Лінгвостилістичний аналіз творів. Семантико-когнітивний аспект поетики Е. Дікінсон та У. Вітмена, Висновки до другого розділу - Лінгвістичне новаторство поезії Емілі Дікінсон та Уолта Вітмена

Лінгвостилістичний аналіз мовленнєвих одиниць тексту є необхідним етапом комплексного дослідження поетики автора, Е. Дікінсон та У. Вітмена у тому числі, оскільки саме текст є тією площиною, де виявляються характерні ознаки ідіолекту та ідіостилю поета. Він фіксує унікальність світосприймання автора і відповідні способи концептуалізації дійсності у вигляді мовленнєвих виразів. Вербальна складова творів Е. Дікінсон та У. Вітмена досліджується на графічному, морфологічному, лексичному та синтаксичному рівнях текстів [9, с. 126].

1 Графічний рівень. Вважається, що мовні стратегії містять додаткові значення і разом з цим є інноваційними (Ch. Miller). Для авторського стилю поетів характерні відсутність заголовків віршів, написання загальних іменників і особових займенників з великої літери, фрагментарність речень та використання тире замість традиційних для віршотвору таких пунктуаційних знаків, як крапка та кома. Фрагментарні речення часто ускладнюють розуміння віршів авторки. Наприклад, у "What Door - what Hour - Run / - run - My Soul!" (Dickinson, 1492) тире вставлене майже після кожного слова, але така структура дає можливості для необмеженості асоціацій, що виникають в уяві читача [4,с. 142].

Домінування тире як основного пунктуаційного знака характерне для ідіолекту Е. Дікінсон та У. Вітмена на графічному рівні. Вважається, що за допомогою тире авторів підсилює можливості дискурсу, і це приводить до збільшення важливості ролі читача у процесі реконструювання мовних значень (P. Crumbley), вживання тире поетесою розглядається як поворотний момент, "шарнір" для руху значень у вірші у різних напрямках, немов двері, що відкриваються в обидві сторони (R. Weisbuch). Аналіз віршів поетів дозволяє дійти висновку, що через значну кількість тире та фрагментарність речень деякі вірші авторки нагадують мовлення, швидше внутрішнє, яке містить ключові фрази та елементи мовчання: "I have no Life but this - / To lead it here - / Nor any Death - but lest / Dispelled from there" (Dickinson, 1398). Згідно з теорією втіленого розуміння, графічним оформленням віршів поетеса намагається підкреслити значимість певних словесно-поетичних образів та їх ієрархію в тексті [4, с. 143].

Автори порушують граматичні правила використання особових займенників, вживаючи займенники "He" та "She", які, до того ж, написані з великої літери, для позначення природи, що виявляється у персоніфікації. У вірші "The reticent volcano keeps / His never slumbering plan" (Dickinson, 1748) вулкан персоніфікується не лише на семантичному рівні, а й на граматичному за допомогою присвійного займенника чоловічого роду "his".

2 Морфологічний рівень. Е. Дікінсон та У. Вітмена експериментує з утворенням нових форм слів, які також сприяють унікальності ідіолекту авторки. Приклади свідчать про маніпулювання граматичними правилами, коли дієслово вживається у якості іменника: "I need no further Argue -" (Dickinson, 432); чи до дієслова додається закінчення "-less", яке зазвичай характерне для прикметників: "reduceless" (Dickinson, 855). 3 Лексичний рівень. Своєрідним є лексичне наповнення поетичних текстів Е. Дікінсона та У. Вітмена. Внутрішній світ поетів надзвичайно багатий завдяки його формуванню під впливом природи, чиї численні об'єкти фігурують у віршах авторки. Наприклад, вулкан: "A still - Volcano - Life -" (Dickinson, 601); місяць та море: "The Moon is distant from the Sea -" (Dickinson, 429); бджоли: "Like Trains of Cars on Tracks of Plush / I hear the level Bee -" (Dickinson, 1224). Це також метелики: "The Butterfly's Numidian Gown" (Dickinson, 1387); птахи: "The most triumphant Bird I ever knew or met" (Dickinson, 1265) та багато інших істот і об'єктів. Такі образи навколишнього світу є домінантними у творах поетеси та створюють її "мовно-образну картину світу" (О. Я.Івасюк) [9, с. 131]. 4 Синтаксичний рівень. У плані синтаксису показовим є вживання інверсій. У віршах Е. Дікінсона та У. Вітмена є велика кількість прикладів, де інверсія сприяє додатковому семантичному навантаженню лексичних елементів: "Of bumble-bees and other nations / The grass is full" (Dickinson, 1746), "High from the earth I heard a bird" (Dickinson, 1723). Це також "Conscious am I in my Chamber, / Of a shapeless friend -" (Dickinson, 679), "Though can'st not boast, like Jesus, drunken without companion / Was the strong cup of anguish brewed for the Nazarene" (Dickinson, 1736) тощо. У текстах авторів спостерігається новаторський підхід до інверсій, які будуються за принципом розташування елементів синтагми з найбільшим смисловим навантаженням у початковій позиції в реченні, завдяки якому одночасно досягаються ефекти новизни та очуднення: "One Sister have I in our house" (Dickinson, 14), "Of nearness to her sundered Things / The Soul has special times -" (Dickinson, 607), "Warm in her Hand these accents lie" (Dickinson, 1313), "I Years had been from Home" (Dickinson, 609) та велика кількість інших прикладів. Такий прийом створює додатковий ефект їх важливості для розуміння метафор завдяки іконічності (Ch. Pierce, M. Nдnny, O. Fischer, M. Hiraga), одним із принципів втілення якої є локалізація більш пріоритетних елементів на початку речень.

