історичного аналізу педагогічного моніторингу встановлено, що в 20 - 30-тих роках минулого століття спостереження за ходом освітнього процесу в загальноосвітньому і вищому навчальному закладах здійснювалося на методологічній основі, розробленій в рамках педології. Основним методом його проведення був облік, що дозволяв організувати не тільки безупинний процес спостереження за розвитком особистості учня, але й створити умови самоаналізу і самокорекції кожного учасника освітнього процесу. Однак під впливом ідеологічних факторів метод обліку було замінено контролем, критерії й проведення якого було орієнтовано не на особистість учня, а на досягнення визначених соціально-значущих результатів. Використання такого підходу сприяло зайвій формалізації й відчуженню результатів педагогічної діяльності від особистісно-значущих життєвих орієнтирів учнів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив констатувати, що спостереження за ходом освітнього процесу в 50 - 60-ті роки минулого століття проводилося, як правило, в рамках науково-педагогічних досліджень, однак низька ефективність впливу їхніх результатів на практичну педагогічну діяльність призвела в 70-ті роки до постановки проблеми їх взаємодії й взаємовпливу. Саме з цим періодом пов'язано виникнення ідеї педагогічного моніторингу як безупинного, науково-обгрунтованого, діагностико-прогностичного спостереження за станом і розвитком освітнього процесу.

Здійснений аналіз наукових праць М. Загірняка, Г. Єльникової, В. Кальнея, Т. Лукіної, А. Майорова, П. Матвієнка, А. Орлова, З. Рябової, С. Шишова дав підставу для визначення моніторингу як інформаційної системи, котра постійно поповнюється і включає розробку еталону й критеріїв його оцінювання, оскільки обов'язковим елементом моніторингових процедур є порівняння з будь-яким еталоном, стандартом, бажаною моделлю тощо.

Теоретичний аналіз дозволив визначити педагогічний моніторинг як процес безупинного науково обгрунтованого, діагностико-прогностичного спостереження за станом, розвитком педагогічного процесу з метою оптимального вибору освітніх цілей, завдань і засобів їх вирішення.

Виділено й проаналізовано види педагогічного моніторингу: дидактичний; виховний; управлінський; соціально-психологічний моніторинг.

Установлено, що в вищих навчальних закладах педагогічний моніторинг переслідує потрійну мету: 1) визначити, наскільки раціональними є педагогічні засоби, реалізовані в освітньому процесі; 2) встановити, наскільки дидактичні засоби є адекватними цілям і виявленим індивідуально-типологічним і віковим особливостям студентів, 3) здійснювати виховний вплив на учасників на основі гуманістичного підходу до його організації й проведення.

Встановлено, що системоутворюючим положенням проведення педагогічного моніторингу є положення про його прогностичне обгрунтування, що дозволяє не тільки врахувати тенденції зміни соціально-значущих орієнтирів, але й визначити технологію їх досягнення на основі вироблення педагогічно обгрунтованих критеріїв практичної діяльності студентів, тобто це положення дозволяє методично правильно й вірогідно проводити діагностичне пізнання педагогічних фактів і явищ освітнього процесу.

Доведено, що методологічною основою проведення педагогічного моніторингу в умовах вищого навчального закладу є система методів науково-дослідної роботи діагностичної спрямованості, серед яких особливе місце посідає метод моделювання і констатуючого (діагностичного) експерименту.

Обгрунтовано, що в основі організації педагогічного моніторингу покладено принципи (безперервності, науковості, виховної доцільності, діагностико-прогностичної науковості, прогностичності, цілісності, наступності), на основі яких розроблено технологічну карту проведення педагогічного моніторингу. Доцільною для проведення педагогічного моніторингу виявилася схема технологічної карти проведення моніторингу, що включає виділені на основі системного підходу логічно й змістовно взаємозалежні і взаємообумовлені етапи (див. табл., с. 10).

У другому розділі - "Експериментальна робота з перевірки моделей педагогічного моніторингу як засобу гуманізації освітнього процесу" - розкрито організацію і результати педагогічного моніторингу, перевірено ефективність впровадження моделей педагогічного моніторингу. Здійснено структурно-функціональний аналіз технологічного змісту педагогічного моніторингу в системі вищих навчальних закладів, розглянуто зміст його основних технологічних етапів.

