Українська повстанська армія (УПА)
Реферат на тему: УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (УПА)
Українська повстанська армія (УПА) -- назва націоналістичних партизанських загонів, що діяли в Західній Україні в 1942--1952 рр. Після нападу фашистської Німеччини на СРСР ОУН-СД, проголосивши у Львові відновлення Української держави (30.06.1941 р.), в умовах окупаційного режиму почала створення національних Збройних сил. Однак німецька окупаційна адміністрація вдалася до репресій проти оунівців і ліквідувала всі спроби легального створення військових структур. До кінця 1942 р. в ОУН переважала доктрина, відповідно до якої необхідно було створювати регулярну армію. При цьому прояви партизанських дій засуджувалися як провокаційні. Наприкінці 1942 р. поблизу Львова відбулася конференція військових референтів вищих проводів ОУН, що переглянула існуючі концепції і висловилася за доцільність створення партизанських і регулярних структур під назвою Військові відділи ОУН-СД.
Формування перших Військових відділів ОУН-СД почалося на Волині під керівництвом С. Качинського ("Остап") у середині жовтня 1942 р. 7 лютого 1943 р. сотня Г. Перегійняка ("Коробки") напала на німецькі поліцейські бараки в містечку Володимирець (Рівненщина). З цього часу ідеологи ОУН відраховують початок антинацистської боротьби своєї організації. Третя конференція ОУН-СД 17--21 лютого 1943 р. схвалила прийнятий курс на збройну боротьбу з окупаційним режимом. Перші підрозділи УПА створювалися на Волині й Поліссі для захисту населення від німецького терору та боротьби проти радянських партизанських загонів. Наприкінці 1942 р. -- у першій половині 1943 р. Військові відділи ОУН-СД нараховували кілька тисяч чоловік. Загальне керівництво відділами здійснював командир М. Клячківський. На чолі штабу стояв В. Івахів. Після загибелі В. Івахіва 13 травня 1943р. Крайовий військовий штаб очолив В. Сидор.
У Галичині ОУН-СД могла розраховувати тільки на створення нечисленних груп, що навіть не декларували своєї приналежності до організації, а виступали під назвою Українська народна самооборона (УНСО), або Самооборонні кущові відділи (СКВ). Загальне командування відділами здійснював поручик А Луцький ("Андрієнко"). Навесні 1943 р. відбулися переговори з УПА, очолюваною Т. Боровцем. У травні 1943 р. переговори завершилися домовленістю про об'єднання обох груп в єдину УПА. Представники Військових відділів ОУН-СД повинні були ввійти в Штаб УПА. Однак відмінність доктрин і статутів, а також особисті амбіції лідерів призвели до наростання протиріч між Т. Боровцем й ОУН-СД. Сторони почали обвинувачувати одна одну в деструкції і заохоченні отаманщини. Крім того, Т. Боровець не насмілювався вступати в конфлікт із польською Армією Крайовою, котра активно діяла на Волині, а М. Клячківський (як і вся ОУН-СД) розглядав поляків як окупантів, тому вважав антипольські акції необхідними. Намагаючись відмежуватися від М. Клячківського, Т. Боровець у липні 1943 р. відколовся від УПА й проголосив про створення Української народної революційної армії (УНРА).
- 7-8серпня 1943р, відділи УПА-Південь на чолі зі. Климишиним ("Круком") провели роззброєння й ліквідацію військових відділів ОУН-М (А. Мельника) під командуванням М. Недзвідзького ("Хрона"). Велика частина мельниківців влилася в УПА, а такі діячі ОУН-М, як Ф. Польовий ("Поль"), В. Штуль ("Чорнота"), М. Скорупський (" Макс "), О. Яценюк ("Волинець"), зайняли керівні посади в УПА. 19 серпня 1943 р., продовжуючи акцію щодо консолідації націоналістичних партизанських загонів підрозділи УПА атакували штаб УНРА на Поліссі, після чого в УПА влилося чимало колишніх прихильників Т. Боровця. Восени 1943р. на Волині була ліквідована група Т. Басюка ("Яворенка") під назвою "Фронт української революції", що займала антибандерівську позицію. У листопаді 1943 р. в основному завершилися переговори між ОУН-СД і ОУН-М, під час яких були досягнуті домовленості про утворення єдиної УПА, про допустимість участі українських збройних формувань у воєнних операціях у складі гітлерівської армії поряд з підпільною роботою, про припинення міжфракційної ворожнечі на час боротьби за звільнення України та про участь мельниківських представників у єдиному штабі.
