-1945 роки - Історія міста Корець

Згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, який було підписано 23 серпня 1939 року, Західна україна увійшла до сфери впливу Радянського Союзу. Одним з перших населених пунктів, у який 17 вересня 1939 року увійшли радянські війська, був Корець, котрий у 1940 році став районним центром. Тоді в ньому проживало 15 тисяч осіб.

Нова влада розпочала свою діяльність з організації радянського управлінського апарату: в січні 1940 року було проведено вибори до районної та міської Рад народних депутатів. Розпочалося також закладення фундаменту соціалістичної економіки - створення колективних селянських господарств. По селах організували колгоспи, а в місті дрібних кустарів об""днували в артілі; в Корці був націоналізований цукровий завод, на якому розпочалася реконструкція. на околиці міста виникла машинно-тракторна станція (МТС: 11 тракторів, 5 сівалок, 11 плугів, зернозбиральний комбайн, автомобіль). Було також реорганізовано систему освіти, внаслідок чого в райцентрі відкрилися середня та неповна середня школи з українською мовою викладання.

    22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз. Менше ніж через тиждень бойові дії велися вже під Корцем. 27-29 червня тут відбувалися танкові бої на зустрічних курсах між німецькою 13 танковою дивізією та радянською 43 танковою дивізією 19 механізованого корпусу 5 арміїі. 29 червня Ровенський обком КП(б)У провів у Корці свою останню перед виступом нараду на території області, на якій було прийнято рішення про створення підпілля у німецькому тилу. 4 липня 1941 року німецькі війська захопили Корець, що загрожувало оточенням частинам 19 радянського мехкорпусу, які відступали за Новоград-Волинський укріплений район (НВУР). Для того, щоб забезпечити нормальний відступ, потрібно було на деякий час знову оволодіти містом. Командир 19 мехкорпусу генерал-майор Фекленко і комісар корпусу полковий комісар калядін почали організовувати з відступаючих бійців боєздатну військову одиницю. У ніч на 5 липня було зупинено першу машину з відступаючими червоноармійцями, а до ранку було затримано і послано на Корець майже полк. Того ж дня німецькі частини були вибиті з міста. Військова рада 5 арміїі віддала наказ утримувати його до моменту відходу частин і підрозділів армії за НВУР. Остаточно радянські війська залишили Корець 8 липня.

У перші тижні німецької окупації в Корці було розстріляно 300 осіб, головним чином партійних і радянських активістів. Частину території міста окупанти відвели під єврейське гетто. Взагалі за роки окупації в корці німці розстріляли понад 8 тисяч жителів міста.

Після того, як вся Україна була окупована німецькими військами. на її території було утворено рейхскомісаріат "Україна", який поділявся на 6 генеральних округів. Корець увійшов до складу генерального округу "Волинь", який охоплював територію довоєнних Рівненської та Волинської, північні райони Тернопільської області, а також частину Брестської та Пінської областей Білорусі. Центром рейхскомісаріату "Україна" та генерального округу "Волинь" стало місто Рівне. Ця обставина призвела до концентраціївеликої кількості радянських партизанських загонів у навколишній місцевості. Їх закидали з неокупованої німцями території СРСР, і вони проводили майже виключно диверсійні та розвідувальні акції, уникаючи прямих бойових зіткнень з німецькими регулярними частинами, оскільки були невеликими за чисельністю. Особливо багато таких загонів знаходилось у трикутнику Городниця-Новоград-Волинський-Корець, що призводило до постійних сутичок у цьому районі між радянськими партизанами, німецькими гарнізонними командами та відділами Української Повстанської Армії (УПА). Так, на початку 1943 року загін спеціального призначення під командуванням полковника Д. Медвєдєва громив фільварки у Корецькому районі та робив рухливі засідки на шосе Рівне-Корець.

22 червня 1943 року ЦК КП(б)У та український штаб партизанського руху (УШПР) видали спільну директиву, в якій приписувалося командуванню з"єднання партизанських загонів Житомирської області посилити диверсійні акти на шосейних дорогах у межах Овруч-Коростень-Житомир-Бердичів-Краснопіль-Полонне-Корець-Олевськ - Словечно-Овруч. У тому ж місяці під Корцем німецькі літаки закидали бомбами місце постою куреня УПА, який йшов з рейдом на східноукраїнські землі. У самому Корці під час війни діяла підпільна група на цукровому заводі під керівництвом колишнього секретаря Збаразького райкому КП(б)У у Тернопільській області С. Зіненка.

Окрім загонів червоних партизанів, в околицях Корця діяли відділи Української Повстанської Армії. У серпні 1943 року було введено територіальний принцип організаційної будови УПА. Згідно з ним, Корець увійшов як тактичний відтинок до військової округи "Волинь-Південь" групи УПА-Північ. поблизу міста, в Люблінецьких лісах, між селами Даничів і Головниця діяла школа новобранців УПА, в якій одночасно займалося близько 100 осіб, а в самому Корці, на плодоовочевому заводі, для вояків УПА нелегально виготовляли овочеві консерви, фруктові соки і повидла.