В експериментальній групі студентів Е1 (100 осіб) під час вивчення дисциплін "Основи правознавства України", "Основи конституційного права України" за допомогою групи викладачів кафедри правової освіти Е2 (14 осіб), що дотримувалися запропонованої методики з використання педагогічного моніторингу, відстежували зміни, котрі відбувалися як в навчально-виховному процесі, так і в особистісному розвитку студентів і викладачів. В контрольній групі студентів К (100 осіб) заняття проводилися традиційно.

При розробці соціально-значущих критеріїв оцінки стану гуманізації освітнього процесу на його різних рівнях спиралися на вимоги до студента, що закріплено в змісті Державного освітнього стандарту.

Для визначення ефективності використання педагогічного моніторингу як засобу гуманізації було виявлено й схарактеризовано основні критерії й показники, досягнення яких дозволяє підготувати фахівця, що відповідає поставленим вимогам, і в той час провести спостереження за цією підготовкою в ході педагогічного моніторингу: загальнопрофесійні (рівень морально-правової свідомості, правової й психологічної культури, професійної етики; рівень організаторських здібностей і самоорганізації); інтелектуальні (динаміка навчальної успішності; рівень професійного мислення і логічного аналізу); психологічні (рівень мотиваційної сфери; розвиток емоційно-вольових властивостей; рівень розвитку комунікативних властивостей; психофізіологічні властивості).

Під час проведення експериментальної роботи дотримувалися певних умов, провідною з яких була розробка на методологічних принципах соціально-педагогічного прогнозування й педагогічної кваліметрії нормативно-пошукових моделей діяльності різних учасників освітнього процесу.

Використовуючи в основі проведення педагогічного моніторингу нормативно-пошукові моделі діяльності різних учасників освітнього процесу, визначили, що основними його показниками є тенденції, котрі спостерігаються під час відстеження результатів практичної діяльності.

З метою визначення рейтингу студентів використовували систему рейтингової інтенсивної технології модульного навчання (РІТМ), завданням якої було: підвищення творчості в діяльності всіх учасників освітнього процесу, максимальна індивідуалізація різних аспектів навчання, підвищення й активізація самостійної роботи студентів з використанням елементу змагання, зміна характеру взаємодії викладачів і студентів на основі суб'єкт - суб'єктних відносин. За цією системою рейтинг - це сума балів, набрана студентом протягом деякого проміжку часу, розрахована за певними формулами, що не змінюється протягом цього проміжку.

Педагогічний моніторинг діяльності студентів здійснювався на трьох рівнях (індивідуальному, індивідуально-груповому й колективно-груповому), на кожному з яких розв'язувалися певні педагогічні завдання під час навчальної, науково-дослідної, виховної й громадської діяльності.

На індивідуальному рівні педагогічна значущість моніторингу полягала у тому, що кожен учасник освітнього процесу мав можливість постійного спостереження результатів своєї діяльності й співвідношення їх із передбачуваними в моделі показниками, що створювало умови для розвитку самоконтролю й самоорганізації. Під час проведення експериментальної роботи відстежували вплив кількості й значущості заохочень і стягнень на результати навчальної діяльності студентів. Значення показника знятих зі студентів групи Е1 Стягнень збільшилося з 9% до 19%, тоді як у студентів групи К кількість знятих дисциплінарних стягнень не перевищувала 7%. Це свідчило про позитивний вплив педагогічного моніторингу на стан гуманізації індивідуальної дисциплінарної практики і правильної реакції студентів на допущені недоліки й порушення у виховній діяльності.

На індивідуально-груповому рівні спостереження тенденцій практичної діяльності навчальних груп дозволило визначити чинники й ступінь їхнього впливу на загальні результати освітньої діяльності й досягнення особистісних результатів кожного студента.

Результати колективно-групового рівня моніторингу виявилися важливими для визначення напряму гуманізації як організаційно-управлінської діяльності, так і навчально-методичної. Відстеження загальної тенденції діяльності й визначення коректив щодо організації взаємодії викладачів і студентів вможливило сприяння орієнтації викладачів на виховання студентів з опорою на їхні позитивні якості, а в студентів створювало установки на нормативне регулювання міжособистісних взаємин і підвищувало ступінь відповідальності за власні показники і результати групи.

