ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Кларнет у музичній культурі Європи ХVІІІ століття

ХVІІІ століття в музичній культурі Європи позначене бурхливим розвитком інструментальної музики. Гідне місце у цьому процесі займає народження та стрімкий розвиток нового духового інструмента - кларнета. Безумовно, ця подія відіграла велику роль у тогочасній музично-інструментальній культурі.

Дисертація присвячена дослідженню кларнетового виконавства в Європі ХVІІІ століття. Зокрема в роботі висвітлюється розвиток конструкції кларнета у першому столітті його існування, розкривається процес становлення кларнета як концертного (сольного), ансамблевого та оркестрового інструмента.

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю ліквідувати "білі плями" в історії кларнета. Також відзначимо, що у провідних музичних закладах країни відкриваються кафедри старовинної музики, створюються спеціалізовані факультативні групи по вивченню культури минулого, засновуються різноманітні ансамблі, оркестри, які спеціалізуються на виконанні творів старовини. Отже, постає необхідність знання особливостей функціонування кларнета, процесу його становлення та утвердження у тогочасній музичній культурі. Усвідомлення виразових можливостей інструмента тих часів дозволить мати чіткішу уяву художньої сутності творів давнини.

Дослідження у дисертації маловідомих, а подекуди й зовсім невідомих до цього часу в Україні кларнетових творів першої половини ХVІІІ ст. буде сприяти розширенню репертуару сучасних виконавців. Деякі досліджувані у роботі твори є єдиними відомими у наш час оригінальними творами стилю бароко для кларнета.

Стан наукової розробки проблеми. Питань історії розвитку кларнетового виконавства торкались багато науковців. Так, окремі аспекти історії кларнета розглядались в роботах присвячених загальній історії духового мистецтва: В. Апатського, С. Левіна, Ю. Усова, В. Березіна, В. Богданова, П. Круля. Цікаві відомості стосовно кларнетового виконавства містяться у працях цілого ряду композиторів, істориків оркестру: Г. Берліоза, Ф. Геварта, А. Карса, У. Пістона, А. Модра, Г. Благодатова, М. Чулакі, Е. Гіро. Декотрі дані відносно історії кларнета подаються у методичних працях, присвячених проблемам виконавства на духових інструментах: В. Апатського, Б. Дікова, А. Федотова, С. Ригіна, В. Тихонова, Р. Маслова, М. Крупея. Окрему низку робіт, у яких висвітлюються деякі факти з історії кларнетового виконавства, складають кларнетові "школи": К. Бермана, С. Розанова, Х. Клозе, Е. Коха, В. Гурфінкеля. Проте зазначені науковці лише побічно порушували проблеми історії кларнетового мистецтва.

Особливо слід відзначити висвітлення питань кларнетового виконавства провідними відомими вітчизняними кларнетистами-науковцями, серед яких К. Е. Мюльберг, Р. А. Вовк, З. П. Буркацький. У багатьох працях цих дослідників розкривається чимало вагомих фактів з історії кларнета. Але ж їхні відомості стосовно історії кларнетового виконавства постають в контексті іншої тематичної спрямованості. Так у К. Е. Мюльберга - у контексті глибокого дослідження компонентів техніки кларнетиста; у Р. А. Вовка - у сфері всебічного вивчення акустичної природи кларнета та докорінного дослідження виразових можливостей аплікатури кларнета; у З. П. Буркацького - у детальному дослідженні інструктивно-художнього матеріалу кларнетиста.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконана на кафедрі дерев'яних духових інструментів НМАУ ім. П. І. Чайковського у відповідності до перспективного тематичного плану науково-дослідної роботи на 2000-2006 рр. (тема № 18 "Музичне виконавство: історія та теорія"). Тема дисертації затверджена Вченою радою НМАУ ім. П. І. Чайковського (протокол № 6 від 29 грудня 2005 року).

Об'єкт дослідження - твори для кларнета в контексті музичної культури Європи ХVІІІ століття.

Предмет дослідження - виразові особливості кларнета ХVІІІ століття у концертному (сольному), ансамблевому та оркестровому видах музичного мистецтва.

Матеріал дослідження - концерти для кларнета, камерно-інструментальні та оркестрові твори за участю кларнета написані у ХVІІІ столітті. В дисертації детально аналізуються лише ті твори, які відіграли основну роль в утвердженні кларнета як концертного (сольного), ансамблевого та оркестрового інструмента: Г. Ф. Телеман Концерт d-moll для 2 шалюмо, струнних та basso continuo; Й. М. Мольтер Концерт № 1 A-dur для кларнета, струнних та basso continuo; Я. Стаміц Концерт B-dur для кларнета з оркестром; В. А. Моцарт Концерт A-dur для кларнета з оркестром; Г. Ф. Гендель Увертюра D-dur для 2 кларнетів та валторни (Corno di Caccia); Дж. Паїзіелло Дивертисмент № 1 Es-dur для септету духових: 2 флейт, 2 кларнетів, 2 валторн та фагота; В. А. Моцарт Квінтет A-dur для кларнета, двох скрипок, альта та віолончелі; Л. Бетховен Квінтет Es-dur для фортепіано, гобоя, кларнета, валторни та фагота; Х. В. Глюк опера "Орфей"; Й. Х. Бах Симфонія B-dur; В. А. Моцарт Симфонія № 39 Es-dur.

