Алкей. Серйозні та цнотливі почуття й переживання - Зображення почуттів і переживань у грецькій ліриці ранньої класики (Сапфо, Алкей, Анакреонт, Архілог та ін.)

Алкей (грец. БлкбЯпт, близько 630 -- бл. 590 до н. е.) -- давньогрецький ліричний поет, представник монодичної лірики, народився і жив на острові Лесбосв його головному місті Мітіліні. Сучасник Сапфо та найбільш видатний поруч з нею еолійський поет. Акей оспівував чоловічу дружбу, ту насолоду, яку відчуває, підносячи келих з вином. Звертаючись до друга Меланіппа, поет запрошує його пити й не думати про майбутнє, бо "плач не плач -- шлях неминучий, попереду тільки смерть". Почуття безнадійності виникло у віршах Алкея після поразки боротьби з тиранією, а можливо, і на початку вигнання, коли майбутнє бачилося позбавленим перспектив.

Відійшовши після повернення на Лесбос від усякої політики, Алкей поринає у традиційні для монодичної лірики теми вина і кохання. Постійний заклик "Питимемо!" стає своєрідним рефреном у багатьох його сколіях. Поет уважає вино найкращим засобом, щоб забути всякі прикрості й турботи, щоб розвеселитися. Воно є справжнім другом, оскільки може відкрити істину. Бажання пити поет виправдує навіть будь-яким сезоном року. Вино для нього -- це найкращі ліки з ліків.

Значне місце в ліриці Алкея належить темі кохання. В одному чотиривірші поет з гумором звертається до Ерота, називаючи цього юного бога "найстрашнішим з усіх безсмертних". Як правило, до почуття кохання Алкей ставиться досить серйозно і цнотливо. Це засвідчує, зокрема, його звернення до своєї уславленої співвітчизниці Сапфо, яку поет, мабуть, ніжно кохав:

Сказати дещо хочу тобі одній,

Але як тільки глянеш на мене ти, --

Уста мої замикає сором,

Перед тобою стою безмовний.

Проте поет, очевидно, не виправдує надто сильні пристрасті, що можуть примусити забути обов'язок чи пролити кров. У вірші, умовно названому "Провина Єлени", він саме в цьому обвинувачує героїню. Її кохання до Паріса спричинило трагічну долю Трої. Ще до Алкея лесбоські поети, використовуючи місцеві народні пісні, ввели в монодичний мелос низку нових поетичних прийомів і розмірів. Алкей продовжив цю традицію і залишив так звану "алкеєву строфу" -- чотиривірш із складною ритмікою, що пізніше зажив чималої слави.

Алкеєм був також написаний ряд чудових гімнів, присвячених Ероту, Гермесу, Афіні, Гефесту й Аполлону. До нас дійшли невеличкі їх уривки, гімн до Аполлона докладно відомий з прозового переказу. Навіть у ньому вражає тонке й проникливе відчуття поетом природи.

Похожие статьи




Алкей. Серйозні та цнотливі почуття й переживання - Зображення почуттів і переживань у грецькій ліриці ранньої класики (Сапфо, Алкей, Анакреонт, Архілог та ін.)

Предыдущая | Следующая