Етносоціальні та демографічні процеси в Луцьку в 1919-1939 рр


Метою даного дослідження є висвітлення етносоціальних та демографічних процесів, що відбувались в Луцьку в 1919--1939рр. При підготовці статті були використані такі методи: аналізу та синтезу, історичного порівняння, історико--системний та історико-генетичний.

Основні висновки: Луцьк у міжвоєнний період мав найбільший приріст населення в порівнянні з іншими воєводськими центрами східних земель

Другої Речі Посполитої; більшість мешканців міста були євреями, однак простежувався швидкий ріст чисельності поляків, цьому сприяла урядова політика; прослідковується взаємозв'язок між етнічним походженням мешканців Луцька та їх професійною діяльністю, поляки займали більшість посад в органах управління, євреї - в торгівлі, українці - в ремісництві та сільському господарстві; повільні темпи соціально-економічних перетворень ускладнювалися швидким демографічним приростом міського населення, наслідком чого було безробіття та низький рівень життя.

Ключові слова: Луцьк, населення, етнічний склад населення, етносоціальні процеси, демографічні процеси.

Етносоціальний луцьк професійний соціальний

Міжвоєнний період в історії Луцька мав низку особливостей, які були обумовлені входженням Волині до складу Польської держави та наданням місту статусу воєводського центру. Відстеження характеру етносоціальних та демографічних процесів цього періоду є важливим ключем до оцінки характеру соціально - економічного розвитку міста та впливу на ці процеси політичного чинника.

Метою запропонованої статті є дослідження етносоціальних та демографічних процесів в Луцьку у 1919-1939 рр. Для досягнення мети поставлено такі завдання: проаналізувати зміни чисельності мешканців міста, їх віросповідання та національного складу; простежити вплив міграційних процесів на ці зміни; з'ясувати етносоціальні особливості економічних процесів.

Дана тематика не має належного висвітлення в науковій літературі. Ряд дослідників у своїх працях представляють лише деякі аспекти теми дослідження в контексті історії Волині міжвоєнного періоду. Серед них, польський науковець: В. Меджецький [30], та українські: М. Кучерепа [25], А. Шваб [27], Ю. Крамар [24], В. Гринчуцький [23].

Протягом міжвоєнного періоду на розвиток Луцька помітний вплив мали етносоціальні та демографічні чинники, які ми можемо простежити проаналізувавши дані двох загальнопольських переписів населення 1921 та 1931 рр. та проміжну офіційну статистику населення. Що стосується даних переписів, то відразу обумовимо, що як тогочасні, так і сучасні дослідники піддають сумнівам їх достовірність. На них впливали численні фактори: цілеспрямована фальсифікація польської влади з метою збільшення чисельності польського населення; проблема репатріантів з території радянської України, оскільки одні ще не встигли повернутись після війни, інші - боячись депортації, уникали перепису населення; технічні труднощі: недостатня фахова підготовка

Комісарів-переписувачів, неналежний організаційний рівень перепису; складність у визначенні різниці між національністю та громадянством у самих респондентів, що пов'язано із процесом формування нації та національної свідомості; у 1921 р. під час перепису використовувалось поняття "віросповідання", у 1931 р. - "рідна мова", а не "національність", що ускладнює можливість етнічної ідентифікації населення Луцька та аналізу отриманих статистичних даних. Проте, незважаючи на недосконалість цих переписів, вони все таки дають загальне уявлення про окремі етнічні групи населення Луцька в 1921 та 1931 рр. [25, с. 98-99].

Чисельність населення Луцька в 1921 р. становила 21 157 осіб. З них 10 045 були чоловіками (47%), 11 112 - жінками (53%). Працездатне населення, віком від 16 до 60 років, становило 12 788 осіб (60%). З них 5 908 були чоловіками, 6 880 - жінками [31, s. 30]. До 1931 р. кількість населення Луцька збільшилась до 35 554 осіб. Гендерне

Співвідношення населення практично не змінилося: 16 938 - чоловіки (48%), 18 616 - жінки (52%) [28, s. 27]. У 1931 р. кількість працездатного населення міста зросла майже на 10 тис. і становила 22 650 осіб (10 628 - чоловіки, 12 022 - жінки). Отже, за рахунок позитивних міграційних процесів, частка працездатного населення в загальній структурі мешканців міста у порівнянні із 1921 р. зросла на 4% [28, s. 44-45].

