Метод Накатані - Рефлексотерапія

Метод вперше описав японський лікар I. Nacatani (1950). Ним було знайдено та вивчено феномен зміни електропровідності шкіри в акупунктурних точках меридіанів. За Накатані, будь які зміни у внутрішніх органах проявляються на шкірі у вигляді зміни її електропровідності у точках акупунктури відповідного меридіану. Ці лінії підвищеної електропровідності автор назвав "ріодораку". Обстеживши велику групу хворих та здорових людей, Накатані виявив, що характерні зміни ЕШС в ТА спостерігаються у 9 з 10 хворих на захворювання нирок, а у здорових людей вони не виявляються.

За Накатані, будь-які зміни у внутрішніх органах відбиваються на шкірі, а меридіани ведуть себе як чутливі індикатори цих змін, сигналізуючи про розвиток хвороби, і певною мірою, про її масштаб. В подальшому було визнано, що феномен ріодораку спостерігається не тільки при захворюванні органа, а віддзеркалює і його фізіологічні зміни. Феномен ріодораку пояснюється вісцеро-шкірними симпатичними рефлексами. Відомо, що ЄШС залежить в першу чергу від стану симпатичної частини вегетативної нервової системи, стовбурових структур мозку та ретикулярної формації.

Спочатку для функціональної характеристики того чи іншого меридіана обстежувались всі ТА, що були на ньому, надалі для кожного канала було знайдено найбільш показові, репрезентативні точки. Більшість з них розташовані в ділянці променево-запясткового суглоба та на стопі. Локалізація ТА для вимірювання ЕШС за методом Накатані наведена у табл.

Для вимірювань використовують ланцюг постійного струму силою 200 мкА в режимі замкнутих контактів і напругою 12 В, та "вологий" електрод, яким торкаються перпендикулярно до шкіри в ТА на 3 секунди. Якщо за 3 секунди не настає стабілізації показань, вимірювання проводять протягом 7 секунд на кожній з репрезентативних точок усіх меридіанів. Виміри проводять у репрезентативних точках всіх дванадцятьох меридіанів з обох боків, тобто усього 24 виміри. Отримані результати заносять до спеціально розробленої на підставі численних експериментів графічної карти Накатані з нерівномірно розтягнутими шкалами для окремих меридіанів. Підрахувавши середнє арифметичне результатів отриманих вимірів, визначають індивідуальний коридор норми, графічно відкладаючи по 7 мм віще і нижче від середнього значення всіх проведених вимірювань. Значення, що розташовані в фізіологічному коридорі відповідають збалансованому стану фізіологічної активності меридіана і свідчать про відсутність патології в органах та системах, що повязані з даним меридіаном.

При значному відхиленні даних за межі коридору норми, певний показник достовірно відображує патологію відповідної функціональної системи чи органа.

Якщо результати вимірювань виходять за верхню межу коридора, то меридіан, і відповідні внутрішні органи, перебувають у збудженому стані, або в наявності є запальний процес. Підвищені показники можуть реєструватися після рентгенівського чи гамма опромінення, дії ультрафіолетового випромінення (засмага, кварц) на велику ділянку шкіри.

Якщо результати вимірювань розташовуються нижче коридору норми, то меридіан і відповідні органи та системи перебувають у функціонально пригніченому стані. Це свідчить про існування перешкод нормальному метаболізму, функціонуванню та утворенню енергії (наприклад хронічне запалення, дегенеративний процес, ендокринна гіпофункція, цироз та фіброз паренхіматозного органа, предонкологічний стан, онкологічне захворювання), або про вживання хворим седативних чи психотропних препаратів.

Якщо у хворого спостерігаються значні розбіжності у показаннях лівого та правого меридіанів, вони можуть спричинятися не тільки характером захворювання внутрішніх органів, але і такими дисфункціями шкірних нервів як невралгія чи оніміння з одного боку, непомітною для ока подряпиною шкіри на місці вимірювання, тощо. В кожному випадку треба вирішувати, який з двох симетричних меридіанів відображує істинну картину захворювання зважаючи на додаткову інформацію, і не слід брати до уваги середню величину з парних вимірювань.

