Функціональна електоміостимуляція - Рефлексотерапія

Феномен електростимуляції скорочення мязів був відкритий іще наприкінці XVIII ст. L. Galvani та A. Volta (1791). У XIX ст. із винайденням гальванометра було відкрито існування різності потенціалу між внутрішніми шарами розрізаного м'яза (-) та його неушкодженою поверхнею (+).

Локальна фарадизація тієї чи іншої тканини призводить до стимуляції її фізіологічного відгуку (мяз - скорочується, залоза - виробляє секрет і т. п.). Виявилося, що електроміостимуляція (ЕМС) при підведенні стимулюючого струму через рухові точки (місця вступу нерву у мяз) є більш ефективною, аніж при підведенні струму через нерв. Катод (-) стимулює, анод (+) гальмує фізіологічну дію електростимуляції.

Ерб (1882) відкрив ефект звикання органів та тканин до стимуляції монотонно спрямованими імпульсами і закликав до периодичної зміни напрямку постійного струму, силу та ритм скорочень мязів при ЕМС. Сила струму повинна бути такою, щоб викликати міцні але не болючі скорочення мязів.

Тривалий ефект ЕМС ("каталітична дія"): покращення кровопостачання та лимфоциркуляції, оптимізація вегетативного тонусу в органі, що зазнав ЕМС.

Розвиток електротехніки у ХІХ-ХХ ст. обумовив прогрес методики ЕМС. Надмірне стимуляційне навантаження спричиняє зменшення сили та маси мязів, небажані гістологічні зміни у тканинах. При правильному дозуванні та навантаженні після сеансу ЕМС нерв залишається більш збудливим до подразнень різного роду, у тому числі фізіологічних. Спостерігаються позитивні біохімічні та гістологічні зміни, покращення довільної скорочуваності та ін. Але в літературі з ЕМС накопичилося багато специфічної термінології. Вивчаючи фізіологічну дію чергового нового пристрою до ЕМС, лікарі та науковці впроваджували нові терміни для опису параметрів стимулюючого струму, та відгукових реакцій організму на нього. Тому зараз є нагальна потреба у єдиній термінології для ЕМС.

Форма імпульсів.

Найбільш ефективною і природною є форма, що нагадує потенціал дії нервового волокна, тобто біполярний асиметричний потенціал із високо амплітудним швидким фронтом збудження та експоненційним спадом і повільною компенсаторною фазою протилежної спрямованості. Чим коротший імпульс - тим менш болючі відчуття у пацієнта.

Сумарний електричний опір живих тканин (імпеданс) має активну та ємкісну складові (їх величини змінюються нелінійно). Індукційного опору у живих об'єктах не знайдено. При підведенні до живих структур ЕРС (електрорушійна сила) утворюються активні електричні ланцюги із наявністю внутрішньої ЕРС.

Скорочення мязового волокна.

Фаза скорочення завжди коротша за фазу розслаблення (подовшення) приблизно у 2 рази. (Тобто свердловинність = 3.) У різних за структурою мязів вона коливається від 7,5 до 150 мс. При втомлені фаза розслаблення стає більш тривалою.

У здорових організмів у природних умовах довільні поодинокі імпульси стимуляції скорочення мязу не викликають. Потрібна серія імпульсів за певний проміжок часу, щоб мяз скоротився. Причому другійий імпульс повинен надійти до закінчення фази розслаблення волокна, тобто потрібна сумація скорочень. Коли частота стимулюючих імпульсів сягає великих граничних значень (10 - 15 кГц), спостерігається повний (гладкий) тетанус. На практиці використовують частоти дещо більші за граничні для гладкого тетануса, бо при цьому швидкість скорочення мязу зростає.

При частоті стимуляції, що дає неповний тетанус пацієнт відчуває "вібрацію", коливання мязових волокон.

Сила скорочення залежить від площі електродів. Вона пропорційна щільності струму. Тобто, чим менша площа електродів при тому ж струмі, тим сильніші скорочення.

По суті ЕМС це низькочастотна імпульсна стимуляція нервово-мязових структур, переважно скелетної мускулатури. Індукційна котушка дає біполярні асиметричні імпульсні сигнали з нульовою постійною складовою.

Методика ЕМС.

