Іван Франко та Александр Брюкнер у контексті діяльності Народознавчого товариства у Львові
Народознавче товариство у Львові (сьогодні -- Польське народознавче товариство) у 2015 р. відзначило свою 120 річницю. Символічно, що урочистості з цієї нагоди спільно організували Інститут народознавства НАН України, Львівський національний університет ім. Івана Франка, Вроцлавський університет (Польща) та головна управа Польського народознавчого товариства (ПНТ). Іван Франко, який стояв у джерел створення цього товариства, став також активним членом організаційного комітету. До його складу входила дружина письменника Ольга, відомі польські науковці Антоні Каліна, Ян Бодуен де Куртене, Ян Карлович та інші представники польської та української еліти. Створенню та діяльності згаданого товариства присвячено цілий ряд книжок, хронік, статей, опублікованих у різні роки в Польщі та Україні. Наукову діяльність товариства висвітлювали у своїх працях Роман Кирчів, Вікторія Юзвенко, Юліан Кшижановський, Гелена Капелусь, Зигмунт Клодницький, Збігнєв Ясевич, Валентина Головатюк, Іванна Церковняк та автор цієї статті [3, 7].
Відомий польський етнолог професор Збігнєв Ясевич нещодавно був обраний почесним членом Польського народознавчого товариства. На жаль, менш висвітленою в дослідженнях українських полоністів та славістів залишилася постать відомого польського славіста, професора, завідувача кафедри слов'янської філології Берлінського університету Александра Брюкнера та його багаторічні наукові зв'язки з Народознавчим товариством у Львові й одним із його фундаторів -- Іваном Франком.
Адже у польській славістиці Александр Брюкнер відомий передусім як блискучий лінгвіст, автор виданої німецькою мовою в 1906 р. "Історії польської літератури" ("Geschichte der polnischen Literatur"), укладач етимологічного словника польської мови ("Slownik etymologiczny j^zyka polskiego", 1927), перевиданого декілька разів у Польщі.
Александр Брюкнер, якого за його наукові праці обрано членом багатьох європейських академій наук (Празької, Сербської, Санкт-Петербурзької), попри свої високі титули та заслуги, залишався відданим Народознавчому товариству у Львові, з яким він розпочав наукову співпрацю фактично від часу заснування.
Наприкінці 1895 року його також обрали членом-кореспондентом Народознавчого товариства у Львові разом з цілим рядом відомих європейських учених з Німеччини, Чехії та Відня. Загалом на той час Польське народознавче товариство у Львові нараховувало 194 члени [3, с. 18].
Александр Брюкнер був автором численних фольклористичних студій, зокрема зі слов'янської міфології, опублікованих у багатьох томах народознавчого часопису "Lud", які потім вийшли окремими виданнями. Подією для польської етнології та фольклористики стала його рецензія на перший том грунтовної праці Казимежа Мошинського "Kultura ludowa Slowian". Варто відзначити, що "Lud" і сьогодні продовжує своє роботу в польському етнологічному дискурсі, продовжуючи залишатися органом Польського народознавчого товариства.
Менш відомим залишається в Україні факт про обрання Александра Брюкнера 1926 року почесним членом Народознавчого товариства у Львові. Водночас почесними членами товариства обрано відомих польських учених Яна Карловича (Варшава), Северина Удзелу (Краків), Антонія Каліну (Львів), чеського славіста Любора Нідерле (Прага) [3].
Іван Франко, як і Александр Брюкнер, вважав, що статті у виданні "Lud" варто публікувати, окрім польською та чеською мовами, також німецькою. Саме європейський авторитет обох учених сприяв розвитку міжнародних зв'язків Народознавчого товариства у Львові з відомими етнологічними центрами та кафедрами університетів різних країн. Адже Відень та Берлін, з якими також були пов'язані життєві шляхи І. Франка та А. Брюкнера, були відомими науковими осередками, особливо в галузі славістики.
Варто відзначити, що І. Франка та А. Брюкнера об'єднувала не тільки жага до науки, широка енциклопедичність, володіння багатьма європейськими мовами, зацікавлення фольклором, але й любов до рідної галицької землі. А. Брюкнер підтримував також контакти з Науковим товариством імені Тараса Шевченка та видатним українським істориком Михайлом Грушевським, які заслуговують на окреме висвітлення та пошуки відповідних архівних джерел. На шпальтах Літературно-науковому вісника НТШ А. Брюкнер постійно рецензував нові студії І. Франка.