Збільшення кількості населення Луцька в міжвоєнний період мало кілька причин: природний приріст,

Приєднання навколишніх територій до міста, політика влади щодо переселення на Волинь польського населення з інших воєводств.

Приріст населення Луцька протягом 1921-1931 рр. був найвищим серед східних воєводств Другої Речі Посполитої, і складав 52,6%. В інших воєводських центрах, цей показник був помітно нижчим, так у Львові він становив 29%, Станіславі - 14,7%, Тернополі - 12%. Найвищим він був і серед міст Волинського воєводства з чисельністю від 25 до 50 тисяч мешканців [29].

Сформувати уявлення про рівень природного приросту населення Луцька можна завдяки наявним статистичним даним щодо другої половини 1930-х рр. Так, у 1935 р. він становив 1,75%, у 1936 р. - 1,02%, у 1937 р. - 0,91%. Показники кількості населення, що прибуло до міста в дані роки в кілька разів вищі: у 1935 р. - 6,65%, у 1936 р. - 6,7%, у 1937 р. - 4,25% [32, s. 2]. При цьому кількість прибулих вдвічі перевищувала кількість осіб, що виїхали з Луцька [19, арк. 25].

Населення Луцька в міжвоєнний період суттєво збільшилось за рахунок приєднання у 1930 р. до нього околиць: а саме колоній: Барбащизна, Лідавка, Красне, сіл: Дворець, Яровиця та Красне. Населення новоприєднаних територій складало 7 489 осіб [15, арк. 392].

Важливим елементом дослідження демографічних та етносоціальних процесів у Луцьку в 1920-1930-х рр. є характеристика конфесійного складу його населення. У 1921 р. більшість населення Луцька складали юдеї - 14 860 осіб (70%), римо-католики - 3 331 (16%), православні - 2 692 (13%), інші - 274 (1%) [31, s. 30]. У 1931 р. юдеї продовжували утримувати чисельну перевагу, їх кількість становила 17 366 осіб (49%). Римо-католиків в Луцьку налічувалось 10 669 (30%), православних - 6 184 (17%), мешканців з іншим віросповіданням - 1 327 (4%) [28, s. 27]. Таким чином, можемо прослідкувати зменшення частки кількості юдеїв в місті на 19% та збільшення римо-католиків на 14%, православних - на 4%, та населення іншого віросповідання - на 3%. Що стосується зменшення частки євреїв, то основною причиною цього була активна еміграція представників цієї громади поза межі Польщі. Зростання майже втричі чисельності римо - католиків пояснюється значним притоком поляків із іншихвоєводств, натомість зростання майже вдвічі чисельності православних обумовлено приєднанням до міста навколишніх сіл, де проживали здебільшого українці.

На початку 1939 р. чисельність лучан зросла до 43 371 осіб. Римо-католики на той час уже складали майже 35% всіх мешканців (15 738 осіб) [34, s. 2.]. Про темпи зростання цієї громади яскраво свідчать дані наведені у таблиці 1.

Під впливом міграційних та демографічних процесів 1920-1930-х рр. відбулися суттєві зміни у структурі конфесійної приналежності лучан. Зокрема, прослідковується найбільше збільшення чисельності римо-католиків, незначне - православних та значне зменшення частки юдеїв серед чисельності населення Луцька.

Збільшення кількості римо-католиків у Луцьку, пов'язано із політикою влади Другої Речі Посполитої, що спрямовувалась на збільшення чисельності польського елементу на Волині через переселення сюди поляків з інших регіонів країни. Поляки, що прибували на Волинь, займали посади в адміністративних органах, школах, державних і приватних установах, поліції [25, с. 101]. Причини зменшення частки юдейського населення серед жителів міжвоєнного Луцька з 70% у 1921 р. до 43% у 1939

Р. [31, s. 30; 34, s. 2] слід шукати в державній політиці та еміграційних процесах. Польський уряд намагався всіляко обмежити вплив євреїв на суспільне та господарське життя. Про це, зокрема, свідчать закони щодо обмеження кількості євреїв у навчальних закладах, зменшення обсягів ритуального забою худоби, введення для євреїв обов'язкового недільного відпочинку, проведення політики зміцнення державного сектору в економіці [24,

С. 88-112]. Все це активізувало еміграційний рух серед єврейського населення. Еміграції євреїв польська влада всіляко сприяла і підтримувала діяльність різного роду організацій, які займалися справою еміграції та юридично і фінансово допомагали євреям виїхати за кордон. Часто така еміграція була нелегальною. Еміграції євреїв була одним із важливих механізмів розвантаження міського ринку праці. Одним із перших таких товариств, яке діяло в Луцьку з 1921 р., було Палестинське еміграційне товариство [27, с. 147-148].

