Собор як архетип духовності і його функціональність у романі О. Гончара "Собор"
"У літературознавстві, як зазначав Д. С.Ліхачов, "дуже мало наскрізних тем, - які охоплюють одне явище за декілька віків на прикладі творчості багатьох письменників та за можливістю, на матеріалі багатьох літератур""[1,218]
Однією з таких "наскрізних" тем і є проблема збереження духовності людства, що є актуальним і у наш час. О. Гончар висвітлює цю проблему крізь призму років, спираючись на історичну специфіку свого народу і своєї країни. Використовуючи архетип Собору, О. Гончар намагається віднайти джерела духовної культури своїх пращурів, наповнюючи його смислотворчим сенсом.
Метою статті є проаналізувати архетип Собору у контексті твору О. Гончара "Собор", висвітлити аспекти значення архетипу для різних людей, показати духовне значення Собору як пам'ятки людської культури та історії, і, саме, святині духовності людини.
"Архетип (грецьк. arche -- початок і typos -- образ) -- прообраз, первісний образ, ідея. За Платоном, -- це "ейдос", образ, що осягається інтелектом, за Блаженним Августином, -- споконвічний, наявний в основі пізнання образ.
Особливого значення архетип набув в аналітичній психології К.- Г. Юнга, де він співвідноситься з несвідомою активністю людини, хоч і не визначається нею. А. закладений в основу чуттєво-настроєвих комплексів, визначаючи їх автономію, найяскравіше постає у міфах, фантазіях, снах, галюцинаціях, художній творчості тощо у вигляді спрадавна стійких мотивів та асоціацій, названих Юнгом "архетипічними ідеями", що існують поряд з інстинктами. Це вроджені психічні структури, зосереджені в глибинах "колективного несвідомого", які закладають підвалини як специфічно національної, так і загальнолюдської символіки. Людська душа має в собі розмаїті архетип: тут і апріорні умови інтуїції, і первісні форми осягнення довкілля та внутрішнього світу, і позачасові підстави думок і почуттів, відображені у багатстві міфологічних тем, і колективний осад історичної минувшини, закарбований в етногенетичній пам'яті і тому наділений архаїчною прикметою.
Розширено тлумачать поняття архетип, твердячи, що в поезії архетип -- це ідея, персонаж, акція, об'єкт, випадок, що охоплює найбільш суттєві риси, які є первісними, загальними, універсальними і виявляються критиками шляхом зіставного аналізу з міфами і ритуалами "
"Архетип Собору в романі Гончара - це засіб, яким автор показує історію не лише сучасності, а й минулого сторіччя, давно забутих років.
В образі Собору О. Гончар зобразив ідеал високої людської духовності. Звернення до цього ідеалу зумовлено певними особливостями біографії письменника і реальними подіями історичного розвитку українського народу. У образі Собору постають не лише осередком зображуваних подій, а й втіленням потреби морального вдосконалення героїв, виступає символом духовності: внутрішнього наповнення окремого індивіду та осередком божественного єства".[3,1]
"О. Гончар торкається проблеми збереження пам'яті поколінь у романі. "Ця проблема давня і традиційна як у творах українських, так і світової класики. Вона пов'язана з назвою роману - з одухотворенням образу, яких так багато в літературі. Порушуючи проблему історичної пам'яті О. Гончар у своєму романі звертається до часів героїчної козаччини, славить народних витязів давнього і недавнього минулого, засуджує фізичну і духовну руйнацію".[4,12]
Побудований на згадку про козаччину невідомими майстрами, стоїть собор, милує душу жителів заводського селища своєю архітектурною довершеністю. Дивуються сучасники майстерності стародавніх майстрів: "Зуміли ж так поставити! Скільки не їдеш, хоч до самих плавнів, а все він буде у тебе перед очима. З будь-якої точки видно собор, звідусюди!" [5,51]
Доля кожного з персонажів роману більшою чи меншою мірою пов'язана із цією спорудою. У ставленні до цієї архітектурної пам'ятки розкриваються характери людей кількох поколінь. Адже собор -- це не просто згадка про минуле, це історія цілого народу, його традицій, його культура, його сучасне і майбутнє. Це розуміє більшість героїв твору.
