Українська мова XIII - XVI ст. - Українська мова - зародження, розвиток, сучасність
Феодальна роздробленість і татаро-монгольська навала завдали нищівного удару по культурі й всьому життю давніх українців. Значних руйнувань та знищення зазнали міста, горіли бібліотеки і документи. Списки творів письменства Київської Русі збереглися головним чином у Новгородській та Псковській землях, які не зазнали повного розгрому. Найбільшому спустошенню піддалися Київська, Чернігівська, Переяславська землі. Але, незважаючи на жорстокі часи, культурне життя на завойованих землях не припиняється. Писемні пам'ятки цього періоду: "Галицько-Волинський літопис", "Слово о погибелі Руської землі", "Києво-Печерський патерик". Для мови творів цього періоду характерна образність, урочистість стилю, на-, родно-поетичні вислови, афоризми.
Ослаблені південноруські та західноруські землі в XIV ст. потрапляють у нову залежність: Київщина, Чернігово-Сіверщина, Переяславщина (Полтавщина), Поділля, Волинь аж до XVI ст. перебувають під владою Великого Литовського князівства; Галичина з 1387 р. - під Польщею, Закарпаття - з XIV ст. входить до складу Угорщини, а Буковина - до Молдавського князівства. Рівень культури держави-завойовниці був нижчим, ніж на завойованих нею землях. Тому, незважаючи на велику військову могутність, Литовське князівство не змогло обійтися без руської мови, яку було визнано за державну. Про це свідчать пам'ятки ділового письменства, грамоти XIV - XVI ст., "Судебник" Казимира Ягайла 1468 р., "Литовський статут" 1566, 1588 рр.
Ось що написано в "Литовському статуті" про мову:
"А писар земський маєть по-руску літерами і словьі руськими вси листьі, вьшисьі й позовьі писати, а не иньш язьїком й словьГІ.
У рукописному примірнику "Литовського статуту" вміщено вірш Яна Казимира Пашкевича про руську мову:
Полска квитнет лациною,
Литва квитнет русчизною,
Без той в Польше не пробудешь,
Без сей в Литве блазнем будешь.
Світські і релігійні книги в Литовській державі писалися також руською мовою: "Литовський літопис", "Люцидарій", "Четья-Мінея".
Люблінська унія 1569 р. проголосила утворення однієї федеративної держави (польсько-литовської) - Речі Посполитої. У цей період у мові українських грамот з'являється чимало полонізмів і запозичених через посередництво польської мови германізмів: маршалок, канцлер, чинш, голдаваньє (у знач, "присяга") тощо, а також латинізмів: маистат, привильє тощо. Однак кількість лексичних запозичень була незначною. Основа термінологічної лексики складалась із слів давньоруських, успадкованих від ділового письменства Київської Русі. Вплив польської мови на морфологію та фонетику був також незначним, оскільки існувало паралельне вживання як польських, так і українських форм: король - круль, волость - влость, добровольне - добровульне та ін. Найбільш стійким залишився синтаксис, він зберігав порядок слів живої української народної мови та пам'яток Київської Русі.
Отже, польська мова, яка з XIV - XV ст. користувалася латиницею, а мова діловодства була виключно латинською, не могла значно вплинути на мову українських пам'яток, як це може здаватися на перший погляд.
Молдавське письменство відчувало вплив старої української актової мови, адже молдавські господарі мали писарів (канцлерів) українського походження з числа буковинців. Ось для прикладу зразок мови молдавської грамоти: "... ГергеЧ уставши ся з добрьіми людьми, перепросиль пана Костю, абьі его простиль на тое село й на домьі, й пань Косте ся смиловаль на него..."
Боротьба православ'я з католицтвом певною мірою впливала на розвиток писемних пам'яток. Оборонці православ'я вважали, що треба писати старослов'янською, а католики ганьбили старослов'янську як непридатну для церковного письма. Так Петро Скарга, завзятий пропагандист католицтва, писав: "із слов'янською мовою не можна стати вченим. Та й що це за мова, якої тепер ніхто не розуміє і не розуміє писаного нею. Цією мовою немає ні граматики, ні риторики і бути не може... Звідси загальне неуцтво і помилкові погляди". У відповідь на його книгу "Про єдність церкви Божої" виникає багато творів полемічної літератури, які захищають православну церкву і старослов'янську мову: це твори Христофора Філалета, Іова Борецького, Захарії Копистенського, Івана Вишенського та ін. Потреба зберегти старослов'янську мову в культово-релігійному письменстві, а отже, штучне обмеження сфери вжитку простої народної української мови стало причиною гальмування розвитку української мови.