Виразні національні особливості мав характер зайнятості лучан. Більшість поляків були задіяні в органах влади, самоуправління, освітньої сфери. Українці, за виключенням представників інтелігенції, які працювали в різних громадських організаціях, домінували у сільському господарстві та ремісництві [4, арк. 5]. Більшість євреїв жила з дрібного ремесла та торгівлі (близько 80%). Що стосується євреїв, то такий характер їх зайнятості відповідав загальним тенденціям. Так, зокрема, у східних воєводствах країни на початку 1930-х

Рр. 80 з кожних 100 євреїв працювали у сфері торгівлі. На Волині вони були власниками майже 80% торгових закладів. Чимало з них займалися дрібними промислами

- кравецтвом, шинкарством, бляхарством, перукарством, перевезенням людей і товарів у містах тощо. Майже половина волинських лікарів і фармацевтів теж були євреями [24, с. 33]. Євреї складали найбільшу питому вагу у кооперативах. Так, на одного єврея, члена кооперативу, припадало 13 неохоплених кооперативним рухом, тоді як на одного поляка - 30, українця - 101, інших - 60 [23, с. 116].

Робітнича верства Луцька була представлена здебільшого українцями. У 1923 р. серед робітників луцьких підприємств українці становили близько 48%, поляки - 27%, євреї - 14%, чехи - 5%, росіяни - 4%, німці

- 2% [12, арк. 39]. Більшість цих підприємств належали євреям або чехам [5, арк. 19].

На початках у органах самоврядування і міської влади частка поляків була помітно нижчою. У 1919-1920-х рр. в магістраті міста Луцька працювало 198 особи, включаючи працівників підприємств, що належали місту. З них 46% були православними, 23% - римо-католиками, 6% - юдеями, 1% - лютеранами, 24% - з невідомим віросповіданням [13]. Проте уже в першій половині 1920 х рр. ця картина стала швидко змінюватися. Поляки, що приїжджали до Луцька, призначалися на посади в сфері управління та освіти. Наслідком такої політики стало те, що у 1936 р. в магістраті Луцька працювало 59% осіб римо-католицького віросповідання, 29% - православного, 7% - юдеї, 1% - греко-католицького, та 4% - з невідомими даними про віру. За національною ознакою тогочасний склад магістрату був наступним: 108 поляків, 26

Українців, 11 євреїв, 9 росіян, 1 чех, та 6 з незазначеною національністю. Загалом, частка римо-католиків серед працівників органів міського самоврядування, зросла з 1919 р. по 1936 р. на 36%, а до 1939 р. - на 43% [17, арк. 38-46; 18, арк. 45-52].

Відмітимо незначне представництво в органах луцького самоуправління євреїв, незважаючи на їх значну частку серед мешканців міста. Ще меншим було представництво представників інших національностей. У 1939 р. в міському управлінні працювало лише по одному представнику таких етнічних груп як білорусів, чехів та німців [17, арк. 38-46; 18, арк. 45-52].

За гендерною ознакою домінуюча більшість серед працівників місцевого самоврядування належала чоловікам і ця тенденція за двадцять років мало змінилася. Якщо у 1919 р. в магістраті працювало 18% жінок, то за 20 років їх кількість збільшилася лише до 20% [13; 18, арк. 45-52].

На відміну від магістрату, де поляки займали всі керуючі посади, в міській раді були широко представлені євреї, проте і тут прослідковується тенденція швидкого збільшення частки поляків. Так, якщо у 1927 р. євреї складали 74% радних міської ради, поляки - 22%, а росіяни - 4% [11, арк. 7], то у 1934 р. частка поляків серед них зросла до 53%, євреїв зменшилася до 37%, інші етнічні групи становили 9% [10, арк. 57].

У структурах органів державної влади ситуація була іншою. Так, у 1925 р. Луцькому повітовому управлінні всі без винятку керівні посади займали римо-католики [7, арк. 1]. До слова, у середині 1930-х рр. більшість вчителів луцьких шкіл були також римо-католиками, попри те, що учнями були здебільшого православні та юдеї [6, арк. 11, 19].