У зв"язку з наближенням лінії фронту відбулася різка активізація дій радянських партизанських загонів у районі Корця. 14 листопада 1943 року загін імені Кутузова партизанського з"єднання під командуванням Шитова вів бій з німецькою частиною, яка рухалася на Корець з Новоград-Волинського. Тоді було вбито і поранено 306 німецьких солдатів та офіцерів. 21 листопада група автоматників з"єднання даньшина на цьому шосе знищила 5 автомобілів, 1 мотоцикл і 16 німців.

У Корці перед наближенням радянських військ розпочалися суперечності між німецькими та угорськими частинами окупаційного гарнізону. 14 листопада 1943 року образа німецьким офіцером угорського спричинила збройну сутичку між їхніми підлеглими.

Вагання розпочалися і серед української поліції, чисельність якої в Корці та районі становила 200 осіб. активна антинімецька агітація, яку проводили члени УПА в її середовищі, призвела до того, що на бік повстанців перейшло 25 поліцаїв на чолі з комендантом поліції району Бобровським, який згодом загинув у боротьбі з німцями вже як старшина УПА.

Радянські війська вступили до Корця 12 ісчня 1944 року. Бій за місто вів 416 стрілецький полк (командир - майор Макеєв) 112 Рильсько-Коростенської стрілецької дивізії 13 армії. У сутичці загинуло 59 радянських і 195 німецьких бійців та офіцерів, а радянські частини захопили 8 гармат, 7 кулеметів, 7 тракторів, 25 гвинтівок, 1 легковий автомобіль, 50 коней, 20 возів з військовим майном, 34 полонених.

15 січня 1944 року радянська влада оголосила загальну мобілізацію всіх чоловіків від 18 до 60 років. усіх, хто ухилявся від неї або ж був запідозрений у зв"язках з УПА, заарештували і відправляли до Рівненської тюрми, а звідти - у трафні батальйони.

УПА не припинила своєї діяльності в районі та околицях міста з приходом частин Червоної Армії. Навпаки - місцеві відділи було значно збільшено. 20 березня 1944 року на шосе Корець-Гоща бійців відділів сотника Енея смертельно поранили командувача Першого українського фронту генерала армії Миколу Ватутіна.

Відразу ж після звільнення Корця в місті та районі почала діяти державна надзвичайна комісія зі встановлення та розслідування злочинів фашистських загарбників на Рівненщині. Її результати були викладені у повідомлені від 7 травня 1944 року. Згідно з висновками комісії, за час німецької окупації у Корці було зруйновано 50% житлових будинків і знищено 909 селянських господарств у районі.

Асигнування на введення в експлуатацію нових житлових площ у місті були виділені через рік, відповідно до постанови Рівненського облвиконкому від 1 березня 1945 року. планувалося збудувати в місті 90 квадратних метрів житлової площі, на що виділялося 12000 карбованців. Нове житло, насамперед, призначалося для 30 осіб, відряджених для роботи в Рівненській області Центральним комітетом КП(б)У. Всі вони були вихідцями з Росії та Східної України. Ці люди посіли керівні посади в районному та міському керівництві. Таким чином, було виявлено недовіру місцевому населенню, а підозри з одного боку викликали відповідну реакцію з боку протилежного.

Обстановка на Кореччині загострилася після того, як 19 травня 1945 року ЦК КП(б)У звернувся до бійців УПА з вимогою скласти зброю і "чесно спокутувати свої злочини". У відповідь на це загони повстанців у травні-червні 1945 року провели на території Гуцульщини, сокальщини, Крем"янеччини та Рівненщини масову акцію нападів на радянські військові гарнізони та відділи НКВС у містах і райцентрах. У чеврні один з відділв УПА здійснив напад на Корець.

Після останнього терміну здачі зброї, який минав 20 липня 1945 року, частини Червоної Армії почали здійснювати посилену блокаду базування повстанських відділв. У грудні 1945 року почалася блокада району Гоща-межирічі-Корець. Під час неї було вперше застосовано новий метод боротьби з повстанцями: на села висилалися відділи НКВС у формі бійців УПА, які грабували селян і знущалися над ними за те, що "замало" підтримують український визвольний рух. Проте подібний метод не був на землях Кореччини новиною - ще в жовтні 1944 року червоні партизани, проходячи через територію району, причіплювали до шапок тризубівці й намагалися вдавати із себе "українських повстанців".

Політика масових репресій за підтримку підрозділів УПА та масові каральні акції спричинили до поступового згасання бойової активності загонів повстанців у місті та районі. Останній напад на Корець УПА провела силами невеликого відділу в травні 1949 року. Після цього повстанський рух у районі припинив своє існування.

Похожие статьи




-1945 роки - Історія міста Корець

Предыдущая | Следующая