Методи оцінки конкурентоспроможності менеджера - Дослідження розвитку ділової кар'єри менеджера на ПАТ "Київська фабрика технічних паперів"

Діяльність промислового підприємства забезпечується персоналом двох категорій: робітники та управлінський персонал(менеджери). Діяльність перших більш менш можна звести до механічного виконання чітко обумовлених функцій. Оцінити їх ефективність (конкурентоспроможність) нескладно, оскільки вони як правило несуть відповідальність за конкурентоспроможність на рівні свого підрозділу і в кількісному відношенні її легко ув'язати з кінцевим результатом діяльності підприємства.

Конкурентоспроможність управлінського персоналу необхідно розглядати як інтелектуальне мислення на всіх рівнях та в усіх сферах економіки, яке, по-перше, є головною складовою конкурентоспроможності підприємства; по-друге, є вирішальним фактором конкурентоспроможності продукції підприємства на ринку; по-третє, може розглядатися як здатність конкурувати на ринку праці; по-четверте, проявляється у здатності реалізувати свій потенціал на ринку праці. [3.стр.368]

Успіх організації багато в чому залежить від ефективності менеджменту цієї організації. Р. А. Фатхугдінов конкурентоспроможність менеджера визначає як перевагу менеджера стосовно іншого менеджеру, яка характеризується вмінням розробляти систему забезпечення конкурентоспроможності даного об'єкту, управляти колективом стосовно досягнення цілей системи. Менеджери різних рівнів є частиною персоналу організації.

Конкурентоспроможний персонал організації є частиною конкурентоспроможності самої організації, яка є проявом конкурентоспроможності товару, а інтегральна оцінка конкурентоспроможності усіх підприємств є проявом конкурентоспроможності країни.

Взаємозв'язок вказаних понять наведено в рис.1.4

Рис.1.4. Взаємозв'язок конкурентоспроможності на різних рівнях.[3,с.369]

Головним завданням управлінського персоналу є забезпечення злагодженої цілеспрямованої діяльності усього персоналу.

Управління - це складна інтелектуальна діяльність людини, яка переслідує свої цілі і є особливою діяльністю, що пов'язана з виробленням ти прийняттям рішень, досягненням мети, роботою з втілення цих рішень у життя, регулюванням системи відповідно до встановленої мети, підведенням підсумків [3,с.369]

Управлінська діяльність не має формалізованих результатів, а оцінка її ефективності, як відношення отриманих результатів до витрат, не враховує специфіки даного виду діяльності і не може бути використана для оцінки ефективності (конкурентоспроможності) управлінської команди. Ефективність цієї діяльності залежить від того, в якій мірі суб'єктивна діяльність людей відповідає вимогам об'єктивних закономірностей та тенденцій. Вагомий внесок у розв'язання цього питання зробили різноманітні системи атестації, сертифікації та ін. Вивчення питань, що пов'язані з управлінською роботою, дозволило встановити, що для характеристики діяльності менеджерів різних рівнів управління часто використовується категорія ефективність. На наш погляд, в даному випадку краще використовувати термін "конкурентоспроможність", як такий, що є більш змістовним, оскільки підкреслює ринкову орієнтацію діяльності та надає можливості оцінювати не лише ретроспективу та поточне становище, але й робить прогноз стосовно стратегічного використання управлінського персоналу. Аналіз публікацій в галузі вивчення ефективності управлінського персоналу дозволив виділити дві основні концепції, що покладені в основу розробляємих методів: - ефективність управління оцінюється, виходячи з органічної єдності управління та виробництва, але при цьому внесок власне управління в ефективність виробництва не визначається; - акцент на визначенні внеску управління в ефективність виробництва. Кількісна оцінка цього внеску є надзвичайно складним завданням, тому доцільно оцінювати не стільки внесок управління в ефективність виробництва, скільки його якісний вплив на цю ефективність. [3,с.370]

Багато методик виходять з першого підходу. Проте він має ряд недоліків. По-перше, при оцінці ефективності управління він не дозволяє врахувати людський фактор (відповідно до сучасних теорій управління, коли людина розглядається не як витрати, які необхідно скорочувати, а як ресурс, яким необхідно грамотно керувати, це є суттєвою перешкодою на шляху формування активного учасника управлінської команди); по-друге, неможливо розмежувати безпосередньо сферу відповідальності та досягнень саме управлінця, а це, у свою чергу, знижує ефективність оцінки та мотивацію менеджера. Таким чином, виходячи з зазначеного, можна зробити наступні висновки: - існуючі методики оцінюють не весь комплекс ефективності управління, а лише окремі його сторони; - багато авторів не враховують соціальні, психологічні та інші фактори управлінської діяльності.

Для подолання цих недоліків, оцінка має будуватися на розрахунку показника конкурентоспроможності управлінського персоналу, виконуватися строго періодично, щоб була можливість відстежити динаміку, а також щоб визначити вплив попередньої управлінської діяльності на результати поточного періоду та створити передумови для оцінки поточних результатів на здійснення управлінського процесу в наступні періоди. Проведені дослідження дозволили висунути гіпотезу, що конкурентоспроможність управлінського персоналу визначається спільним впливом двох факторів: рівнем потенціалу управлінців та ступенем їх мотивованості.

Багато вітчизняних та закордонних вчених займались питаннями, що пов'язані з виділенням та класифікацією ключових якостей та компетенцій, якими обов'язково має володіти конкурентоспроможний управлінець. Результати їх досліджень наведені в таблиці 1.5

Таблиця 1.5

Ключові якості менеджера[3,с.371]

Автори

Навики, вміння, ключові компетенції

М. Шоу

Біографічні характеристики, здібності та особисті якості

Д. Реглян, М. Мескон, K. Боуві, 0. Тілл,

Технічні, комунікативні та аналітичні навики

Т. Коно

Концептуальні знання, знання людей, технічні знання

3. Румянцева

Знання та вміння (мистецтво) виконувати професійну роботу у такій спеціальній галузі як менеджмент та вимоги, пов'язані з вмінням менеджерів працювати з людьми

P. Галькович, В. Набоков

Організаторські здібності, особисті якості та психологічна компетенція

В. Глущенко

Особисті якості

I. Дараковський, І. Черноіванов, Т. Перлуха

Професійні якості та організаторські здібності

А. Радугін

Концептуальна майстерність, майстерність прийняття рішень, адміністративна, психологічна та технічна майстерність

Таким чином, потенціал управлінського персоналу - це сукупність особистих якостей управлінських робітників, які досягай певних результатів та мають можливість удосконалюватись в умовах, які визначаються системою управління, ефективно використовуючи при цьому ресурси даного підприємства. В процесі підвищення ефективності підприємства потенціал управлінського персоналу, засоби його оцінки та методи управління ним відіграють особливу роль. [3,с.372]

Похожие статьи




Методи оцінки конкурентоспроможності менеджера - Дослідження розвитку ділової кар'єри менеджера на ПАТ "Київська фабрика технічних паперів"

Предыдущая | Следующая