Авторські роздуми про всесвіт, суспільство, людину в романі Г. Мелвілла "Мобі Дік" - Основні риси романтизму як художнього напряму

У величезному томі втілились роздуми передусім над категоріями Добра і Зла з їх складною діалектикою, одвічним непримиренним двобоєм.

Супутник, з яким Ізмаїл знайомиться за досить дивних і смішних обставин, принц з далекої африканської країни, що з власної волі став гарпунником і плаває на християнських суднах, постать надто оригінальна. Для нього всі люди рівні, незалежно від походження чи кольору шкіри, всі діти одного Бога.

Одна з важливих проблем книги -- проблема влади, волі вождя, лідера, силу і небезпечність якої письменник розкриває так яскраво у постаті, вчинках, словах фанатичного месника Ахава. Борець проти вселенського зла, що його втіленням для капітана "Пекода" стає Білий Кит, Ахав тиранічне посилає на смерть усіх своїх підвладних і гине сам. Фанатизм навіть в ім'я великої і благородної ідеї несе, на думку Мелвілла, загибель, він антилюдяний, він, бажаючи добра, творить зло, несе кров і смерть. Це -- одна з найважливішх ідей роману.

Однією з найзагадковіших є глава, де Ізмаїл розмірковує про білість Мобі Діка. Ця білість викликає в ньому якесь містичне почуття й він намагається пояснити причини цього надприродного жаху. Згадка про апокаліпсичного коня смерті з Одкровення Іоанна Богослова тут найважливіша. Білість як ознака смерті. Якщо виходити з цих тлумачень білості, боротьба Ахава проти Білого Кита набуває апокаліпсичних масштабів битви проти найстрашнішого зла -- неминучості смерті. Мелвілл-філософ замислюється над сутністю людського існування, приреченого на загибель, на безмежне Ніщо. Чи є сенс у цього існування, у життя людства взагалі? Чи є якась вища сила, яка наперед накреслила план цього життя? А може, у живого на землі нема розумної причини і розумного плану, нема позитивного майбуття, а є лише закон випадковості, лише хаос причин і наслідків, який не може розплутати не лише смертна людина, а й вища істота? Ці тривожні думки безмежно хвилювали письменника, людину віруючу, хоч його віра і була дуже далекою від ортодоксальності.

Переконливо звучить, наприклад, ще одне тлумачення Білого Кита як Природи, байдужої до добра та зла, нейтральної до людських зусиль і духовних шукань, котра живе своїм одвічним життям за законами, непідвладними людям. Якщо прийняти таку інтерпретацію, то протиборство Ахава, що вбачає у Білому Киті втілення всюдисущого універсального зла, стає все більш безглуздим, навіть божевільним.

Похожие статьи




Авторські роздуми про всесвіт, суспільство, людину в романі Г. Мелвілла "Мобі Дік" - Основні риси романтизму як художнього напряму

Предыдущая | Следующая