Колекція українських народних інструментів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України - Музичні інструменти України
Одна з найбільших колекцій музичних інструментів - це колекція українських народних інструментів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України була започаткована в 1969 році, коли в трьох музичному музеї було відкрито відповідний відділ.
Ця колекція створювалась для того, щоб стати надійним притулком для ще не знищених унікальних пам'яток музичної культури, що заслуговували на збереження для історії і науки.
Вона необхідна була тим, хто намагався відродити інструменти своїх пращурів і тим, хто експериментував і вдосконалював ці інструменти для сучасних професійних виконавців. Вона покликана була стати творчою лабораторією керівників ансамблів, оркестрів.
Колекція нараховує понад півтисячі інструментів. Вона представлялася на багатьох виставках в Україні та за кордоном: в Росії, Польщі, Франції.
Якщо спробувати провести "заочну екскурсію" по виставці музичних інструментів, то слід почати з давньоруського гудка - струнно-смичкового інструмента рис 1.
Рис. 1:
На виставці він представлений інструментом ХІХ ст. та сучасним зразком. В колекції є кілька гудків ХІХ ст. з видовбаним грушеподібним корпусом, що плавно переходить в коротку шийку.
Головка - плоска, з трьома дерев'яними кілками, на яких натягнуто жильні струни. Колись це був улюблений інструмент скоморохів. Зображення подібного інструмента, на якому звук видобували лукоподібним смичком, є на фресках південної башти Софіївського Собору.
Стрій інструмента був квінтовий. На одній струні грали мелодію, дві інші - бурдонні. Під час гри стоячи - корпус гудка упирали до грудей, сидячи - ставили на коліна. Назва інструмента склалася у слов'янських народів від слова "гудіти", "густи".
Наприклад, в Карпатському регіоні такі інструменти звуть гуслами.
Після Указу царя Олексія Михайловича (1649) було знищено багато скомороших інструментів, в тому числі гудок. Епізодичні спроби відродити його були за часів Петра І, згодом - у середині ХІХ ст.
У 70-80-ті роки ХХ ст. гудки епізодично з'являються в фольклорних ансамблях України. Майстер Ю. Збандут (м. Черкаси) виготовив кілька гудків з плоскопаралельними деками, що використовувалися в Русько-Полянському фольклорному ансамблі. Мельнице-Подільська музична майстерня виготовляла чотириструнні гудки за конструкцією В. Зуляка, які виконували функцію альта в фольклорних ансамблях.
В Україні здавна використовувалося багато видів гусел, починаючи від "гусельної дощечки" - інструмента, відомого у східних слов'ян з середини першого тисячоліття.
На зміну цьому народному примітиву прийшли інструменти з різними резонаторними ящиками: криловидні, шоломовидні (гусла-псалтир), столовидні гусла-ящик.
Як бачимо, назви інструментів пішли від форми резонаторного ящика, хоч між ними є принципова різниця у будові, кількості струн, строї, способі гри і музичній функції.
Найцікавіше в музейній колекції представлені столовидні гусла рис2. Наприкінці ХVІІ, у ХVІІІ ст. ці інструменти побутували серед дворянства, духовенства, представників інтелігенції.
Ці гусла мали діатонічний, пізніше хроматичний звукоряд, з діапазоном в 3-4 актави, що давало можливість використовувати їх як для мелодійного голосоведення, так і для гармонійного супроводу.
Великий резонаторний корпус у вигляді стола чи ящика додавав звукові глибини, насиченості.
Рис. 2:
У 1894 р. М. Лисенко, називаючи столовидні гусла клавіровидними, писав: "Клавіровидні гуслі можна й досі де-не-де знайти, як реліквії старосвітські по домівках сільських попів у Полтавщині.
Але вони, німі свідки минулого, або поневіряються на горищах у поросі, або ж стоять собі без ужитку по кутках, як меблі. Нащадки сучасні не мають ні охоти, ні кебети до гри на них". Автору цих рядків пощастило у 1970 році під час однієї з перших експедицій на Полтавщину віднайти за Лисенковою адресою столовидні гусла ХVІІІ ст.