У томі "Записок НТШ", який видано на пошану багаторічної письменницької діяльності Івана Франка, опубліковано статтю А. Брюкнера "Epopeja Bazylianska (Nieznany okaz literatury ruskopolskiej)" [1, с. 197-206]. Помітною подією стала також його розвідка "Rozdzial u "Nestora"" [2, с. 1-15.]. Іван Франко у своїх рецензіях на праці А. Брюкнера часто полемізував із ним, дорікаючи відомому професору, що він часом ставив польську мову вище інших слов'янських, вважаючи її основною. Водночас І. Франко високо оцінював деякі його наукові студії. Так, він опублікував рецензію на працю А. Брюкнера "Roznowiercy polscy szkice obyczajowe i literackie", надруковану в часопису "Ateneum", яка 1905 р. вийшла окремим доповненим виданням.
"Усюди промовляє правдивий історик, що глядить на минувшину з її болями, злочинами, ілюзіями та розчаруваннями з високого становища всестороннього зрозуміння і вибачення" [5, с. 624]. Особливо відзначив І. Франко звернення А. Брюкнера до аріанізму, який торкався й українських земель. Він не випадково наголошував, що ця праця буде важливою і для україністики. Александр Брюкнер часом мав свою власну думку на певні історичні події чи фольклорні явища.
На нашу думку, без його контактів з відомими етнологами та фольклористами, що об'єднувалися довкола Народознавчого товариства у Львові, не з'явилася б також його унікальна праця з польсько-українського пограниччя "Piesni polsko-ruskie...", яку частинами публікували в "Pami^tniku literackim" на початку ХХ ст.
На думку відомого польського етнолога Збігнєва Ясевича, Александр Брюкнер у своїй праці "Mitologia, jej dzieje, metoda i wyniki" (1893) не виділяв терміни "фольклор" чи "фольклористика", ототожнюючи їх з народознавством. Міфологію, яка стала сферою його зацікавлень та унікальних досліджень, вважав окремою наукою, наголошуючи на важливості її виокремлення [4, с. 176].
У той час Іван Франко також, за переконанням сучасного польського етнолога, звужував ареал народознавчих досліджень, обмежуючись лише вивченням найбідніших верств [5, с. 177].
Іван Франко друкував свої рецензії на праці Александра Брюкнера, пишучи в той час "Брікнер" ("Lud", "Записки НТШ" та інші видання польської періодики).
Згадував він також ім'я Брюкнера (Брікнера, поляка) з Берліна у листі до М. Драгоманова, вважаючи, що той міг би допомогти українським діячам у видавничих справах [5, с. 528].
Славістичні студії Івана Франка, зокрема в галузі славістичної фольклористики, грунтовно проаналізувала Т. П. Руда [6]. Вважаємо, що згадана монографія української дослідниці заслуговує на нове доповнене видання. Про Александра Брюкнера як славіста здебільшого писали історики мови, але важливо, що його інтерес до міфології та народознавства сьогодні згадується українськими та польськими етнологами та фольклористами. Безперечно, його діяльність, як і співпраця з Іваном Франком, заслуговує на пошуки архівних джерел та нові розвідки.
Без зацікавлення Александра Брюкнера міфологією та народознавством, напевно, не було б і його багаторічної співпраці з Народознавчим товариством у Львові, яке на той час відігравало роль наукової інституції, що об'єднувала етнологів, демографів, географів, мовознавців та літературознавців. Про це свідчить діяльність його різнопрофільних комісій [3, 7].
Варто також відзначити, що і сьогодні Польське народознавче товариство у Вроцлаві продовжує плідно працювати, об'єднуючи навколо себе як польських учених, так і працівників етнографічних музеїв, практиків та народних майстрів. Комісії з різних наукових дисциплін продовжують працювати над відповідною тематикою, зокрема фольклористична комісія активно відроджує фольклорні дослідження у Польщі. У 2016 р. з ініціативи професора Збігнєва Ясевича створено українознавчу комісію, яку очолив один із учнів професора.
Родом із Тернопілля, Александр Брюкнер усе своє життя не забував українську мову та свою землю, де народився. Є згадки, що, викладаючи в Берлінському університеті, він міг вільно перейти на українську мову, радіючи, коли була можливість такого спілкування. Пам'ять про нього залишилася і на його "малій батьківщині" -- одну з вулиць Тернополя сьогодні названо його ім'ям.
