Шлюбні відносини в мусульманських країнах - Культура арабських країн

Шлюбні відносини у мусульманському праві регулюються правом особистого статусу. Зараз сімейне право у більшості мусульманських країн представлено, як правило, спеціальним законодавством, яке залежно від сфери діяльності поділяється на три групи:

    1) нормативні акти, які регулюють лише окремі сторони сімейного законодавства; 2) нормативно-правові акти з різним ступенем дії на всі основні питання сімейного права; 3) нормативно-правові акти, які регулюють як сімейне, так і спадкове право.

Очевидно, що найголовнішим інститутом сімейного права є шлюб. У більшості випадків він розглядається як двосторонній договір, який робить жінку "законною", "дозволеною" для чоловіка. Метою шлюбного договору є утворення сім'ї та продовження роду.

Законодавство мусульманських країн встановлює перелік вимог щодо укладення шлюбного договору. Звичайно, шлюбну угоду підписують ті, хто вступає в шлюб, лише в деяких випадках таке право може мати й опікун (з боку нареченої). Під час укладення шлюбного договору потрібна присутність двох повнолітніх і розумово повноцінних свідків, це може бути як чоловік, так і жінка, але обов'язково мусульманської віри.

За законодавством мусульманських країн договір обов'язково повинен бути укладений у письмовій формі, можна у компетентних органах або в присутності "мазуна". Звісно, вимогою до укладення шлюбу є й вік, дозволений для вступу до нього, але в арабських країнах він різниться.

У деяких арабських країнах встановлюються особливі вимоги до укладення шлюбу, якщо різниця у віці дуже значна. Наприклад, за законодавством Йорданії якщо наречений старший за наречену, яка не досягла 18-річного віку, більше ніж на 20 років, то дозвіл на шлюб дає суд, упевнившись у згоді нареченої.

У мусульман (згідно з їхніми традиціями) значне місце при укладанні шлюбного договору відводиться опікуну нареченої (інколи і нареченого). Ним може бути батько або інший найближчий родич, але обов'язково чоловічої статті. Як правило, вимагається, щоб опікун був у здоровому глузді і повнолітньою особою. Функції опікуна полягають у підбиранні підходящої партії для дівчини, він дає свій дозвіл на шлюб (навіть якщо особа досягла визначеного віку, дозвіл опікуна є обов'язковим), обговорює умови шлюбного договору, виступає виключно в інтересах особи, якою він опікується згідно з нормами Корану.

Однією з важливих умов шлюбу є "рівність" чоловіка і жінки, що відповідає загальноприйнятим нормам "фікха". Вимоги щодо "рівності" переважно стосуються матеріального становища, якщо "рівність" буде порушено, то жінка може вимагати розлучення в суді. Також до шлюбного договору можна внести певні умови за бажанням сторін, і ці умови неодмінно повинні бути виконані, але не повинні носити аморального характеру і принижувати гідність іншої сторони. Наприклад, жінка може вимагати, щоб вона була єдиною дружиною; якщо чоловік погодився, а потім порушив цю домовленість, то вона має право вимагати розлучення.

Питання кількості дружин у мусульманських країнах регулюється по-різному: від двох до чотирьох дружин, але ставлення до всіх має бути однаковим і справедливим. У жодному разі не можна одружуватися з п'ятою дружиною, не розлучившись з однією з попередніх. Дозвіл на одруження з другою, третьою і т. д. дружинами має дати перша дружина або суд, але головною лишається перша дружина. Існують і винятки, де полігамія забороняється (Туніс) або де полігамія обмежена.

Сімейне законодавство мусульманських країн, грунтуючись на принципах шаріату, забороняє шлюби між особами, які мають кровні зв'язки. В одному випадку особи взагалі не можуть бути подружжям, в іношому - заборона має лише тимчасовий характер. До першого випадку належать такі: чоловік не може одружитись зі своїми першими родичками; з прямими нащадками своїх батьків і представниками своїх дідів і бабів: з дружинами свого батька, діда, сина або внука; з першими родичами своєї дружини; з молочними родичами. До другого випадку належать: заборона одруження з одруженими жінками; з жінками, які перебувають у процесі розлучення. За принципами шаріату суворо забороняється шлюб мусульман з не мусульманами, тобто "невіруючими". Лише після прийняття релігії шлюб дозволяється.

Важливою складовою мусульманського шлюбу є весільний викуп "махра", жінка його може отримати одразу після укладення шлюбного договору, звісно, якщо вона від нього не відмовилася. "Махрою" може бути як грошова сума, так і річ, яка має певну цінність.

