Інтенсифікація процесуальної ознаки й оцінка

Інтенсифікація процесуальної ознаки й оцінка

Категорія інтенсивності в тому чи іншому аспекті на матеріалі різних мов (зокрема французької, англійської, української, російської, польської тощо) неодноразово була предметом спеціального вивчення в лінгвістичній літературі. Інтенсивність є однією з комунікативно важливих функціонально-семантичних категорій. Існує велика кількість досліджень категорії інтенсивності, в яких вона вивчається на матеріалі різних мов з різних позицій та у різноманітніших аспектах. Досліджуються морфологічні, лексичні, синтаксичні, фразеологічні засоби вираження цієї категорії такими авторами як В. В. Акуленко, Е. Кржижкова, М. О. Лойко, В. А. Мальцев, М. Б. Мецлер, В. П. Мусієнко, К. М. Суворина, ТА Цой, Г. Ю. Шатилина, О. Ф. Шевченко, Е. І. Шейгал та ін.

Отже, метою роботи внаслідок загальної спрямованості сучасної лінгвістики на дослідження мовних одиниць у функціональному аспекті та орієнтацією на вивчення "людського чинника" у мові є вивчення категорії інтенсивності в процесі комунікації. Вибір об'єкта дослідження зумовлений також необхідністю спеціального аналізу функціонально-семантичної категорії інтенсивності процесуальної ознаки в параметрах оцінки в сучасній французькій мові.

Виклад основного матеріалу дослідження

Інтенсивність французький мова фразеологічний

При функціональному підході до дослідження інтенсивності неабияке значення має з'ясування співвідношення інтенсивності і питань прагматики, що включає усі відношення: між мовою, дійсністю, мовцем (метамовцем), слухачем (метаслухачем), ситуацією. Спостереження над фактичним матеріалом показали, що лексико-синтаксичний спосіб вираження інтенсивності безпосередньо пов'язаний з модально-оцінною рамкою висловлення. У лінгвістиці під оцінкою звичайно розуміють позитивне або негативне ставлення суб'єкта мовлення до того, що повідомляється, тобто йдеться про аксіологічну оцінку, що грунтується на протиставленні ознак "гарний"/"пога - ний", "добре"/"погано".

У структуру оцінки включаються такі компоненти:

1) суб'єкт оцінки; 2) предмет, який оцінюється; 3) характер оцінки; 4) підстава оцінки, із погляду якої робиться оцінка. Як семантичне поняття оцінка припускає ціннісний аспект значення мовних виразів, що може інтерпретуватися як "А (суб'єкт оцінки) вважає, що Б (об'єкт оцінки) гарний/поганий". Вза - ємозв'язок інтенсивності й оцінності виявляється в тому, що з погляду логіки інтенсивність є різновидом оцінки, тому що оцінка може характеризуватися як із кількісного, так і з якісного боку. При цьому встановлюються два типи шкал: шкала кількісної оцінки (багато/мало), або інтенсивності, і шкала власне оцінки (добре/погано).

Насамперед у ролі інтенсифікатора виступає загальнооцін - ний прислівник bien. Семантичні відношення дієслово - прислівник добре зводяться до трьох типів: відповідність стереотипу, інтенсифікація і власне оцінка. Такі можливі відношення відображені у словниковій дефініції прислівника bien:

1) D'une maniиre conforme а la raison, а la justice, а la morale: agir, se conduire bien. 2) Indiquant le degrй, l'intensitй: Nous avons bien ri. 3) D'une maniиre satisfaisante: Elle danse bien.

Оцінні прислівники при дієслові в більшості випадків не є власне показниками оцінки; вони у першу чергу орієнтовані на норму і показують відповідність/невідповідність дії або стану стереотипу. При цьому bien указує на норму, а mal - на відхилення від неї.

Залежно від семантичного типу предиката загальноо - цінний прислівник bien може переосмислюватися, його суто оцінне значення відходить на другий план. Так, у сполученні з дієсловами емоційного ставлення, стану, перцепції (зорової або слухової), інтенсіональними і модальними дієсловами bien виступає як інтенсифікатор, оскільки почуття, емоції, бажання, ментальні акти й акти сприйняття не є об'єктом оцінки: aimer bien qch - beaucoup, infiniment, passionnement; йcouter bien - attentivement.

У висловленні: - Celui-lа te va bien, tante Julia (D. Pennac, Au bonheur des ogres, p. 60) прислівник виступає інтенсифікатором.

Використовуючи інтенсифікатори при дієслові, варто враховувати їхню здатність семантично стосуватися не тільки дієслова, тобто характеризувати не тільки дію, процес, але і результат дії. У першому випадку йдеться про власне інтенсифікацію, у другому - прислівник квантифікує об'єкт.

