Вступ - Еволюція грошово-кредитної системи Росії

У Росії з 1769 по 1895 р. існував паперово-грошовий, переважно інфляційний обіг. Лише після реформи Канкріна у 1839--1843 pp. валюту (хоч і на короткий період -- до 1853 р.) вдалося стабілізувати. Ця перша в Росії реформа полягала в девальвації асигнаційного рубля і встановленні срібного монометалізму. Грошовою одиницею став срібний рубль із вмістом в одному золотнику 2,1 частини чистого срібла. Асигнації стали допоміжними знаками з курсом 3 руб. 50 коп. за 1 рубль срібла. У 1841 р. було випущено нові грошові знаки -- кредитні білети номінальною вартістю 50 руб. -- розмінні на срібло.

У другій половині XIX ст. розвиток промислового капіталізму в Росії змусив царський уряд розпочати реорганізацію грошової системи, щоб згодом від інфляційного грошового обігу перейти до системи золотого монометалізму. Одним з основних заходів царського уряду в підготовці грошової реформи було нагромадження золотих запасів (посилилося у 1881 -- 1897 pp.). З цією метою вживалися найрізноманітніші заходи для збільшення експорту сільськогосподарських продуктів за кордон (починаючи з відповідної системи побудови залізничних тарифів і закінчуючи посиленням податкового тиску на селян).

У роки перебування на посаді міністра фінансів С. Вітте ця політика доповнилася гарячковими зусиллями залучити в Росію якнайбільше іноземних капіталів і отримати позички за кордоном. Тільки в 1887--1897 pp. було отримано державних позичок за кордоном на суму 1050 млн руб.

Сукупність цих заходів сприяла тому, що на 1 січня 1896 р. золотий фонд Росії становив 963,8 млн руб. проти 366,5 млн руб. на 1 січня 1886 p.

Нагромадження золотого запасу в такій великій кількості дало змогу перейти до системи золотого монометалізму, що й було здійснено в 1895--1897 pp. внаслідок реформи, проведеної міністром фінансів С. Вітте. Перехід до нової системи грошового обігу знаменував нову епоху у грошовому обігу Російської імперії.

У результаті реформи з 1895 р. дозволялися операції із золотом, був випущений півімперіал -- 5-рубльова золота монета по 7 руб. 50 коп. кожна та імперіал -- 10-рубльова монета, тобто було здійснено девальвацію грошової одиниці на третину.

У 1897 р. почався розмін кредитних білетів на золото. Золотий рубль містив 0,774234 г чистого золота. Було встановлено правила емісії кредитних білетів Державним банком. Згідно з новим статутом Державний банк мав право випускати кредитні білети під забезпечення золотом у розмірі, суворо обмеженому нагальними потребами грошового обігу: до 600 млн руб. покривалося золотом не менше ніж наполовину; кредитні білети понад 600 млн руб. повинні були забезпечуватися на 100 % золотом. Срібна монета була перетворена на допоміжну. Випуск срібної монети встановлювався в розмірі 3 руб. на душу населення.

Указом від 29 серпня 1897 р. було встановлено систему емісії банківських білетів Держбанком. Цим законом емісійна діяльність Держбанку лімітувалася його запасами золота.

У цілому грошова реформа була прогресивною, оскільки забезпечувала перехід до золотого стандарту і сприяла стабілізації грошової системи. Водночас слід зазначити, що грошова система Росії була побудована нераціонально.

З 1897 по 1914 р. насправді в Росії не було банкнотного обігу, а був обіг золотих сертифікатів. Держбанк фактично майже ніколи повністю не використовував емісійне право. Банкноти, що були в обігу, за винятком 1906--1907 pp., покривалися наявним золотим фондом більше ніж на 100 %. Тільки за ці два роки під впливом російсько-японської війни, а особливо в результаті революції, уряд змушений був збільшити кількість банкнот в обігу і золоте покриття впало нижче 100 %.

Про нераціональність будови грошової системи свідчить також висока питома вага в обігу золота порівняно з кредитними білетами, що збільшувало непродуктивні витрати обігу. Крім того, Держбанк змушений був утримувати непродуктивно понад мільярдний запас золота для забезпечення порівняно невеликої кількості кредитних білетів в обігу. Це також додатково збільшувало витрати обігу, тоді як країна відчувала гостру нестачу в капіталах. Така грошова система була вкрай дорогою і нееластичною.

Негативним явищем була також висока питома вага в обігу срібної монети -- понад 10 %. На 1 січня 1901 р. в обігу перебувало срібної монети на 232,7 млн руб. Випускаючи в обіг таку велику кількість срібла, царський уряд намагався обмежити обіг золота, зберегти золотий запас Держбанку, а також одержати дохід до скарбниці. Спроби уряду впровадити в обіг якомога більшу кількість срібла (повне використання норми емісії срібла давало змогу випустити в обіг його майже на 400 млн руб.) не мали успіху. Срібна монета для здійснення платежів була вкрай незручною. А оскільки в роздрібному обороті і для невеликих і середніх розмірів сум платежів її використовували найчастіше, то грошовий обіг був громіздким і незручним.

Грошову систему Російської імперії після реформи можна охарактеризувати як систему золотого монометалізму із золотосертифікатним і срібним обігом. На 1 січня 1914 р. грошова маса в обігу становила (відповідно у млн руб. і відсоток) [41, с 143]:

    * кредитні білети -- 1665 (65,2); * золоті монети -- 494 (19,3); * срібні монети -- 226 (8,8); * мідні монети -- 18 (0,7); * казначейські білети -- 150 (6). Разом

: 2553 (100).

Похожие статьи




Вступ - Еволюція грошово-кредитної системи Росії

Предыдущая | Следующая