Вступ - Творчість американського письменника Н. Готорна

У історії культури епоха рубежу століть (1790-1860-е роки) отримала назва епоха романтизму. Американський романтизм виникла у результаті американської буржуазної революції 1776-1784 рр., як відгук неї. Революція - щось грубе, знищує прекрасне, а промисловий переворот збіднює життя. За прогрес треба платити найвищу ціну [11, c. 238].

У основі романтизму лежить гострий протест проти буржуазної дійсності [1, c. 478]. Тоді як у Європі ХІХ століття національна література закріпила у себе якості, складаються протягом майже цілого тисячоліття й які є їх специфічними національними рисами. Американська література, як і нація, не визначилася. У дивовижній країні зник цілий клас англійської аристократії, але формувався новий - буржуазія, панували нових законів, визрівали нові розчарування. Світ здавався збаламученим, позбавленим звичної стабільності. Так американський романтизм визнано, відбити нові закономірності життя, складаються норми нових установлень [4, c. 57]. Характерною рисою естетики романтизму є розрив ідеалами і дійсністю, романтики шукають свій ідеал у сфері у сфері мрії, протиставляють неприглядному буржуазному світу вигаданий світ, свою мрію [1, c. 479]. Романтизм у літературі і мистецтві є засобом реалізації романтики як однієї з властивостей мислення людини. Сутністю романтики є мрія, ідеальне уявлення про відносини між внутрішньої реальністю особи і оточуючої дійсністю. У центрі романтичного світовідношення слід людська особистість, здатна з допомогою мрії подолати будь-які зовнішні сили - природні і соціальні [5, c. 22].

Виходячи із вищезазначеного нами була обрана наступна тема курсової роботи: "Особливості новелістики Натаніеля Готорна".

Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що величезне значення у розвиток американської літератури та критичного реалізму мала діяльність романтика Натаніеля Готорна, а на сучасному етапі літературознавчих досліджень все більше науковців звертаються до даної тематики.

Натаніель Готорн - один із найвидатніших американських прозаїків XIX століття, один із "батьків-засновників" жанру новели й психологічного роману в національній літературі. Важливим внеском у новелістику, в якій його імя як першовідкривача називали поряд з Едгаром По, було відкриття ним нової форми оповідання, по суті безфабульного, або з послабленою фабулою. У таких творах відтворення внутрішнього стану якоїсь людини, її думок і переживань були важливішими за сюжетний розвиток. Такий тип оповідання став у двадцятому столітті настільки розповсюдженим, що його інколи розглядали як провідний для нашого часу, принаймні у деяких літературах.

Творчість письменника дала можливість розглядати її за жанровими ознаками. Склалося так, що він спочатку два десятиліття писав малу прозу, а потім до кінця життя віддавав майже всі творчі сили романістиці.

У стандартизації такого рухливого літературного жанру як новелістика, відбився процес стандартизації усього життя США в період індустріалізації. На початку століття цей процес спричинив недооцінку психологічного оповідання, яке започаткували В. Ірвінг і Натаніель Готорн, і привів до абсолютизації та ідеалізації фабульної новели. Але численні інструкції з написання оповідань не внесли нічого нового в теорію фабульної новели. Вони механічно переносили принципи побудови драматичних творів Арістотеля на оповідання, передбачали обов'язковий "хепі енд" і гостросюжетність. Щодо вимог до тематики оповідань, то вона виключала критичні тенденції. Однак штучне поширення стандартного оповідання з несподіваною розв'язкою не зупинило розвиток психологічної традиції. Її продовжили Генрі Джеймс, Теодор Драйзер, Шервуд Андерсон.

Життя англійських пуритан на новій батьківщині в XVI і XVIII ст. змалював саме Натаніель Готорн. Його особливо цікавили проблеми віри й моралі суворих кальвіністів, трагічні конфлікти, які відбуваються в душі героїв - арені змагань між природними почуттями і суворими пуританськими принципами, розуміння усього людського - кохання, бажання щастя, радості тощо як гріховного. Готорн був серед романтиків найбільшим майстром у розкритті складності психології героїв - і тих, котрі жили у давньому Сейлемі або Конкорді, і їхніх нащадків, сучасників письменника [3, c. 38-39].

Алегоризм у Готорна наскрізний. У нього нема творів, які б не прочитувалися як алегорії.

Ні на кого з своїх сучасників, так і попередників, він не схожий цілком і в той же час близький всім і кожному.

Готорна глибоко хвилювали таємниці людської особистості в її взаєминах з Верховною Волею, але не вистачало йому духу заглянути в ті глибини, куди проникав погляд Германа Мелвілла.

Обєкт дослідження - творчість американського письменника Натаніеля Готорна.

Предмет нашого дослідження - новелічна спадщина Готорна.

Мета дослідження - визначити основні особливості новел Натаніеля Готорна.

Для досягнення мети нашого дослідження перед нами були поставлені наступні завдання:

    -проаналізувати історичні передумови формування поглядів Готорна в добу романтизму, які в подальшому вплинули на його творчість; -дослідити життєвий шлях Готорна;

Визначити характерні особливості новелічної спадщини Готорна;

Проаналізувати алегоризм творчості Готорна;

Дослідити готорнове світобачення парадигми Едему у його новелах.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Похожие статьи




Вступ - Творчість американського письменника Н. Готорна

Предыдущая | Следующая