Певні вірші Е. Дікінсона та У. Вітмена характеризуються чіткою синтаксичною побудовою за допомогою паралельних конструкцій, що розглядається як "домінуючий принцип паралелізму" (М. Freeman): "Where I have lost, I softer tread - / [...] / Whom I have lost, I pious guard / [...] / When I have lost, you'll know by this - / [...] / Why, I have lost, the people know" (Dickinson, 104), "On such a night, or such a night, / Would anybody care / [...] / On such a dawn, or such a dawn - / Would anybody sigh" (Dickinson, 146). Окрім утворення допоміжного ефекту ритмічності, цей прийом може слугувати ключем до розуміння "неграматичних" речень Е. Дікінсон, оскільки спрямовує читача на знаходження спільних асоціацій між такими фрагментами і взаємозв'язку наявних у них концептів. [2, с. 122].

Антитеза є одним із стилістичних прийомів, визначальних для ідіостилю Е. Дікінсона та У. Вітмена. Для авторів характерним є словник заперечення та відмови, так само, як і словник різко виражених антитез (H. Ickstadt). Її тексти вражають специфічною перспективою оповіді, де події або ніколи не відбувалися, як у прикладах "By those who ne'er succeed" (Dickinson, 67), "Who never lost, are unprepared" (Dickinson, 73), "I never hear the word 'escape'" (Dickinson, 77), або неможливо чи немає бажання / можливості виконати дію: "I could not have told it" (Dickinson, 85), "I shall not fear mistake -" (Dickinson, 156). Ці та інші численні вияви заперечень та негативних конструкцій є ще однією ознакою поетики Е. Дікінсон.

5 Образність. Дослідження характерних рис ідіостилю як складової її поетики включає аналіз тропіки текстів авторів. У творах наявні різноманітні стилістичні засоби та прийоми, що є типовими для всіх митців слова, тоді як їх комбінаторика в тексті значною мірою зумовлена особливостями концептуальної картини світу авторів [9,с. 113].

Визначальним для ідіостилю Е. Дікінсон та У. Вітмена є вживання персоніфікацій. У віршах авторів характерним є уособлення неживих предметів і явищ, спектр яких надзвичайно широкий. Наприклад, вулкан виступає страховиськом чи твариною: "Taking Villages for breakfast, / And appalling Men -" (Dickinson, 175), "When Etna basks and purrs" (Dickinson, 1146); смерть - жива особа: "Said Death to Passion" (Dickinson, 1033), "'Twill be because Death's finger / Claps my murmuring lip!" (Dickinson, 56). У трактуванні авторки об'єкти природи носять одяг, як у прикладі "Frequently the hills undress" (Dickinson, 6), та смертні, немов людські істоти: "When Roses cease to bloom, Sir, / And violets are done - / When Bumblebees in solemn flight / Have passed beyond the Sun -" (Dickinson, 32). Окрім цього, Е. Дікінсон, змальовуючи природу, застосовує лексичні одиниці, які традиційно вживаються для опису суспільного життя: "The most important population / [...] / Of bumble-bees and other nations" (Dickinson, 1746). Об'єктам природи, наприклад, райдузі, бджолам, метеликам, лісові, пагорбові тощо, притаманні суспільні відносини - вони ходять на ярмарок, мають певний соціальний статус: "Some Rainbow - coming from the Fair! / [...] / The dreamy Butterflies bestir! / [...] / Baronial Bees - march - one by one -" (Dickinson, 64); служать у війську: "The Regiments of Wood and Hill / In bright detachment stand!" (Dickinson, 64). Роль метафоризації об'єктів природи є двоякою - вона не лише сприяє розкриттю специфіки суспільного буття, а й привертає увагу людей до значимості природи в їхньому житті.

