ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ - Фортепіанні партити Марка Кармінського: проблема реалізації художнього задуму

Актуальність дослідження. ХХ століття відзначене особливою увагою до інтелектуальної діяльності людини. Проблеми творчості нині перебувають в епіцентрі наукових пошуків. Теоретичні засади вивчення творчого процесу розроблені у сфері психології Б. Ананьєвим, П. Анохіним, С. Рубінштейном, Б. Тєпловим, Д. Узнадзе, М. Ярошевським. Стратегії системного дослідження творчості пропонує, зокрема, Я. Пономарьов, який тлумачить психічне як один із структурних рівнів організації живих систем. Природа геніальності, рецепції і спостереження, уяви і несвідомого вивчалася М. Арнаудовим. Етичний та естетичний аспекти творчої діяльності концептуалізує В. Роменець. Існує велика кількість пояснювальних моделей творчого процесу, серед яких теорія "триакту" П. Енгельмаєра, тристадійна модель Ж. Адамара та більш поширена чотиристадійна модель творчого мислення Г. Воллеса. Свої підходи до проблем творчості формує культурологія (наприклад, діалогічна концепція В. Біблєра, яка спирається на ідеї М. Бахтіна). Суттєво доповнили уявлення про креативну свідомість філософські роботи М. Мамардашвілі. Загальні методологічні питання також розглядаються "інтервальною антропологією" (Ф. Лазарєв).

Комплексне вивчення процесів художньої творчості належить Б. Мейлаху, що відкрив можливість їх дослідження у певній ієрархії рівнів: від виникнення об'єктивних і суб'єктивних імпульсів, зародження ідей і образів до їх кристалізації. Важливу роль у визначенні шляхів дослідження художньої творчості відіграли розвідки відомих естетиків, мистецтвознавців, літературознавців М. Афасіжева, Ю. Барабаша, Ю. Борєва, І. Волкова. Питання творчого процесу в музичному мистецтві досить виразно висвітлюються М. Арановським, Б. Асафьєвим, В. Медушевським, Б. Яворським.

Шляхи формування композиторської особистості, аналіз структури і динаміки творчого процесу розглядаються А. Мухою. Сучасний погляд на композиційний процес крізь призму фундаментальних філософських категорій належить О. Соколову. Важливі спостереження над творчим процесом окремих композиторів пропонують В. Бобровський, О. Климовицький, В. Блок, М. Найко.

Велика спадщина М. В. Кармінського (1930-1995) неодноразово привертала увагу дослідників (Г. Ганзбург, К. Гейвандова, І. Мамчур, Ю. Станішевський, Н. Тишко, М. Черкашина). Його твори розглядалися у контексті музичного театру (М. Сабініна), хорової культури Харкова (Ю. Іванова) та фортепіанної творчості українських композиторів (М. Калашник). З п'яти фортепіанних партит М. Кармінського - чотири досить грунтовно і вичерпно аналізувалися у жанрово-стильовому аспекті. Але при цьому не враховувалася історія їх створення. Між тим, сама еволюція первинної художньої ідеї у цьому випадку є настільки парадоксальною, що викликала цілу низку питань і спонукала на самостійне дослідження.

Мета Роботи - визначення поетапного процесу створення фортепіанних партит М. Кармінського на музичному матеріалі незавершеного балету "Рембрандт" з моменту виникнення початкової ідеї до її втілення. Цим обумовлені Завдання:

    -розглянути шляхи жанрової трансформації сценічного задуму Кармінського в історико-стильовому контексті; -з'ясувати специфіку жанрових метаморфоз первісної ідеї; -осмислити художню доцільність остаточної реалізації первинного задуму; -визначити сутність автономії кожної з партит; -з'ясувати підстави, на яких вони поєднуються в єдиний макроцикл, підпорядкований спільній концепції; -виявити особливості художнього мислення М. Кармінського та специфіку його творчої діяльності.

Об'єктом дослідження Є творчі процеси в музичному мистецтві.

Предмет роботи - Формування і реалізація художнього задуму від первісних ескізів через уточнення і корекцію музичних образів до остаточної актуалізації в творчості М. Кармінського. Матеріалом Дослідження стали фортепіанні партити М. Кармінського, написані на основі незавершеного балету "Рембрандт" за однойменною драмою Дм. Кедрина.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами СДПУ ім. А. С. Макаренка. Дисертація виконана на кафедрі хореографії, образотворчого мистецтва, теорії, історії музики та художньої культури Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка і відповідає темі № 187: "Українська культура і світ від бароко до постмодернізму" перспективного тематичного плану науково-дослідної роботи СДПУ ім. А. С. Макаренка на 2000 - 2006 роки. Тема затверджена на засіданні Вченої ради університету (протокол № 4 від 25 січня 2000 року).

Методологічним підгрунтям дослідження Є наукові теорії творчого процесу, розроблені в психології, філософії та музикознавстві, зокрема, концепція композиторської творчості О. Соколова, теорія "відродження іманентної "історії" тексту" Л. Акопяна та метод "інтервальної антропології" Ф. Лазарєва.

Наукова Новизна дослідження Полягає в тому, що вперше з'ясовані особливості художньої індивідуальності М. Кармінського, притаманні йому способи постановки, осмислення та вирішення творчих завдань. Висвітлюється природа композиторського обдарування, певна роль позамузичних чинників у процесі народження ідей. Загальнотеоретичне цілісне осмислення творчих процесів апробовано на конкретному музичному матеріалі фортепіанних партит М. Кармінського. Дослідження проблематики, пов'язаної з творчою діяльністю, композитора дозволяє внести корективи у загальну картину розвитку української музичної культури другої половини ХХ століття. Вперше здійснюється вивчення рукописних матеріалів клавіру незакінченого балету "Рембрандт" (103 сторінки), його сценарію і лібрето (8 сторінок машинописного тексту) з метою виявлення витоків образного змісту та художньої концепції фортепіанних партит. Принципово новим є метод аналізу циклу, при якому змістовні особливості музичного матеріалу розкриваються у зв'язку з теорією "відродження іманентної "історії" тексту" Л. Акопяна.

Практична цінність Дослідження полягає у можливості використання матеріалів дисертації у лекційних курсах історії української музики, світової художньої культури, аналізу музичних творів, історії хореографії, у класі спеціального фортепіано, а також у подальшому вивченні спадщини минулого і сучасних художніх процесів з позицій обраної проблеми. Окрім того, ряд положень та узагальнень, викладених у роботі, може бути використаний і широким колом культурологів на лекціях з історії мистецтва ХХ століття. Робота здатна пожвавити зацікавлення актуальною і ще недостатньо вивченою проблемою реалізації художнього задуму і стимулювати подальші дослідження в цій царині.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і методологічні положення апробовані на науково-практичних конференціях, зокрема, "Музичний ландшафт України (регіони, школи, індивідуальності)". Суми, листопад 1999; "Професійна мистецька освіта: діалог традицій та інновацій." Київ, грудень 2000; "Навколо Земпера: синтез мистецтв у європейській культурі ХІХ-ХХ століття". Суми, травень 2003.

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 7 статей, з них 5 - у провідних фахових виданнях.

Структура дисертації Загальним обсягом 172 сторінки складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел кількістю 218 найменувань та двох додатків.

Похожие статьи




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ - Фортепіанні партити Марка Кармінського: проблема реалізації художнього задуму

Предыдущая | Следующая