Маркетинг фермерського господарства


У статті досліджено стан ринку фермерських господарств в Україні та Івано-Франківській області. Виділено основні рентабельні напрямки діяльності господарств в Івано-Франківській області. Звернуто увагу на основні аспекти маркетингової діяльності фермерських господарств в Івано-Франківській області та встановлено основні проблеми впровадження та використання елементів маркетингу фермерського господарства.

Ключові слова: маркетинг, збут, просування, товарна політика, цінова політика, фермерське господарство.

Постановка проблеми. У конкурентному ринковому середовищі успішне функціонування та розвиток фермерських господарств значною мірою залежать від вміння орієнтуватися в ринковому середовищі та оперативно реагувати на зміни ринкової інфраструктури. За таких умов впровадження та використання інструментів маркетингу в діяльності досліджуваних підприємств виходить на перший рівень. Впровадження маркетингу дозволить господарству підвищувати конкурентоспроможність продукції та розширювати її асортимент, зберігати традиційні і створювати нові ринки збуту, покращувати умови праці та вдосконалювати процес виробництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання впровадження та використання маркетингу в діяльності підприємства досліджували видатні вітчизняні та іноземні науковці: А. Ф. Павленко, Л. В. Балабанова, О. М. Азарян, А. А. Мазаракі, Н. В. Куденко, І. Л. Решетнікова, В. П. Пилипчук, Т. О. Примак, С. М. Ілляшенко, Є. В. Крикавський, М. А. Окландер, А. В. Федорченко, А. С. Савощенко, В. М. Мальченко, Ф. Котлер, Жан-Жак Ламбен, М. Мак-Дональд, А. Д. Чандлер та інші.

Формулювання цілей статті. Дослідити сучасний стан та визначити перспективи маркетингової діяльності фермерських господарств в Івано-Франківській області.

Виклад основного матеріалу. Розвиток фермерства є прогресивною формою підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства. Зростання кількості фермерських господарств та їх розвиток сприяє відтворенню села, збереженню традицій та культури українського народу, створенню додаткових робочих місць у сільській місцевості; відіграє важливу роль у вирішенні соціальних проблем села.

На сьогоднішній день фермерські господарства є найбільш поширеною організаційно-правовою формою сільськогосподарської діяльності в Україні і станом на початок 2014 року використовували близько 20 відсотків сільськогосподарських угідь країни.

Динаміка розвитку фермерських господарств та зміни площі сільськогосподарських угідь в їх користуванні наведені на рис. 1 та 2.

В останні роки спостерігається тенденція до зменшення кількості фермерських господарств. Проте відбувається поступове збільшення площі сільськогосподарських угідь, що знаходяться у їх користуванні.

На початку 2014 р. налічувалось майже 41 тис. фермерських господарств, у власності та користуванні яких знаходилося 4,3 млн. га сільгоспугідь, з них 4,2 млн. га ріллі. Середній розмір фермерських наділів у 2013 р. проти 2012 р. збільшився на 2,8га і становив 106,1га, у тому числі 103,1га ріллі (на 01.01.2011-100,2 га).

динаміка розвитку кількості фермерських господарств в україні за 2007-2013 рр. (од.) [1]

Рис. 1. Динаміка розвитку кількості фермерських господарств в Україні за 2007-2013 рр. (од.) [1]

Маркетинг фермерський господарство

Площі земель фермерів розширюються як шляхом укрупнення самих господарств, так і оренди земельних часток (паїв). Орендовані землі фермерських господарств станом на початок 2014р. складали 80,8 % загальної площі землі, яка є в їх користуванні.

динаміка зміни площі сільськогосподарських угідь в користуванні фермерських господарств в україні за 2007-2013 рр. (тис. га) [1]

Рис. 2. Динаміка зміни площі сільськогосподарських угідь в користуванні фермерських господарств в Україні за 2007-2013 рр. (тис. га) [1]

За даними Державного комітету статистики, станом на початок 2014 року, 4304 фермерських господарств або 9,6 % не мали сільськогосподарських угідь, 1779 господарств мали у користуванні більше 500 га та 58 господарств більше 4000 гектар.

Структура фермерських господарств за площею сільськогосподарських угідь, що знаходиться у їх користуванні станом на початок 2014 року наведена на рис. 3.

Тобто, більшість фермерських господарств є дрібними та мають у своєму користуванні до 50 га сільськогосподарських угідь. Поряд з тим, існують фермерські господарства, що використовують більше 1000га сільськогосподарських угідь.

Питома вага фермерських господарств у виробництві валової продукції рослинництва у 2014 році складала 7,2 відсотки, а продукції тваринництва лише 1,8 відсотка. При цьому, зазначені показники в 1995 р. складали 0,9 та 0,3 відсотки відповідно.

структура фермерських господарств (од) за площею сільськогосподарських угідь, що знаходиться у їх користуванні станом на початок 2014 року [1]

Рис. 3. Структура фермерських господарств (од) за площею сільськогосподарських угідь, що знаходиться у їх користуванні станом на початок 2014 року [1]

Слід зазначити, що 55 відсотків у виробництві валової продукції займають особисті селянські господарства, частка яких у 1990 р. складала лише 30,5 відсотка.