Однією з важливих повинностей чоловіка після укладання шлюбного договору є забезпечення відповідних умов життя дружині, умови для дружин повинні бути однаковими для всіх. Також і становище має бути гідним, якого вимагають традиції. До переліку умов утримання дружини входять: забезпечення продуктами харчування, одягом, покриття рахунків за лікування, а також обслуговування дружини, враховуючи служниць. Звісно, обсяг плати на утримання встановлюється відповідно до матеріального забезпечення чоловіка. Чоловік може зменшити витрати на утримання дружини, якщо та не підкоряється йому. Але варто зазначити, що ступінь належності жінки чоловіку в мусульманських країнах різний, і жінка сама визначає свої права при укладенні шлюбного договору.

Поряд з інститутом укладення шлюбу діє й інститут його розірвання. Законодавство більшості мусульманських країн допускає розлучення за декількома положеннями, а саме за ініціативою чоловіка, за взаємним узгодженням подружжя або за рішенням суду.

Чоловік, який є повнолітнім і дієздатним, у здоровому глузді може розірвати шлюб із поважних причин. Чоловік може дати три розлучення. Перше і друге розлучення можуть бути ним скасовані. Третє розлучення є остаточним, але після нього подружжя може знову одружитися, якщо жінка вийде заміж за іншого, вступить із ним у фактичні статеві зв'язки, тричі отримає розлучення і пройде період "ідда".

Розлучення за домовленістю між подружжям вимагає взаємного бажання сторін і складання договору, де вказано, що шлюб розривається добровільно. Але варто зазначити, що в усіх мусульманських країнах є свій законодавчий підхід до цього питання.

Розірвати шлюб мають право в мусульманських країнах або чоловік, або жінка. Причинами можуть бути хвороба, фізична вада одного з подружжя. Зокрема, жінка може вимагати розлучення, якщо її чоловік є відсутнім протягом 1-2 років, що приносить їй моральні збитки, навіть якщо його місцезнаходження відоме. Розірвати шлюб суд може внаслідок конфлікту між подружжям або нанесенням одним із них моральних збитків іншому, після цього, якщо відносини в шлюбі неможливі, суд розриває їх, але є можливість надання так званого періоду "відстрочки", для того щоб подружжя помирилось.

Законодавство окремих мусульманських країн встановлює особливі правила, які приймаються внаслідок зловживання чоловіком правом на розлучення: зокрема, цей чоловік повинен утримувати дружину, якщо в неї не буде для цього можливостей.

Після розлучення діти, які народилися в шлюбі, залишаються проживати з батьком; якщо чоловік помирає, то його дружину з дітьми бере під опіку опікун.

Розглянути інститути шлюбних відносин у мусульман не можна повноцінно без вивчення частини кримінального права, а саме "злочинів групи хадд", яка вміщує такий вид злочину, як перелюб.

Перелюб належить до найстрашніших злочинів, означає позашлюбні статеві відносини. Вважається, що цей гріх стоїть на заваді продовження роду, погрожує принципам моралі та інтересам сім'ї.

У Корані сказано "перелюбника і перелюбницю побивайте кожного з них сотнею ударів. Не шкодуйте їх, якщо ви віруєте в Аллаха... Нехай буде присутня при їхньому покаранні група віруючих". Таке суворе покарання свідчить про те, що сім'я в мусульман займає одну з перших позицій у суспільстві. Але, для того щоб довести провину, потрібні свідчення чотирьох чоловіків протягом одного року. Вони обов'язково повинні бути віруючими. Якщо у свідченнях очевидців є розбіжності, що дають підстави засумніватися в їхній щирості, то такі свідки притягаються до відповідальності за недоведене звинувачення, і їх карають вісімдесятьма батогами, але відповідальність за злочин встановлюється згідно з бажанням потерпілого, який може пробачити винуватця.

Варто зазначити, що якщо чоловік звинуватив у перелюбі свою дружину і це не було доведено, то він не несе ніякої відповідальності. Якщо він стверджує, що дружина народила дитину від іншого і повторить це п'ять разів (ліан), то дружину карають за перелюб. Але якщо вона п'ять разів присягається Аллахом, що ця дитина від чоловіка, то батьком признається чоловік, але шлюб розривають назавжди. Зараз така система покарання діє не в усіх арабських країнах, наприклад в Об'єднаних Арабських Еміратах лише частково.

Похожие статьи




Шлюбні відносини в мусульманських країнах - Культура арабських країн

Предыдущая | Следующая