Українське сокільство в Чехословаччині: організаційні засади, вплив на консолідацію української молоді (1918-1928 рр.)
Проаналізовано національно-патріотичну працю сокільських організацій у Чехословацькій республіці у 1920-х рр., охарактеризовано ідейні витоки сокільського руху, визначено особливості становлення українських парамілітарних організацій за кордоном. Розкрито масштаби поширення сокільського руху за кордоном, розглянуто співпрацю соколів з українськими та зарубіжними національно-культурними організаціями, політичними партіями, досліджено вплив періодичних видань на формування світогляду українців. Визначено особливості участі українців у VIII Всесокільському здвизі, Раді Союзу сокільських організацій. Доведено, що фактично діяльність Союзу базувалось на двох гніздах у Празі та Подебрадах.
Ключові слова: сокільство, В. Прихода, Чехословаччина, Рада Союзу сокільських організацій.
Сокільський чехословацький патріотичний український
Після Першої світової війни, української революції десятки тисяч найактивніших українських громадян, передусім, вояків українських армій опинилися в еміграції. Значна частина їх перебувала в Чехословаччині, де здобувала вищу освіту в українських та чехословацьких вищих навчальних закладах. Українське студентство, передусім Української Господарської Академії в Подєбрадах, поряд з навчальним процесом розгорнуло активну культурно-освітню громадську діяльність, створюючи товариства, організації, гуртки, зокрема "Український Сокіл" [2, арк. 23].
Розвиток сокільського руху в Чехословаччині у міжвоєнний період ХХ ст. до сьогодні перебуває у "тіні" наукових зацікавлень сучасної української історіографії, яка не поспішає заповнювати тематичні ніші досліджуваної проблеми. Основу джерельної бази розвідки становлять матеріали періодичної преси, архівні документи, спогади соколів.
Українське сокільство, користуючись вільними умовами для сокольської праці та всебічною допомогою чехословацьких побратимів, продовжувало українську національну традицію, яку протягом тридцяти років витворив в Галичині "Сокіл-Батько" [2, арк. 24]. Організаційно український сокільський рух за кордоном веде свою історію від 6 вересня 1922 р., коли до чехословацького руханкового товариства "Сокіл" в Подєбрадах на пробний шестимісячний термін записались 30 українців (27 мужчин і 3 жінки). До кінця 1922 р. зголосилися ще 17 мужчин, в 1924 р. - 53. На жаль, з різних причин не всі вони виявили належну сокільську витривалість. Лише 31 побратим був прийнятий в дійсні члени вищеназваного "Соколу", які після руханкової академії 13 грудня 1924 р. дали урочисту присягу дотримуватись у своїй діяльності сокольської ідеології та дисципліни. Після цього українці утворили при "Соколі" тимчасову Раду, діяльність якої почала поширюватися поза Подєбрадами. Її зусиллями нав'язано зв'язки з "Соколом-Батьком" та соколами-українцями в Прийбрамі [2, арк. 24].
У 1925 до "Сокола" вступили 32 українці, з яких дійсними членами стало 16 побратимів. Поступове кількісне зростання соколів-українців спричинило утворення окремої сокільської організації. У Подєбрадах 7 лютого 1926 р. відбулись Установчі збори, на яких ухвалено заснування руханкового товариства "Український Сокіл" (у першій половині 1920-х рр. соколи-українці в Подєбрадах були переважно членами Українського Академічного Спортового Клубу в "сокільській секції"). До творення організації спричинився М. Єреміїв - єдиний з професорського складу Академії, який працював як сокіл і сприяв організації сокільського життя за кордоном. Проте ідеологічно-сокільському вихованню українські соколи в Подєбрадах завдячували, передусім вихователю Тиршової сокільської округи Й. Тругляржові [2, арк. 15].
Подібні процеси, як в Подєбрадах, відбувалися в інших містах Чехословаччини, де перебувала українська студентська молодь. У Брно українські студенти також почали вступати до чехословацького "Сокола". В 1922 р. "Сокіл" Брно І об'єднував 4 українців, в 1923 до них прилучилися ще 8; в 1924 - 3; в 1925 - 1. 16 соколів вирішили 4 квітня 1925 р. створити гурток "Український Сокіл", який став філією чехословацького "Сокола" Брно І [2, арк. 14].