Оскільки старослов'янська мова уже в IX ст. не зазнавала змін, фактично була мертвою мовою і застосовувалася тільки в релігійній літературі, вона дедалі більше ставала незрозумілою народові. Тому з'являються словники, які подають переклад з старослов'янської на українську народну мову. Так у XVI ст. був написаний "Лексись с толкованісмь словенскихь словь просто" невідомого автора, в якому пояснено 776 слів, 121 слово - без пояснення. Це була вже лексикографічна спроба української мови. Ось приклади перекладів: абиє - заразь, бращася - боролися, возискаю - шукаю, благодару Пдякую, лщерь - дочка, заемлю - позичаю тощо.
Першим друкованим словником став "Лексись сиреч речення, вькратце собраньї й изь словенскаго язьїка на простьі рускій діялект истолкованьГ Лаврентія Зизанія, який вийшов 1596 р. Тут пояснено всього 1061 слово:
Авва - тато, отець; баснь - казка, слово, байка; юноша - парубок, младенець; виновньї й тот, которьій єсть чему причиною тощо.
Видатною пам'яткою староукраїнської мови с "Пересопницьке євангеліє", написане в 1556-1561 рр. Його мова має виразний народний колорит, насичена фразеологізмами з живої народної мови, живописними заставками, орнаментами в староукраїнському стилі. Переклали книгу Михайло Василевич та архімандрит Пересопницького монастиря Григорій.
Протестантські рухи XVI ст. сприяли тому, що до писемної мови все більше залучалися слова з простонародної української мови. Взагалі епохи Ренесансу та Бароко в Україні внесли живомовний струмінь у літературну мову. Загальнонародна розмовна лексика проникла і в книжно-церковну, і в актову, і в художню мову українського письменства.
Іван Франко вважав, що ця епоха була "порою, в котрій у нас народилася і почала гарно розвиватися перша всеукраїнська, дійсно національна література", коли писали "мовою, зрозумілою по всіх усюдах Русі-України".
І хоча література України періоду майже трьох століть була багатомовною (старослов'янська, латинська, польська, російська), вже з'являлися твори, написані близькою до народної української або книжною українською мовою.
За свідченням сучасників тоді існувало безліч рукописних збірників народних пісень або віршів, написаних простою народною мовою. Якщо церква прагнула якомога довше зберігати церковнослов'янську мову як літературну, то світська література, особливо поезія, тяжіла до вживання народної та близької до народної української мови. Про це, наприклад, писав Іван Жоравницький (1575 р.). Отже, як бачимо, Іван Котляревський та Григорій Квітка-Основ'яненко починали не на порожньому місці. І цілком зрозумілою с думка Івана Франка, що '"Енеїда" Котляревського "не була абсолютно новим явищем в руському письменстві як з погляду мови, так і в плані літературного методу... Котляревський був продовжувачем старої руської літературної традиції" .
Ділова мова українських сотенних канцелярій наближалась до народної, хоча й мала традиційні риси тогочасного ДІЛОВОДСТВА. Писарі зберігали фрази-стереотипи з Литовського статуту та інших правописних кодексів. Цінні зразки мови дають судові документи, які фіксують живе мовлення свідків і підсудних, адже для точності документів була потреба в дослівному записі свідчень. Тому в них спостерігаються мовні риси різних соціальних верств українського народу.
У другій половині XVI ст. в Острозі утворився значний культурний осередок, який очолив князь Костянтин Острозький.
Тут видаються книжки й формується книжна українська мова, яку розвивали письменники XVII ст.
Але не всі освічені люди цього часу розуміли необхідність вживання народної мови як літературної. Хитання у виборі мови для писання творів - характерне для XV СІ XVI ст. явище. Так гетьман Ходкевич у 1568 р. писав у передмові до "Учительного євангелія", що він хотів перекласти цю книгу зрозумілою для народу мовою, але "мудрі люди" застерегли його, вказавши, що при перекладі "здавньїх пословиць на новьіе, помилка чиниться немалая".
