Пісня у повісті "Кармелюк" - Образ народного месника в повісті Марка Вовчка "Кармелюк"

У повісті Марко Вовчок приписує Кармелюку авторство деяких відомих народних пісень. Зроблено це цілком свідомо. Письменниця наслідувала народні традиції, за якими улюблені народні герої нерідко наділялися поетичними і мистецькими здібностями, зокрема вмінням складати пісні. Як стверджував В. Тищенко: "Ймовірно, письменниця, яка Знала лише "Повернувся я з Сибіру", сама склала пісні "Ой ідуть дні за днями" І "Кажуть люди, що щасливий" із уривків інших творів народної лірики" [9].

Сама авторка називає пісні Камелюка незвичайними: "Чарівничі се Були пісні! Іншому трапилося підслухати, як він співав, й дещо перейняти - Тільки що не на веселі радощі сі пісні були складені, і хто їх перейняв, хто почув, Кожен голову схилить і задумається" [9]. У них виявляються ліричність та відкритість головного героя.

Смутним настроєм сповнена пісня "Ой ідуть дні за днями". Ми відчуваємо, як головний герой переймається долями інших людей:

Вбогі люди! Вбогі люди!

Скрізь вас, всюди бачу,

Як згадаю вашу муку,

Сам не раз заплачу [8, с. 168].

Пісні в повісті сприяють глибшому усвідомленню історичної дійсності й еволюції поглядів Кармелюка, привносять у твір гострі соціальні мотиви, зображують важке життя трудового народу:

Куди піду і попнуся, скрізь багач панує,

У розкошах превеликих днює і ночує,

Убогому, безщасному тяжкая робота,

А ще гіршая неправда, вічная скорбота! [4, с. 103]

У цих рядках ми бачимо протест проти приниження людської гідності та безправ'я.

Кармель, очевидно, прагнув, щоб люди зрозуміли його переживання, думки. Він співає щиро та невимушено. Його рядки нікого не залишали байдужим: "Може, не один наймит гіркий, котрий, поганяючи чужу худобу та співаючи свою давню гірку пісню, "що немає гірше так нікому, як бурлаці молодому", почувши Кармелеву пісню, вмовкнув і повернувсь до хазяйської хати задуманий, і того вечора не чув лайки, не потурав ганьбі, не вважав на хліб, йому відкраяний на вечерю; а на другий день робивсь немов хворий, немов до своєї роботи й служби незгожий... Може, не один багач, почувши ту Кармелеву пісню, покидав співати теж свою недбалу та потішну, і обертав свій погляд задивований у всі боки, й ішов оглядати свої вжитки усі..." [8, с. 176]

Вкладена в уста головного героя лірична пісня "Повернувся я з Сибіру" - другий після Шевченка запис поширеної народної пісні, відомої тепер більш ніж у тридцяти варіантах. Народний месник словами цієї пісні розповідає про себе: Слідять мене вдень, і вночі, і всяку годину, Нігде мені подітися, від журби я згину! Зібрав собі жвавих хлопців, і що ж мені з того? Засідають по дорогах, ждуть подорожнього [8, с. 190].

Ліричні твори Кармеля несуть в собі жаль та смуток, сповнені бунтівними настроями і своїми простими мелодіями нагадують народну творчість. Вони відображають соціальну несправедливість, важке буденне життя селян. У них головний герой виявляє свої творчі здібності, співчуття до інших людей, щирість та силу. Рядки Кармеля звучать як заклик до справедливості.

Похожие статьи




Пісня у повісті "Кармелюк" - Образ народного месника в повісті Марка Вовчка "Кармелюк"

Предыдущая | Следующая