Важливим аспектом, що знаходить свій вияв у поетиці авторів, є комбінаторика метонімій та метафор. Наприклад, Е. Діксон вживає "The feet of people" ("ноги людей"), маючи на увазі не лише цю частину тіла індивіда: "The feet of people walking home / With gayer sandals go -" (Dickinson, 7), а прагнучи привернути увагу до образу "сандалів", яким атипово приписується метафорична характеристика настрою. В дійсності сандалі не можуть бути веселими, але в баченні поетеси специфічні ознаки настрою людини екстраполюються на "рух" взуття під час ходіння людини. [7, с. 121].

Та найчастіше Е. Дікінсон керується метонімічними елементами, застосовуючи по відношенню до комплексних об'єктів лише їх частину чи одиничного представника. Наприклад, вона згадує лише одну бджолу, метелика та бриз, маючи на увазі макрокосм природи: "Nobody knows this little Rose - / [...] / Only a Bee will miss it - / Only a Butterfly, / [...] / Only a Bird will wonder - / Only a Breeze will sigh - / Ah Little Rose - how easy / For such as thee to die!" (Dickinson, 35). Цим авторка підкріплює значимість кожного елемента в цілому монолітному концепті, не глобалізуючи його водночас, де зміст міг би втратитися, якби був застосований конвенційний ужиток множини. Такі випадки присутні у цілій низці її текстів: "Many a Bulb will rise -" (Dickinson, 66), "A sepal, petal, and a thorn / Upon a common summer's morn - / A flask of Dew - A Bee or two - / A Breeze - a caper in the trees - / And I'm a Rose!" (Dickinson, 19), "And carried it to God - / There - sandals for the Barefoot -" (Dickinson, 78) тощо. Відповідно, можна виявити два типи метонімій, характерних для ідіостилю Е. Дікінсон: "частина-ціле" та "однина-множина".

Найбільша насиченість змісту словесно-поетичними образами досягається через поєднання паралельних конструкцій з іншими виразовими засобами та стилістичними прийомами у межах одного вірша: "Like her the Saints retire, / [...] / Like her the Evenings steal / Purple and Cochineal / After the Day!" (Dickinson, 60), де бачимо порівняння у поєднанні з паралелізмом конструкцій; "So spicy her Carnations nod - / So drunken, reel her Bees - / So silver steal a hundred flutes / From out a hundred trees -" (Dickinson, 81) - комбінуються паралелізм із інверсією. Комбінаторика словесно-поетичних образів і вербальних засобів визначає ідіостиль Е. Дікінсон та впливає на особливості поетики авторів [7,с. 122]

Когнітивний стиль Е. Дікінсон та У. Вітмена розглядається у руслі когнітивної лінгвістики та когнітивної поетики. Особливості концептуальної структури поетичних текстів авторки вивчаються за допомогою концептуального аналізу з метою виявлення концептуальних метафор (G. Lakoff, M. Johnson). Важливу роль відіграє контекстуальний аспект дослідження, де визначальними є індивідуальна мовна картина поетеси та картина світу американської нації, представником якої вона є.

Через усамітнення Е. Дікінсон та У. Вітмен їх світогляд формується під впливом рідного оточення (Sh. Alfrey, М. Zapedowska), зокрема батьківського дому, який вона називає своєю фортецею (M. Bingham), та містечка Амхерст, де поетеса проводить усе своє життя. Ізольований спосіб життя авторки виявляється у формуванні нею ідіосинкратичних способів концептуалізації світу, де контейнер, часто закритий, є одним із домінуючих концептуальних образів, знаходячи застосування щодо різних понять: "The vastest earthly Day / Is shrunken small" (Dickinson, 1328), "Glass was the Street - in tinsel Peril / Tree and Traveller stood - / Filled with the Air with merry venture" (Dickinson, 1498). Таке бачення бере початок від ізольованого життя поетеси, яка спостерігає за світом із вікна свого "дому-контейнера".[7, с. 121].

Метафора контейнер фігурує у значній кількості віршів Е. Дікінсон: "Experiment to me / Is every one I meet / If it contain a Kernel?" (Dickinson, 1073), "Pain - extends the Time -" (Dickinson, 967), "The Outer - from the Inner" (Dickinson, 451), що пов'язано з біографічними фактами та відповідним індивідуальним світоглядом поетеси. контейнер у цих текстах є заповненим ("Kernel", "Inner"), що доводить більшу зацікавленість авторки у його змісті, а не формі.