Бойові дії УПА в 1943 р. на Волині й Поліссі призвели до того, що в ряді районів була цілком ліквідована німецька адміністрація і проголошена тимчасова українська військова влада. 21 березня 1943 р. було здійснено напад на Горохів. 2 травня 1943 р. на трасі Брест -- Ковель був убитий командувач "Штурмабтайлюнга" генерал В. Лютце. У серпні 1943 р. відбувся бій у Загорові загону А. Марцинюка ("Берези"), під час якого німецька сторона застосовувала авіацію. У бою загинули 31 повстанець (з 42) і понад 100 німців (з більше 500). Підрозділи УПА здійснювали рейди на Правобережжя, Буковину, Закарпаття, Підляшшя, Посяння, частина з яких мала характер боротьби проти польських і радянських партизанів, частина -- переважно пропагандистський характер.
З літа 1943 р. почастішали сутички УПА з радянськими партизанами. Спроби переговорів із представниками з'єднань О" Сабурова, С. Ковпака, Д. Медведева, А. Бегми і П. Вершигори не увінчалися успіхом. Радянська сторона вважала партизанів з УПА бандитами, "ворогами народу", підсобниками німецько-фашистських окупантів. У свою чергу, і український націоналізм був послідовно антирадянським.
Навесні 1944 р. відбулися перші збройні сутички УПА з регулярними радянськими частинами. 12 лютого 1944 р. Перший секретар ЦК КП(б)У М. Хрущов підписав офіційне звернення до У ПА з пропозицією добровільно скласти зброю. Однак УПА продовжувала боротьбу. У квітні 1944 р. неподалік с. Гурби Мизоцького р-ну Рівненської області відбулося велике зіткнення між загонами НКВС (30 тис. чоловік під командуванням ген. Марченка) і УПА-Південь (5 тис. чоловік під командуванням М. Свистуна ("Ясена"). Радянські війська завдали відчутної поразки УПА, що втратила в цьому бою 3 588 чоловік. Унаслідок каральних акцій радянської армії УПА-Північ скоротилася до 11 куренів, УПА-Південь -- до 3 куренів.
У нових умовах була проведена реорганізація командування УПА і змінена тактика дій у нових умовах. Насамперед вирішено було об'єднати посади провідника ОУН і головного командира УПА.
27 січня 1944 р. Д. Клячківський передав свої повноваження Р. Шухевичу ("Тарас Чупринка"), а сам залишився командувачем УПА-Північ (після загибелі Клячківського 12 лютого 1945 р. цю посаду зайняв майор І. Литвинчук ("Дубовий"). Командування УПА почало переговори з німецько-фашистськими військами про припинення конфронтації. Представник УПА Іван Гриніх ("Герасимовський") зустрівся 5 березня 1944 р. у Тернополі з представником командування охоронної поліції та СД кримінал-комісаром Паппе, а 28 березня -- з оберштурмбанфюрером СС Вітіском. Під час переговорів мова йшла про можливості українсько-німецького співробітництва в спільній боротьбі проти Червоної Армії, забезпеченні УПА німецькою зброєю, обміні інформацією, що становила інтерес для обох сторін, звільненні німцями українських повстанців, що потрапила в полон.
Улітку 1944 р. особовий склад УПА значно поповнився за рахунок розгромленої радянськими військами в бою під Бродами української дивізії "Галичина". Наприкінці 1944 p. P. Шухевич відмовився від тактики широкомасштабних бойових операцій. Виросла роль зв'язкових, що підтримували зв'язок між командуванням і тактичними одиницями, а також між окремими сотнями. УПА однозначно визнала себе загальноукраїнською армією, що з липня 1944 р. формально підкорилася Українській головній визвольній раді. Основною тактичною одиницею УПА став не курінь, а сотня, що давало можливість діяти більш мобільно й ефективно. Служба безпеки УПА почала боротьбу з прихильниками радянської влади.