Широке залучення до формування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інституцій поляків із інших воєводств зумовило багато незручностей побутового характеру. Найголовнішою серед них була відсутність придатних помешкань. У 1921 р. в Луцьку було зареєстровано 3 698 помешкань, більшість з них складали трикімнатні оселі - 1 049, однак одно - та двокімнатних було не набагато менше - 811 та 962 відповідно. В одному помешканні найчастіше проживало від 4 до 6 осіб [31, s. 11]. За даними на 1931 р. в Луцьку вже нараховувалося 7 801 помешкання, серед яких одно-, дво - та трикімнатні оселі складали практично рівну частину - близько 2 000. Зменшилась кількість осіб, що проживали в одному помешканні, тепер найчастіше жили по одному чи двоє, що у відсотковому відношенні до загальної кількості населення складало 52% [28, s. 3].

Таблиця 1. Динаміка зміни чисельності населення Луцька відповідно до віросповідання протягом 1897--1939 рр.

Віросповідання/рік

1897

1908

1921

1931

1935

1939

Римо-католики

1 314

1 277

3 331

10 669

12 834

15 738

Православні

4 551

2 282

2 692

6 184

6 201

7 272

Юдеї

9 441

18 500

14 860

17 366

17 619

18 638

Інші

598

1 254

274

1 335

1 624

1 723

Разом

15 804

23 313

21 157

37 554

38 278

43 371

Складено на основі: [26, с. 84-85; 31, в. 30; 28, в. 2; 1, с. 4; 34, в. 2].

Більшість новоприбулих службовців та працівників змушені були винаймати житло. У середині 1920-х рр. в Луцьку за 1 кімнату з кухнею плата складала 800 - 1 000 злотих на рік, за дві кімнати - 1 200 - 1 500, за три кімнати з кухнею - 1 000 - 3 000 злотих. За кімнату для одиноких, перехідна - 40 - 50 злотих на місяць, хоча враховуючи ціну меблів, послуг та опалення - орендар платив всі 150 злотих. Вцілому у 1925 р. на одну луцьку квартиру припадало 3,5 особи [30, s. 55]. Бували випадки, коли прибулий урядовець не знаходив помешкання та повертався туди звідки приїхав. Так, зокрема, К. Хилінський, начальник адміністративного відділу Волинського воєводського управління, з цієї ж причини змушений був відправити свою дружину з дітьми до Варшави, а сам лишився в Луцьку в орендованій кімнаті. Дороге житло було однією із проблем, оскільки по всій Волині в цей час панувала суцільна дорожнеча. Парадоксально, але в першій половині 1920-х рр. ціни на продовольчі товари, були подекуди навіть в три рази вищими за варшавські. Це було спричинено винищенням краю війною та нерозвинутою системою торгівлі з дрібними селянськими господарствами Волині. На сторінках газети <^усіа Wofyma" у 1925 р. міський урядовець представив свій місячний бюджет, що складався з витрат на помешкання (1 чи 2 кімнати) - 46 злотих, світло та опалення - 21 злотий, продукти харчування - 107 злотих, засоби гігієни - 20 злотих, одяг - 27 злотих, потреби культури (газети) злотих, дрібні видатки - 17 злотих, разом - 248 злотих, хоча його доходи не перевищували 200 злотих на місяць [30, s. 56].

Для розв'язання проблем з проживання урядовців, в місті в 1924-1925 рр. було споруджено в передмісті Красне мурованих та 7 дерев'яних будинків, які нараховували 61 кімнату. Подальше будівництво було призупинене через проблеми з фінансуванням [30, s. 58]. 1930-ті рр. не принесли суттєвих змін в ситуацію із забезпеченням житла. Приріст населення Луцька випереджав інші міста воєводства. Знайти місце для проживання було і надалі доволі важко.

Луцьк став одним з найдорожчих воєводських міст Польщі [30, s. 189]. Підтвердження цьому знаходимо на сторінках газети <^іетіа Wofynska" на яких наведено порівняння цін Луцька та Варшави. Автор статті зазначає, що колись місто Луцьк було дешевшим за Варшаву, а в 1932 р. став на половину дорожчим. Так, обід з 3 страв та

Чашки чаю у Варшаві коштував близько 60 грош. Власники варшавських ресторанів мали справу безпосередньо з виробниками, а не з численними посередниками, як в Луцьку. В воєводському центрі аналогічний обід коштував від 1,20 до 1,50 злотих. Автор статті зазначав: "Якщо порівняти помешкання столичні з усіма вигодами та "примітивом" в Луцьку і поглянемо на ціни - оніміємо" [35, s. 2].