Франко брюкнер славістичний народознавчий
ЛІТЕРАТУРА
- 1. Brukner A. Epopeja Bazylianska. Nieznany okaz literatury rusko-polskiej // ЗНТШ. -- 1914. -- Т. CXVII, CXVIII. -- С. 197-206. 2. Brukner A. Rozdzial u "Nestora" // ЗНТШ. -- 1925. -- Т. CXLI-CXLIII. -- C. 1-15. 3. Kronika Polskiego Towarzystwa Ludoznawczego (1895-1995). Pod redakj Zygmunta Klodnickiego. -- Wroclaw, 1997. 4. Zbigniew Jasiewicz, Pocz^tki polskiej etnologii i antropologii kulturowej od konca XVIII wieku do roku 1918). Instytutu imienia Oskara Koberga. -- Poznan, 2011. 5. Іван Франко. Зібрання творів. Том 54: Літературознавчі, фольклористичні, етно-графічні та публіцистичні праці 1896-1916. -- Київ: Наукова думка, 2011. 6. Руда Т. П. Іван Франко -- дослідник слов'янського фольклору. -- Київ: Наукова думка, 1974. 7. Валентина Головатюк. Фольклористична діяльність Народознавчого товариства у Львові // Слов'янські обрії. -- К., 2009.
Похожие статьи
-
Домодерні, модерні та постмодерні форми глобалізації культури в контексті туристичної діяльності
Розподіл на домодерні, модерні та постмодерні форми історично - культурного простору, належать до традицій західних соціологічних, а також...
-
Стаття присвячена аналізу композиторської творчості М. К. Чюрльоніса та І. В. Тилика в контексті принципу феноменологічної подібності. Висвітлені...
-
Актуальність розвідки полягає у з'ясуванні ключових особливостей візуальної мови у добу Відродження, що поступово відходить від символічної образності у...
-
Розділ ІV. Вплив творчої особистості М. Жука на становлення української школи художників фарфору Присвячено викладацькій діяльності художника. Оскільки...
-
Наукові контакти Івана Франка та Ізидора Коперницького
Над вивченням багатих, різнопланових, численних контактів Івана Франка з сучасними йому діячами науки, мистецтва працює вже не одне покоління...
-
Музейна Франкіана: ретроспекція творення
У дослідженнях про Івана Франка недостатня увага приділяється його внеску в розвиток українського музейництва. Науковець особисто долучався до пошуку,...
-
1888 р. Франко деякий час працював у часописі "Правда". Зв'язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889 р.). 1890 р. за підтримкою М. Драгоманова...
-
Теорія діяльнісного балету Жана-Жоржа Новерра в контексті його творчої спадщини
Працюючи над навчально-методичним комплексом з дисципліни "Мистецтво балетмейстера" для вищого навчального закладу культури і мистецтв,...
-
У Другому розділі "Універсальне обдарування Михайла Жука як характерна прикмета творчої особистості доби модерну" Розглядаються чинники, які впливали на...
-
Вступ У Вступі обгрунтовується вибір теми дисертаційного дослідження та його актуальність, визначаються основна мета, завдання, предмет, об'єкт, методика...
-
Культурна співпраця між київською інтелігенцією та чернігівським селянством на початку ХХ століття
Культурна співпраця між українською міською інтелігенцією та селянством набула особливої актуальності на початку ХХ ст. У цей період для збереження...
-
Культура як історичний феномен - Основні етапи розвитку та здобутки української культури
"Культура" -- 1) Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Матеріальні цінності становлять матеріальну...
-
Кирило-Мефодіївське товариство - Періодизація української культури
На початку 40-х рр. XIX ст. центром українського національно-визвольного руху став Київ. Студенти та молоді викладачі університету св. Володимира...
-
Особливості розвитку документального кіно України у контексті жанрової специфіки мистецтва
Проблема жанрово-тематичної еволюції документального кіно являє собою одну з найважливіших та найменш вивчених проблем сучасного мистецтвознавства. З...
-
Видавнича діяльність наукової бібліотеки в контексті інтенсифікації інформаційних обмінів: методичні аспекти Інформація та обмін інформацією, на думку...
-
Іван Мазепа та розквіт української барокової культури - Періодизація української культури
Культура бароко в Україні охоплює другу половину XVII - XVIII ст. Порівняно із Західною Європою стиль бароко в Україні поширився із значним запізненням....
-
Введение, Дизайнер Франко Москино - История существования дома моды "Moschino"
Я выбрала данную тему, а именно бренд "MOSCHINO", потому что в наше время, мода играет немало важную роль в жизни человека. Весь мир пытается угнаться за...
