Комедії виховання - Комедії Мольєра

Комедія "Школа чоловіків" (L'Йcole des maris, 1661), яка тісно пов'язана з тією, що послідувала за нею, ще зрілішою комедією "Школа дружин" (L'Йcole des femmes, 1662), знаменує поворот Мольєра від фарсу до соціально-психологічної комедії виховання. Тут Мольєр ставить питання любові, одруження, ставлення до жінки і влаштування сім'ї. Відсутність односкладовості в характерах і вчинках персонажів робить "Школу мужів" і особливо "Школу дружин" найбільшим кроком вперед у бік створення комедії характерів, що долає примітивний схематизм фарсу. При цьому "Школа дружин" незрівнянно глибша і тонша за "Школу мужів", яка по відношенню до неї - як би нарис, легкий ескіз.

Та класово загострені комедії не могли не викликати запеклих нападок з боку ворогів буржуазного драматурга. Мольєр відповів їм полемічною п'єскою "Критика на "Школу дружин "" (La critique de "L'Йcole des femmes" 1663). Захищаючись від докорів у гаєрстві, він з великою гідністю висловлював тут своє кредо комічного поета ("вникати як слід в смішну сторону людської природи і кумедно зображати на сцені недоліки суспільства") і висміював марновірне преклоніння перед "правилами" Арістотеля. Цей протест проти педаничної фетишизації "правил" розкриває незалежну позицію Мольєра по відношенню до французького класицизму, до якого він схилявся проте в своїй драматургічній практиці.

Іншим проявом тієї ж незалежності Мольєра є і його спроба довести, що комедія не тільки не нижча, але навіть "вища" за трагедію, цей основний жанр класичної поезії. У "Критиці на "Школу дружин "" він вустами Доранта дає критику класичної трагедії з погляду невідповідності її "натурі" (сц. VII), тобто з позицій реалізму. Критика ця напрямлена проти тематики класичної трагедії, проти орієнтації її на придворні і великосвітські умовності.

На нові удари ворогів Мольєр відповів у п'єсі "Версальський експромпт" (L'impromptu de Versailles, 1663). Оригінальна за задумом і побудовою (дія її відбувається на підмостках театру), комедія ця дає цінні відомості про роботу Мольєра з акторами і подальший розвиток його поглядів на суть театру і завдання комедії. Піддаючи нищівній критиці своїх конкурентів - акторів Бургундського готелю, відкидаючи їх метод умовно-пихатої трагічної гри, Мольєр разом з тим відводить докори в тому, що він виводить на сцену певних осіб. Головне ж - він з небаченою доти сміливістю знущається з придворних шаркунів-маркізів, кидаючи знамениту фразу: "Нинішній маркіз всіх смішить у п'єсі; і як в стародавніх комедіях завжди зображається простак-слуга, що примушує реготати публіку, так само і нам необхідний сміховинний маркіз, що потішає глядачів". Так Мольєр відкрито декларує войовничий антидворянський характер своїх трагедій.

Мольєр письменник п'єса література

Похожие статьи




Комедії виховання - Комедії Мольєра

Предыдущая | Следующая