Кошовий отаман - Життя, побут та звичаї запорозьких козаків

У кожного народу були особистості, що народна поголоска наділялася надприродними здібностями. Такою фігурою в запорізьких козаків був Іван Сірко, що вісім разів обирався кошовим отаманом Війська Запорізького. Його полководницький талант здобув йому легендарну славу. Сірко провів більш п'ятдесятьох походів проти Османської імперії і Кримського ханства, і жодного разу не потерпів поразки, виходячи переможцем із найважчих ситуацій. Навіть не дуже звучне прізвище ("сірками" на Україні звичайно, називали собак) інтерпретувалася як богоданна. Сірко, за словами одного хроніста, був поставлений Богом, як пес на стражі християнських ягничок, щоб захистити їх від вовчих зубів татар і турків.

До речі, легендарної популярності отамана сприяли і самі вороги. Свої поразки вони пояснювали не чим іншим, як чарами запорізького ватага. Навіть дітей лякали його ім'ям, називаючи "урусшайтаном" - росіянським чортом. Навіть після смерті полководця його ще довго боялися ляхи й бусурмани. У переказах розповідається про те, що козаки під час бою замість прапора виставляли вперед праву руку кошового:, де рука, там і удача. Історик Митецький, що був у січовиків і спостерігав за їхніми вдачами, так писав про це: "Славний був отаман. Уже і по смерті одного по морю запорожці заживали, понесе був славний і турки його дуже боялися. Коли на війну і з мертвим їхали, те завжди їм щастя було".

Багато в народі й інших подібних історіях про славного отамана. Говорять, у Сірка на хресті був напис: "Хто буде сім років перед Великоднем виносити по трьох за підлоги землі на мою могилу, той буде мати таку силу, як я, і буде знати стільки, скільки і я". В одного з етнографів минулого в щоденниках зустрічаємо такий запис про це: "Покійний дід Михайло Нелипа розповідав, що як носив землю перед Великоднем, то йому в перший раз спочатку показалося, що начебто гуде щось; у другий - що зібралося стільки війська запорізького, що аж земля стогне, у третій - що барабани б'ють, з гармат палять, козацькі шапки червоніють, як маки... Він злякався, кинув носити й відправився додому...".

Похожие статьи




Кошовий отаман - Життя, побут та звичаї запорозьких козаків

Предыдущая | Следующая