Для розуміння рівня життя лучан у міжвоєнний період, наведемо приклади доходів населення та тогочасних цін. Лазар Даль - відомий тогочасний єврейський громадський діяч Луцька, був власником аптеки, та отримував щорічний дохід у 1927 р. близько 12 300 злотих, однак включаючи всі податки та відрахування, заробітну платню робітникам, його прибуток складав лише 5 700 злотих. На його утриманні знаходилась дружина та троє дітей, отже, його родинний місячний дохід становив близько 475 злотих [3]. Лікар-дантист Цезар Хайт отримував щорічно дохід від приватної власності та підприємства 2 720 [2, арк. 4]. Єврейський приватний вчитель Арья Горенштейн заробляв 100 злотих на місяць [20, арк. 327]. Кресляр Костянтин Ковальський отримував щомісячно близько 150 злотих та утримував дружину та двох дітей шкільного віку [21, арк. 11]. Кравчиня Францішка Слодковська заробляла 100 злотих на місяць для себе та своїх двох малолітніх дітей [21, арк. 84]. У тому ж році директор міської лікарні - Іреніуш Завідський отримував 500 злотих щомісячно [9, арк. 55]. Для довершення картини купівельної спроможності лучан наведемо ціни середини 1927 р. на товари першої необхідності. Кілограм житнього хліба коштував тоді від 63 до 68 грош, пшеничної муки - від 97 до 99 грош, свинини - майже один злот, 10 кг картоплі - від 90 грош до одного злота 10 грош, літр молока - 30-35 грош, одне яйце - 10-12 грош [14, арк. 2]. Для того аби дитина навчалась в гімназії доводилось платити від 20 до 40 злотих щомісячно [22, арк. 142]. Відмітимо, що персонал Луцького магістрату в 1930 р. мав таку заробітну плату: працівник канцелярії - близько 400 злотих на місяць, референт - 500, інженер - 700, бухгалтер - 600, машиністка - 300, візники та сторожі - до 200 [8, арк. 67]. Шкільний сторож заробляв до 100 злотих [16, арк. 70].

На загал, невисокий рівень доходів лучан та відносно дорожча вартість життя із іншими містами обумовлювалася слабо розвинутою економікою міста та погано розбудованою інфраструктурою. З приростом населення, в Луцьку збільшувалась кількість безробітних. Станом на квітень 1926 р. їх налічувалось 372 особи [14, арк. 244], в 1931 р., у зв'язку із світовою економічною кризою, цей показних зріс до 3 770 осіб (з них 888 - люди розумової праці, та 2 882 - робітники) [28, s. 266]. До 1937 р. кількість безробітних зменшилась до 1 700 осіб [33, s. 3].

Особливості етносоціальних процесів в міжвоєнному Луцьку визначалися політикою державної влади та рівнем економічного розвитку міста.

Отже, приєднання Волині до складу Другої Речі Посполитої танадання Луцьку статусу воєводського центру, визначило особливості етносоціального розвитку міста на все міжвоєнне двадцятиліття. Основною ознакою цього періоду, окрім демографічного фактору та урбаністичних процесів, став вплив політичних чинників, метою яких була інтеграція Волині і Луцька, як її адміністративного центру, в загальнопольський політичний, економічний та культурний простір. Наслідками такої політики стало: значне переселення до Луцька поляків з інших воєводств Другої Речі Посполитої; стимулювання владою еміграції єврейського населення; значне збільшення в органах влади та самоврядування, громадських та державних інституціях, закладах освіти поляків, при цьому, традиційно із тенденцією до зменшення, в торгівлі домінували євреї, українці натомість були зайняті в ремеслі та сільському господарстві; на загал, через повільні темпи економічного розвитку простежувався низький рівень життя більшості містян, Луцьк не став дієвим регіональним урбаністичним центром. За рівнем комфортності та вартості життя в окремі періоди він був одним із найдорожчих в міжвоєнній Польщі.

Деякі аспекти дослідження можуть стати темами для подальшого вивчення, серед них рівень життя лучан міжвоєнного періоду, етносоціальні конфлікти в Луцьку 1919-1939 рр.