З 1945 р. основний тягар боротьби УПА припав на УГГА Захід, а бойові дії перенеслися з Волині й Полісся в Галичину і на Буковину, де діяла Буковинська українська самооборонна армія. Більшість політичних і збройних акцій УПА було спрямовано проти дій радянських органів.
На початку 1946 р. з кетою ліквідації УПА в західні області України були перекинеш частини Червоної Армії, прикордонних і внутрішніх військ з танками, артилерією і літаками. Під час бойових дій, що продовжувалися близько 6 місяців, відбулося більше 1,5 тис. боїв і сутичок. Утрати були великими з обох боків: за націоналістичними джерелами, УПА втратила 5 тис. бійців, радянські війська -- близько 15 тис. (загальні втрати УПА за роки боротьби -- 20 тис. чоловік; військовослужбовців Червоної Армії, органів держбезпеки й внутрішніх військ -- 22 тис. чоловік). Масований наступ радянських регулярних частин і каральних загонів змушував підрозділи УПА постійно змінювати місця дислокації і щоразу застосовувати іншу тактику ведення боїв. Унаслідок утрат під час кровопролитних боїв із супротивником, поранень і хвороб особовий склад армії в 1946 р. скоротився на 40%, що призвело до зниження ефективності бойових дій. Проблематичним став зв'язок між командуванням й окремими частинами. В УПА потрапляли і випадкові люди, що підривали авторитет партизанської армії. Радянські каральні органи своїм завданням вважали не тільки ліквідацію УПА, але й залякування населення. Зокрема, проводилися широкомасштабні акції депортації населення, масово фальсифікувалися кримінальні справи, спалювалися й вирубувалися лісові масиви, прилюдно демонструвалися тіла убитих повстанців тощо. Одночасно радянський уряд оголосив амністію тим партизанам, що добровільно складуть зброю і припинять боротьбу. Урядові звернення до учасників повстанського руху з'являлися 7 разів (останній раз у грудні 1949 p.). Але тільки амністія 1945 р. мала реальний вплив на УПА. У цей період з лісів вийшли, за деякими даними, близько 41 тис. повстанців. В умовах, що створилися, командування УПА прийняло рішення про частковий вивід своїх підрозділів з України в Німеччину й Австрію. Восени 1945 р. і навесні 1946 р. з цією метою було проведено два великі рейди територією Словаччини. У 1947 р. окремі групи повстанців здійснили рейди в ЧССР і Румунію. У1946 р. припинила діяльність УПА-Північ, а влітку 1947 р. -- групи "Буг" і "Лисоня". У 1948--1949 рр. активно діяла тільки група "Говерла" (у районі Дрогобича) і окремі сотні на Гуцульщині. Однак наприкінці 1949 р. і вони були змушені припинити опір. армія український повстанський
31 січня 1949 р. у Львові загинув шеф Головного військового штабу полковник О. Гасин ("Лицар"), 14 квітня 1949 р. -- командир УПА-Схід полковник В. Сидор. Після загибелі 5 березня 1950 р. у бою під Львовом головнокомандувача УПА генерала-хорунжого Р. Шухевича УПА як єдина військова формація припинила свое існування.
Протягом 1944--1948 рр. окремі частини УПА діяли на українських землях в складі Польщі. Після закінчення Другої світової війни командування УПА уклало угоду (18.05.1946р.) з Армією Крайовою, а згодом з повстанською структурою "Воля і Незалежність" про встановлення демаркаційної лінії і взаємне співробітництво. Навесні 1947р. у бою із загоном УПА під командуванням С. Хріна загинув заступник міністра оборони Польщі генерал К. Свєрчевський, що стало приводом для розгортання акції депортації українського населення з етнічних українських земель (операція "Вісла"). У новостворені на колишніх німецьких землях воєводства (Вроцлавське, Гданське, Ольштинське, Щецинське, Познанське) силоміць переселили близько 150тис. українців. Масові репресії польського комуністичного уряду викликали рішучу протидію УПА. Для боротьби з частинами УПА польське командування направило 20-тисячну армію під командуванням генерала С. Моссора. 20 вересня 1947 р. у бою з підрозділами польських урядових військ загинув провідник ОУН на польських землях Я. Старух. Після тривалих боїв з переважаючими силами супротивника командування УПА вирішило вивести 16 бойових сотень з території Польщі. 29 червня 1947 р. три сотні прорвалися на територію Дрогобицької області, а сотня під командуванням М. Дуди ("Громенка") пробилася через територію Чехословаччини в Західну Німеччину. Інші загони УПА були розбиті.