"Насамперед слід зауважити, що роман "Собор" О. Гончара - це роман-попередження, тому що письменник почав помічати у суспільстві шістдесятих років загрозливе наростання тенденцій моральної деградації. І попереджає про це. Відповідаючи на запитання, що його наштовхнуло на створення цієї книжки, письменник сказав: "Хотілося сказати слово на захист того, що було виплекане творчим генієм народу. Було бажання також сказати і про такі негативні явища, як пустодзвонство, кар'єризм, нехтування народною мораллю"".[6] архетип собор гончар культура
Для героїв роману Собор - це символ єдності і соборності певного етносу, уособлення високої духовності і народного релігійного багатства, цінна історична пам'ятка і матеріальне надбання нації, як вісника зламу епох та свідка змін у житті багатьох людей. Він не тільки впливає на хід подій в романі, є не просто історичною пам'яткою, а виступає символом культурних цінностей народу, духовної єдності поколінь, незнищенності народної пам'ятки про славні давноминулі історичні події. Собор своєю присутністю нагадую про предків, які створили цю багатовікову пам'ятку. Він промовляє до всіх героїв твору нечутною мовою предків.
"Серед людських поколінь, серед текучих віків височать незрушно, оклечавши себе символами-оздобами, кам'яними химерами, вкарбувавши в собі пристрасті епох. І коли ті, далекі, прийдущі, виринувши з глибин всесвіту, наблизяться колись до нашої планети, перше, що їх здивує, безсумнівно, будуть... собори! І вони, інозоряні, теж стануть дошукуватись тайни пропорцій, ідеального суголосся думки й матеріалу, шукатимуть ніким досі не розгадані формули вічної краси!" [5, 2]
Соборами з давніх часів славилася наша земля. Будували їх над містами і селами. Вони були і є символами духовної краси людини. Їх описували у творах письменники і поети, оспівували у своїх пісня кобзарі. Собор немов живий зв'язок між поколіннями. Для Віруньки, для Івана і Миколи Баглаїв, для Ізота Лободи собор -- жива істота, яка уособлює безсмертя цілого народу. Зруйнувати собори -- це значить зруйнувати свою культуру, свою історію -- самих себе.
Саме про це і попереджує у своєму творі О. Гончар, зазначаючи про непередбачувані наслідки самознищення.
Герої роману О. Гончара неоднорідні, "між певними групами цих персонажів пролягає своєрідна барикада. З одного боку моралі опиняться ті, які вже потрапили під вплив режиму, а тому намагаються знищити духовні цінності і з причин внутрішнього сорому останніх докорів совісті стараються уподібнити інших до себе, використовуючи при цьому будь-які засоби"
Один із головних образів - це Микола Баглай. Цей юнак розуміє, що, відбудувавши собор, люди "відбудують" свою пам'ять. Для нього "в цьому творінні поєдналося все, все гармонійно злилось, і виникла велика, вічна поезія". Дивлячись на собор, Микола уявляє собі все, що відбувалося за роки його існування, і розуміє, що ні в якому разі не можна знищити цього живого свідка історії. Стає на його захист Микола, бо бачить, що "в отому гроні соборних бань живе горда, нев'януча душа цього степу. Живе його мрія-задума, дух народу, його естетичний ідеал...".[5,92] Баглай захищає собор від хуліганів-анархістів, які намагалися осквернити храм. Це ледве не коштувало йому життя. Проте собор залишився жити, радуючи чесних і духовно багатих людей.
Собор живе життям народним, його історією. І ті, хто знає її, живуть разом з ним, здіймаються разом з ним у височінь століть. Адже собор символізує собою, здається, усю Україну, яка прагне піднятися з руїн. І люди, такі, як Єлька, Микола та Іван Баглаї, Ягор Катратий, Іван Ізотович Лобода, намагаються це зробити, а перш за все, відбудувати. Микола Баглай стверджує: " Можна прожити і без собору, і без пісні, і без Рафаеля. Без усього можна, на чому висять охоронні таблиці і на чому їх нема. Можна "Анну Кареніну" читати в екстракті, на півтори сторінки тексту. Але чи залишились би ми тоді в повному розумінні слова людьми? Чи не стали б просто юшкоїдами, пожирачами шашликів? Тяглом історії?" [5, 92] Виходить, що собор -- це перевірка на людяність. Якщо ти справжня людина, то ніколи не зможеш навіть подумати про його знищення, адже це, насамперед, твоя духовність, твоє обличчя. Гармонійне поєднання "поезії людських взаємин" з "людською злагодою з природою", з "насолодою праці" дає відчуття "соборності", єдності з усім світом. Це і є духовна краса людини, яка живе в її серці. І вмирає вона тільки зі смертю людини. Отже, треба не ламати свій, власний собор. Тоді на землі зросте безліч величних соборів, які будуть нагадуванням людині про людяність та духовність, які будуть свідками її життя.