Поряд з тим, рівень рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами в Україні у 2013 р. склала 32,4 %, а великими та середніми підприємствами 21,1 %, що свідчить про ефективність даної форми господарювання (табл. 1).

Таблиця 1.

Основні характеристики особистих селянських господарств в Івано-Франківській області у 2013 році [2]

На 1 січня

2014р.

Довідково:

На 1 січня 2013р.

Загальна кількість господарств, тис.

260,3

261,0

З них господарства, які

Утримують худобу та птицю

168,7

170,8

Мають у приватній власності сільськогосподарську техніку

12,9

12,1

Площа земельних ділянок, тис. га

247,2

250,2

У т. ч. з цільовим призначенням

Для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель

47,0

47,1

Для ведення особистого селянського господарства

150,8

151,9

Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

45,6

47,3

З них взятих в оренду

2,0

2,0

Чисельність худоби, тис. голів

Велика рогата худоба

164,0

168,7

У т. ч. корови

104,6

107,2

Свині

103,9

102,3

За попередніми підсумками, у 2013р. від основної діяльності сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) отримано 471,3 млн. грн. прибутку (без врахування бюджетних дотацій і доплат), рівень рентабельності склав 26,1% проти 37,6% у 2012р. Прибутки від виробництва продукції сільського господарства та надання послуг у рослинництві і тваринництві отримали 68% підприємств, сума прибутку в середньому на одне підприємство склала 6,8 млн. грн. (у 2012р. - відповідно 84% та 6,2 млн. грн.). Разом з тим, 32% загальної кількості підприємств працювало нерентабельно; сума збитків у розрахунку на одне підприємство склала 2,9 млн. грн.

Про основні економічні результати діяльності сільськогосподарських підприємств у 2013р. в галузі сільського господарства свідчать такі дані (табл.2):

Згідно даних Державного комітету статистики України в Івано-Франківській області найбільш рентабельною діяльністю в сфері сільського господарства на території Івано-Франківської області є: тваринництво, картопля, овочі відкритого грунту, яйця курячі. Найбільш збитковими є вирощування зернових, птиці, великої рогатої худоби.

Сьогодні в Україні подальший розвиток фермерства багато фахівців вбачають у впровадженні західних моделей розвитку, зокрема процесу кооперації фермерських господарств.

Таблиця 2.

Основні економічні результати діяльності сільськогосподарських підприємств в галузі сільського господарства в Івано-Франківській області у 2013 році [2]

Чистий дохід (виручка) від реалізації,

Млн. грн.

Прибуток, збиток (-), млн. грн.

Рівень

Рентабельності, %

Довідково: рівень рентабельності

У 2012 році, %

Продукція сільського господарства і послуги

1816,6

376,5

26,2

37,6

Рослинництво та тваринництво

1780,6

369,2

26,2

38,0

Рослинництво

636,3

-29,6

-4,5

17,4

Зернові та зернобобові культури

362,1

-50,4

-12,2

13,9

Насіння соняшнику

34,1

4,8

16,5

19,9

Цукрові буряки (фабричні)

10,9

-0,2

-2,1

-8,0

Картопля

3,5

1,8

101,2

7,2

Овочі відкритого грунту

4,7

2,1

83,9

82,0

Тваринництво

1144,3

398,9

53,5

52,8

Худоба та птиця на м'ясо

Велика рогата худоба

20,4

-2,0

-8,7

-43,9

Свині

473,9

133,7

39,3

50,5

Вівці і кози

0,0

0,0

-5,7

-34,4

Птиця3

19,6

-2,7

-12,0

2,8

Молоко

31,3

4,6

17,2

15,7

Яйця курячі

430,0

239,2

125,4

85,5

Вовна

-

-

-

-

На гальмування цього процесу впливають багато чинників, серед основних можна назвати недосконалість кооперативного законодавства; слабка підтримка з боку державних, регіональних утворень; відсутній мотиваційний механізм розвитку кооперації; неефективне використання наявних ресурсів вже функціонуючими кооперативами фермерських господарств; слабкий розвиток інфраструктури збуту, переробки і зберігання готової продукції; недостатність методичного забезпечення організаційно-економічної діяльності кооперативних формувань.

Узагальнюючи викладене вище, слід зазначити наступне: в світовій практиці кооперативна форма організації праці в сільському господарстві є багато перспективна і найпоширеніша, в той час як в Україні вона перебуває в кризовому стані. Старі принципи організації такої діяльності не здатні забезпечити належних результатів господарювання, а нові гальмуються загальною кризою в країні та низьким рівнем розвитку ринкової інфраструктури в АПК.

Перед кожним фермерським господарством, незалежно від структури організації підприємства, розміру фірми чи форми власності, в сфері організації маркетингу постають питання, від розв'язання яких буде залежати ефективність маркетингових зусиль.

    - Який товар виробляти? Які види овочів, фруктів вирощувати? - Яке м'ясо і які його сорти користуються найбільшим попитом у споживачів?