Старостою сокільського гуртка обрано М. Дарагана, а начальником - гімназійного професора І. Калічака. Основними завданнями "Українського Сокола" в Брно стали: "1) докладне пізнання засад і методів
Сокільського тіло виховання та всебічне плекання його для піднесення тілесної краси й сили серед українців; 2) підтримка зв'язку з нашими українськими сокільськими організаціями, передовсім в Чехословаччині". Такі завдання постали внаслідок загальноприйнятого серед українського громадянства погляду на сокільські товариства як на звичайні спортивні організації. І. Калічак пройшов двотижневу школу руханки Чехословацької Сокільської громади в Празі [1, арк. 6].
У Пшібрамі - центрі вищої гірничої школи студенти-українці з 1922 р. також почали вступати в ряди чехословацького "Сокола". Навесні 1924 р. їх було 21, але потім кількість їх починала зменшуватись. Через два роки весною 1926 р. залишилось лише 7 соколів на чолі з Володимиром Хилецьким. На відміну від українців-соколів з Подєбрадів, Брно, українські студенти в Пшібрамі не створили самостійної сокільської організації, а лише утворили сокільську секцію Українського Спортового Клубу в Пшібрамі. Їх метою була "планомірна праця в галузі фізичного виховання для користи не лише індивідуальної, але й для добра нашого народу", поширення української ідеї. За словами В. Проходи, "своєю кількалітньою працею українські соколи в Пшібрамі добились того, що спочатку якесь упередження, чи точніше цілком байдуже ставлення чехів до українських національних святощів змінилось і українців почали шанувати як борців за свої національні ідеали" [1, арк. 8].
Значно меншу організаційну діяльність виявляли українські соколи в Празі на початку 1920-х рр., хоча кількість українців у столиці Чехословаччини була найбільша у порівнянні з іншими містами. Багато ідеологів сокільського руху пов'язували цей факт з діяльністю в Празі численних осередків політичної еміграції різних орієнтацій.
Лише весною 1924 р. празька українська студентська молодь вперше помітно зацікавилась сокільською ідеєю. 20 квітня 1924 р. 10 студентів у Празі на чолі з М. Бучинським подали прохання про прийняття їх в члени чехословацького Сокола в Празі ІІ, а також - визначення руханкового вбрання.
"Празький Сокіл" прийняв їх у свої ряди, дозволивши їм 12 червня 1924 р створити український сокільський гурток в межах свого товариства. Проте молоді соколи в 1924 р. не змогли визначити мету і завдання своєї діяльності, звідти - певна організаційна невизначеність. Якщо до кінця 1924 р. вони себе називали "Український гурток "Сокіл" в Празі, то пізніше усталилась назва Українське руханкове товариство "Січ" в Празі [1, арк. 8]. Проте весною 1925 р. гурток соколів-січовиків у Празі припинив своє існування, хоча ще в лютому 1925 р. мав 15 членів та планувалось створення жіночого відділу, до якого зголосились 7 жінок [1, арк. 12].
Все ж весною наступного 1926 р. у "Пражському Соколі" взялись до сокільської праці студентки - українки у кількості 10 сестер на чолі з О. Сірополківною. Хоча вони участі у VIII Всесокільському здвизі в 1928 р. не взяли, бо не набули ще членських прав, але виявили більшу витривалість, ніж соколи-побратими перед тим. На думку В. Проходи, багато було соколів-українців і в інших чехословацьких сокільських товариствах по цілій ЧСР, в деяких з них бувало понад 10 в одному місці (наприклад, у Високому Миті), але інформації про них немає [3, арк. 34].
Одним з важливих напрямів діяльності українського сокільства в Чехословацькій республіці була підготовка та участь у VIII Всесокільському здвизі в Празі. Енергійну підготовку до нього вів "Український Сокіл" в Подєбрадах. Передусім необхідно було з'ясувати правовий статус українського сокільства в названому здвизі та об'єднати всіх українців-соколів у ЧСР. 18 квітня 1926 р. створено "Комітет заступництва Українського Сокільства за кордоном", до якого увійшли: "Управа "Українського Сокола" в Подєбрадах та по одному представникові всіх соколів-українців з Брно, Пшібраме й Праш-Нусле. Отримавши повноваження від "Сокола-Батька" представляти його на VIII Всесокільському здвизі, Комітет енергійно взявся до підготовчої праці. Передусім, необхідно було здобути матеріальні засоби. У відозві до українського громадянства констатовано: "Ми, українці, мусимо стати як рівні в ряд сокільських представників народів Європи. Мусимо піти в похід в українських одностроях під українським сокільським прапором. Мусимо стати до вправ і довести, що в біді та недолі ще не вмерли славні традиції козацької нації..." [3, арк. 34].