Отже, на основі романа О. Гончара "Собор" ми дослідили, який сенс вкладав у цей архетип письменник. На основі систем образів головних персонажів виявили основні аспекти значень Собору як духовної та історичної пам'ятки всього народу та нації.
Можна сказати, що архетип Собору слугує для змалювання реалій життя, саме цей художній образ О. Гончар застосував як провідний, характеризуючи головних героїв за ставленням до Собору.
Список використаної літератури
- 1. Лихачов Дмитрий. Литература - реальность - литература: Статьи./Дмитрий Лихачов. - Л.: Сов. писатель, 1984. -272 с. 2. Літературознавчий словник/За ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. - К.:Академія,2007. -752 с. 3. Загарук О. Храм і соціум у романах Гончара " Собор" і Загребельного " Диво"/О. Загарук//Українська мова та література.-К.:Література,1998.-№34.-С.8. 4. Кравченко І. Олесь Гончар і міф про нього/Іван Кравченко//Всесвіт. - К.:1998. - №11. - С. 128-136. 5. Вибрані твори 6: У 4т. - Т.1.Тронка. Собор. / Гончар О. Т. - Київ : Сакцент Плюс, 2005. - 542 с. 6. Радуга. Собор.-К.1986. -- № 7. -- С. 6.
Похожие статьи
-
"Собор Паризької богоматері" був найбільшої перемогою, здобутої у сфері прози молодим вождем французьких прогресивних романтиків. У "Соборі Паризької...
-
Сюжет роману досить простий. Головна дія відбувається в короткий часовий проміжок, в основному в маєтку Дар'ї Михайлівни Ласунской. Дмитро Миколайович...
-
Як ніяких інший письменник, Гете зумів у своїй творчості відобразити період, коли під гнітом тяжких умов починалося формування демократичної національної...
-
У романі "Анна Кареніна" Толстому перш за все імпонувала головна думка твору - роль сім'ї. Адже всі найважливіші суспільні зміни починаються або...
-
В системе образов, мужских и женских, в романах и рассказах Гарди надо отнести умение писателя так строить свой сюжет, что на первый план в одном...
-
В истории русской литературы ХХ века немного можно назвать романов, которые бы породили столько споров, как роман М. Булгакова "Мастер и Маргарита". М....
-
Особливості основної ідеї роману - проблеми людяності Часто роман Ремарка "Тріумфальна арка" називають найсумнішим твором ХХ століття. З цим можна...
-
Одразу після першої публікації роману "Тигролови" перші позитивні відгуки надійшли від Ю. Дивнича - Лавріненка, В. Чорногая, Ю. Шереха. У своїй книзі...
-
Анализ романа Булгакова "Мастер и Маргарита"
Панорама Голгофа, фреска Владимирского собора (с фотографической точностью воспроизвел Булгаков своих персонажей Понтия Пилата, Иешуа и даже Крысобоя из...
-
Однієї ночі біля Тріумфальної арки герой роману Равік зустрів жінку Жоан Маду, яка була чимось сильно налякана. Він запросив її до себе в готель, а потім...
-
В своих статьях, посвященных И. С. Тургеневу, признанный классик англо-американской литературы Г. Джеймс отзывался о старшем современнике из России как о...
-
Стилистические средства раскрытия характеров в романе Джейн Остин "Гордость и предубеждение"
"Гордость и предубеждение" - самый популярный роман Джейн Остин, известный миллионам читателей во всем мире. Огромна и критическая литература,...
-
Тенардье - Галерея героев романа "Отверженные"
Кабатчик Тепардье -- вот герой новой, буржуазной эпохи. Его единственный стимул -- корысть. По своим нравственным качествам он занимает в романе самое...
-
Образ Татьяны На протяжении своего творческого пути А. С. Пушкин создал ряд ярких женских образов. Это и пылкая, страстная Земфира из поэмы "Цыганы", и...
-
Pro et contra. Образ Сталина в романе Л. Леонова "Пирамида"
Л. Леонов прожил долгую творческую жизнь, венцом которой стала "Пирамида"1 произведение глубочайшего философского и психологического анализа социальных,...
-
Образ Семена Давыдова - один из главных художественных образов романа. Давыдов - питерский рабочий, коммунист. балтийский моряк, такие делали революцию в...
-
Заключение - Роман И. А. Гончарова "Обломов"
Анализ мастерства Гончарова-романиста дает возможность сделать некоторые существенные выводы об особенностях его художественного мышления. Как...
-
Преступление достоевский правонарушитель молодежный "Преступление и наказание" - сложное, многоплановое произведение. Оно дает простор мысли для самых...
