Покровонько, Покровонько, покрий мою головоньку - Жовтневі народні свята

Пресвята Богородиця є своєрідним символом і покровителькою України. 14 жовтня святкували свято Покрови Пресвятої Богородиці.

Цікава історія пов'язана з цим святом. Виникло воно ще в Х ст. у Греції, на яку в цей час напали араби. Оточивши Константинополь, сарацини намагалися поневолити городян. 1 жовтня за старим стилем константинопольці зібралися на всеношну відправу до Влахернської церкви. Під час Божої служби святий Андрій Юродивий та його учень Єпіфаній побачили в горішній частині храму образ Божої Матері. Вона в оточенні сонму святих тримала над віруючими християнами омофор (покров, звідси Покрова) і молилася. Це видиво придало грекам впевненості в своїх силах, і вони відстояли незалежність. Чужинці вимушені були відступити. З того часу свято Покрови стало всенародним.

Оскільки в Київську Русь християнство прийшло з Константинополя, то відповідно було прийняте і свято Покрови. А з Влахернської церкви Богородиці дружиною Володимира Святославича - Анною, що була сестрою візантійського імператора, в кінці Х ст. до Києва були привезені іменні ікони, котрим приписували чудотворництво.

Таким чином, культ Покрови в Києві поширився досить рано. Він замінив найшановніше божество дайбожичів - богиню родючості Маком, якій у пантеоні Володимирових богів належало одне з найпочесніших місць. Коли Покрова остаточно замінила своїх попередниць, жінки зробили Богородицю і покровителькою рукодільництва, насамперед вишивання.

Уперше, якщо можна так висловитися, національний культ Богородиці увічнив Ярослав Мудрий при будівництві святої Софії та церкви Благовіщення на Золотих Воротах у Києві.

Найбільшої популярності культ Покрови Богородиці досяг у XVII-XVIII ст. Один із провідників козацької України - ректор Києво-Могилянської колегії Іоаникій Галятовський у 1665 році видав у Львові книгу казань про чудеса Богородиці - "Небо новоє". Згодом (1676 р.) з'явився інший збірник оповідань - "Скарбница потребная, или чудеса Пресвятой Богородицы", присвячений гетьману Самойловичу, зі згадками в передмові про українське козацтво.

Найактивніше будівництво церков та іконописання, пов'язаних з Покровою, припадає на добу гетьмана Івана Мазепи. З-поміж сімнадцяти церков, що були збудовані в Києві, три з них носили ім'я Покрови.

Серед народу свято Покрови мало значно ширший, ніж церковний, ареал дійств.

Жінки вважали свято Покрови своїм. Особливо його чекали заручені юнки чи ті, які сподівалися на сватів. Адже від Покрови до Пилипівських заговин (27 листопада) усюди справляли весілля. Це підтверджують і численні прислів'я: "Прийшла Пречиста - несе старостів нечиста, а прийшла Покрова - заревіла дівка, як корова" чи "Покровонько, Покровонько, покрий мені головоньку яков-таков онучею, хай дівкою не мучаюсь; ...як не хусткою, то онучею, бо дівкою вже надокучило; ...хоч ганчіркою, аби я була жінкою".

У цих прислів'ях, позначених м'яким і дотепним українським гумором, відбиті одвічні дівочі бажання - вийти заміж, народити та виховати дітей як продовжувачів родоводу. Відтак дівчата повсякчас зверталися до своєї покровительки з різноманітними молитвами та примовляннями. Ось, наприклад, одна з таких:

Святая Покрівонько,

Покрий мою голівоньку

Оцею осінню.

Хоч і драною хустиною,

Аби з хорошою дитиною,

Щоб із сторони.

Щоб свекорко як батенько

До мене були,

Свекрівонька як матінка

Мене прийняли,

Щоб діверки та зовиці,

Мов братики і сестриці

До мене були.

Щоб ділечко поробила,

Чужій сім'ї догодила,

Всім мила була,

Не лаяна і не бита,

Нагодована і вкрита

Спатоньки лягла.

В народі існує безліч легенд про те, як ощедрює Покрова дівчат своєю ласкою. Вона милостива до тих, хто слухався і шанував батька-матір, переймав неньчину науку до праці, охайності, підтримував духовну й фізичну чистоту. Однак вона була неприступливою, якщо юнка зневажала моральні устої, нехтувала традиційними законами суспільного життя. Ці легенди збереглися у народній пам'яті. Вони носять моралістичний і дидактичний характер, у них віддзеркалюють повчально-виховні настанови до ідеалізованого образу жінки як охоронниці родинного життя.

На Покрову в тих родинах, де були дівчата на виданні, нерідко вдавалися до ворожіння. Ненька вдосвіта відчиняла настіж сінешні двері і стежила, щоб їх випадково хтось не прикрив, а дочка одкривала ворота на дорогу, "аби свати заходили". Натомість обоє йшли в комору, перекладали наготовлені рушники для заручин, примовляючи:

- На рушнику стати, рушником старостів пов'язати!

Після цього ненька одчиняла скриню, розкручувала сувій полотна, розстеляючи його аж до порога, приказуючи:

- Стелися, доріженько, щаслива для молодих і старостів!

А дівчина просила свою покровительку:

- Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу - най ся дівкою не мучу.

Як стверджує народне прислів'я, "Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат - шлюбним вінцем". Слід зазначити, що подібних приповісток на цю тему побутувало безліч.

Традиційно Покрова на Україні належала до так званих двонадесятих свят, себто великих. У багатьох селах на її честь будували й освячували храми, оскільки Покрова вважалась не тільки народно-релігійним, а й національним святом. На честь цього свята в Україні заведено чимало сіл. Одне з таких - Покровка, що в Очаківському районі на Миколаївщині. Засноване воно козаками й чумаками в XVII столітті на Кінбургській косі - найпівденнішій точці, де омиває берег Ягорлицька затока.

Зі святом Покрови пов'язано чимало метеорологічних спостережень та приказок. Найбільш відомі такі:

    * Яка погода на Покрову, такою буде і зима. * Якщо в цей день сніг не покрив землю - не покриє в листопаді і в грудні. * Зранку вітер з півдня - а пообіді з півночі - початок зими буде теплим, але згодом похолодає. * Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови. * До Покрови давали молоко корови, а після Покрови пішло молоко в роги корові. * Як по Покрові, так і по теплові. * Недалеко до Покрови - ще сіна накошу, а прийшла Покрова - заніміла мова. * Хто сіє по Покрові, той не має, що дати корові; ...той виводить взимі по корові; ...той відсіває по корові.

І нарешті, Покрова остаточно завершує осінні молодіжні "вулиці" - з цього часу "законні права" набирають вечорниці та досвітки, а також весілля, де розважалися всі мешканці села: "Настали жнива - лежить баба нежива, а прийшла Покрова - стала й баба здорова". Ну а дівчата, мабуть, чекали цього свята більш за усіх, пошепки прохаючи свою покровительку: "Покровонько, Покровонько, покрий мою головоньку".

Похожие статьи




Покровонько, Покровонько, покрий мою головоньку - Жовтневі народні свята

Предыдущая | Следующая