Поряд з матеріальними проблемами українське сокільство, на жаль, внаслідок неправдивого розуміння сокільської ідеї витримало ще й протестаційну акцію з боку росіян та поляків. Їх вороже ставлення до організації українського сокільства стало причиною того, що "Сокіл-Батько" не був вчасно запрошений на VIII Всесокільський здвиг. Лише в останні дні перед головними здвиговими днями 2-6 липня передано офіційне запрошення через представника "Сокола - Батька", але його "Сокіл-Батько" прийняв як образу, бо здвиг розпочався 6 червня [3, арк. 15].
В. Прохода зауважив, що проти участі українського сокільства за кордоном "особливо протестували не так росіяни - великороси, бо їх, по правді сказати, в Російському Сокільському Союзі, майже нема, як свої таки землячки "малороси", що ніяк не могли погодитися з самостійним виступом українців, бо мовляв, се якась "недержавна нація". Такий аргумент в сокільській справі був показником незрілості й фальшивого розуміння сокільської ідеї. Попри дані "протести", питання самостійної участі українських соколів у здвизі було вирішено позитивно у Президії Всесокільського здвигового комітету, завдяки зусиллям заступника старости Чехословацької сокільської громади Ф. Машка та Й. Тругляржові [3, арк. 18].
Участь українців у VIII Всесокільському здвизі була кількісно невеликою: всього було 53 українські соколи (30 - з Подебрадів, 17 - з Брно та 6 - з Пшібрама), з них - 14 було в сокільських одностроях з 1 прапором, а решта - в цивільному одязі. "Правда, - зазначив В. Прохода, - не багато там було українських соколів у порівнянні з сотнею тисяч Чехословацького сокільства. Але кількости сприять обставини, а якість поодиноких самосвідомих працівників на тлі загальної руїни є ознакою внутрішньої сили нації, що після загоєння тяжких ран виявляється й назовні" [3, арк. 18].
На VIII Всесокільському здвизі не було жодного українського сокола з Праги, де українська еміграція в ЧСР найчисленніша. Однак цей здвиг покликав до життя нову українську сокільську організацію в Празі при чехословацькому руханковому товаристві "Нуслі", до якого почали вступати українці в жовтні 1926 р. На установчих зборах вирішено створити руханковий гурток "Сокіл" як філію "Сокола-Батька" у Львові. Гурток у кількості 20 руховиків очолив Олекса Яблонський. На перших порах діяльність в Празі - Нуслях була активною. Підтримуючи зв'язок з "Соколом-Батьком", він подав Комітетові заступництва українського сокільства за кордоном думку про створення Союзу українських сокільських організацій в ЧСР [3, арк. 18].
13 березня 1927 р. відбулося в Подебрадах пленарне засідання Комітету заступництва українського сокільства за кордоном. У ньому взяли участь представники українських сокільських організацій ЧСР. Зокрема Брно представляв М. Дараган, Пмібраум - М. Андрейків, Прагу - З. Равич-Маланюкова, С. Нижанківський, П. Сайкевич, Подебради - М. Єреміїв (голова комітету), Ф. Мороз (секретар), І. Гузимів (заступник голови), Й. Шкеда (начальник комітету). Г. Довженко (скарбник), Т. Йорж (референт), О. Март'янів, П. Петренка. Порядок денний засідання передбачав доповіді делегатів сокільських організацій, звіт Комітету заступництва українського сокільства за кордоном, ухвалення статуту, плану діяльності тощо [2, арк. 1].
Доповіді делегатів сокільських організацій звелися о коротких звітів про стан товариств. Зокрема, М. Андрейків (Пшібраум) прозвітував коротко: "В Пшібрамі на сучасний мент не існує окремої самостійної української сокільської організації, а українські соколи перебувають у складі Українського спортового клюбу в Пшібрамі - яко сокільська секція. На тепер членів сокільська секція нараховує 10 побратимів" [2, арк. 1].