Мета дослідження полягає в означенні місця та ролі кларнета в музичній культурі Європи ХVІІІ століття та у всебічному висвітленні виразових особливостей європейського кларнетового виконавства даного періоду. Виходячи з цього, завдання дослідження наступні:

    - простежити процес розвитку кларнета як концертного (сольного) інструмента в музичній культурі Європи ХVІІІ століття; - дослідити процес утвердження кларнета в камерному ансамблі Європи ХVІІІ століття (кларнет як ансамблевий інструмент); - простежити процес становлення кларнета в оркестрі ХVІІІ століття (кларнет як оркестровий інструмент); - вибудувати окремі, чітко хронологізовані лінії розвитку кларнета ХVІІІ ст. як концертного (сольного), ансамблевого та оркестрового інструмента; - розглянути історичні витоки народження кларнета та простежити процес розвитку конструкції інструмента (кінець ХVІІ - ХVІІІ ст.); - представити в контексті даної тематики маловідомі кларнетові твори; - дослідити роль деяких українських музично-культурних звершень, непересічних мистецьких подій на землях України, які сприяли розвитку кларнетового виконавства в Європі ХVІІІ століття.

Методологічну основу дослідження складали:

    - історичний метод, який проявився у хронологічному опису досліджуваних явищ, а також в означені етапів розвитку кларнетового виконавства; - аналітичний метод, який був задіяний у теоретичному та виконавському аналізі музичних творів, розглянутих у дисертації; - метод системного підходу, який дозволив вибудувати загальну концепцію дисертації та зміст її розділів; - індуктивний метод, який дозволив з окремо висвітлених фактів скласти цілісну картину функціонування кларнета в означений період; - метод порівняльного аналізу, на основі якого здійснювалось опрацювання матеріалів та були зроблені висновки.

Наукова новизна дисертації полягає:

    - у формуванні окремих ліній розвитку кларнета як концертного (сольного), ансамблевого та оркестрового інструмента; - у створенні художніх характеристик кларнетового мистецтва ХVІІІ ст.; - у висвітленні нових історичних фактів розвитку кларнетового виконавства в Європі ХVІІІ ст.; - у поданні малодосліджених, особливо в Україні, кларнетових творів; у проведенні їх теоретичного та виконавського аналізу; - у створенні якомога детальнішого дослідження народження та розвитку конструкції кларнета в період з кінця ХVІІ та протягом ХVІІІ ст.; - у розробці методики подання викладачем історико-теоретичних матеріалів студенту при вивченні кларнетових творів у класі з фаху.

Практичне значення роботи полягає:

    - у розширенні репертуару сучасних кларнетистів як у кількісному, так і в якісному відношеннях (оригінальні твори для кларнета епохи бароко); - у застосуванні принципів автентичності при виконанні старовинної музики; - у наданні деяких пропозицій щодо використання кларнета in D; - у створенні нових тематично обгрунтованих концертних програм кларнетистів, з включенням творів ХVІІІ століття; - у використанні матеріалів дисертації в роботі спеціального класу кларнета, лекційних курсах "Теорія та історія виконавства на духових інструментах", "Педагогічний репертуар" та інших.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри дерев'яних духових інструментів НМАУ ім. П. І. Чайковського. Результати дослідження були викладені у доповідях на наукових конференціях: "Трансформація музичної освіти: культура і сучасність" (Одеса, ОДМА, 2004 р.), "Молоді музикознавці України" (Київ, КДВМУ, 2005 р.), "Динаміка музичного смислоутворення" (Київ, НМАУ, 2005 р.), "Музичне мистецтво: проблеми сучасності" (Київ, НМАУ, 2005 р.), "Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур" (Київ, ДАКККіМ, 2006 р.), "Музична творчість та наука: параметри взаємодії" (Київ, НМАУ, 2006 р.), "Проблеми музичного мистецтва: спадщина і сучасність" (Київ, НМАУ, 2006 р.), "Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій" (Київ, ДАКККіМ, 2006 р.), "Звук і знак у перспективі часу" (Київ, НМАУ, 2007 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 статей, з них 6 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також тези наукових доповідей.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу; п'яти розділів, з яких третій та четвертий мають по чотири підрозділи, п'ятий - три підрозділи; загальних висновків; списку використаних джерел (236 позицій); трьох додатків (97 стор.): додаток А (нотні приклади до розділу 3), додаток Б (нотні приклади до розділу 4), додаток В (нотні приклади до розділу 5). В роботі використано 12 рисунків. Основний текст дисертації складає 192 сторінки. Загальний обсяг роботи - 312 сторінок.

Похожие статьи




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ - Кларнет у музичній культурі Європи ХVІІІ століття

Предыдущая | Следующая