Розпад СРСР - Спроба державного перевороту в СРСР

7 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі (Білорусь) зібралися лідери Білорусі (С. Шушкевич), Росії (Б. Єльцин) і України (Л. Кравчук). Результатом їхніх переговорів стало підписання 8 грудня 1991 р. угоди про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).

Основні положення цієї угоди з урахуванням застережень, прийнятих Верховною Радою України, такі:

    1) три держави, які підписали Союзний договір 1922 р., заявляють, що СРСР як держава припиняє своє існування; 2) кожна з них забезпечує своїм громадянам рівні права і свободи, визнає і поважає територіальну цілісність інших членів Співдружності, недоторканність наявних кордонів, гарантує їхню відкритість, свободу пересування і передачі інформації; 3) високі Договірні Сторони формують на базі угруповань Збройних сил колишнього СРСР власні збройні сили, зберігаючи спільний воєнно-стратегічний простір та єдиний контроль за ядерною зброєю; 4) до сфери їхнього співробітництва належать консультації в галузі зовнішньої політики, розвиток спільного економічного простору, митна політика, власні системи транспорту і зв'язку, екологічна безпека, міграційна політика, боротьба з організованою злочинністю, ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи; 5) угода відкрита для приєднання всіх держав.

Місце перебування координаційних органів Співдружності - Мінськ.

Діяльність органів колишнього СРСР на територіях членів Співдружності припиняється.

Розпаду СРСР сприяли такі фактори. Міжнародні фактори:

    1) поразка соціалістичного табору в "холодній війні", розпад соціалістичної системи; 2) активізація регіональних конфліктів. Увага керівництва більшості країн Заходу була зосереджена на двох гарячих точках - кризі у Перській затоці та наростанні воєнного конфлікту в колишній Югославії, Внутрішні фактори: 1) погіршувалася соціально-економічна та політична ситуація в СРСР; 2) центр фактично втратив контроль за подіями на місцях; 3) посилилися відцентрові тенденції в союзних республіках; 4) поразка заколоту, тимчасова розгубленість консервативних сил; 5) намагання Росії зберегти головну роль після заколоту 19- 21 серпня 1991 р., керівництво якої бажало забезпечити собі роль лідера в новому союзі.

Національні факторні

    1) існування в республіках системи формально легітимних (законних) органів державного управління; 2) бажання місцевої номенклатури звільнитися з-під опіки Москви; 3) активізація національно-демократичного крила політичних сил республік; 4) посилення відцентрових настроїв у громадській думці після поразки заколоту; 6) дотримання політичного нейтралітету армією; 6) небажання правоохоронних органів виступити проти власного народу; 7) багатовікова боротьба народів за створення власних самостійних держав.

Похожие статьи




Розпад СРСР - Спроба державного перевороту в СРСР

Предыдущая | Следующая