У доповіді Комітету заступництва українського сокільства за кордоном, яку виголосив голова М. Єреміїв, схарактеризовано засади і причини заснування комітету: "Такими були - бажання "Сокола-Батька" мати за кордоном, зокрема в ЧСР заступництво українського сокільства, на що він й вислав уповноваження побр.[атимові] Єреміїву Михайлові" [2, арк. 3]. По-друге, виникла потреба організації українських сокільських сил для одностайного репрезентативного виступу на VIII Всесокільському здвизі в Празі [2, арк. 3]. Тоді ж ухвалено проект його статуту та скликати 31 березня 1927 р. в Празі установчий з'їзд Союзу. На пленарному засіданні комітету ухвалено план діяльності. Серед основних завдань визначено: 1) інформувати в пресі різними статтями та звітами про українське сокільство, його діяльність; 2) співпрацювати з Сокільськими союзами інших народів; 3) створення кадрового складу інструкторів для сокільської праці шляхом організації відповідних курсів, співпрацюючи з ЧСГ; 4) об'єднання сокільських жіночих гуртків в одну організацію на зразок чеської [2, арк. 4].
Вибори Ради Союзу сокільських організацій вирішили не проводити, а залишити чинним діючий комітет до 31 березня 1927 р. До цього терміну на місцях мали провести вибори кандидатів Ради Союзу та Наглядової Ради Союзу, а 31 березня 1927 р. обрати новий склад Ради Союзу. Водночас, для спрощення виборів Ради Союзу ухвалено наступний формат: від Празьких українських сокільських організацій повинні обрати голову Союзу, заступника голови, секретаря; від Подебрад - начальника Союзу та скарбника. До Наглядової ради мали увійти по одному представнику від Подебрад, Пшібрауму та Брно [2, арк. 4].
31 березня 1927 р. відбулися установчі збори Союзу українських сокільських організацій в ЧСР, які відбулися в Празі. Ф. Мороз зачитав вітальний лист Єреміїва М. до майбутньої Ради і запропонував затвердити наступний порядок денний: 1) перевірка мандатів; 2) затвердження протоколу пленарного засідання від 13 березня 1927; 3) ухвалення Статуту українських сокільських організацій в ЧСР; 4) вибори Ради Союзу; 5) біжучі питання. Через малочисельність зборів вирішили встановити "правосильність мандатів", надавши Й. Шкеді і Ф. Савчуку - 2 голоси.
Після обговорення і ухвалення Статуту, обрано Раду Союзу. Проте завдання даного Союзу виявилися нереалізованими в повному масштабі. У жовтні 1927 р. голова Союзу О. Байдуник через незадовільний стан здоров' я та брак часу передав свої обов' язки заступникові О. Сірополковій. У грудні 1927 р.
Обов'язки голови виконував начальник Йосиф Шкеда, а на секретаря кооптовано Ярослава Благітку. Але вже в серпні 1928 р. Я. Благітка залишився сам в Союзі, а з сокільських організацій, які належали до Союзу, діяв лише Український Сокіл в Подебрадах, якому передано справи та архів Союзу [4, арк. 5].
Після утворення Союзу почала завмирати діяльність сокільських гнізд у Пшібрамі та Брно. У Пшібрамі залишилось лише 7 соколів-студентів, які після закінчення навчання залишили місто. У Брно сокільське життя виявилося тривалішим в часі. Фактично діяльність Союзу базувалось на двох гніздах у Празі та Подебрадах [5, арк. 1].
Аналізуючи дану ситуацію, В. Прохода акцентував на необхідності постійного проводу в умовах зміни складу сокільських організацій. "По закінченні студій, - підкреслював В. Прохода, - наші соколи вилітали зі своїх гнізд шукати своєї долі в широкому світі. А вона нам, українцям, не усміхається. В боротьбі за шматок хліба при сучасних надзвичайно тяжких умовах життя не кожний може находити ще бодай якусь можливість працювати для загального добра своєї Батьківщини. Тому в кожному доброму ділі находились одиниці, які, поскільки то було можливо, щиро працювали, коли ж сеї можливости не було - відходили, наступників не находилось і розпочате добре діло завмирало, щоб через деякий час знову ожити" [5, арк. 1].
