Аутомобілізація та аутостабілізація - Рефлексотерапія

Аутомобілізація та аутостабілізація - це комплекси спеціальних вправ, які виконуються пацієнтом самостійно.

На відміну від лікувальної фізкультури: ці прийоми диференційовані, тобто специфічно спрямовані на певну групу мязів, необхідну частину хребта.

Важливий принцип: приблизно 80% хребтового стовпа фіксується, а 20% - працює, при цьому уражений вертебральний руховий сегмент не розхитується. Перераховуємо інші вимоги: сувора дозованість, цілеспрямованість, поступовість.

Головний критерій виконання вправ - больові відчуття пацієнта. Особливого болю не повинно бути (щось на зразок Шиацу - "відчуття між задоволенням і болем").

Аутомобілізація спрямована на збільшення рухомості в одному чи декількох вертебральних рухових сегментах, щоб пролонгувати та закріпити ефект МТ.

Аутомобілізація з застосуванням постізометричної релаксації мязів.

Аутомобілізація розгиначів голови та шиї (вертикальна порція m. trapezius, m. splenii capitis et cervicis, m. levator scapule, m. semispinalis capitis). Пацієнт сидить. Пальці зціплені на потилиці в "замок" і нахиляють голову вперед і вниз. Використовують дихальні і зорові синергії: погляд вгору-вдих-спроба розігнути голову (напруження м'язів-розгиначів), погляд вниз-видих-долонями нахиляють голову вперед-вниз (розслаблення м'язів-розгиначів).

Аутомобілізація m. sternocleidomastoideus et mm. scaleni - положення лежачи на спині так, щоб голова трохи звисала. Повернути голову в здоровий бік на 45. М'язи розтягуються за рахунок ваги голови. Використовують дихальни синергії.

Аутомобілізація ротаторів шиї (mm. rotatores, mm. multifidi). Пацієнт сидить і обома руками повертає голову в бік болю. Використовуючи дихальні і зорові синергії, пацієнт "повертає голову в здоровий бік" під час вдиху-погляду в здорову сторону і навпаки долонями довертає голову в "хворий бік" під час видиха-погляду в хвору сторону.

Аутомобілізація m. trapezius (горизонтальна порція). Пацієнт сидить. З боку скороченого м'яза пацієнт фіксує руку, підклавши її під сидницю. Іншою рукою він виконує нахил голови в протилежну ("здорову") сторону. Під час вдиха пацієнт "нахиляє" голову в "хворий бік", а під час видиха - в "здоровий бік".

Аутомобілізація m. levator scapule. Пацієнт сидить. Рукою "здорового боку" нахиляє голову вперед і в "здоровий бік". "Розгинає" шию під час вдиха і погляду вверх. Розслабляє (розтягує рукою) м'яз під час видиха-погляду вниз.

Аутостабілізація - збільшення стабільності вертебральних рухових сегментів за рахунок розвитку мязів при локальній гіпермобільності (після усунення функціональних блокад вище та нижчерозташованих вертебральних рухових сегментів).

Це фактично аутотренування в ізометричному напруженні мязів відповідного відділу хребта, звичайно в дорсовентральному, вентродорсальному або латеро-латеральному напрямках.

Прийняття висхідного положення, яке забезпечує можливість напруження мязів у відповідному напрямку.

Створення перешкоди (власна рука, поверхня кушетки, стінка, тощо), спроба подолання якого викликає ізометричне напруження мязів.

Безболісність ізометричного напруження мязів досягається повільним поступовим збільшенням тривалості скорочення з 3 до 12 сек.

Ізометричне напруження під час вдиха і затримки дихання, погляд в бік мязів, які скорочуються.

Під час видиха розслаблення (фактично як постізометрична релаксація мязів, але без розтягування).

В одному напрямку зміщення хребців провадиться 5--10 вправ.

В період одного заняття доцільно тренуватися в різних напрямках.

Курс аутотренування - не менше 20 сеансів.

Під час програмування раціонального режиму стато-динамічних навантажень на хребетний стовп потрібно підкреслити, що хребет людини має ряд фізіологічних вигинів на шийному, грудному, поперековому рівнях, які слід підтримувати протягом доби. При виникненні необхідності виконати якусь дію перш за все треба напружити мязи спини, щоб зафіксувати хребет і захистити його від шкідливої дії навантаження, навіть самої незначної (завязування шнурків).

Дуже шкідливі і тому небажані є такі трудові, спортивні та побутові рухи, які повязані з підняттям важких речей з похилого положення, обертання з вантажем в руках, а також тривалою фіксованою похилою позою (прання, неправильна сидяча поза, прибирання приміщень, тощо).

Похожие статьи




Аутомобілізація та аутостабілізація - Рефлексотерапія

Предыдущая | Следующая