Передача спадкової інформації від батьків до дитини - Шляхи передачі спадкової інформації

Кожна щойно народжена дитина є носієм комплексу генів усіх своїх родичів: як близьких, так і найдальших. У зв'язку з цим у неї формується свій, індивідуальний, спадковий фонд, що інакше називається спадкова визначеною біологічною програмою. Це дає їй можливість індивідуально розвиватися. Здійснення цієї спадкової програми можливе лише в тому випадку, якщо, по-перше, дитина має досить якісні спадкові ознаки, а по-друге, має можливість вільно їх розвивати завдяки сприятливому впливу навколишнього середовища.

Людина отримує всі свої навички не в спадщину, а виробляє їх протягом усього життя Не існує виявлених генів талановитості. Єдине, що визначила наука, -- кожне немовля є вмістилищем величезного арсеналу різноманітних задатків. Щоб їх розвинути, необхідні різні умови, у тому числі спеціалізоване навчання й виховання, а також зусилля й турботи батьків, помножені на бажання самої дитини.

Молоді люди, що хочуть створити родину, повинні перед одруженням поцікавитися у своїх родичів, які в них є спадкові хвороби. Адже всім давно відомо, що в спадщину передаються, крім зовнішніх ознак і деяких біохімічних особливостей організму, чимало хвороб або хоча б схильності до цих захворювань. Крім цього, необхідно знати, який вплив має на внутрішньоутробний розвиток плоду паління або вживання алкоголю. Усе це необхідно для того, щоб на ранньому етапі можна було продіагностувати й почати лікування усіх виявлених спадкових захворювань, а також профілактику уроджених дефектів розвитку.

Г. Менделем у 1865 році були відкриті закони генетики, науки, що вивчає закони спадковості. Учений довів, що в основі всіх спадкових ознак лежать ш закони. Морган вивів хромосомну теорію спадковості. Відповідно до цієї теорії спадковість різних якостей у багатьох поколіннях обумовлюється спадковістю їхніх хромосом, що знаходяться в ядрі клітин І містять у собі всю генетичну Інформацію.

Сучасні дані науки стверджують, що хромосоми ядерної речовини представляють гігантські полімерні молекули, які складаються з ниток нуклеїнових кислот І невеликої кількості білка. Кожна пара хромосом має певний набір генів, які контролюють прояв тієї або іншої ознаки. Вченим вдалося розшифрувати структуру дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) і механізм її самоподвоєння, у результаті чого стала відомою природа гена. Було з'ясовано, що до складу ДНК входять цукор, дезоксирибоза, фосфорна кислота і чотири основи -- аденін, гуанін, тимін і цитозин. У молекул ДНК двонитчаста структура. Основи розташовані між двома нитками, що йдуть паралельно і згорнуті спіраллю. Виявлено дивну особливість: гуанін (Г) може з'єднуватися тільки з цитозином (Ц), а аденін (А) -- тільки з тиміном (Т). Уся спадкова інформація про різні ознаки всього живого зашифрована на нитках ДНК. Вчені встановили, що завдяки чергуванню цих чотирьох нуклеотидів й існує у світі така розмаїтість живих форм.

Зміст такого кодування полягає в тому, що кожні три сусідні нуклеотиди кодують певну амінокислоту. У такий спосіб запам'ятовується інформація про послідовне розташування амінокислот у білку. Ученим на сьогодні відомо 20 таких амінокислот, їхні варіації І визначають розмаїтість білків у живій матерії. Ці білки є основою формування всіх особливостей організму. До них належать і групова приналежність крові, і колір волосся й очей і т. д.

У цитоплазмі клітини на основі генетичного коду відбувається синтез білка. Між ядром і цитоплазмою є "посередник" -- рибонуклеїнова кислота (РНК). Вона набагато менша, ніж ДНК. Ген -- це група сусідніх нуклеотидів, якими закодовано один білок (фермент). Він може визначити яку-небудь одну з ознак Кількість генів підрахувати важко -- у людини їх дуже багато, приблизно десятки тисяч генів. До того ж ученими з'ясовано, що на розвиток ряду ознак може впливати той самий ген. І навпаки, безліч генів можуть сформувати тільки одну з ознак. Молекули ДНК такі малі, що побачити їх можна тільки при максимальному збільшенні під мікроскопом -- у 150--200 разів. А от хромосоми можна роздивитися й у звичайний мікроскоп.

У кожного виду тварин і навіть рослин є свій кількісний набір хромосом. У кожній людській клітині знаходиться 46 хромосом. Ученими було виявлено, шо в наборі всі хромосоми є парними і складаються з ідентичних хромосом. А от 23-я пара -- це статеві хромосоми, різні для чоловіків і жінок. Утім, у жінок вони однакові й звуться XX, а в чоловіків різні -- XY

За відтворення спадкових властивостей у поколінь рослин, тварин і людей "відповідають" 3 процеси: розмноження звичайних (соматичних) клітин організму -- мітоз, розмноження статевих клітин -- мейоз і запліднення. При мітозі відбувається простий поділ, перед яким шляхом самовідтворення кількість хромосом у клітині подвоюється. Виходить, що перед розподілом у людській клітині буде 92 хромосоми. Вони стають парами одна навпроти одної і розходяться до різних полюсів клітини. Потім протоплазма шляхом перешнурування ділиться на дві частини, і утворюються дві клітини, у ядрах яких знову міститься по 23 пари хромосом.

Під час запліднення чоловіча гамета -- сперматозоїд -- зливається з жіночою гаметою -- яйцеклітиною, і в зиготі, що утвориться у такий спосіб, знову буде 46 хромосом -- 23 від батька і 23 від матері, тобто 23 пари.

За допомогою мітозу відбувається розподіл зиготи і подальше нагромадження клітинного матеріалу ембріона, що формується, і плоду. Зародок на певних етапах починає утворювати тканини й клітини зі спеціалізованих клітин Спадкова інформація лежить в основі всього процесу розвитку зародка І подальшої життєдіяльності плоду, а потім навіть І дорослої людини Однак на спадкову Інформацію постійно впливають умови зовнішнього середовища.

Похожие статьи




Передача спадкової інформації від батьків до дитини - Шляхи передачі спадкової інформації

Предыдущая | Следующая