Таким чином, у 1920-х рр. нові сокільські осередки виникають у декількох країнах Європи, серед яких - Чехословаччина. Підсумком консолідаційних зусиль українських іммігрантів стало утворення Союзу українських сокільських організацій в ЧСР, що, однак, не привело до пожвавлення руху соколів у цій країні.
Список використаних джерел
- 1. ЦДАГО України. - Ф.269. - Оп.1. - Спр.269. 2. Там само. - Спр.1004. 3. Там само. - Спр.1009. 4. Там само. - Спр.1012. 5. Там само. - Спр.1016.
Похожие статьи
-
Розглядаються причини розробки та ухвалення циркуляру ГПУ УССР "Про український сепаратизм" у 1926 р. Проаналізовано основні положення циркуляру та...
-
Система переселенських органів Української Радянської Соціалістичної Республіки (1925-1930 рр.)
У статті описується система органів влади, яка була задіяна для проведення переселенських заходів протягом 1925-1930рр., з'ясовуються особливості її...
-
Діяльність органів юстиції Української РСР у 1918-1956 роках
Нинішні реалії розбудови в Україні демократичної, соціальної, правової держави та процеси її інтеграції до Європейського Союзу об'єктивно зумовлюють...
-
У статті аналізується діяльність і ставлення громадсько-політичних організацій і товариств Донеччини та Закарпаття до реалізації української державної...
-
Культурно-виховний напрям роботи польських парамілітарних організацій на Волині у 1921-1939 рр
Культурно-виховний напрям роботи польських парамілітарних організацій на Волині у 1921-1939 рр. Після підписання Ризького мирного договору в 1921 р. до...
-
Розглядається контраверсійне питання періодизації політичної історії України початку ХХ століття, зокрема доби Національно-визвольної боротьби та...
-
Молодіжний рух як форма вияву соціальної активності молодого покоління є найефективнішим механізмом взаємодії нових поколінь з суспільством. В рамках...
-
У статті визначено вплив муніципальних органів на розвиток культурної ланки життя міст Волинської та Подільської губерній наприкінці ХІХ -- на початку ХХ...
-
Листи до владних структур як джерело вивчення молодіжної повсякденності
Ключові Слова : листи, приватне життя, молодь. Практика звернення громадян з листами-скарга до державних органів влади, зокрема, до редакцій радянських...
-
Історія становлення, розвитку та діяльності ВНК-ДПУ - НКВС-КДБ завжди викликала неабиякий інтерес громадськості та дослідників. Така увага обумовлена...
-
Український національний рух досяг суттєвих успіхів на виборах до І та II Державних дум Росії. Так, із 102 депутатів, яких обирали від українських...
-
Перестройка центральных органов власти и управления В первой четверти XVIII в. был осуществлен целый комплекс реформ, связанных с перестройкой...
-
Утворення першої в Україні херсонської земської санітарної організації
Утворення першої в Україні херсонської земської санітарної організації Уже в початковий період розбудови земської лікувальної медицини з'явилась потреба...
-
Боротьба за освіту: створення різними урядами органів управління освітою на Харківщині у період революції 1917-1921 рр. Одним із складних і суперечливих...
-
Окрім того, ризик зупинки реформи збільшився рішенням президії ЦК КПЧ, згідно якого відповідальність за реалізацію реформи була перенесена на Комісію...
-
Київські імперські очільники і "українське мовне питання" (до 140-х роковин видання Емського указу)
У статті аналізується особливість мовної ситуації в українських губерніях Російської імперії в другій половині ХІХ ст. та висвітлюється ставлення...
-
Вплив М. Грушевського на розвиток соціогуманітарних досліджень в Україні на початку ХХ ст., а найбільше в 1920-х рр., важко переоцінити. Причому в орбіті...
-
У статті подана якісна і кількісна характеристика освіти керівних груп партійної номенклатури УРСР у 1965-1982 рр. Проаналізовано морально-етичний і...
-
Українське повітове місто і велика війна: продовольчі проблеми та ріст цін
Стаття присвячена проблемам фінансової політики російського уряду в Україні в роки Першої світової війни. На прикладі повітового міста Єлисаветграда...
