Сценарій свята українського одягу, Матеріали, з яких виготовляється народний одяг - Український народний одяг

Мета

1. Дати поняття про національний костюм, коротко ознайомити з його давньою історією.

Розкрити перед учнями практичні функції костюма (захисту тіла від зовнішніх дій природи).

Показати, що костюм відображає художній смак та Вподобання народу в конкретний історичний період.

Виховувати повагу та шану до народного одягу, бажання ще більше дізнатись про його елементи.

Обладнання.

1. О. Воропай. Звичай нашого народу.

Українське народознавство під ред. С. П. ІІавлюка.

Українська минувшина (ілюстративний етнографічний Довідник).

Народний календар за 1994 рік.

Збірник народної мудрості, пісень, ігор і т. д.

Національний костюм -- це частина національної культури. Люди не усвідомлюють до кінця, що їх місце у навколишньому світі є визначеним і закономірним. Кожна деталь у їх зовнішньому одязі має суто філософське, позаземне звучання. Наприклад: те, що у народі одягали на голову, не було просто головним убором, це -- своєрідний зв'язок із космосом, а те, що носили на ногах -- зв'язок із землею.

Матеріали, з яких виготовляється народний одяг

ХУТРО

Клімат України досить суворий і теплий. Одяг нашому населенню завжди був потрібний 6--7 місяців у році. Ось чому хутро було найулюбленішим матеріалом для виготовлення верхнього одягу. Колись наші предки шили його із диких тварин. Тепер -- з овечих шкір, рідко -- оленів, лисиці. На оздобу одягу використовували хутра дрібних диких тварин: куниць, соболів, бобрів, білок... В стародавній Україні-Русі хутро розцінювалось нарівні з сріблом і золотом. Ним платили данину.

ТКАНИНИ

З давніх давен в Україні люди вміли обробляти льон, коноплі, овечу вовну і навіть кропиву дикоростучу. З чужинецьких, привізних тканин найпоширеніший був шовк, який ще називали поволокою. Привозили тяжку золоту парчу та оксамит. Далеко йшла слава про українське сукно. А ткацтво -- одна з найулюбленіших галузей народного промислу. Селянське полотно по грубості ділиться на три види:

найгрубшу рядовину (верхній робітний одяг для чоловіків);

(сорочки...);

(жіночий одяг, рушники та скатерки).

ОЙ, ХУСТИНА, ХУСТИНОЧКА!..

Крім побутового, дівоча хустка в Україні має ще й обрядове значення. При сватанні дівчина перев'язує руку парубкові на знак згоди бути його дружиною. "Ой, маю я одну хустку та їй нема року, А то буде миленькому на осінь до боку..." В часи козаччини дівчата дарували нареченим вишиті хустини, як символ вірності в коханні. "Дай же, дівчино, хустину, Може, в бою де загину -- Накриють очі темної ночі, Легше в могилі спочину..."

(Т. Шевченко написав поему "Хустина"). В давнину в Україні хустки (обов'язково білі) вишивалися шовком, сріблом та золотом. Орнамент був геометричний, а з 18-го століття -- рослинний. Рідко -- зображення птахів. Козацькі хустки мали китиці по краях. Барвисті -- від болгар, сербів.

НАМІТКА

Це біле полотнище з обох кінців вишите червоними нитками. На весіллі, покривши молоду наміткою, свашки співають:

"Зробились ми діло, Аж нам чоло впріло: З коржа -- паляницю, З дівки -- молодицю".

Заміжня жінка не розлучалася з нею ціле життя: до церкви, в гості, "на смерть" жінки брали з собою намітку. "Жінки носять на голові щось схоже на шапку, цілком плоске, як тарілка, і обвивають його довгою наміткою".

ОЧІПОК

Заміжні жінки ховали своє волосся під очіпок. Він має форму циліндричної шапочки з плескатим дном, а на потилиці має розтин на шнурівці. Одягнувши на голову очіпок, жінка стягує його і зав'язує.

В залежності від достатків господині, очіпки були з бавовняної матерії, з шовку, оксамиту і навіть з дорогої парчі. Колір: білі, сині, зелені, у бабусь -- чорні, у вдовиць, що хочуть вдруге заміж -- червоні. У молодих -- білі вишиті.

ЖІНОЧА СОРОЧКА

Це найстарша з одежі наших предків. За княжих часів в теплий період року довга сорочка, підперезана поясом, була єдиним одягом жінок і дівчат. Біля шиї мала багате дрібних складок. На Лівобережжі сорочки були без коміра, лише з вузенькою лімівкою на краю зібраного на нитку полотна навколо вирізу на шиї. На Правобережжі -- з коміром стоячим, або відкладним, а рукава -- з манжетами та з оборкою на кінцях біля зап'ястків. Жіночі сорочки шились з розрізом посередині грудей, вишита пазуха на Правобережжі.

Рукава у всіх -- широкі і довгі, ш.=2/3д. Довжина українських сорочок -- по "кісточки" з плахтою чи запаскою. До спідниці -- трохи коротші. З-під плахти чи запаски повинен визирати долішній вишитий край "поділ", або "подолик". Сорочка була і залишається головним одягом людини, про що свідчать приповідки і повір'я. "Своя сорочка ближча до тіла". "Щасливий, бо в сорочці народився".

Матеріал для жіночих сорочок -- біле лляне чи конопляне полотно. За вишиттям:

(червоними ісиніми, або чорними нитками, а також білими чи сірими нитками по білому, орнамент - рослинний);

(

Сині, Червоні, зелені

Жовті та оранжеві

);

Червоним.

На Наддніпрянщині полики (верхня частина Рукава)Вишиваються або вирізуються (гаптуються) негустим рослинним орнаментом.

"Рукава, як писанка, а личко, як маків цвіт". "Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті".

"У наших хазяйок та по 100 сорочок, а у мене одна, та й та біла щодня". (Звучить "Вишиванка"). ("З вечора холодного").

Сценарій свята українського одягу, Матеріали, з яких виготовляється народний одяг - Український народний одяг

Матеріали, з яких виготовляється народний одяг

Похожие статьи