Висновки - Ліквідація кріпацтва в Росії

Однією з центральних проблем соціальної історії України в складі Російської імперії була проблема зміни економічного і правового статусу селянства, пов'язаного із скасуванням кріпацтва. Протягом тривалого часу в українській історіографії домінувала радянська точка зору щодо оцінки селянської реформи 1861 р. та її соціальних наслідків.

Основні причини реформи полягали в:

    - Економічна відсталість Росії. - Поразка Росії в Кримській війні (1853-1856). - Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права. - Селянські виступи (1855 р. - "Київська Козаччина"; 1856 р. - "Рух в Таврію за волею") 19 лютого 1861 були оприлюднені "Маніфест" про скасування кріпосного права та "Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності", згідно з яким її позбулися 22,5 мільйонів осіб. Водночас за поміщиками залишалися всі їхні землі. Вони були зобов'язані надавати селянам так званий "садибний притулок" та тимчасові обробіткові ділянки, розміри яких визначалися спеціальними "уставними грамотами". Община залишалась, як і раніше, недоторканою.

Реформа на місцях визначалася чотирма "Місцевими положеннями". Україна підпадала під дію трьох із них. Найвищі розміри наділів коливалися тут від 3 до 12 десятин на ревізьку душу (причому найбільші показники припадали на Степовий регіон), нижчі були на третину менші. На Лівобережжі землею наділяли згідно зі спадково-сімейним принципом, і відробітки тут були вищі, у Київській, Подільській та Волинській губерніях - за інвентарними правилами 1847-1848, і повинності тут були менші.

Якщо коротко, то суть реформи полягала в:

Ь Було запроваджено загальноросійську систему селянського управління: сільські громади об'єднувались у волості.

Ь Кругова порука.

Ь Загальна відповідальність за сплату податків.

Отже, можна сказати, що після проведення реформи відбулися такі зміни:

    1. Соціальна диференціація селян. 2. Збереження поміщицького землеволодіння. 3. Тимчасово зобов'язаний стан. 4. Викупна операція 5. Зниження купівельної спроможності селян. 6. Обмеження самоврядування і правового статусу селян.

Безпосереднім результатом селянської реформи стало прискорення майнової диференціації населення. Так, близько 220 тисяч українських селян були обезземелені, 100 тисяч отримали до одної десятини, понад 1,6 мільйонів - від 1 до З десятин на душу.

Похожие статьи




Висновки - Ліквідація кріпацтва в Росії

Предыдущая | Следующая