Характерні риси для ліричної героїні - Образ ліричної героїні в поетичних збірках Ліни Костенко

Багато років серед літературознавців точаться дискусії про жіноче слово в літературі, про "жіночу" і "чоловічу" поезію. Дехто з них говорить, що у творчості Ліни Костенко превалює чоловіче начало: дуже мало жіночих почуттів, відсутнє материнське світовідчування, впадає в очі абсолютно чоловіче мислення. А чи так це насправді? Так, дійсно, Ліна Костенко не поступається перед чоловіками своєю рішучістю і силою духу, вона непохитна у відстоюванні своїх позицій, безкомпромісна у розкритті байдужості, пристосуванства, зрадництва, свідомо вибирає важку долю народного поета.

Є в її творах те, що не може залишити байдужим будь-яку людину-це її ліричні герої. Вони дуже різноманітні, але в дечомусь схожі. Кожен читач може знайти схожий сюжет зі своїм життям, і це одразу ж привертає увагу до самого сюжета, ніби то надія на знаходження давно турбуючуї відповіді. Але щоб зрозуміти ліричних героїнь Ліни Костенко, потрібно спочатку розібратися в самому понятті.

Ліричний герой в літературознавстві умовне поняття, що визначає носія прагнень, думок та почуттів, виражених у ліричному творі. Ліричний герой не завжди тотожний авторові, бо втілює в собі естетичні ідеали не тількі поети, а й певної доби, певної людської спільноти. Термін вживається стосовно поезії та ліричної прози.

Великий пласт творчості Ліни Костенко -- це поезії про кохання. Ліричні, задушевні твори про почуття, яке може прийти до людини у будь-якому віці, і може і ніколи не прийти. Людина, яка, проживши життя, так і не пізнала правжнього кохання -- найнещасніша із людей.

Ліна Костенко-особистість сильна й мужня, її лірична героїня ні за яких обставин і ніколи не відступає від своїх переконань, все віддає "для людства, для епохи".

Але разом з тим Ліна Костенко -- поетеса лірична, ніжна, романтична. Про це свідчать її вірші про кохання -- світле, палке почуття.

Воно не потребує яскравих метафор, піднесених епітетів, бо вивірене навік. Читаєш -- і захоплюєшся, віриш у щирість поетеси, бо слова правдиві і щирі. Але лірична героїня Ліни Костенко і в коханні зберігає незалежність.

Вірш "Світлий сонет" Про перше дівоче кохання. Сімнадцятилітній дівчині пощастило: вона покохала. Але її коханий любить іншу, і лірична героїня не може втримати гірких сліз.

Це найщиріші сльози у її житті. Вони омивають її, притишуть страждання, заспокоять серце. [Сайт з біографією Ліни Костенко]

Почуття, якщо воно справжнє, глибоке, не любить тріскотняви. Воно ховається в глибині серця, стережеться грубого дотику і залишається з людиною "на сьогодні, на завтра, навік".

Розуміння цього до ліричної героїні приходить раптово, цей дивний здогад обпікає мозок.

Минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн,

-На сьогодні, на завтра, назавжди!

Ти залишишся в серці моїм. [ Сайт з віршами Л. Костенко ]

У цьому ліричному творі лише три строфи. Поетеса не розкриває перед ними романтичну історію кохання, не говорить відкрито про його силу. Декілька слів-натяків, і стає зрозуміло, що між двома серцями назавжди залишиться зв'язок, який не зможуть розірвати ані час, ані відстань, ані нові враженняя, імена і країни.

Поезія Ліни Костенко часто дуже сувора й мужня, часто категорична й безкомпромісна. І все ж таки, за визначенням Євгена Гуцала, поезія Ліни Костенко - це жіноча поезія. Її світ дуже різноманітний. Тут є і любов, є зачарування й розчарування, є ностальгічна любов до рідної землі.