Вони були запорошені, з побитою декою, потрісканою кришкою, відсутніми багатьма деталями. В музеї цей інструмент ретельно відреставровано, і хоч сьогодні вони вимагають чергової реставрації, можна уявити, як цей, аскетичного вигляду, стіл стояв у чернечій келії, як, сидячи за ним, людина читала, писала, а приходило натхнення - відкривала кришку і лилися чарівні звуки.
Особливе місце в музейній колекції посідають кобза, бандура - інструменти легендарних українських кобзарів - творців і хранителів героїчного епосу, виразників совісті української нації, мудрості свого народу.
Так сталося, що впродовж усієї історії цих інструментів обидві ці назви часто переходили на один і той же інструмент, а з кінця ХІХ і до кінця ХХ століть фігурували як синономічні.
Це зумовлено не лише певною зовнішньою схожістю кобзи і бандури, а й справжньою спорідненістю цих інструментів: обидва інструменти лютнеподібні, струнні, щипкові і, що особливо важливо, мають спільну суспільно-культурну функцію.
У своїй біографії кобза і бандура мають дві яскраво виражені стадії, межею між якими стала середина ХVІІІ ст. Кобза і бандура першої стадії, або давня кобза і бандура (до середини ХVІІІ ст.) були типовими лютнеподібними інструментами ("корпус, ручка, струни по ручці"). Г. Хоткевич називав давню кобзу "загальнолюдським" інструментом.
Можна сказати, що це стосується також давньої бандури. І кобза, і бандура були лютнеподібними щипковими інструментами, струни яких були лише на грифі. Судячи з фрагментарних історичних і літературних джерел, у кобзи було 3 струни, у бандури - 5-6 струн.
Відомостей про стрій цих інструментів ми не маємо. Бандура лише вважалася більш респектабельним інструментом.
У ХVІІІ ст. її називали "маленькою лютнею", "півлютнею". Історик Рігельман в 1785-1796 рр. зазначав, що на кобзі більше грали по селах, а на бандурі - в містах.
Нова стадія в історії кобзи і бандури розпочинається з другої половини ХVІІІ ст., коли на цих інструментах з'являються струни на корпусі, тобто приструнки, і таким чином починають формуватися автохтонні українські інструменти, які не мають аналогів у світовій музичній культурі, як не має аналогів і мистецтво кобзарів-рапсодів. На зображеннях козаків-мамаїв добре видно, що спочатку тих приструнків було один-два, потім - більше.
Але ж яка різниця стала між кобзою рис 3. і бандурою рис 4. на цьому етапі, коли обидва лютнеподібні інструменти, крім струн на грифі, мали ще й приструнки?
Рис. 3:
Рис. 4:
Звичайно, в народі цю різницю часто не помічали, і один і той самий інструмент називали то кобзою, то бандурою.
Але кобзарі, бандуристи і музикознавці цю різницю проводять. Кобза має порівняно менше струн, ніж бандура, і, граючи на ній, кобзар укорочує (притискає) струни на грифі (для збільшення звукоряду) у поєднанні з щипком відкритих приструнків. На бандурі ж, подібно до гусел, грають, не притискуючи струни, а лише видобуваючи щипком пальців звук з певної відкритої струни.
Впритул до кобз і бандур стоїть в українському народному інструментарії торбан рис 5., або панська бандура.
Пріоритет у справі винайдення цього інструмента часто віддають полякам, хоч є багато підстав вважати торбан саме українським винаходом. О. Фамінцин, що вказує на польське походження торбана, зазначає, ніби цей інструмент відомий у Польщі з кінця ХVІ cт.
Насправді ж під цією назвою до кінця ХVІІІ ст. існували лише басові лютні-теорби з ополяченою назвою теорбан.
Як окремий інструмент торбан сформувався лише тоді, коли вже поєднував у собі ознаки лютні і бандури, тобто, коли на ньому з'явилися приструнки.
А їх, як уже зазначалось, винайшли українці у ІІ пол. ХVІІІ ст.
Численні факти говорять про те, що на торбані в Польщі грали переважно українці, яких звали козачками.
Торбан репрезентував культуру Речі Посполитої лише тоді, коли до її складу входили українські землі.