Н. Д. Арутюнова зазначає, що "за системою цінностей, що входять у позитивну (нормативну) картину світу, велика кількість визнається бажаною, а мала - небажаною: добре і багато, погано і мало утворюють у межах нормативної моделі дійсності майже нерозлучні пари". Н. Д. Арутюнова виокремлює такі категорії окремооцінних значень: 1) смакові, або гедоністичні, оцінки (приємний - неприємний, смачний - несмачний та ін.); це найбільш індивідуалізований вид оцінки; 2) психологічні оцінки, у яких зроблено крок у бік раціоналізації, осмислення мотивів оцінки: а) інтелектуальні оцінки (цікавий, захоплюючий, захопливий, глибокий, розумний - нецікавий, незахоплюючий, нудний, банальний, поверхневий, дурний), б) емоційні оцінки (радісний - сумний, веселий - смутний, бажаний - небажаний, невгодний); 3) естетичні оцінки, що випливають із синтезу сенсорно-смакових і психологічних оцінок (красивий - некрасивий, прекрасний - потворний, виродливий); 4) етичні оцінки (моральний - аморальний, чуттєвий - нечуттєвий, добрий - злий, доброчесний - порочний та ін.); 5) утилітарні оцінки (корисний - шкідливий, сприятливий - несприятливий); 6) нормативні оцінки (правильний - неправильний, коректний - некоректний, нормальний - анормальний та ін.); 7) телеологічні оцінки (ефективний - неефективний, доцільний - недоцільний, удалий - невдалий).

Ці категорії можна об'єднати у три групи. У першу групу входять сенсорні оцінки, тобто оцінки, пов'язані з відчуттями, почуттєвим досвідом. До цієї групи належать перші дві категорії оцінок. Предикати цієї групи, незалежно від того, до чого вони відносяться, характеризують більшою мірою смаки суб'єкта оцінки (людини), ніж її об'єкт. Другу групу утворюють сублімовані оцінки. До них належать дві категорії - естетичні й етичні оцінки. Останні три розряди входять у групу раціоналістичних оцінок.

Як бачимо, у такій класифікації розрізняються суб'єктивний і об'єктивний аспекти значень оцінних слів. О. М. Вольф відзначає, що "в оцінних виразах суб'єктивне й об'єктивне нерозривно пов'язані, створюючи континуум, де та й інша сторона наростають/убувають обернено пропорційно одна одній".

Розглянемо такі контексти використання інтенсифікатора avec rapiditй, синонімічного прислівника rapidement:

Mais la critique orale se fit avec une brutale rapiditй (A. Maurois, Une carriиre, p. 57).

Les tйlйphones ronflaient et les rubans de papier, en se dйroulant emplissaient le barreau, avec une incroyable rapiditй, de leurs sinistres serpentins couverts de lettres et de chiffres (A. Maurois, Nouvelles, p. 97).

Оцінні прикметники brutal і incroyable додають до оцінки емоційний компонент, підвищуючи ступінь інтенсивності процесу.

Розрізняють три різновиди оцінної модальності: 1) власне емоційну (що сприймається як сигнал на зразок "приємно"/"- неприємно"); 2) емотивно-оцінну (що передає схвалення або несхвалення); 3) стилістичну (що характеризує вживання як доречне або недоречне в цих умовах мовлення). Адвербіальні інтенсифікатори, як показує фактологічний матеріал, з урахуванням контексту здатні актуалізувати усі три види оцінної модальності:

1) ...mais le ton qu 'elle choisit pour me poser certaines questions sur l'existence que je menais en Europe m'agaca enormement (Cйlin, Voyage au bout de la nuit, p. 278). 2) Il s'agitait follement, le petit vieux (R. Merle, Week-end а Zuydcoote, p. 107). 3) .quand le faux psy s'est mis а raconter qu'ils etaient camarades d'ecole, qu'il l'admirait vachement et tout ca, l'autre s'est creuse le cigare pour se demander. (D. Pennac, Au bonheur des ogres, p. 193).

Як відзначає В. Н. Телія, між кваліфікативними і квантитативними оцінками немає непрохідної грані, вони можуть взаємосупроводжувати одна одну. Так, наприклад, пекуча ненависть - це і сильна ненависть, і невгасима, глибокий сум - і сильний, і "затаєний".

До того ж експресивна характеристика може досягатися в тексті за рахунок паралельного використання інтенсифікаторів позитивної і негативної оцінки, як у випадку:

- Seigneur Йvкque, on voit bien que vous кtes prкtres! Que vous ne les avez jamais vus de prиs nos troufions! Ils cognent dur, ils boivent sec, mais pour ce qui est d'entendre des voix. (J. Anouilh, L'Alouette, p. 111) (солдати здорово б'ються і мертвецьки п'ють).