Особливість жіночого сприйняття світу відтіняє Ліна Костенко у своїй психологічно проникливій статті "Немає еталонних ідеалів". "У жінки завжди був дуже розвинений внутрішній світ", - писала поетеса. Притуманена смутком жіноча незбагненність - одна з рис її інтимної лірики. Героїні книги "Над берегами вічної ріки" щедрі на душевні зізнання й відкриття, відверті й запечалені в суто жіночому відчутті плину часу, краси щастя. [ Сайт Ліни Костенко ]

У поезіях Ліна Костенко передає вболівання своїх героїнь за долю України, за наш народ. Їм болить і моральний занепад.

У вірші "Чоловіче мій, осідлай коня..." лірична героїня звертається з проханням повернутися хоч на якийсь час у минуле, до рідного села, до рідної старенької хатини.

Скільки в її словах болю й розпачу, а відчайдушний зойк: "Ой ти роде мій!" звучить як пересторога-заклик до всіх нас дорожити домівкою і пам'ятати про близьких людей. Духовність, багатство внутрішнього світу - головна окраса ліричних героїнь Ліни Костенко. Тому з такою пристрастю пише поетеса про "людиноподібних", здається ж: люди, все у них людське - але душа ще з дерева не злізла. Душа ж її героїнь світла і прекрасна. Творчим досягненням Ліни Костенко є образ Марусі Чурай. Поетеса поставила її над особисту трагедію і піднесла до рівня високих проблем життя і боротьби рідного народу за волю. Лірична героїня вміє любити, вона ніжна, безкорислива, уміє прощати і розлучатися:

Я люблю тебе тихо і боязко,

Я прощально тебе люблю. [Сайт з віршами Л. Костенко ]

Читаючи поезії Ліни Костенко, уявляєш її ліричних героїнь - жінок, які знають ціну життю, любові і розлуці. Вони вміють переживати і особисті невдачі, і нещастя, бо, на жаль, життя не зіткане з радості та щастя. Разом із ліричною героїнею усвідомлюєш:

Найвище уміння - почати спочатку.

Життя. Розуміння. Дорогу. Себе. [Сайт з віршами Л. Костенко]

Лірична героїня поетеси безкорислива, з чистою душею. Це особливо яскраво відчувається у вірші про розмову з садом, який питає: "Чому ти не прийшла... у час цвітіння?" У відповідь вона говорить:

І я прийшла не струшувать ренклод,

І не робить з твоїх плодів набутку.

Другі приходять в час твоїх щедрот,

А я прийшла у час твойого смутку. [Сайт з віршами Л. Костенко ]

Поезія "Життя іде і все без коректур" є чистою і відвертою сповіддю поетеси, віршем-роздумом про обов'язок живих, про плинність часу. Ліна Костенко закликає жити правдиво, любити людей, залишати добрий слід на землі. І нам слід брати приклад з її ліричних героїнь, таких благородних, щирих, духовно багатих, щедрих на добро.

Ліричні героїні Ліни Костенко кохають ніжно, віддано, але це прекрасне почуття цс затьмарює їм світу, не відбирає розуму, не робить слухняними і покірливими. Воно може принести сльози чи щасливу посмішку, горе чи радість, але ніколи не може примусити людину забути, хто вона є і яке її призначення на землі.

Лірична героїня любовної лірики Ліни Костенко - не емансипанка кінця двадцятого віку. Вона - немовби з минулого сторіччя. До коханого звертається на Ви, як Анна Ахматова і Марина Цвєтаєва. Для неї любов - явище духовно піднесене. Це не старомодність, не занудство, а глибоке розуміння святості почуття. Вона - поет від Бога. Людина, якій дано глибоко почувати і точно все розуміти. Вона знає краще за інших, що таке любов, і тому не терпить приниження цього почуття. [ Кудрявцев 1998 : 109 ]

Похожие статьи




Характерні риси для ліричної героїні - Образ ліричної героїні в поетичних збірках Ліни Костенко

Предыдущая | Следующая