Розв'язання русько-половецької війни. 1184--1194 рр. Орельська і Хорольська битви. - Основи історії і культури рідного краю

Починаючи з 1184 боротьба з половцями набрала форми нової війни, яка пpoдовжувалася ціле десятиліття. З руського боку були київські князі-дуумвіри Святослав і його сват Рюрик Святославич, син Рюрика Ростислав, новгород-сіверський князь Ігор Святославич та Переяславський князь Володимир Глібович; з боку половців Кончак. Головною а війни стала Київщина й Переяславщина, причому уже перший період війни землі по Сулі були цілковито спустош

За 11 років війни відбулося більше 20 походів і Відчутні поразки степовикам були нанесені 30 липня 1184 на Орелі і 1 березня 1185 р. на Хоролі. В обох битвах і відзначився полк переяславського князя Володимира Глібовича. В. К. Малик "Черлені щити": "Вен похмуро, з жахом і люттю дивилися на розорене, сплюндроване Посулля. Все знищено! Укріплені городки взяті приступом і спален лишні села лежали безлюдні, мертві. Сніги на багато поприщ чорніли від диму та попелу. Ні людини живої, ні худоби, лиш поміж пустками гарчать здичавілі голодні собаки, гризучись біля з трупів, та вороння тривожно каркає, кружляючи в холодному сірому повітрі".

Ревниво сприйнявши ці перемоги своїх родичів-недругів, новгород-сіверський князь Ігор Святославович намірився зробити свій окремий похід. У квітні 1185 р. він вибрався в похід у половецький Степ у напрямку колишньої отчини Ольговичів - Тмутаракані. Ця авантюра оспівана у "Слові про Ігорів похід". Замість легкої перемоги над недобитками, Ігор зустрівся з головними половецькими силами. В триденному бою на березі р. Каяли, неподалік від Азовського моря. Все військо було знищене, а сам проводир із трьома князями потрапив у полон.

Невдалий похід Сіверського князя Ігоря Святославича 1185 р. відкрив хану Кончаку дорогу на Переяслав. Хан три мав місто в облозі, але взяти не зміг. Переяславський князі Володимир Глібович мужньо захищався, діставши тяжкі поранення. Кончак відійшов. Помітним успіхом половців стало лише взяття половцями у Нижньому Посуллі літописного Римова (локалізований В. Г. Ляскоронським і Ю. Ю. Моргуновим як третє серед городищ у с. Велика Бурімка теперішнього Чорнобаївського району Черкаської обл.). Катастрофа сталася, коли велика кількість захисників стовпилася на струхлій стіні, кліті якої не витримали і обвалилися. Половці розорили місто, а його мешканців вивели в полон.

З "Київського літопису" (1185 р.): "Поганіє ж половці, перемігши Ігоря з браттям, сильно загордилися і зібрали весь народ свій на Руську землю. Кончак пішов до Переяславля і оступив город, і билися вони тут увесь день. Володимир Глібович, -- а був він одважний і сильний у бою, -- виїхав із города, і помчав до них, хоча за ним мало дерзнуло дружини, і бився з ними кріпко, і обступило його багато половців. Тоді інші, бачивши, що князь їхній завзято б'ється, виринули із города і одняли князя свого, який був поранений трьома списами. І сей доблесний Володимир, поранений і струджений, в'їхав у город свій і втер мужнього поту свого за отчину свою".

Після невеликої перерви війна відновилася на початку 1187 р. Почувши, що половці наблизилися до руських границь, Святослав із Рюриком швидко зібралися в похід. Володимир приєднався до них, і цього разу випросившись в авангард війська. Половці не прийняли бою і втекли за Дніпро. Під час цього походу Володимир Глібович захворів і помер (згадка про Україну). Узимку 1187-1188 р. князі знову вибралися на половців, але похід довелося перервати, оскільки Ярослав чернігівський вернувся з дороги. Руське військо дійшло до Поорілля, за 15 км від Голубого лісу, де жили половці, але через князівські чвари до бою не дійшло.

В 1190-1194 рр. воєнні дії велися головним чином на правому березі Дніпра. Що діялося на лівому - достеменно невідомо. В літопису під 1191 р. згадуються два походи Ольговичів в в степ, боротьба звелася до пасивної оборони кордонів. Руські князі з дружинами цілими місяцями "стерегли руську землю", лише в поодиноких випадках нападаючи на половецькі кочовища. В свою чергу, половці не наважувалися вступати в бій з об'єднаними силами руських князів і жодного разу не змогли перемогти навіть авангардні сили княжої молоді.

Як і в Посуллі, колонізаційні процеси в Поворсклі й Попсіллі йшли у тісному взаємозв'язку із оборонними заходами. У XII - І пол. XIII ст. на Пслі та Ворсклі виникає низка городищ і поселень. Найімовірніше, з середини XII ст. тут розпочався процес становлення нового кордону і формування системи ешелонованої оборони, подібної до створеної на Сулі.

Уздовж правого високого берега Псла і його притоки Хоролу давньоруські поселення вишикувалися своєрідним розрідженим ланцюжком, розташовуючись одне від одного на відстані візуального контролю і доступності вогняної чи димової сигналізації (12-25 км). Укріплені городища контролювали броди вздовж торованих шляхів та ймовірні переправи і виконували функцію авангардного рубежу оборони за 1-3 кінних переходи від Посульського кордону.

У XII - серед. XIII ст. давньоруським населенням був опанований лівий берег Ворскли; тут виник ряд невеликих селищ. Переміщення масованих нападів кочівників на середню і верхню течії Сули стимулювало освоєння руським населенням нижніх течій Псла, Ворскли.

Прикладом невеликого поселення на південно-східній окраїні давньоруських земель є рештки городища у нижній течії Ворскли - в ур. Маджари в Нових Санжарах. Свого часу укріплення займало мис правого корінного берега, що здіймався над заплавою ріки на 60 м. Загальна площа залишків пам'ятки 0,2 га. Мис на протязі 1,5 км має ескарповані схили, по краю яких збереглися рештки невеликого валу. В центрі укріплення виявлено ділянку валу висотою 1,0-1,5 м при ширині в основі 2,5-3,5 м, що збереглася упродовж |10 м, а також ледь помітні сліди рову шириною 4-6 м. Розкопками О. В. Серова (1992 р.) досліджено залишки садиби з кількома господарськими ямами; В. О. Мокляком у південній частині пам'ятки виявлене дитячі поховання, що знаходилося у ямі-зерносховищі. Серед горщиків, денце одного з яких прикрашене тавром гончаря, залізний цвях, вироби з кістки, сережка, уламок скляного крученого браслету, фрагменти кружального посуду кінця XI, поч. ХП-ХШ ст.

Похожие статьи




Розв'язання русько-половецької війни. 1184--1194 рр. Орельська і Хорольська битви. - Основи історії і культури рідного краю

Предыдущая | Следующая