Похожие статьи
-
Українська лівиця Галичини у міжвоєнний період ХХ ст.: церковно-релігійні аспекти діяльності
В історико--політологічному дискурсі проаналізовано ставлення українських партій лівого спрямування (Комуністична партія Східної Галичини, Комуністична...
-
Армія та держава монголів - Північно-Східна Русь у XII
У ХП ст. монголи були типовими кочівниками: жили родами, не вели осілого способу життя, весь час пересувалися на нові пасовиська, розводили коней, волів...
-
Проаналізовано ставлення соціалістичних та комуністичних сил Галичини до освітньої політики Другої Речі Посполитої. На конкретних прикладах показано її...
-
Після поразки в Полтавській битві Мазепа разом зі своїми прибічниками знайшов політичний притулок у Молдавії. 21 вересня 1709 р. І. Мазепа помер. Після...
-
До створення Комуністичної Партії Китаю Мао Цзедун народився 26 грудня 1893 року в сім'ї фермера в місті Шаошань провінції Хунань. У 1911 Мао поступив до...
-
Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції
Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції Наполеон бонапарт імператор Перший консул та імператор (з 1804 р.) Франції Наполеон Бонапарт...
-
Козацька доба (XV-XVIII ст.). Історична довідка
Козацька доба (XV-XVIII ст.). Історична довідка Після зруйнування в 1240 р. Києва, економічне і соціальне життя України переміщується в основному на...
-
Римська держава в І ст. до н. е
РИМСЬКА ДЕРЖАВА в І ст. до н. е. Хоча римським рабовласникам удалося придушити повстання Спартака, проте політичний лад, який сформувався за багато...
-
Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)
Україна в роки другої світової війни (1939-1945 рр.) Наприкінці 1930-х років у Європі розжарювалася міжнародна ситуація. Дві тоталітарних держави -...
-
Росія в першій половині XVIII ст
7 Росія в першій половині XVIII ст. Північна війна престолонаслідування швеція На початку ХУШ ст. Росія розпочала Північну війну (1700 - 1721) проти...
-
У статті аналізується проблема боротьби органів ЧК з економічною злочинністю. Встановлено, що, незважаючи на позитивні наслідки оздоровлення економіки,...
-
Створення добровільних пожежних формувань в УСРР (1924-1926 рр.)
У статті розглядаються питання формування системи добровільних пожежних організацій в Україні впродовж 1924 -- 1926 рр. Досліджуються державно-правові...
-
Неп як державний капіталізм - Влада і суспільство в добу нової економічної політики
Х з'їзд РКП(б) вважають початком нової економічної політики тільки тому, що він легітимізував перехід від продрозкладки до продподатку. Насправді, однак,...
-
Біографія Володимира Мономаха - Володимир Мономах
Володимир Мономах - великий князь смоленський (1073-1078), чернігівський (1078-1094) переяславський (1094-1113), київський (1113-1125), державний діяч,...
-
Військова реформа - Модернізаційні процеси в Росії часів Петра І
Першочерговою реформаторською справою Петра І, найтривалішою і найважчою як для нього самого, так і для народу була військова реформа. Основним її...
-
Харківський губернський комітет товариства опіки тюрем
Стаття присвячена розгляду процесу створення Харківського губернського комітету Товариства опіки тюрем у середині ХІХ ст. Досліджено законодавчу основу...
-
У статті визначено вплив муніципальних органів на розвиток культурної ланки життя міст Волинської та Подільської губерній наприкінці ХІХ -- на початку ХХ...
-
Німецька Демократична Республіка. - Німеччина у другій половині XX
Життя східних німців будувалося за радянським зразком. 1950 р. державний сектор уже охоплював 77 % потужностей промислового виробництва; на селі...
-
Санітарно-гігієнічна складова фронтового побуту Червоної армії в період 1941-1942 років
Проблематика санітарно-гігієнічного догляду особового складу Червоної армії та первинна медична допомога на фронті є важливою частиною вивчення...
