Механізм і методи ухвалення рішення - Аналіз ресурсної стратегії підприємства

Ефективність управління залежить від комплексного застосування чинників багато кого і не в останню чергу від процедури схвалення рішення і їх практичний втілення в життя. Але для того, щоб управлінське рішення було дієвим і ефективним, потрібно дотримати певні методологічні основи.

Методи ухвалення рішень, направлених на досягнення намічених цілей, можуть бути різними:

    1) метод, заснований на інтуїції керівника, яка обумовлена наявністю у нього раніше накопиченого досвіду і суми знань в конкретній області діяльності, що допомагає вибрати і ухвалити правильне рішення; 2) метод, заснований на ухваленні "здорового глузду", коли керівник, ухвалюючи рішення, обгрунтовує їх послідовними доказами, зміст яких спирається на накопичений їм практичний досвід; 3) метод, заснований на науково-практичному підході, що припускає вибір оптимальних рішень на основі переробки великої кількості інформації, що допомагає обгрунтувати схвалене рішення. Цей метод вимагає застосування сучасних технічних засобів і перш за все електронно-обчислювальної техніки. Проблема вибору керівником рішення - одна з найважливіших в сучасній науці управління. Вона припускає необхідність всебічної оцінки самим керівником конкретної обстановки і самостійності ухвалення ним одного з декількох варіантів можливих рішень.

Ухвалення рішень - це наука і мистецтво. Рішення багато кого приймаються інтуїтивно. Часто керівник не в змозі проаналізувати і чітко осмислити ухвалений рішення. Тут корисне застосування логічної схеми, комплексно використовуючи нормативні і дескриптивні моделі.

1. Побудова комплексних методик обгрунтовування рішень, що поєднують застосування взаємодоповнюючих методів структуризації, характеризації і оптимізації.

Структуризація припускає визначення місця і ролі об'єкту дослідження в рішенні задач більш високого рівня, виділення його основних елементів і встановлення відносин між ними. Процедури структуризації дозволяють представити структуру вирішуваний задача у вигляді, зручному для подальшого аналізу.

Характеризація направлена на визначення системи характеристик, що кількісно описують структуру вирішуваний задача.

Оптимізація припускає вибір якнайкращого варіанту рішення.

Застосування цих трьох груп методів дає можливість послідовно знижувати невизначеність в процесі обгрунтовування рішення, підвищує ефективність розумової діяльності керівника і системних аналітиків.

    2. Поєднання формальних і неформальних методів обгрунтовування рішень припускає широке використовування експертних оцінок і людино-машинних процедур підготовки і ухвалення рішень. 3. Включення керівника в процес підготовки, ухвалення і реалізації рішення на всіх його основних етапах.

Комплексний підхід дає можливість сконцентрувати неформальне мислення керівника на найкритичніших аспектах проблемної ситуації, в якій ухвалюється рішення, і пропонованих альтернативах рішення виниклої проблеми.

При цьому виявляються і стають більш ясними приховані припущення, мотиви поведінки, аргументи: вони логічно включаються в моделі процесу підготовки, ухвалення і реалізації рішення.

Залежно від того, на яких аспектах підготовки і ухвалення рішень робиться акцент, можна виділити наступні два підходи до теоретичних побудов в цій області. Найлегша задача - ухвалювати рішення на основі математичних розрахунків, якщо можливо їх зробити. За відсутності достатньої інформації для точного розрахунку може допомогти інтуїція. Інтуїція виникає не на порожньому місці. Інтуїція - це згусток житейського досвіду, досвіду професійного, уміння фантазувати і створювати в мисленні можливі варіанти моделей. Інтуїцією можуть користуватися всі зрілі люди різною мірою.

В рамках математичної теорії ухвалення рішень розробляються нормативні моделі ухвалення рішень. Ціль застосування цих моделей - вибір якнайкращих дій (альтернатив) виходячи із заданого критерію і ситуації, в якій ухвалюється рішення. Нормативні моделі роблять акцент на тому, як керівнику слід підходити до ухвалення рішень.

Математична теорія ухвалення рішень по економічних проблемам є заснований на припущенні, що всі суб'єкти управління є "економічно мислячими" людьми, тобто в межах, допустимих законами, морально-етичними стандартами і т. п., вони прагнуть максимізувати результати виробничо-господарської діяльності підприємства.

Проте в житті суб'єкт управління не завжди прагне максимізувати економічний результат. Натомість він ухвалює "задовільні", "достатньо хороші" рішення. В цьому випадку при ухваленні рішень можуть використовуватися такі критерії, як "прийнятна величина прибутку" і "надійне виконання плану".

Математична теорія ухвалення рішень не дає рецептів для демонстрації того, як рішення фактично повинні прийматися.

2. Спроба осмислити істинні причини ухвалення рішень привела до виникнення дескриптивних моделей, в основі яких лежить поведінкова теорія ухвалення рішень. Вона носить чіткий пояснюючий, а не приписуючий характер. В ній використовуються психологічні моделі, в яких ураховуються процеси і сили, пояснюючі реальну поведінку керівника.

Згідно однієї з психологічних моделей суб'єкт управління швидше прагне "задовольнити", ніж максимізувати, тобто знайти достатньо хороше рішення в конкретних умовах з урахуванням традицій ухвалення рішень. Іншими словами, швидше традиції ухвалення рішень і особисті якості є визначальними, ніж прагнення до максимізації якого-небудь критерію.

Похожие статьи




Механізм і методи ухвалення рішення - Аналіз ресурсної стратегії підприємства

Предыдущая | Следующая