-
Кращим твором, де трактується тема мистецтва і митця є роман "Консуело", написаний у середині 40-х років. У романі найповніше знайшли своє виявлення...
-
Мері Шеллі "Франкенштейн або Сучасний Прометей" Віктор Франкенштейн - молодий швейцарський учений, наділений незвичайним талантом і ненаситною спрагою...
-
За своєю суттю роман є глибоко національним. Ліна Костенко здійснила величезну дослідницьку роботу, щоб якомога точніше відобразити в романі Україну XVII...
-
Основні теми романа М. Булгакова "Майстер і Маргарита"
"Майстер і Маргарита" недаремно вважають культовим романом і найяскравішим шедевром російської і світової літератури, адже він містить у собі не тільки...
-
Женские образы в романе Шарлотты Бронте "Джейн Эйр"
В истории развития английской литературы большую роль сыграл реалистический социальный роман ХІХ века, и особый след в литературе оставило творчество...
-
Понятие "хемингуэевский" герой наряду с такими понятиями как "байронический", "киплинговский", "джеклондовский" герой, прочно вошло в отечественные и...
-
Хемингуэй фашизм партизан Темой нашего исследования является своеобразие системы персонажей в романе Эрнеста Хемингуэя "По ком звонит колокол". Тема...
-
А. Мейер про роман Рея Бредбері "451 градус за Фариншейтом": "Персонажі Р. Бредбері - одинаки, які кидаються у безнадійний бій, намагаючись не стільки...
-
"...Єдина моя надія, що моя розповідь, можливо, зможе відвернути жахливу загрозу, яка постала над родом людським...",- ця цитата з роману([1, 31] вже з...
-
Жертва - "Евгений Онегин" как "проблемный роман"
Пути Господни неисповедимы, говорится в Священном Писании. Неисповедимым образом Ленский стал той жертвой, которая, может быть, спасла Татьяну. Это...
-
Художественная ценность - "Американская мечта" в романе "Великий Гэтсби" Фицджеральда
Существенные изменения претерпел творческий метод Фицджеральда в обрисовке персонажей, пейзажа по сравнению с предыдущими произведениями. В...
-
Ідея гуманізму в романі "Прапороносці"
Війна. Коли чуєш це слово, то одразу уявляєш собі щось велике і страшне. Навіть не страшне - жахливе. Якось само собою спадає на думку все те, що бачив у...
-
Философская концепция "игра в бога" - Самосознание главного героя в романе Джона Фаулза "Волхв"
Ценой увлекательной игры в жизнь становится смерть: взаправдашняя (до отъезда в Грецию) возлюбленная Николаса, брошенная им ради иллюзорного мира,...
-
Психологический роман - Самосознание главного героя в романе Джона Фаулза "Волхв"
Психологический роман отличает сугубое внимание к внутреннему миру человека. В его технический арсенал входят аналитический комментарий, символика,...
-
Образы Кутузова и Наполеона в романе "Война и мир"
По мнению Л. Н.Толстого, имени гения заслуживает тот из людей, кто одарен способностью проникать в ход исторических событий, постигать их общий смысл....
-
Специфика поэтики романов А. Мердок - Шекспировские аналогии в романах А. Мердок
Спецификой поэтики последнего романа Мердок 1950-х годов, как и первых трех, является своеобразная игра писательницы с романной формой, эклектичное...
-
Франция, став основным жизненным пространством для Газданова, как следствие, стала и неотъемлемой частью художественного мира его романов. Писательское...
-
Межкультурный диалог в романах писателя - Париж как художественный феномен в романах Г. Газданова
Как заметила исследователь Матвеева Ю. В., "Газданов...один из самых удавшихся "иностранцев" эмигрантской литературы, в творчестве которого явно...
-
Ночной Париж Газданова - Париж как художественный феномен в романах Г. Газданова
Роман "Ночные дороги" является ключевым этапом в развитии всего творчества Газданова, в частности, в формировании образа Парижа. Если до и после "Ночных...
-
Дискурс - многозначное понятие, используемое в ряде гуманитарных наук. Четкого и общепризнанного определения этого термина, охватывающего все случаи его...
-
Парижские миражи Газданова и Поплавского - Париж как художественный феномен в романах Г. Газданова
Творчество Газданова и Поплавского нередко становится в современном литературоведении предметом для сопоставления, например, в статье О. Орловой...
-
Главный герой романа, Робинзон, образцовый английский предприниматель, воплощающий идеологию становящейся буржуазии, вырастает в романе до...
Собор як архетип духовності і його функціональність у романі О. Гончара "Собор"