З метою визначення ефективності впливу педагогічного моніторингу на гуманізацію освітнього процесу було проведено анкетне опитування студентів вищого навчального закладу, результати якого свідчать про те, що 76% студентів оцінили позитивно систему бальної оцінки знань з досліджуваних дисциплін і порядок визначення рейтингу навчальної діяльності; 83% - висловилися позитивно у відношенні правил урахування заохочень і стягнень, а також відзначили важливість дисциплінарної практики в регулюванні відносин у групі й на курсі; 72% - визнали об'єктивними оцінки науково-дослідної роботи; 84% - вказали на покращення умов для прояву своїх творчих здібностей; 62% студентів були задоволені порядком визначення значущості щодо громадської роботи.

Запропоновано систему критеріїв оцінки роботи викладачів, що за своєю формою є нормативно-пошуковою моделлю їхньої діяльності: динаміка навчальної успішності; відвідування навчальних занять; організація науково-дослідної роботи студентів; рівень організаторської й виховної роботи на курсі; стан дисциплінарної практики; загальний рівень виховної роботи, її ефективність і морально-психологічний клімат у колективі; ведення документації; кількість проведених на курсі спортивних і культурно-масових заходів; результати спортивної й культурно-масової роботи; утримування закріплених територій, приміщень; охорона майна курсу; кількість переведених студентів в інші навчальні заклади; кількість відрахованих студентів.

Педагогічний моніторинг діяльності професорсько-викладацького складу, що охоплював чотири рівні (індивідуальний, індивідуально-педагогічний, кафедральний і факультетській), впроваджувався на основі прогностичної моделі.

Для визначення усередненого виваженого рейтингу діяльності професорсько-викладацького складу було використано варіант адаптації американської методики. Уся діяльність розподілялася за наступними функціонально згорнутими напрямами: навчальна робота (виконання навчального навантаження, навчально-методична робота), науково-дослідна робота, громадська робота, виховна діяльність.

На індивідуальному рівні провідним завданням педагогічного моніторингу було спостереження за результатами роботи індивідуально кожного викладача і, на основі порівняння цих показників із критеріями, закладеними в нормативно-пошукову модель діяльності, визначення домінуючих тенденцій впливу на загальні показники роботи, що передбачало кваліметричну характеристику діяльності.

На індивідуально-педагогічному рівні педагогічного моніторингу відслідковувалися основні принципи педагогічної взаємодії викладачів в процесі діяльності. Завдяки використанню методу експертних оцінок, було встановлено, що педагогічно грамотно організована робота в рамках моніторингу дозволила кожному викладачеві провести самоаналіз рівня педагогічної взаємодії, визначити проблемні напрями у взаєминах.

На кафедральному і факультетському рівнях педагогічного моніторингу відстежувалися тенденції зміни показників з навчально-методичної й науково-дослідної роботі, виховної й громадської діяльності кафедр і в цілому всього професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу, що дозволило виявити проблемні зони педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі і розробити систему організаційно педагогічних заходів, спрямованих на гуманізацію педагогічної майстерності професорсько-викладацького складу.

В ході експериментальної роботи впроваджено в освітній процес розроблену систему підвищення професійного рівня професорсько-викладацького складу, що передбачає три організаційні рівні.

За допомогою анкетування професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу виявлено відношення до проведення педагогічного моніторингу: 61% опитаних вказали, що введені в модель діяльності викладача критерії дозволяють більш предметно орієнтуватися в ході гуманізації освітнього процесу на досягнення соціально-значущих результатів своєї роботи; 70% - вказали на розширення у викладача можливостей підвищити свій соціальний статус; 71% викладачів відзначили, що проведення педагогічного моніторингу сприяє підвищенню професійного рівня діяльності викладацького складу.

Результати проведеного експериментального дослідження підтвердили, що педагогічний моніторинг сприяв процесу гуманізації освіти; створював умови для об'єктивної оцінки якості освітнього процесу й підвищення значущості ролі особистості кожного його учасника; дозволив перевести управління освітнім процесом на рівень прийняття організаційних рішень, що сприяло гуманізації освіти і визначенню конкретних напрямів удосконалення навчально-методичної роботи.

Отримані результати дають підставу вважати, що вихідна методологія була правильною, поставлені завдання виконано, мети досягнуто. Одержані теоретичні й практичні висновки сприяють впровадженню педагогічного моніторингу в освітній процес вищого навчального закладу.

Похожие статьи




Основний зміст дисертації - Педагогічний моніторинг як засіб гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі

Предыдущая | Следующая