Стагнаційні тенденції економіки - НЕП та її здійснення в Україні

До кінця 1920-х рр.. радянська економіка сигналізувала про наростання серйозних проблем і протиріч. Ситуація до того ж посилювалася ще й ті, що протягом 1920-х рр.. інформація про економічний розвиток країни була не зовсім правильною.

Тим часом у вищих партійно-державних сферах витав міф про значне поліпшення рівня життя широких верств населення. Дійсно, в 1927 р. за душового споживання м'яса городянами СРСР фактично зрівнялася з США. У пресі звучали захоплені твердження про гарному харчуванні населення в СРСР. Однак це було далеко від істини, тому що всі твердження про поліпшення життєвого рівня базувалися на офіційній "усередненою" статистиці. [10, с. 243].

Національний дохід, судячи з вітчизняним статистичними джерелами, виріс в порівнянні з 1913 р. на 19%.

У 1927-1928 рр. індекс роздрібних цін виріс в порівнянні з 1913 р. приблизно в 2 рази, а будівельний індекс, що визначає величину фонду накопичення, ще більше - в 2,45 разів. З урахуванням часток фонду накопичення й фонду споживання отримуємо загальний індекс цін для перерахунку національного доходу - 2,07.

Отже, національний дохід виявився на 12% нижче рівня 1913 р. ВВП, з урахуванням зростання населення на 5%, зменшилася на 17%.

Економічна ситуація в світі такої оцінки виглядала набагато гірше, ніж це уявлялося в кінці 20-х рр.. нашими статистиками. Ясно, що рівень життя трудящих був набагато гірше, ніж в 1913 р., незважаючи на деякий перерозподіл національного доходу на їхню користь (ліквідація поміщиків і великої буржуазії в чому компенсувалося зростанням бюрократичного апарату). Погіршилося забезпеченість житлом, тому що при тій же чисельності міського населення обсяг житлового фонду зменшився на 20%.

У сільському господарстві відчутно позначалася ліквідація в період "воєнного комунізму" багатьох високоефективних товарних господарств (поміщицьких і куркульських). Створені на їх місці радгоспи і колгоспи виявилися малоефективними. Втрати періоду громадянської війни та еміграції важко позначалися на технічному прогресі.

Перед поглядом вищої партійної та державної еліти в кінці 1920-х рр. вимальовувалася перспектива економічної стагнації і військового безсилля з неминучими рано чи пізно соціальними вибухами або поразкою у війні з "світовим імперіалізмом", яка, на думку партійного керівництва, була невідворотна. Прийнятий в кінці 1920-х рр. курс на згортання непу був наслідком не лише авторитарних нахилів тодішнього керівництва. Загибель непу та затвердження командно-адміністративної системи стали неминучими.

Ринок, що склався в результаті непу, був серйозно деформований невідповідним державним контролем. Стрижневою основою цього контролю з'явилися директивні, лімітні ціни. Більшовицька ідеологія і доктринальні установки вже спочатку не допускали для ринку можливості утвердитися "всерйоз і надовго".

Неп вводився фрагментарно, без твердих правових гарантій. Націоналізація землі, монополія зовнішньої торгівлі, короткострокова оренда, часті й необгрунтовані переділи, прогресивна шкала оподаткування замість пропорційних податків, гігантська бюрократизація - такі перешкоди істотно знижували ефективність непу вже з перших кроків її здійснення. Таким чином, в кінці 1920-х рр.. був остаточно розчищено шлях для переходу від непівської економіки до планового господарства.

Похожие статьи




Стагнаційні тенденції економіки - НЕП та її здійснення в Україні

Предыдущая | Следующая