У хворих може спостерігатися значне відхилення показників за межі коридору норми, причому кількісним показником серйозності захворювання є не стільки ступінь відхилення показника від коридору норми, скільки його лабільність, здатність повертатися до норми під впливом терапевтичних заходів під час лікування. В міру покращення стану хворого спостерігається тенденція і до нормалізації ріодораку.

Буває, що всі ручні меридіани показують енергетичну недостатність, а ніжні - надлишок. Це може свідчити про функціональні розлади нервової системи типу неврозу, чи емоційно-психічні порушень. В таких випадках доцільно поділити показання на групи ручних та ніжних і проводити їх аналіз для кожної групи окремо.

Слід враховувати також, що значення параметрів ЕШС змінюються на протязі доби і пори року згідно природних біоритмів організму, а також у звязку зі змінами факторів зовнішнього середовища (атмосферного тиску, коливань параметрів геомагнітного поля, температури, вологості, сонячної радіації і т. п.), а також фізичного та емоційного стану особи, що обстежується.

Розташування репрезентативних точок для вимірювання ЕПШ за методом Накатані.

Точка

Локалізація

H1

Р(I)9

Тай-юань. В западині, на кінці поперечної шкірної складки променевозапясткового суглоба, біля променевого краю променевої артерії; під час визначення рука в супінації

H2

MC(IX)7

Да-лин. На поперечній шкірній складці променевозапясткового суглоба, між сухожиллями довгого долонного мяза та променевого згинача запястя; під час визначення рука в супіації.

H3

C(V)7

Шень-мэнь. В западині між горохоподібною та ліктьовою кістками, на поперечній шкірній складці променевозапяскового суглоба, біля променевого краю сухожилля ліктьового згинача запястя. При визначенні кисть в положенні супінації та дещо зігнута в променевозапястковому суглобі.

H4

IG(VI)4

Вань-гу. На ліктьовому краю кисті, у проміжку між основами V пястної кістки і кітками запястя; при визначенні кисть випростована.

H5

TR(X)4

Ян-чи. На тильній поверхні променевозапяскового суглоба, в заглибленні між сухожиллями розгинача пальців і розгинача V пальця. При визначенні долоня у пронації.

H6

GI(II)5

Ян-си. На променевому краю запястя, між сухожиллями короткого і довгого розгиначів великого пальця (в центрі анатомічної табакерки). При визначенні кисть повернута променевим краєм догори, великий палець максимально розігнутий.

F1

RP(IV)3

Тай-бай. На медіальному краю стопи, в западині назад і донизу від голівки І плюснової кістки, на межі тильної і підошвеної поверхні шкіри.

F2

F(XII)3

Тай чун. На тильній поверхні стопи, в найвужчому місці між І та ІІ плесновими кістками (проксимальний відділ міжплеснового проміжку)..

F3

R(VIII)3

Тай-си. В западині, на середині відстані між пятковим сухожиллям і медіальною кісточкою, на рівні її центру.

F4

V(VII)65

Шу-гу. На латеральному краю стопи, в западині, назад і донизу від голівки V плеснової кістки.

F5

VB(XI)40

Цю-сюй. Вперед і донизу від латеральної кісточки, в заглибленні біля зовнішнього краю сухожилля довгого розгинача пальців.

F6

E(III)42

Чун-ян. На найвищій частині тіла стопи, між суглобами ІІ-ІІІ клиноподібних та ІІ-ІІІ плеснових кісток. Визначається в задній частині ІІ міжплеснового проміжку, де пальпується пульсація тильної артерії стопи.

Похожие статьи




Метод Накатані - Рефлексотерапія

Предыдущая | Следующая