-
Цивілізація стародавнього Єгипту
Цивілізація стародавнього Єгипту Приблизно одночасно із переходом до вищої стадії соціальності в розвитку ранньоземлеробських общин Месопотамії...
-
Хрущовська "відлига" (так став називатись цей період завдяки вислову російського публіциста І. Еренбурга) сприяла національно-духовному пробудженню....
-
У статті досліджено адміністративні та судові санкції, що були вжиті проти щоденної суспільно-політичної преси Києва протягом довоєнного (1907 -1914 рр.)...
-
Крим у період Другої світової війни: регіональний вимір
Стаття присвячена воєнно-політичним, соціально-економічним та етноконфесійним аспектам Другої світової війни на території Кримського півострова....
-
Чому і як Крим передали Україні? - Російсько-радянське "визнання" України
У 1954 р. відбулося резонансна подія, яка продемонструвала цілковиту впевненість центрального керівництва СРСР в міцності контролю над Україною - до її...
-
Освічені і знаючі люди на сході завжди цінувалися. До таких людей шанобливо зверталися як "мірза". Ця тенденція була продовжена на мусульманському сході....
-
Етапи та особливості процесу формування болгарської етнічної меншини України
У статті висвітлені етапи переселення болгар на територію Південної Бессарабії впродовж ХУШ-ХІХ ст. та проаналізована політика уряду Російської імперії...
-
Гетто. Робітники та концентраційні табори. Табори смерті - Голокост під час Другої Світової війни
Голокост (від грецьк. "holokaustos" - усеспалення; знищення вогнем; жертвоприношення) - загибель значної своїй частини єврейського населення Європи (...
-
Північноамериканська цивілізація
Північноамериканська цивілізація У всесвітній історії впродовж останніх півтора століть спостерігається піднесення північноамериканської цивілізації"...
-
Становище єврейського населення у Німеччині у кінці 30-х - початку 40-х ХХ століття 1 квітня 1933 року нацисти провели бойкот єврейських крамниць та...
-
Українсько-польський союз 1920 р. у контексті дипломатичних стосунків РСФРР і Речі Посполитої
У статті висвітлюються українсько-польські відносини в період національно-визвольної боротьби 1917-1921 рр., зокрема підписання у квітні 1920 р. між УНР...
-
Окрім того, ризик зупинки реформи збільшився рішенням президії ЦК КПЧ, згідно якого відповідальність за реалізацію реформи була перенесена на Комісію...
-
Незважаючи на міжусобні війни між окремими князями, Волинська і Галицька земля здавна підтримували якнайтісніші економічні та культурні зв'язки. Ці...
-
Освіта православного духовенства Холмсько-Варшавської єпархії (1875-1905 рр.)
Автор акцентує увагу на освіті холмсько-варшавського православного кліру, який працював у Царстві Польському після насильницької ліквідації унії в 1875...
-
Особливості чеської політичної системи у межах соціалістичного табору з 1945-1967 рр. Чехословаччина стала винятком у міжвоєнний період: чехословацька...
-
Тоталітарний терор - Тоталітарний терор
Форсування соціалістичної індустріалізації та насильницька колективізація, формування режиму одноосібної влади Сталіна і посилення...
-
Революції у країнах Східної Європи кінця 80-х років
Революції у країнах Східної Європи кінця 80-х років У другій половиш 80-х років країни Східної Європи опинилися у стані глибокої економічної та...
-
Катеринославське наукове товариство на тлі соціально-економічних процесів у регіоні
Рассмотрены в контексте социально-экономических и урбанизационных процессов, происходивших в Екатеринославской губернии в конце Х1Х - начале ХХ столетия,...
-
Передумови створення науково-природничих товариств в Україні у другій половині ХІХ
Висвітлено соціально--політичні та економічні передумови становлення науково-природничих товариств в України у другій половині ХІХ -- початку ХХ ст....
-
"Перськопіддані" в Російській імперії (ХІХ початок ХХ ст.) за матеріалами українських архівів
У статті аналізується соціальний стан "перськопідданих" в Російській імперії у період ХХ початку ХІХ ст.. Використано матеріали українських архівів....
-
Розглядається контраверсійне питання періодизації політичної історії України початку ХХ століття, зокрема доби Національно-визвольної боротьби та...
Українська повстанська армія (УПА)