Серед виокремлених інтенсифікаторів особливе місце посідають емоційно-підсилювальні прислівники. Вони об'єднуються загальною ідеєю дуже високої інтенсивності і сприймаються як емоційні визначники ступеня. У сполученнях із дієсловом вони не тільки підсилюють його, але і додають йому додаткових властивостей, спричиняють появу у дієслова певної емоційної оцінки. До таких інтенсифікаторів належать: passionnйment, ardemment, йperdument, follement, terriblement тощо. Вони значною мірою втратили первинне лексичне значення і сприймаються як показники високого або крайнього ступеня інтенсивності процесу.

Серед подібних інтенсифікаторів вирізняються прислівники, похідні від прикметників негативної емоційної оцінки: furieusement, atrocement, terriblement тощо. У сполученнях із ними дієслівне значення підсилюється у зв'язку з тим, що вихідне значення прислівників сприймається не безпосередньо, а виявляється у вигляді особливо сильної інтенсифікації: aimer (.haпr) furieusement/terriblement. Загальним семантичним компонентом passionnйment, йperdument виступає "passion", а прислівники follement, terriblement, incroyablement, furieusement об'єднані загальним семантичним компонентом "excиs", що вказує на надзвичайно сильний прояв почуття. При детермінації, наприклад, дієслова aimer цими прислівниками його семантична структура може бути подана як aimer + passion, aimer + excиs, що є дефініцією семантично близьких йому дієслів-ін - тенсивів adorer, idolвtrer.

У досліджуваному матеріалі спостерігається значна кількість інтенсифікаторів із негативною оцінкою, що, очевидно, закономірно, оскільки, як зазначається у фундаментальних працях, присвячених оцінці, означення поганого більш диференційовані, ніж означення гарного:

Lehmann en profite aussitфt pour me charger mйchamment. Je lui prйsente ma dйmission en sanglotant (D. Pennac, Au bonheur des ogres, p. 46).

Велика кількість мовних засобів вираження інтенсивності з негативною оцінкою пов'язана з тим, що засоби, наявні у мові, швидко "стираються" у результаті їх активного використання. Склад цих засобів поповнюється за рахунок деривації прислівників від прикметників із яскравою експресивністю і вживання найбільш окремооцінних прикметників у структурі аналітичних інтенсифікаторів:

Il boirait йnormйment, le pиre du mariй (P. Lainй, La dentelliиre, p. 152).

Un honnкte homme, а coup sыr, que la police brime vilainement et par pure perversitй (A. Camus, La chute, p. 44).

- Assez pour souffrir, rйpondit le pиre; et je vous affirme que tous souffrent, affreusement (M. Druon, Les grandes familles, p. 375).

... c'est Madlon qui a recommencй la sйance des griefs qu'elle avait contre Lйon et avec une frйnйtique ampleur, en lui reposant des questions а n'en plus finir et tout haut а prйsent а propos de son affection et de sa fidйlitй (Cйlin, Voyage au bout de la nuit, p. 613).

Elle se projeta dans l'avenir avec un йlan fou, son corps vibrait comme un arc (R. Merle, Derriиre la vitre, p. 397).

Слід наголосити також на переважанні одних інтенсифікаторів над іншими в окремих художніх текстах. Наприклад, у романі А. Лану "Le commandant Watrin" інтенсифікатор з негативним оцінним значенням odieusement вживається неодноразово, повторюється:

- Pas du tout! Tu te tortilles odieusement sur "il nous y invite tous les quatre" (A. Lanoux, Le commandant Watrin, p. 192). - C'est le premier Allemand que je connaisse, de ma vie, moi qui viens de faire la guerre contre eux et il pourrait plutфt кtre mon ami. Beaucoup plus que le tanneur de chez moi qui exploite odieusement ses ouvriers (A. Lanoux, Le commandant Watrin, p. 285).

C'est indispensable: dиs que la pluie venait, la gadoue envahissait odieusement Tempelhof (A. Lanoux, Le commandant Watrin, p. 211).

Висновки. Прагматичною метою оцінок з інтенсифікацією є досягнення переконливості висловлювання для співрозмовника і посилення його перлокутивного ефекту - зміни емоційного стану адресата. Комунікативна ціль інтенсифікації полягає не стільки в тому, щоб повідомити, що ознака перевищує норму, скільки ввести у висловлення афективний компонент, підсилити таким чином "емотивний" бік оцінки - відношення суб'єкт - об'єкт і тим самим ефективніше вплинути на адресата.

Французькі інтенсифікатори є гетерогенними як у структурному плані, так і в семантичному. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне дослідження їхньої синтагматики, комунікативно-прагматичної ролі у висловлюванні, у тексті в цілому. Цим аспектам і планується присвятити подальші дослідження.

Література

Ивин

Інтенсифікація процесуальної ознаки й оцінка

Похожие статьи