Ось як про це писав Павло Житецький: "Мова ця звучала неоднаково в різних краях Литовської держави; це була то українська, то білоруська мова, а то й інша і собі поділялась на багато окремих говірок. Тим то й можна уявити собі, на які труднощі натрапив би письменник, якби він наважився говорити чистою народною мовою, заздалегідь не вивчивши народні наріччя, що в XVI віці неможливо було не тільки у нас, а й у Європі".
Отже, різноманітність українських говірок стримувала письменників у застосуванні народної мови як літературної. Тому вони й намагалися знайти ту книжну мову, яка була б зрозумілою для всіх. Проте часто їхній вибір зупинявся на латинській, польській, або, в кращому випадку, слов'янській.
Похожие статьи
-
Зародження Української Мови та Писемності - Українська мова - зародження, розвиток, сучасність
Говорити про мову протоукраїнських племен можна лише гіпотетично. Адже писемних пам'яток, які дійшли до нас, ще не достатньо для повноцінного дослідження...
-
Перші Словники - Українська мова - зародження, розвиток, сучасність
Для вивчення історії мови велике значення має лексикографія галузь мовознавства, яка займається укладанням словників та вивченням їхньої історії. Перші...
-
Вступ - Українська мова - зародження, розвиток, сучасність
Рідна мова - найбільша духовна коштовність, у якій народ звеличує себе, якою являє світові найцінніші набутки свого серця і мудрості, передає з покоління...
-
Латинська мова -- мова італійскої групи індоєвропейської сім'ї мов. Розвивалась на основі мови стародавнього племені латинів, що населяли область Лацій у...
-
Українська мова за професійним спрямуванням
Завдання 1 Визначте й запишіть подальший текст запропонованих речень. 1. Автобіографія - це опис свого життя. Існують певні вимоги до оформлення цього...
-
Рукописна книга - кодекс, що містить твір або твори художнього, релігійного, юридичного чи іншого змісту, написаний вручну. У XVI ст. рукописна книжність...
-
Мова як явище естетичне та індивідуально-суб'єктивне - Засоби милозвучності української мови
Важливо та доцільно виділити ще один аспект визначення милозвучності мови, що по суті є найскладнішим. Милозвучність (як і немилозвучність) оцінюється...
-
Історичні свідчення милозвучності української мови - Засоби милозвучності української мови
Те, що українська мова відзначається особливою милозвучністю, відомо здавна, і, здається, ніхто не сумнівається в цьому тепер, хоч найменше можуть про це...
-
Зазначений утилітаризм відношення до перекладу мав ряд наслідків. По-перше, уявлялося не настільки важливим дотримання принципу перекладати з оригіналу,...
-
Педагог та письменник за покликанням Психологізм дитячий грінченко літературознавчий Постать Бориса Грінченка займає вагоме місце серед когорти...
-
Проблема передачі термінів - Роль Петра І для розвитку перекладу в Росії та в Україні у XVIII ст
Як вже зазначалося, для перекладачів Петровської епохи, що займалися переважно перекладом науково-технічної та спеціальної літератури, особливу...
-
Історія жанру "новела" За "Літературознавчим словником-довідником"Р. Т. Гром'яка, "новела (від італійського слова novellus - "новітній") - це невеликий...
-
Україна в умовах кризи радянської тоталітарної системи і спроб її модернізації У 50-х - першій половині 60-х років основні напрямки економічної політики...
-
Дев'ятнадцяте століття характеризується зацікавленістю світової науки та мистецтва психологією та її впливом на взаємодію людини та суспільства,...
-
Вступ - Розвиток дитячого психологізму у творах Б. Грінченка
В останні роки інтерес до творів Б. Д.Грінченка дещо знизився. Актуальність теми дослідження. В останні десятиліття як в літературознавстві так і в інших...
-
Мовні наративи та їхня роль у русинському питанні
У статті розглянуто сучасний вимір русинського мовного питання та параметри явища мовних конфліктів. На матеріалі академічного та публічного дискурсів...
-
Рукописні та друковані пам'ятки XVI --XVII ст. в історіографії Історіографічний рукописний книжка У рукописній і друкованій книжності різні сторони...
-
Генезис бюргерської літератури Як і інші народи світу, германці на початку історичного розвитку мали свою усну творчість, загалом це були пісні, які...
-
Максим Рильський, як теоретик перекладу
В особі Максима Тадейовича Рильського органічно поєднувалися поет і вчений, талановитий перекладач і вдумливий теоретик перекладу. Деякі з його положень...