-
4.2. Спецкурси зі стилізації як світоглядна першооснова авторської методики викладання. Ще під час навчання у художній школі М. Мурашка, М. Жук виявив...
-
У статті досліджено теоретичний і практичний аспект використання технологій public relations у Сучасному комунікативному просторі України та світу....
-
Здавна в колах філософів, науковців та поетів існувала ідея певного середовища, яке дає можливість зароджуватися та розвиватися різним явищам культури,...
-
Галузі культури та роль державної політики в сфері культури та мистецтва Культура населення мистецтво Упродовж останніх років роль культури в процесі...
-
3.2. Авангардний період в творчості М. Жука на тлі поступу українського фарфору (1928 - 1930-й рр.). висвітлює час опанування технології майоліки....
-
Розглянуто один з аспектів становлення музейної справи в Києві - приватне колекціонування. На прикладі зібрань представників знаної української родини...
-
Міжнародне співробітництво Української бібліотечної асоціації в контексті міжкультурної комунікації
Новим етапом розвитку суспільства є глобалізація. Це найважливіший, найвпливовіший і найвиразніший процес сучасних світових суспільних відносин. Однією...
-
Постановка проблеми. Естрадне музичне мистецтво як феномен масової культури впевнено лідирує в молодіжному середовищі й впливає на формування світогляду,...
-
Часопростір постановок п'єс А. Чехова (український досвід у контексті практики східноєвропейських театрів 70-х -- початку 80-х років ХХ століття) У...
-
4.3. Педагогічна діяльність М. Жука в Одесі. Програму навчання на факультеті кераміки М. Жук запровадив різнобічну. Вона включала загальну історію...
-
2.3. Синтез орнаментальних і станкових форм у творчих пошуках М. Жука . При спробі співставити віхи розвитку мистецтва М. Жука І (бл.1899 - 1906), ІІ...
-
У XVIII ст. в Україні поширився стиль бароко, що вирізнявся її пін ністю й багатством оздоблення. Його характерною ознакою є ліплення, різьблення,...
-
ТЕМПО-РИТМ - Слово у творчості актора
Важливим розділом системи, ще дуже мало разрабо танним, є розділ "темпо-ритм". Костянтин Сергійович в останні роки свого життя приділяв цій сценічній...
-
ТЕХНІКА І ЛОГІКА МОВЛЕННЯ - Слово у творчості актора
Говорячи про роботу Станіславського над словом, не можна забувати, яке значення він надавав питанню техніки мови, питання підготовки свого фізичного...
-
ВНУТРІШНІЙ МИНУЛОГО - Слово у творчості актора
Прийом створення бачення був одним з найважливіших практичних прийомів Станіславського в роботі над словом. Не менш важливим прийомом Станіславського і...
-
ЗАНЯТТЯ ХУДОЖНЬОГО СЛОВА - Слово у творчості актора
Пам'ятаю досі, як, приступаючи до перших занять по художньому слову в Студії, організованої Станіславським, я гарячково намагалася усвідомити все те, що...
-
ОЦІНКА ФАКТІВ - Слово у творчості актора
У процесі діючого аналізу перед актором вста ет виключно важливе положення Станіславського про "оцінці фактів". - Суть цього питання, - говорив мені...
-
Метасистеми простих чисел у міфорітуальних практиках і фольклорних текстах
I. Духовна культура людства є невимірно багатою і різноманітною. Споконвіку було створено безліч образів, мотивів, текстів, що служать для орієнтації...
-
Етнічна батьківщина поляків - Поляки
За даними археології, на території Польщі льодовиковий період закінчився 15 тис. років тому. Середній кам'яний вік ХV-V тис. до н. ч., а неоліт у Польщі...
-
Чорноліська археологічна культура переважною більшістю вчених визнана праслов?янською (Тереножкін А., Рибаков Б., Мелюкова А. та ін.). Вона посідає...
-
До кінця 16 початку 17 століття на території України театральне мистецтво не було настільки розвинутим, як у країнах Західної Європи. Адже ригористична...
-
СЛОВО - ЦЕ ДІЯ - Слово у творчості актора
Проблема слова займає чільне місце у творчій практиці російського театру. Не було, здається, жодного великого діяча в історії російського театру, який не...
-
Краєзнавчі студії Івана Крип'якевича
Іван Петрович Крип'якевич (1886-1967) був не лише дослідником важливих віх історії та культури України, але й теоретиком і практиком історичного...
Іван Франко та Александр Брюкнер у контексті діяльності Народознавчого товариства у Львові