Проблеми статі в управлінні - Гендерні аспекти в управлінні

Вимоги до управлінської діяльності не можуть бути втілені в життя без урахування психологічної своєрідності людини, яка виявляється і в її статі. Багато професій є переважно чоловічими чи жіночими. Західноєвропейські жінки, наприклад, частіше за чоловіків працюють учителями, бібліотекарями, медичними сестрами, виконують рутинну, монотонну роботу в офісі, магазині. Кваліфікована юридична чи медична праця є прерогативою чоловіків. Навіть якщо чоловіки й жінки посідають однакові посади та відіграють однакові ролі в організації, вони все-таки мають різні обов'язки і виконують різні завдання. Дуже небагато працівників хочуть працювати під керівництвом жінки. Хоча їй властива охайність, уважність, деталізація обов'язків тощо, однак не достатньо виражена ділова спрямованість, переважають орієнтація на сім'ю, неформальні відносини, підвищена емоційна чутливість.

Жінки, порівняно з чоловіками, хворобливіше переживають помилки і критичні зауваження, гостріше реагують на неповагу до себе вищого керівництва, постійно потребують оцінювання своєї праці, менш схильні до ризику. Попри те, як засвідчили дослідження німецьких і британських учених, організації, якими керують жінки, стабільніші, а очолювані чоловіками фірми постійно супроводжують труднощі. Чоловіків більше приваблює абстрактна престижна робота ( постановка завдань, програмування основних процесів тощо), а рутинну роботу (написання програм тощо) вони перекладають на жінок [7].

В 1988 р. була створена анкета SOQ, за допомогою якого зарубіжні дослідники виділили три різні мотивації в колективі:

    * конкурентність - орієнтація на прикладання усіх зусиль для досягнення успіху; * орієнтація на успіх - бажання виграти та уникнення невдач; * орієнтація на ціль - бажання реалізувати особисті цілі.

Використовуючи цей питальник, вчені з'ясували наступні відмінності між чоловіками та жінками:

    * у чоловіків у порівнянні з жінками вищий рівень орієнтації на успіх і бажання конкуренції, в той час як у жінок вищий рівень орієнтації на досягнення особистих цілей; * чоловіки проявляють більше активності і досвідченості в колективних видах діяльності.

Виходячи з цього, можна констатувати, що чоловіки більш переймаються соціальними порівняннями і орієнтовані на успіх, в той час як жінки більш зацікавлені в особистому самовдосконаленні. Частково конкурентна природа проявляється в різних цільових орієнтаціях чоловіків та жінок [8].

Більшість вчених, що досліджували рольові конфлікти, вивчали прийнятність участі жінок у різних видах менеджменту та бізнесу. Було встановлено, що переймання рольовим конфліктом відображає небажання жінок позбутись традиційних уявлень. Таким чином, це - внутрішньо психологічна проблема самих жінок, а не наслідок соціальних стереотипів [9].

У сучасній науці домінують два підходи щодо схожості й відмінностей людини: еволюціоністський (підкреслює спорідненість людей) і культуральний (акцентує на відмінності між людьми). Представники їх, намагаючись пояснити відмінності й між статями, часто використовують поняття "гендер".

На відміну від поняття "стать" воно охоплює не біологічні особливості, на підставі яких відрізняються чоловіки і жінки, а їх соціально окреслені якості.

Теоретичний аналіз результатів досліджень ще раз довів, що властивий чоловікам стил спілкування зміцнює їх авторитет в організації. Якщо в ній немає жорстокого розподілу ролей і чоловікам належать провідні позиції, то вони схильні до авторитарності, а жінки - до демократичності. Чоловікам краще дається директивний стиль управління, жінкам - стиль соціального лідера. Якщо в організації переважає демократичний стиль керівництва, жінки-лідери цінуються так само високо, як і чоловіки.

Жінки-керівники більш товариські, уважніші до людей, готові до співпраці, сміливіші й активніші у налагодженні соціальних контактів, динамічніші у спілкуванні, поступливіші, доброзичливіші та чутливіші. Для жінок - керівників центральними комунікативними якостями, що визначають успішність управлінської діяльності, є порядність, гнучкість у стосунках, повага до людей, колегіальність, надання ініціативи підлеглим, вимогливість до себе, врахування індивідуальних особливостей підлеглих, толерантність. Усі ці якості, утворюючи комплекс, висвітлюють такі особливості управлінської взаємодії, як уміння відмовитися від стереотипів, уміння бути самим собою, здатність до соціальної взаємодії, пошук індивідуальног підходу.

Чоловікам-керівникам більш властиві об'єктивність, довіра до колег, упевненість у собі, відсутність дріб'язковості, комунікативна врівноваженість, вимогливість до підлеглих. У них, як і в жінок, стрижневими комунікативними складниками є здатність до соціальної взаємодії, уміння відмовитися від стереотипів, уміння бути самим собою. Цей перелік доповнює такий показник, що відсутній у жінок, об'єктивність і здатність сприймати працівників такими, як вони є.

За іншими дослідженнями, наявність в установі чоловіків і жінок підвищує емоційно-психологічний та чуттєвий стан групи, урізноманітнює особистісні захоплення й інтереси, підвищує дієвість громадської думки. Чоловічо-жіночі організації згуртованіші, присутність жінок пом'якшує атмосферу, так само як і присутність чоловіків у жіночих групах. В організаціях, де переважають чоловіки, міжособистісні відносини оцінюються співробітниками позитівніше, а в жіночих - негативніше [7].

Гендерні ролі зумовлені особливостями культури, історичної епохи. Отже, вивчення проблем статі в управлінні дає підстави зробити такі висновки:

    1. В організації існує поділ за статевою ознакою як по горизонталі, так і по вертикалі. Горизонтальний поділ наявний, коли чоловіки і жінки виконують різні види робіт. Вертикальний поділ засвідчує існування перешкод на шляху професійного росту і посування жінки. Наслідком є те, що чоловіки займають вищі рівні влади в організаціях, а жінки нижчі. 2. Розподіл роботи в організації здійснюють за статевою ознакою по горизонталі і вертикалі. Основний чинник цього - спрощення і стандартизація праці, які дали змогу залучати менш кваліфіковану працю, тобто працю жінок. Суттєвий бар'єр, який змушені долати жінки, є чоловіча природа організаційної праці: керівники, які високо цінують сильні аналітичні здібності, можливо, несвідомо просувають по службі переважно чоловіків. 3. Ступінь уваги вчених до "жіночого питання" в організації фокусується переважно на "чоловічому" аспекті організацій. Дослідники констатують, що чоловіки та їхня поведінка стали стандартом, з яким порівнюють поведінку жінок. За норму в організації може бути прийнята ідея чоловіків. Перебування чоловіків на управлінських посадах вважається закономірним явищем, їх просування по службі в організації заохочується організаційними і соціальними чинниками [7].

Похожие статьи




Проблеми статі в управлінні - Гендерні аспекти в управлінні

Предыдущая | Следующая