-
Зосереджуючись на милозвучності української мови, ми вирішили поставити наступні завдання: 1. визначити конкретні фонетичні параметри, які сприяють...
-
Расмус Раськ - Виникнення та розвиток порівняльного історичного мовознавства
В 1818 р. з'явилося дослідження про походження стародавньої північної або ісландської мови. Ця праця Раська дуже відрізнялася від порівняльної граматики...
-
Италия XIII века - Биография Данте Алигьери
Родина Данте - Италия - была страной, где впервые взошла заря возрождения. Природные богатства ее земель, расположенных в центре средиземного бассейна,...
-
Романтизм як художня течія в літературі і мистецтві почав формуватися у 70-80-ті роки 18 століття (перед романтизм), але як широкий культурний рух став...
-
Як прозаїк Борис Грінченко - автор близько півсотні оповідань і нарисів, кількох повістей, зокрема "Серед темної ночі" та "Під тихими вербами". У малій...
-
Молодіжний комп'ютерний сленг - Молодіжний сленг як мовне явище
Сленг найчастіше залежить від соціального статусу людей, що його вживають, їхньої національности, професі. Однак він завжди відрізняється більшою...
-
Перебуваючи в постійному русі, мова безперервно розвивається, вдосконалюється, маючи своє сьогодення, минуле і майбутнє. Збагачення словника - це один з...
-
Визначення неолексем(неологізмів) як лінгвістичного явища Виникнення нових слів у мові - процес перманентний. Його перебіг у різні періоди історії...
-
Висновки - Інтерпретація образу Доріана Грея
Основна мета нашої роботи полягала в тому, щоб на основі культурологічного та семіотичного аналізу фактичного і теоретичного матеріалу виявити...
-
Словотворення Олеся Гончара - Мовний світ української поезії
Знаковим явищем в історії української літературної мови є творчість Олеся Гончара. Краса художнього слова й подих нашої доби поєдналися в ній. Мова...
-
Внесок Пантелеймона Куліша в українську культуру - Біографія Пантелеймона Куліша
Постать Пантелеймона Олександровича Куліша в українській фольклористиці другої половини ХІХ століття одна з найзначніших. Це дивовижний талант...
-
Посібник одразу привертає увагу читача, оскільки вирізняється універсальністю призначення: допомагає зрозуміти, що таке фразеологічна одиниця як об'єкт...
-
Прийменник - Морфологічні норми текстів документів
Прийменник - незмінна частина мови, що виражає залежність іменника, прикметника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні:...
-
Біографія - Біографія Пантелеймона Куліша
Народився Пантелеймон Куліш 1819 р. в містечку Вороніж Глухівського повіту на Чернігівщині. Батько його походив з козацької старшини, належав до...
-
Вступ - Засоби милозвучності української мови
Мова - душа народу, дзеркало відображення всіх його багатогранних сторін. Таким чином, судячи про перше, ми формуємо своє бачення другого. В першу чергу,...
-
Загальна характеристика творчості Сауті - Основні риси романтизму як художнього напряму
Сауті, Роберт (Southey, Robert - 12.08.1774, Брістоль -- 21.03.1843, Грета-Хол побл. Кезвіка) -- англійський письменник. Сауті -- один із представників...
-
Роль Івана Федорова у становленні друкарства у XVI ст. в українській історіографії Засновником книговидання у Львові і Острозі став Іван Федоров...
-
Третім у "покутській трійці" був уродженець с. Кобаки Косівського району Іван Семанюк - Марко Черемшина (1874-1927). Глибокий і всесторонній знавець...
-
Склалося так, що самобутня постать Леся Мартовича в українському письменстві початку нашого століття досить довго залишалась в тіні. За життя письменника...
-
Англійський роман "зрілого" Просвітництва - Основні риси романтизму як художнього напряму
Як головний жанр у ХVІІІ ст. роман виступає насамперед в англійській літературі. Цей жанр був придатним для чи не найоптимальнішого виконання...
-
Висновки - Рукописна книга та друкарство XVI-XVII століть в історіографічній спадщині
Історіографічну спадщину, яка вивчала історію рукописання та друкарства в Україні XVI - XVII ст., складають праці Ярослава Ісаєвича, який розглядав...
Українська мова XIII - XVI ст. - Українська мова - зародження, розвиток, сучасність