ІГРАШКИ - МОТАНКИ - АТРИБУТ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, Історія виникнення та застосування іграшок-мотанок у житті українців - Технологія виготовлення іграшок-мотанок на уроках трудового навчання

Історія виникнення та застосування іграшок-мотанок у житті українців

Лялька мотанка урок трудовий

Народне іграшкарство -- важлива складова культури будь - якого етносу. Воно використовувалося народом як засіб виховання в національних традиціях. Ужиткове мистецтво іграшки несе в закодованому вигляді світосприйняття поколінь, ментальність народу. Воно завжди привертало пильну увагу філософів, психологів, педагогів, етнографів, мистецтвознавців. Великий український філософ, письменник-гуманіст, педагог Г. Сковорода зазначав, що "кожний повинен пізнати свій народ і в народі пізнати себе". "Пізнати свій народ" -- означає осягнути розумом його історію, звичаї, традиції, обряди, обереги, ремесла як складові етнокультури та духовності. Адже культура -- це дух і душа народу, а душа, тобто духовність спільноти, є споконвічним невмирущим корінням національної свідомості народу.

У науковій праці українського етнографа, громадського діяча, священика, педагога М. Грушевського (1865--1938 рр.) "Дитина у звичаях і віруваннях українського народу" подано і проілюстровано дослідження про дитячі іграшки, забави. За визначенням І. Франка, ця етнографічна розвідка є "пребагатою збіркою матеріалів про дітей в українському селі". М. Грушевський пише: "У ляльок граються тільки дівчатка. Часом від них не відірвеш і великої дівки, заміж йде і в скрині ляльки везе -- так любить це добро своє! Такі речі не схвалюються людьми, хоча з усмішкою пробачаються. Хлопці часто ворожо на ці дівчачі забавки дивляться, нищать їх, глумляться, як знайдуть, тому дівчата ховають свої ляльки від них. Втім, хлопці й самі часом побавляться ляльками, а потім чогось лукавий таки підкусить їх, і вони поглумляться над тим скарбом чи переховають так, щоб дівчатка попошукали. У хаті не раз і скарги за ляльок -- батьки та матері гримають за це на хлопців.

Скарб свій дівчатка тримають у коробці якійсь, у решеті невеликому, у циділкові покинутому чи в старому очіпкові. Ляльок - хлопчиків не роблять, а все дівчат та молодиць -- зрідка бабу і дитинку у сповитку. Клаптики матерії для того, щоб робити ці вузлові ляльки, звуться крам, крамнинки, крамки, прибір, приборники. До них ще й прядиво держать.

Буває так, що ляльок і двадцять носить дівчинка за собою у скриньці або у платочку якому і всіх по імені зве. Де хатки роблять або пічки копають -- там і ляльки розсаджені на видних місцях. Старші люди дивуються: "Чом хлопці байдужі такі?! Їм сокирка, ножик, батіг потрібні, з палички ножика зробить і буде носити. Своє і дівчинка віщує, і як ляльки немає, оцваночок буде в заполі носити. Кожне до свого тягнеться, чия кому стать".

Народна пам'ять пронесла традиційні образи іграшки та ляльки - мотанки через віки та покоління. Діти завжди любили грати з такими іграшками чи ляльками, а дорослі вірили, що ляльки охороняють малечий сон й оберігають дитину.

З давніх часів у сім'ях діти гралися іграшками та ляльками, котрі виготовляли зі шматка тканини, хустки. Ляльку наряджали, але обличчя не малювали. За народним повір'ям, лялька з обличчям набувала душу і могла нашкодити дитині. Безлика лялька для дитини була партнером у грі, змушувала розуміти внутрішній світ людини й слугувала оберегом від лихоманки.

У роки існування радянської влади оберегові ляльки поступово забували, і в середині XX століття вони майже зникли. Уже в 90-х роках про ляльку - мотанку було мало що відомо. На перші роки незалежності української держави припадає сплеск зацікавлення традиційною народною лялькою, іграшкою - мотанкою, як кращим зразком самобутньої творчості.

Останнім часом зростає кількість прихильників цього виду народного мистецтва. Важливою передумовою відродження іграшкарства став інтенсивний процес усвідомлення своєї належності до давньої української ідентичної культури. З огляду на це, значення декоративно-ужиткового мистецтва, заснованого на традиційних зразках, значно зростає.

Сьогодні твори майстрів експонують на різноманітних виставках народного мистецтва. Усе більше стають популярними фольклорні іграшки та ляльки - мотанки в художньому житті українського суспільства та духовному зростанні підростаючого покоління.

Народна лялька є благодатним матеріалом для вивчення етнографії, художньої культури, оскільки вона увібрала в себе численні види народної творчості: рукоділля -- виготовлення костюма, ткацтво, вишивка, шитво; пласт культури, котрий закладено в ляльці, -- міфологію і фольклор, тобто свята, обряди, традиції, вірування.

Народна іграшка - мотанка -- це складова культурної спадщини в історії Батьківщини. Як засіб етнопедагогіки, вона сприяє гармонізації міжнаціональних відносин і збагаченню культурного генофонду держави, культури свого народу.

Вивчення традицій українського іграшкарства, доробку майстрів іграшок, ляльок - мотанок сприяє не лише естетичному, а й і романському вихованню, формуванню національної свідомості підростаючого покоління.

Іграшки, ляльки - мотанки є найбільш доступним видом художньої творчості для естетично-трудового виховання підростаючого покоління в сучасних умовах розвитку багатонаціонального суспільства України.

Похожие статьи




ІГРАШКИ - МОТАНКИ - АТРИБУТ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, Історія виникнення та застосування іграшок-мотанок у житті українців - Технологія виготовлення іграшок-мотанок на уроках трудового навчання

Предыдущая | Следующая