В подальшому, після ІІІ-го розділу Польщі (1795 р.) поляки самі вважали торбан як виключно український інструмент.
На користь українського походження торбана говорить і той факт, що музика струнних щипкових інструментів взагалі є чужою етнічному звукоідеалу поляків.
Ось як про це говорить Ян Стеньшевський, музикознавець, президент Польської музичної ради ЮНЕСКО: "Кидається у вічі нелюбов польського народу до щипкових інструментів як до таких, що не відповідають його уяві про музичне звучання. Історичних підтверджень, що в минулі віки це було інакше, не існує".
Рис. 5:
Яскравим самобутнім інструментом билинно-думної традиції є колісна ліра рис 6.
Рис. 6:
Цей струнно-фрикційний інструмент відомий в Європі протягом тисячі років. У середні віки музиканти, зустрічаючи один одного на стежинах Європи, вітали словами: "Хай гуде в твоїх руках ліра".
В Україні колісна ліра з'явилася орієнтовно у ХVІІІ ст., хоч є припущення, що могла бути й раніше.
На ній грали переважно сліпі старці, щоб заробити на шматок хліба, а в їхньому репертуарі були сумні пісні, канти, псалми. Це зумовлено гугнявим тембром інструмента. Хоча в репертуарі лірників часом були й веселі пісні й танці. Лірник міг ушкварить і в шинку, і на весіллі. В європейській класифікації Е. Горнбостеля і К. Закса ліра віднесена до смичкових інструментів. Однак функцію смичка тут виконує колесо.
Сьогодні М. Хай, попри свій науковий статус кандидата мистецтвознавства і викладача Київської музичної академії, бере в руки такий інструмент, аби продемонструвати те первозданне мистецтво біля храму чи у столичному підземному переході. Струнний ударний інструмент цимбали рис 7. сьогодні знають у всьому світі.
Рис. 7:
Вважають, що він, як і гусла, походить від арабського сантиря - трапецієвидного інструмента, відомого вже в ІV тис. до н. е.
Дослідники сходяться на тому, що до багатьох європейських країн, в т. ч., і до України, цей інструмент потрапив після хрестових походів.
У кожного народу цей інструмент знайшов власну інтерпретацію. Автор першої в Україні фундаментальної праці, присвяченої цимбалам, О. Незовибатько зазначав, що "пам'ятки культури ХVІ-ХVІІІ століть дають можливість простежити процес розвитку і удосконалення народних цимбалів від вузько-об'ємного інструмента (з десятьма-дванадцятьма бунтами струн) до удосконаленого з хроматичним строєм (до сорока бунтів без повторних звуків)". У нас цимбали набули найбільшого поширення на Гуцульщині, Буковині, Поліссі.
Незважаючи на те, що у сфері академічної музики використовувались концертні цимбали конструкції угорського майстра Шунда, в народному побуті збереглися автентичні цимбали по 3-4 струни в хорі.
Щоправда, крім цих зразків цимбал, у музеї є рідкісні гуцульські цимбали по 7 струн у хорі. Переважна більшість народних цимбал мають по 12-15 хорів - це мелодичні інструменти.
У музичному інструментарії Закарпаття побутують цимбали на 7-8 хорів. Це так звані бурдонові цимбали, що строяться по квінто-квартоваму кругу, і використовуються для акомпанементу пісенної і танцювальної музики. Численні літературні джерела донесли до нас відомості про побутування у військовій музиці українського козацтва дерев'яної конусоподібної труби, що звалася сурмою рис 8., або козацькою трубою.
Рис. 8:
На жаль, тогочасний інструмент не зберігся. Відомо лише, що то був військовий сигнальний інструмент.
За свідченням авторитетних істориків, до складу полкової музики входили сурмачі, трубачі, довбуші, а козацькі реєстрові документи вказують навіть на заробітну плату музикантів полкової музики війська Запорізького.
Не маючи точних відомостей про будову старовинної сурми, дослідники роблять припущення, що було два різновиди цього інструмента.
Перший - з мундштуком, без пальцевих отворів, другий - з тростиною (пищиком) і пальцевими отворами.