-
Номенклатура Української PCP повоєнної доби (1945
Визначено найхарактерніші риси партійно-державного апаратника Української РСР повоєнного двадцятиріччя. Показано залежність морально-політичних, ділових...
-
Українізація державно-адміністративного апарату в Північно-Кавказькому краї (1923-1932 рр.)
У 1923 р. проведений ХІІ з'їзд РКП(б) взяв курс на надання рівних прав українському населенню національно розвиватися поряд з російським та іншими...
-
Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії наприкінці XIX
Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії наприкінці XIX - на початку XX ст. У пореформений період (з 1861 р.) внаслідок...
-
Стереотипи взаємосприйняття татар і українських козаків у першій половині XVII ст
На основі нових архівних документів і матеріалів про історію кримсько-запорозького союзу 1624-1629 рр. у статті висвітлюються неконфронтаційні контакти...
-
Крим у складі УРСР: економічні та культурні аспекти
Передача Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР на підставі указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 р. викликала...
-
Проаналізовано ставлення соціалістичних та комуністичних сил Галичини до освітньої політики Другої Речі Посполитої. На конкретних прикладах показано її...
-
Створення добровільних пожежних формувань в УСРР (1924-1926 рр.)
У статті розглядаються питання формування системи добровільних пожежних організацій в Україні впродовж 1924 -- 1926 рр. Досліджуються державно-правові...
-
Одним з важливих питань вітчизняної історії є державно-церковні відносини у Радянському Союзі. Доволі оригінальними в історичній ретроспективі виглядають...
-
Вплив князівської влади на розвиток дипломатичних відносин Київської Русі
Вплив князівської влади на розвиток дипломатичних відносин Київської Русі Настюк Андрій Анатолійович - кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії,...
-
Цукрова спекуляція на Поділлі доби Української Держави П. Скоропадського (квітень-грудень 1918 р.)
Для України завжди традиційним було питання - чому дорожчає цукор? Тільки протягом 2009 р. його ціна зросла на 84% [1]. Чи не головною причиною дорожнечі...
-
У середині XVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув з такою силою, що не тільки кардинально змінив хід національної історії, а й суттєво...
-
Формирование и деятельность представительных органов местного самоуправления во второй половине XIX в. Вторая половина ХIХ в. характеризуется наиболее...
-
Іван Мазепа-Колединсъкий (1639-1709 pp.) - Видатні особистості Української козацької держави
Народився в Мазепинцях недалеко від Білої Церкви. Навчався в школі Київського братства, потім у Києво-Могилянському колегіумі та в Полоцьку у єзуїтів....
-
Роль споживчої кооперації Української Соціалістичної Республіки в подоланні продовольчого дефіциту в містах у перші повоєнні роки (1945-1950 рр.)...
-
Із погляду структурального методу історія держав, як відомо, диференціюється на історію законно-легітимних та незаконно-легітимних державних утворень, а...
-
Релігійні громади етноменшин України у системі конфесійних організацій на рубежі XX-ХХІ століть
Розглянуто динаміку відродження релігійного життя етноспільнот пострадянської України. Виявлено низку факторів, які започаткували процес об'єднання...
-
Організація державної влади в роки непу - Влада і суспільство в добу нової економічної політики
Державною владою в опанованій більшовиками країні формально була система рад, на вершині якої знаходився Всеросійський Центральний Виконавчий комітет...
-
У статті розглядається питання ролі органів громадського управління та представників державної влади щодо промислового будівництва в містах Херсонської...
-
М. Максимович про українське козацтво
В українській історіографії першої половини XIX ст. питання походження козацтва стали в центрі уваги, як вітчизняних, так і зарубіжних істориків. В цей...
-
Історія України ХУШ ст. систематично привертала увагу істориків: всебічно вивчена діяльність І-ї та ІІ-ї Малоросійських колегій, натомість заснування і...
-
Криміналізація представників органів державної влади УСРР у 20-х роках XX століття
Метою статті є комплексний аналіз, насамперед, архівних джерел, які стосуються рівня та динаміки поширення кримінальної злочинності серед представників...
Українське сокільство в Чехословаччині: організаційні засади, вплив на консолідацію української молоді (1918-1928 рр.)