Державно-правовий розвиток - Дрогобич - королівське місто

Коли Австрія під час першого поділу Польщі створила Коронне Королівство Галичини і обрала Львів його столицею, то управління, що було вірним просвітницьким ідеям державотворення, приділило особливу увагу створенню нових адміністративних одиниць. У Передкарпатті, на південь від Львова, знаходились 3 провінційні центри управління з міськими правовими традиціями: Стрий, Самбор (Самбір) та Дрогобич. В той час як 2 вищезгадані міста були підняті до рангу районних центрів, Дрогобич претендував на третій за ієрархією ступінь, оскільки він був і з точки зору юстиції, і з точки зору політичного устрою, підпорядкований Самбірському району. У судовому устрої це підпорядкування місту, що знаходиться на північному-заході (від Дрогобича), збереглося до Першої світової війни, так само як і поділ Коронного Королівства на два вищі суди (Oberlanolsgerichte), Львів (якому непрямо підпорядковувався і Дрогобич) і Краків.

Політичний устрій зазнав при цьому, протягом перетворення Австро-Угорщини на конституційну "подвійну" монархію, фундаментальних змін, коли на місце старого поділу на райони (Kreis) прийшов поділ на області (Verualtungsbezirke). Саме тоді Дрогобич і був зрівнений у правах з сусідніми містами і став резиденцією обласної ради (Bezirkshauptmannschaft), що підпорядковувалася одному із намісництв у Львові, і обласного представництва, яке як виборчий орган на чолі з обласним комітетом і обласним головою виконувало функцію так званого "автономного управління" на рівні області.

Затвердження Дрогобича як адміністративного центру, підкреслювало його значення як місцевого центру і змінило його соціальний склад, оскільки збільшилася кількість державних службовців. Ще важливішого значення для історії міста набуло комунальне самоуправління, яке також вводилося в рамках конституційної монархії на початку 1860-х років: закон місцевого самоуправління 1862 р. та Landesgesetz 1866 року спершу створили для всіх общин єдиний устрій з відповідальними органами і головою. Винятки становили Краків і Львів, які мали власні статути, згідно з якими вони підлягали намісництву. А втім діючий закон про рівність всіх общин - від найменшого села з сотнею жителів до міста, де проживало 30000 - на практиці виявився недосконалим. Внаслідок цього у два етапи (1889 і 1896 р.) було створено окремі закони для більших, а згодом і для менших міст. Дрогобич належав до першої категорії, до "більших міст", які повинні були регулювати всі внутрішні справи згідно з законом 1889 року (Landesgesetz). При цьому враховувались кількість жителів міста, значення міста і йог довга історія комунальної самостійності.

Такий статус Дрогобича, як "більшого провінційного міста", яке ієрархічно знаходилося після Кракова і Львова, був визнаний вже на початку конституційного періоду в сфері політичної репрезентації. У галицькому законі впорядкування земель від 1861 року (Landesordnung), Дрогобич був зарахований до тих 15 міст Коронного Королівства, які мали право самостійно визначати своїх представників в рамках міських виборів. Це стосувалося також Стрия та Самбора, але не інших важливих східно-галицьких міст, які отримали таке право лише у 1900 році (Золочів, Бережани), або й взагалі до кінця мали право виборів лише в межах області.

Право міських виборів мало не лише символічне значення, а й надавало чимало політичних переваг. З одного боку, кількість представників, тобто депутатів, відносно кількості населення була значно більшою, а з іншого боку, у місті діяло пряме виборче право, в той час як депутати обласного виборчого округу визначалися через Wohlmдnner.

Ця обставина привела до того, що активізація автономно керуючого суспільства у таких містах як Дрогобич, могла відбуватися у сприятливіших умовах, ніж будь-де. Окрім того, право діяти за принципом "Одне місто - один депутат" мало важливе значення, оскільки через це посилювався зв'язок носія мандату і "його" міста та виборців. Центральний парламент у Відні прийняв поданий обласною радою поділ на великі міста і провінційні містечка і тоді у 1873 році було введено прямі вибори. На виборах до Рейхстагу Дрогобич обирав разом з обома сусідніми містами, Самбором і Стриєм, що при висуненні кандидатур вело до суперництва. Із введенням загального виборчого права у 1907 році ці 3 традиційно тісно пов'язані міста, відійшли до 3 різних виборчих округів і Дрогобич відтоді обирав свого депутата до Рейхстагу разом з південними сусідами - Туркою, Болеховом і Сколе.

Конституція, управління і виборча система визначили у державно-політичній сфері різні категорії різних політичних общин і їхні адміністративні стосунки. Виходячи з тогочасних порядків, можна виділити 4 групи, станом на 1896 рік:

    1. Краків та Львів підпорядковувалися власним статутам. Вони були резиденціями прокуратури і обирали більш ніж 1-го депутата в органи парламенту. У нашій схемі "центр-провінція" вони були, власне столицями/метрополіями. Сучасники також називали їх двома столицями Галичини. 2. 30 найбільших міст, які підпорядковувались законам 1889 року. До цієї групи належав і Дрогобич. Всі вони були резиденціями районної ради, а 14 з них - районного суду (Krusgericht), усі ж інші (до них належить також Дрогобич) - обласного суду. Переважна більшість (і Дрогобич) мала виборче право в міських куріях: 27-у випадку Ляндестагу (виключно до 1900 року, включаючи Дрогобич), 21-у випадку Рейхстагу (до 1907 року). 3. 131 "мале місто" (містечко), для яких діяв закон 1896 року. Частина з них мала у своєму розпорядженні обласний суд, але всі вони обирали в рамках сільських общинних курій (до 1907 року). Сюди належали такі важливі міста як Городенка, Збараж, Калуш. 4. Сільські общини, тобто території сільського характеру, складали решту. Сюди належало також важливе для Дрогобича "нафтове" містечко Борислав, незважаючи на його промисловий характер і кількість населення, що становила понад 10000 осіб. Усі ці сільські общини обирали 2 депутатів до Рейхстагу у рамках сільської общинної курії, а після 1907 року вони робили це спільно з іншими сільськими общинами.

Похожие статьи




Державно-правовий розвиток - Дрогобич - королівське місто

Предыдущая | Следующая