Висновки:потреба й перспективи гендерних досліджень досвіду політичних ув'язнень - Жіночий досвід ГУЛАГу: стан досліджень та джерельні ресурси в українському контексті

Українські дослідники історії ГУЛАГу поки що мало уваги приділяли гендерним аспектам табірного життя. Чи не єдиний виняток -- доробок Т. Вронської, котра розглядає гендерні аспекти репресивної політики періоду Великого терору, з'ясовує кількість і розкриває долю жінок, котрі були засудженими як дружини та члени родин "зрадників Батьківщини", висвітлює умови утримання жінок і дітей у таборах. Авторка аналізує величезний масив архівних матеріалів (насамперед офіційні документи репресивних органів), що дозволяє доволі точно встановити масштаби репресій проти жінок і відновити хронологію перебігу відповідних подій. Однак без залучення спогадів колишніх жінок-політв'язнів (зокрема українок) цілісна реконструкція особливостей жіночого повсякдення в таборах виявилася проблематичною; та й брак доступу до іноземних публікацій і цієї тематики дещо обмежили погляд авторки на проблему жіночого досвіду ГУЛАГу. Крім того, специфічна група жінок-політв'язнів та обмежений період, на якому сфокусоване це дослідження, не дозволяє робити ширші узагальнення й висновки про гендерні досвіди репресій. Інші українські дослідники, котрі поглиблено займалися певними сторонами життя політв'язнів, також не приділяли окремої уваги саме гендерним аспектам. Зокрема Л. Бондарук, яка вивчала український рух опору таповстання в'язнів у таборах, у своїх публікаціях не виокремлює жіночу участь у цих процесах і не аналізує їх із гендерної перспективи, хоча й усвідомлює особливості становища жінок. Подібно й інші дослідники, котрі вивчають повсякдення таборів, умови утримання та праці політв'язнів, не фокусуються спеціально на гендерних відмінностях досвіду саме жінок.

Нинішнє удоступнення закритих раніше для дослідників архівних ресурсів у поєднанні з особистими спогадами колишніх невільниць ГУЛАГу відкривають нові перспективи для вивчення й аналізу табірного повсякдення крізь призму категорії гендеру. Попри значний суспільний резонанс навколо радянських політичних репресій як частини політики етноциду, українцям -- науковцям, активістам-правозахисникам та простим громадянам -- насправді практично нічого невідомо про повсякденне життя українок у сталінських таборах. Як удавалося їм не лише виживати, але й зберігати свою гендерну й національну ідентичності, віру, людяність? Що означало бути українською жінкою в ГУЛАГу? Як пережите позначилося на майбутніх життєвих траєкторіях тих жінок? Вивчення й осмислення цього досвіду є невід'ємною передумовою успішного подолання тоталітарної спадщини та розбудови справді демократичного суспільства в Україні.

Похожие статьи




Висновки:потреба й перспективи гендерних досліджень досвіду політичних ув'язнень - Жіночий досвід ГУЛАГу: стан досліджень та джерельні ресурси в українському контексті

Предыдущая | Следующая