Загальні висновки - Лінгвістичне новаторство поезії Емілі Дікінсон та Уолта Вітмена

Поетика Е. Дікінсон та У. Вітмена визначає їх творчий здобуток як такий, якому притаманні певні концептуальні риси залежно від основних характеристик їх ідіостилю, ідіолекту та когнітивного стилю, де позамовний контекст слугує призмою, через котру переломлюється концептуальна специфіка вираження образів у віршах на шляху до відтворення читачем.

У результаті дослідження поетики Е. Дікінсон та У. Вітмена у когнітивному ключі ми дійшли висновку про її унікальність, оскільки особливості ідіолекту, ідіостилю та когнітивного стилю поетеси свідчать про те, що авторка не є заангажованою традиційним суспільним баченням канонів життя, а завдяки самоізоляції пропонує неканонічний погляд на духовні цінності, що знаходить вияв у концептуальному наповненні текстів із превалюванням емотивності та точності зображення ключових образів шляхом фокусування уваги на їх характерних ознаках.

У авторській граматичній системі поетеси, де часте порушення загальноприйнятих норм англійської мови через присутність інверсій та еліпсисів компенсується частотністю їх вживання. Паралельні конструкції, включаючи анафору та епіфору, антитезу, порівняння та градацію, слугують ключовими стилістичними прийомами, що визначають ідіостиль Е. Дікінсон, і таким чином є формуючими елементами її поетики. Вживання заперечної частки "не" характерне для поетичних текстів У. Вітмена через часте зображення подій, які ніколи не відбувались, не відбудуться чи не можуть відбутися з причини обмеженого життєвого досвіду автора.

"Фрагментарність" мовлення та перенасичення віршів тире сприяють глибині смислового наповнення, стимулюючи читача експериментувати з баченням словесно-поетичних образів завдяки реконструкції пропущених елементів речень залежно від особливостей світогляду читача. Інший аспект смислової концентрації текстів Е. Дікінсон та У. Вітмена полягає у їх високій образності, що нагадує емоційний розряд, завдяки ефекту очуднення, який виникає в результаті неконвенційності форми речень та вживання пунктуаційних знаків.

Е. Дікінсон та У. Вітмена системно використовує інверсії, повтори, паралельні конструкції, тропи, синестезію та словесно-поетичні образи. Відповідно, індивідуально-авторська граматика Е. Дікінсон та У. Вітмена базується на конвергенції стилістичних засобів і прийомів та концептуальних складових образів.

Для поетики Е. Дікінсон ту У. Вітмена характерною є конвергенція мовленнєвих засобів та концептуальних образів. Це пояснюється тим, що їх творчий підхід до поезії і поетична майстерність не дозволяють їй замислюватися про необхідність вживання слів, потрібних лише для дотримання рими та утворення правильних синтаксичних структур речень. Інакше це призвело б до втрати повноти змісту, котрий авторка прагне донести.

Виявлення основних складників поетики авторів та розробка методики її дослідження у лінгвістичному новаторстві поезії є перспективними у плані подальших розвідок поетики авторів не лише поетичних, а й прозових текстів. Важливими можуть бути знахідки зіставного підходу до вивчення поезій та листів Е. Дікінсон та У. Вітмена, для якої не існує чіткої стильової межі між віршами і листами.

Отже, всі завдання курсової роботи виконані.

Похожие статьи




Загальні висновки - Лінгвістичне новаторство поезії Емілі Дікінсон та Уолта Вітмена

Предыдущая | Следующая