Концептуальні метафори в поетичних текстах авторів різноманітні, а їх найбільша оригінальність досягається тоді, коли вони накладаються одна на одну або взаємопов'язані в межах одного вірша. У цьому разі спостерігається конвергенція словесно-поетичних образів, як у "My Heart upon a little Plate / Her Palate to delight / A Berry or a Bun, would be, / Might it an Apricot!" (Dickinson, 1027), де серце (духовність) асоціюється з буденним задоволенням від вживання їжі. Накладання метафор сприяє експресивності віршованих текстів, оскільки виникає можливість проведення несподіваних паралелей між об'єктами духовної та матеріальної сфери.

Серед домінантних метафор поезій авторів є концептуальна метафора море - це повітря (М. Freeman). Сприйняття концепту повітря як простору буття людини через море експліцитно з'являється у семи віршах Е. Дікінсон та присутнє імпліцитно ще у ряді віршів поетеси, що дозволяє розглядати його у якості домінанти. Ми вважаємо за доцільне розширити бачення цього концепту, оскільки море осмислюється не лише як повітря, а й як завершення життєвої "подорожі" людини в морській неосяжності, що спостерігаємо у вірші "My River runs to thee - / Blue Sea! Wilt welcome me? / My River waits reply - Oh Sea - look graciously - / I'll fetch thee Brooks / From spotted nooks - / Say - Sea - Take Me!" (Dickinson, 162), де річка тече у напрямку до моря, сподіваючись на його гостинність, що дозволяє нам виявити метафору життя - це плин річки до моря, яка перегукується з українським виразом "плин життя" і російським "течение жизни". Фраза "My River runs to thee" є метонімією, де поняття "річка" позначає життя людини, тоді як море символізує смерть, місце закінчення життя, причому смерть сприймається як бажаний "пункт призначення" людини.

Характерним для когнітивного стилю Е. Дікінсон та У. Вітменає концепт смерть. Сцени смерті в творах авторки надзвичайно натуралістичні (наприклад, прах людей, дзижчання мухи, яке людина чує після своєї смерті,), попри те, що існують інші, більш соціально прийнятні слова, синонімічні поняттям "смерть", "помирати": "I heard a Fly buzz - when I died -" (Dickinson, 465), "This quiet Dust was Gentlemen and Ladies / And Lads and Girls -" (Dickinson, 813). Серед концептуальних метафор, які стосуються смерті, є смерть - це ніч: "The Night's tremendous Morrow" (Dickinson, 1533); смерть - це втрата кохання: "Dying! To be afraid of thee / [...] / The leaving Love behind" (Dickinson, 831); смерть - це дрібничка: "They may take the trifle / Termed mortality!" (Dickinson, 57); смерть - це криза: "'Twas Crisis - All the length had passed -" (Dickinson, 948) тощо. Всі ці концептуальні метафори передають авторське бачення смерті [8, с. 154].

Отже, у цьому підрозділі виявлено особливості когнітивного стилю авторів, що є концептуальною складовою їх поетики, через аналіз ключових авторських концептів і розгляд наскрізних словесно-поетичних образів їх віршів та описано центральні образи віршованих текстів Е. Дікінсон та У. Вітмена.

У роботі показано, що характерною для корпусу поезій Е. Дікінсон та У. Вітмена є наявність багатьох текстів, які через іконічність, зокрема застосування паралельних конструкцій, асиндетонів, ритмічного та фонетичного оформлення, дозволяють "побачити" абстрактні поняття у вигляді картинки. Це особливо стосується образів природи, де автори не пропускають нагоди створити такий опис, який вражає влучністю характеристик і правдивістю зображення завдяки деталізації та персоніфікації. Реалістичність дійсності, відтвореної у текстах Е. Дікінсон та У. Вітмена, є характерною для їх когнітивного стилю.

Висновки до другого розділу

Таким чином, індивідуально-авторська граматика Е. Дікінсон та У. Вітмена значною мірою зумовлена особливостями картини світу поетів, що формується під впливом її гіперболізованої уваги до природи через обмеження соціального досвіду спілкування. Поети балансують між дотриманням норм граматики англійської мови та використанням вільного порядку слів у реченні, де смисл є пріоритетним на противагу необхідності дотримання правильної синтаксичної форми. Поетика Е. Дікінсон та У. Вітмена набуває характерних рис не закріпачення концептуального простору, а експресії образів, розташованих у вигляді "концептуальної павутини", де вільний перехід між її пов'язаними складниками-концептами сприяє розумінню як конкретного вірша, так і ряду текстів завдяки їх системності.

Висновки до другого розділу

Похожие статьи