Список використаних джерел

    1. Волинське слово. - 1937. - №29. 2. Державний архів Волинської області. - Ф.34. - Оп.2. - Спр.608. - 4 арк. 3. Там само. - Ф.34. - Оп.2. - Спр.628. - 5 арк. 4. Там само. - Ф.36. - Оп.13а. - Спр.266. - 13 арк. 5. Там само. - Ф.36. - Оп.13а. - Спр.906. - 72 арк. 6. Там само. - Ф.38. - Оп.1. - Спр.428. - 26 арк. 7. Там само. - Ф.46. - Оп.1. - Спр.275. - 1 арк. 8. Там само. - Ф.46. - Оп.2. - Спр.392. - 110 арк. 9. Там само. - Ф.46. - Оп.6. - Спр.1110. - 117 арк. 10. Там само. - Ф.46. - Оп.9. - Спр.2714. - 79 арк. 11. Там само. - Ф.46. - Оп.9. - Спр.4887. - 12 арк. 12. Там само. - Ф.46. - Оп.9а. - Спр.55. - 63 арк. 13. Там само. - Ф.158. - Оп.1. - Спр.23. - 58 арк. 14. Там само. - Ф.158. - Оп.1. - Спр.248. - 459 арк. 15. Там само. - Ф.158. - Оп.1. - Спр.397. - 499 арк. 16. Там само. - Ф.158. - Оп.1. - Спр.437. - 33 арк. 17. Там само. - Ф.158. - Оп.1. - Спр.758. - 46 арк. 18. Там само. - Ф.158. - Оп.1. - Спр.845. - 52 арк. 19. Там само. - Ф.158. - Оп.5. - Спр.1620. - 39 арк. 20. Там само. - Ф.158. - Оп.5а. - Спр.38. - 460 арк. 21. Там само. - Ф.158. - Оп.5а. - Спр.60. - 93 арк. 22. Там само. - Ф.190. - Оп.1. - Спр.2. - 296 арк. 23. Гринчуцький В. І. Інвестиційна діяльність на Волині між двома світовими війнами: історико-економічний огляд (1919-1939 рр.): монографія / В. І. Гринчуцький, Т. Л. Никитюк, О. В. Баула. - Луцьк: Вежа-Друк, 2014. - 224 с. 24. Крамар Ю. В. Західна Волинь 1921-1939 рр.: національно - культурне та релігійне життя: монографія / Ю. В. Крамар. - Луцьк: Вежа-Друк, 2015. - 404 с. 25. Кучерепа М. Етнодемографічні зміни у Волинському воєводстві 1921-1939 рр. / М. Кучерепа // Науковий вісник ВДУ імені Лесі Українки. Серія: Історичні науки. - 2000. - №3. - С.97- 106. 26. Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года / Под ред. Н. Троицкого. - Харьков, 1904. - Т.8. Волынская губерния. - 282 с. 27. Шваб А. Національна політика ІІ Речі Посполитої та еміграційні процеси на західноукраїнських землях / А. Шваб // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. - 2008. - №17. - С.145-150. 28. Drugi powszechny spis ludnosci z dn. 9. XII 1931 R. Mieszkania i gospodarstwa domowe. Ludnosc. Stosunki zawodowe. Wojewodztwo Wolynskie. - Warszawa, 1938. - 361 s. 29. Drugi Powszechny Spis Ludnosci z dnia 9 grudnia 1931

R. - Warszawa: Glowny Urz^d Statystyczny [Електронний

Ресурс]. - Режим доступу: http://mbc. cyfrowemazowsze. pl/dlibra/ applet? mimetype=image/x. djvu&;sec=false&;handler=djvu&;content_ url=/Content/14475/index. djvu

    30. M^drzecki W. Inteligencja polska na Wolyniu w okresie mi^dzywojennym / W. M^drzecki. - Warszawa: Wydawnictwo Neriton, Instytut Historii PAN, 2005. - 331 s. 31. Pierwszy powszechny spis Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 30 wrzesnia 1921 roku. Mieszkania. Ludnosc. Stosunki zawodowe. Wojewodztwo Wolynskie. - Warszawa, 1926. - 244 s. 32. Wolyn. - 1937. - №37. 33. Wolyn. - 1937. - №50. 34. Wolyn. - 1939. - №2. 35. Ziemia Wolynska. - 1932. - №43.

Похожие статьи




Етносоціальні та демографічні процеси в Луцьку в 1919-1939 рр

Предыдущая | Следующая