Сучасні українські майстри надають перевагу другому різновиду. На його основі виготовляють сурми різних розмірів В. Зуляк, О. Шльончик, Л. Демінчук, А. Заярузний.
Сьогодні сурма відроджується в українській народній музиці переважно як оркестровий інструмент.
Похожие статьи
-
Вступ - Музичні інструменти України
Музичні інструменти України - це яскрава сторінка історії українського народу. Вони виявляють багатство його душі, творчу вдачу, свідчать про високу...
-
Сім'я - Культура і побут населення України XIX-XX століть
Шлюб завжди був не тільки актом цивільно-правового характеру, а об'єднував в собі соціальні, біологічні, матеріальні та духовні аспекти. Шлюб в Україні...
-
Ремесла на українських землях у давні часи і в Середньовіччя - Українські ремесла
Ремесло було високо розвинуте в античних містах Північного Причорномор'я. У ранню добу, починаючи з 1-го тисячоліття почалося відокремлення ремесла від...
-
Сім'я - Культура та побут населення України
Шлюб завжди був не тільки актом цивільно-правового характеру, а об'єднував в собі соціальні, біологічні, матеріальні та духовні аспекти. Шлюб в Україні...
-
Меджибізька фортеця На згадку про Меджибіж перед очима постає чудовий краєвид: зелені безмежні луки та спокійні річки, віддзеркалений у водній гладіні...
-
Націонамльний дендрологімчний парк "Софіївка" - Дендропарки України
Націонамльний дендрологімчний парк "Софімївка" -- парк, науково-дослідний інститут Національної академії наук України. На сьогодні -- це місце...
-
Олександрія, Історія cтворення парку - Дендропарки України
Олександрімя -- дендрологічний парк Національної академії наук України. Розташований у північно-східній частині Правобережного лісостепу, за 80 км на...
-
Суди і покарання запорізьких козаків - Життя, побут та звичаї запорозьких козаків
Суддями в запорізьких козаків була уся військова старшина, тобто кошовий отаман, суддя, писар, військовий осавул; крім того, довбуш, курінні отамани,...
-
Побут і звичаї - Культура та побут населення України
Духовну культуру й побуд суспільства визначав принцип корпоративності -- належності індивіду до соціальної групи. Сільска територіальна община називалася...
-
Історико-мистецький аналіз фортеці - Меджибізька фортеця
Історію її за часів України-Русі вивчено мало. Але наявні архітектурні та археологічні пам'ятки підтверджують свідчення літопису. Рештки земляних валів,...
-
До кінця 16 початку 17 століття на території України театральне мистецтво не було настільки розвинутим, як у країнах Західної Європи. Адже ригористична...
-
У статті розглянуто особливості філософського та релігійного дискурсу патристики і раннього середньовіччя, під впливом яких формувалася і розвивалася...
-
Традиції дошлюбного спілкування - Обряди та звичаї в українській родині
Український народ протягом століть виробив сталу традицію звеличення шлюбу, сім'ї, домашнього вогнища. У його міфології була навіть божественна пара --...
-
Соціально - економічний розвиток общини Вірмени, одні з небагатьох народів світу - в умовах вимушеного масового переселення виявили здатність власного...
-
Звичаї, обряди, музика - Поділля як етнографічний район України
В календарі подолян не було чітких розмежувань між зимовими, весняними, літніми та осінніми сезонами. Кожен з них логічно переходив в наступний,...
-
Історія етнічності національних культур України
Багатонаціональний склад населення позначається на своєрідності духовної аури народу, на формуванні його культурного образу та характері міжнаціональних...
-
Побут і звичаї - Культура і побут населення України XIX-XX століть
Культура український побут звичай Духовну культуру й побут суспільства визначав принцип корпоративності - належності індивіду до соціальної групи....
-
Україна, світове українство - історична місія
Етнонація України, її природа, культура, мова, етнопсихіка, державотворча і міжнародна діяльність визначили не лише характер внутрішнього розвитку, а й...
-
Анализ социокультурной деятельности на примере Тюменского областного музея изобразительных искусств Культурно-образовательная деятельность музея. В сфере...