Проблема не тільки в тому, що ринки основних продуктів не регулюються державою, а й самі товаровиробники не знають потреб країни.

Але фермерські господарства не можуть виживати тільки за рахунок вирощування сільськогосподарських культур, оскільки така специфіка носить сезонний характер. На підставі чинного законодавства потрібно висувати питання про диверсифікацію виробництва фермерських господарств, що передбачає перехід від однобічної виробничої структури до багатопрофільного виробництва з широкою номенклатурою вироблюваної продукції. Проведення диверсифікації зумовлене підвищенням динамічності ринкової економіки, швидкими змінами попиту, виникненням великої кількості нових галузей і ринків продукції. За таких умов диверсифікація виробництва дає змогу компенсувати зменшення збуту на одному ринку завдяки збільшенню його на інших.

У фермерських господарствах Івано-Франківської області відсутні будь-які системи формування маркетингового бюджету. Витрати на маркетингові комунікації здійснюються безсистемно та епізодично. Відповідно, визначити зв'язок зміни обсягів продажу та витрат на маркетингові комунікації неможливо. Проте, сам по собі показник реклама/збут ще не є визначальним фактором.

При формуванні плану маркетингу фермерського господарства необхідно брати до уваги високу нестабільність окремих факторів сільського господарства: регіональна структура виробництва та посівних площ, що залежить від природно-кліматичних умов, урожайність сільськогосподарських культур, існуючої концентрації і спеціалізації. Потрібно враховувати і рівень інтенсивності ведення сільського господарства: чим він вищий, тим більша потреба в техніці, паливно-мастильних матеріалах, кормах і засобах захисту. Тому, при складанні плану маркетингу, у даному господарстві зважуються усі ризики, щоб в перспективі отримати хороший результат і вагомий прибуток.

При формуванні маркетингових комунікацій ми пропонуємо звернути увагу на наступні етапи планування рекламної кампанії:

    - визначення "портрету" покупця (в основному сільськогосподарські виробники різних організаційно-правових форм: птахофабрики, свиноферми, господарства по вирощуванню ВРХ, частина сільських жителів); - визначення цілей рекламної кампанії (зацікавлення споживача, збільшення обсягів продажу); - визначення основної ідеї рекламної кампанії (якісна продукція вітчизняного виробництва за прийнятними цінами); - вибір форм розміщення реклами (щитова реклама, реклама на засобах фасування продукції, по радіо, місцевому регіональному телебаченню, в районній газеті); - розрахунок можливих витрат на рекламну кампанію; - порівняння отриманої суми з тією сумою, яку можна виділити на її проведення; - при необхідності уточнення, заміна елементів рекламної кампанії; - організація роботи фірми під час рекламної кампанії (стратегія нарощування обсягів виробництва); - підведення підсумків рекламної кампанії.

У фермерських господарствах в Івано-Франківській області використовуються різні за довжиною канали збуту від нульового до трирівневого. Це зумовлено географічним розміщенням ринків збуту підприємств.

Найбільший обсяг продукції у 2013 році було реалізовано через трирівневий канал розподілу - біля 75% всієї виробленої сільгосппродукції. Ми вважаємо, що не слід нехтувати іншими, більш дрібнішими маркетинговими каналами, оскільки основними споживачами є тільки декілька великих оптових фірм, що робитьфермерські господарства Івано-Франківської області дуже вразливими і залежними від посередників.

Пропозиції з вдосконалення збутової політики фермерських господарств потрібно розглядати в комплексі зміни у товарній та комунікаційній політиці. Проте в сучасних умовах слід намагитися максимально розвивати всі можливі канали збуту, забезпечуючи цим самим стійкість до мінливих умов ринку.

Висновки і перспективи подальших розвідок. Організація маркетингової діяльності фермерських господарств Івано-Франківської області ведеться безсистемно та вибірково. Основна причина такої діяльності - це відсутність кваліфікованих фахівців, розуміння важливості даного виду діяльності в структурі управління фермерським господарством та відсутність достатнього фінансування.

До основних питань, які все ще потребують вирішення, належить проблеми комплексної інтеграції маркетингу в діяльність фермерських господарств регіону. Маркетингова діяльність господарства повинна здійснюватися із врахуванням специфіки сільського господарства та повинна враховувати: залежність економічних результатів від природних умов; роль та значення продовольчих товарів; розбіжність робочого періоду з періодом виробництва; сезонність виробництва і одержання продуктів; різноманітність форм власності та організаційних форм господарювання; вплив світового ринку; значний вплив держави на розвиток аграрного ринку.

Література

    1. Зведені показники сільського господарства (1990-2014рр.) [Електронний ресурс] / Статистична інформація Державної служби статистики України - Режим доступу: http://ukrstat. gov. ua/ 2. Сільське, лісове та рибне господарство [Електронний ресурс] / Статистична інформація Головного управління статистики у Івано-Франківській області - Режим доступу: http://ifstat. gov. ua/

Похожие статьи




Маркетинг фермерського господарства

Предыдущая | Следующая