При біоактивній техніці ЕС обидва електроди однакової площини накладають на мяз, що підлягає стимуляції, чи на групу мязів, впоперек ходу мязевих волокон. Перед накладанням електродів, їх чохли або прокладки змочують фізрозчином (електропровідним гелем) і електроди щільно фіксуються до шкіри. При підведенні стимуляції до ТА застосовують малі за площею електроди.

Електроди не повинні торкатися один до одного.

Шкіра між електродами повинна бути без ушкоджень, на мати на собі розчину електроліту чи гелю.

Фіксація електродів до шкіри має бути щільною (однак без порушень кровообігу тим не менше).

Якщо на шкірі є подряпини, родимі плями та ін. їх ізолюють пластиром. Зручно використовувати електроди на липкій основі.

Електроди накладають на початку і наприкінці мязів (місця переходу сухожилля у мяз), ближче до початку сухожиль. У випадках, коли небажано викликати скорочення мязу (гіпсова іммобілізація, ушкодження суглоба), застосовують поперечну чи перехресну локалізацію електродів.

Тривалість сеансу ЕМС визначається довільно і коливається як правило, від 10 до 30 хвилин. В. Ю.Давиденко дослідив можливість оптимізувати тривалість сеансу ЕМС за динамікою підвищення температури шкіри над мязом, що стимулюється. При ЕМС температура над мязом підвищується, і коли вона виходить на плато - час припиняти процедуру. Інші методи визначення тривалості процедури є менш інформативними. Оптимальна тривалість сеансу дуже варіює і залежить від віку, статі, генотипу та конституції пацієнта. Середні значення норми придатні для характеристики популяції чи групи пацієнтів, але не для окремої особи. Цікаво що ЕМГ не придатна для визначення початку стомлення мяза при ЕМС. Кількісні прояви фази стомлювання коливаються під час сеансу і остаточне стомлювання, коли вже час закінчувати процедуру, важко визначити.

Субєктивні відчуття втоми не є критерієм для закінчення сеансу ЕМС.

Динамометрія і ЕМГ не є критерієм для визначення оптимального часу процедури.

У кролів в експерименті ЕМС при силі скорочень 90 % від максимуму оптимальна тривалість сеансу 10 хвилин.

У спортсменів, при застосуванні ЕМС для тренування мязів, найкращі результати отримували при ритмі скорочення-розслаблення - 4 с. 1,8 с напруження, 2,2 с розслаблення. І так 300 циклів на сеанс.

Застосування ЕМС з лікувальною метою.

Показання до ЕМС:

Посттравматичні неврити соматичних нервів. Наприклад променевий, серединний, ліктьовий нерви, попереково-крижові та шийно-грудні радикуліти, міозити, розтягнення звязок. Відмічено позитивний вплив ЕМС на перебіг таких захворювань як енцефаліти, ГПМК, стан після травм та операційних втручань на головному мозку. Особливо показана ЕМС при порушенні рухових функцій центрального та периферичного генезу, локальні трофічні та вегетативні порушення. В денервованому мязі ЕМС прискорює реінервацію - "периферія стимулює центр".

Протипоказанням може бути повний відрив та перерізання нервових сплетінь з глибокою атрофією мязів і вираженим больовим синдромом.

Курс з 10 сеансів ЕМС по 5-6 разів на тиждень затримує і попереджує атрофію зденервованих мязів. Ще краще 2 рази на день по 30 хвилин сеанси.

Характеристика пристрою для ЕМС "Міоритм 021"

Скважність 2,4.

Сила струму регулюється від 0 до 100 мА.

Частота імпульсів в режимі знеболювання 90 Гц.

Частота імпульсів в режимі стимуляції 284 кГц; 36 кГц; 4,4 кГц.

Частота пачок регулюється в діапазоні 20-110 Гц. Найоптимальніший діапазон регулювання частоти пачок імпульсі 4-100 Гц.

Модуляція амплітудно-частотна синфазна.

Амплітудна конфігурація пачки імпульсів симетрична.

Імпульс біполярний асиметричний з нульовою постійною складовою (це виключає поляризацію і електроліз тканин). Форма збуждувальної частини імпульсу близька до трикутної, тривалість переднього фронту імпульсу менша за 20 мс., спад фронту по експоненті.

Похожие статьи




Функціональна електоміостимуляція - Рефлексотерапія

Предыдущая | Следующая