-
Вторая половина XX столетия стала временем больших концептуальных новаций в музейном мире. В поисках путей освобождения от черт элитарности, характерных...
-
До речі, "Плач Єремії" у повному складі -- явище на столичних сценах доволі рідкісне. Переважно з київською публікою спілкується один Тарас: чи то...
-
Українська проза останніх десятиліть відзначається появою художніх творів, які свідчать про активний пошук митцями нових тем, засобів виразності,...
-
Харчування - Культура та побут населення України
До середини XIX століття сформувався господарський комплекс, що включав в себе землеробство зі скотарством (при перевазі землеробства). Рибальство,...
-
Часопростір постановок п'єс А. Чехова (український досвід у контексті практики східноєвропейських театрів 70-х -- початку 80-х років ХХ століття) У...
-
Турецька дитяча драматургія: генеза, розвиток, представники
Статтю присвячено аналізу витоків і розвитку турецької дитячої драматургії, яка в українському сходознавстві є малодослідженим пластом турецької...
-
За Ризьким миром (березень 1921 року), між радянськими республиками і Польщею Західна Волинь, Полісся, Холмщина і Підляшшя увійшли до складу польської...
-
Музей "Судацька фортеця" у складі національного заповідника "Софія Київська"
У статті розглянуто функціонування "Музею "Судацька фортеця"" у складі Національного заповідника "Софія Київська" з моменту його офіційного приєднання у...
-
КАРТИНЫ ИЗ ЖИЗНИ: ПРОИЗВЕДЕНИЯ БЫТОВОГО ЖАНРА Предметом изображения жанровой живописи является повседневная общественная и частная жизнь человека,...
-
Етносоціальні та демографічні процеси в Луцьку в 1919-1939 рр
Метою даного дослідження є висвітлення етносоціальних та демографічних процесів, що відбувались в Луцьку в 1919--1939рр. При підготовці статті були...
-
Державний архітектурно-історичний заповідник "Софійський музей"
Державний архітектурно-історичний заповідник "Софійський музей" міститься в центрі Києва. На території заповідника, площа якого становить 5 гектарів,...
-
Парк - це спеціальна обмежена територія природна, чи штучна, виділена переважно з метою рекреації, відпочинку. На сьогодні у Києві 127 парків, 500...
-
Культура і економіка - Дрогобич - королівське місто
Ці обидві галузі в багатьох відношеннях існують як єдине ціле, якщо наприклад пригадати щорічний ярмарок, який одночасно є місцем обміну і комунікації, а...
-
Замок князів Острозьких є однією з найдавніших споруд міста Дубна. Первинною датою його забудови вважається 1492 рік. Основою Замку був корпус при...
-
Етнографічне районування України
Етнографічне районування України Район етнографічний група культурний У зв'язку з процесом історичного формування народу і його етнічної території,...
-
Дослідження парубоцьких та дівочих громад як соціального інституту контексті української історіографії (друга половина XIX - перша третина XX ст.)...
-
Демографічна характеристика населення грецьких селищ Сартана та Старий Крим (за матеріалами метричних книг державного архіву Донецької області) Метричні...
-
Пам'ятки архітектури Київської Русі
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ Окинувши оком збережені до нас пам'ятки архітектури - дерев'яної у мурованої, різьби, малярства й т. зв. ужиткового...
-
Любов Ліницька у ролі Гандзі з однойменної п'єси І. К. Тобілевича
ЛЮБОВ ЛІНИЦЬКА У РОЛІ ГАНДЗІ З ОДНОЙМЕННОЇ П'ЄСИ І. К. ТОБІЛЕВИЧА У статті вперше досліджується сценічне втілення поетичної драми з часів Руїни "Гандзя"...
-
Краеведческий музей сегодня - Новосибирский краеведческий музей
В краеведческом музее Новосибирска открылась выставка, на которой представлены златоустовская сувенирная продукция - винные и охотничьи наборы, предметы...
-
Русини: етнонім і його наповнення
Русини -- етнонім для етносу, відомого в середні віки як Русь у різних частинах Східної Європи. З IX ст. країна і земля Русь, відомі як Київська Русь,...
Колекція українських народних інструментів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України - Музичні інструменти України