Класифікація затрат робочого часу - Дослідження структури трудового процесу і проектування методів праці на рівні її складових елементів

Трудовий процес потребує часу, тому проблема його раціонального використання є одним з головних факторів, що впливають на ефективність праці.

Час, відведений розпорядком дня для праці, чітко регламентований і повинен використовуватися по призначенню і з мінімальним відхиленням від нормативів.

Робочий час є загальною мірою кількості праці. Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого -- фізичними і психофізіологічними можливостями людини. Поліпшення використання робочого часу є одним з основних шляхів підвищення продуктивності праці. Воно залежить від співвідношення екстенсивного та інтенсивного факторів розвитку виробництва. Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Підприємства й організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу. У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год. на тиждень. Законодавством також установлюється скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років -- 36 год. на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) -- 24 год. на тиждень. Для працівників здебільшого установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Всі затрати часу на виробництві класифікують з детальним вивченням до найдрібніших мікроелементів.

Класифікацію затрат часу можна здійснювати щодо працівника, роботи устаткування, тривалості виробничого процесу. [2]

Структура змінного робочого часу (Тзр) являє собою співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і ненормованого робочого часу. Час роботи (Тр) -- це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Трп) і часу непродуктивної роботи (Трн).

До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб тощо.

Продуктивна робота характеризується виконанням обов'язків, передбачених регламентом (прямих і суміщуваних). Вона включає підготовчо-завершальну та оперативну роботу й обслуговування робочого місця.

Під час підготовчо-завершальної роботи виконуються певні завдання на початку та наприкінці зміни, такі як одержання змінного завдання та нарядів; ознайомлення із завданням; виробничий інструктаж; одержання і повернення робочих креслень, технологічних карт, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів, заготовок, деталей і вузлів; налагоджування обладнання, встановлення пристроїв та інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; випробування обладнання та оброблення пробних деталей; здавання готової продукції або роботи.

Оперативна робота -- це безпосереднє виконання змінного завдання. Час, витрачений на неї (ТОп), складається з часу виконання основних прийомів (ТО) і допоміжних (ТД). Виконуючи основні прийоми (основний час), працівник здійснює перетворення предметів праці. Допоміжні прийоми (допоміжний час) полягають у таких діях: працівник установлює предмет праці на верстат або стіл для оброблення, знімає його звідти; управляє обладнанням та здійснює переходи, пов'язані з виконанням завдання; вимірює предмети праці тощо.

Час обслуговування робочого місця (ТОб) складається з часу організаційного обслуговування (ТОрг) та часу технічного обслуговування (ТТех). Час організаційного обслуговування використовується для огляду робочого місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку зміни та прибирання наприкінці, чищення та змащування обладнання. Час технічного обслуговування використовується на догляд обладнання у процесі виконання певної конкретної роботи, зокрема підналадка обладнання, заміна зношеного інструменту тощо.

Основні позначення (індекси) затрат робочого часу:

Підготовчо-завершальний - ПЗ

Оперативний - ОП

Основний - О

Допоміжний - Д

На обслуговування робочого місця - ОБ

На технічне обслуговування - ТЕХ

На організаційне обслуговування - ОРГ

На відпочинок та особисті потреби - ВОП

На непродуктивну роботу - ТРИ

На перерви у роботі - П

На регламентовані перерви з організаційно-технічних причин - ПР

На нерегламентовані перерви - ПН

Час перерв, що спричинені порушенням нормального перебігу виробничого процесу - ПНТ

Час перерв, спричинених порушенням трудової дисципліни - ПТД

Затрати робочого часу поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать необхідні для даних конкретних умов затрати основного і допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби, регламентовані перерви з організаційно-технічних причин, підготовчо-завершальний час. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукції є штучно-калькуляційним часом ( tШК ),

T ШК = tО + tД + tОБ + tВОП + tПР + tПЗ

Де tО -- основний час;

TД -- допоміжний час;

TОБ -- час обслуговування робочого місця;

TВОП -- час на відпочинок та особисті потреби;

TПР -- час нормованих перерв з організаційно-технічних причин;

TПЗ -- підготовчо-завершальний час на одиницю продукції.

Досліджуючи трудові процеси, важливо визначити фактичні затрати часу на виконання окремих елементів операції, а також структуру затрат часу протягом робочої зміни або її частини.

Визначення фактичних затрат часу на виконання елементів операцій потрібне для розроблення нормативів часу, вибору найраціональніших методів праці, аналізу якості норм і нормативів тощо. [2]

Під час визначення нормативів часу на обслуговування робочого місця і підготовчо-завершального часу, а також для оцінки ефективності використання робочого часу використовуються дані про структуру затрат робочого часу.

Найпоширенішими на підприємствах методами дослідження трудових процесів є: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж. При цьому фактичні затрати часу вимірюються за допомогою секундомірів, хронометрів, годинників, хронографів.

Усі методи дослідження затрат робочого часу складаються з таких основних етапів:

    * підготовка до спостереження; * проведення спостереження; * оброблення даних; * аналіз результатів і підготовка пропозицій щодо удосконалення організації праці.

За допомогою хронометражу визначається тривалість елементів операцій, що повторюються. Існує безперервний (за поточним часом), вибірковий і цикловий способи проведення хронометражу: За безперервного способу всі елементи певної операції досліджуються відповідно до послідовності їх виконання. Відбірковий спосіб хронометражу застосовується для вивчення окремих елементів операції незалежно від послідовності їх виконання. Цикловий спосіб -- для дослідження тих елементів операції, що мають незначну тривалість (3--5 сек.).

Залежно від об'єкта спостереження розрізняють такі фотографії:

    * фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, самофотографія); * фотографія часу роботи устаткування; * фотографія виробничого процесу.

За індивідуальної фотографії спостерігач визначає використання часу одним працівником протягом робочої зміни або іншого періоду часу. У тих випадках, коли робота виконується кількома робітниками, зокрема за бригадної організації праці, здійснюється групова фотографія робочого часу. Самофотографію здійснює сам працівник, який фіксує величину втрат робочого часу, а також причини їх виникнення. Це сприяє залученню всіх працівників до активної участі у виявленні й усуненні втрат робочого часу.

Фотографія часу використання устаткування -- це спостереження за його роботою і перервами в ній з метою одержання даних для обгрунтування затрат часу на обслуговування (одним робітником або кількома).

Фотографія виробничого процесу -- це одночасне вивчення затрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи. Спостереження може виконуватися двома спостерігачами: один спостерігає за робітниками, другий -- за устаткуванням, тобто двостороннє спостереження.

Похожие статьи




Класифікація затрат робочого часу - Дослідження структури трудового процесу і проектування методів праці на рівні її складових елементів

Предыдущая | Следующая