ПИСЕМНІСТЬ ТА ЛІТЕРАТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ - Освіта й наука в Київській Русі

Після введення візантійського православ'я, яке стало "культурою" ново-навернених, на Русі остаточно утверджується кирилична система письма. Нового письма потребувала держава і церква. Це письмо називалось "кирилиця", воно прийшло на Русь разом із писцями і богослужебними книгами із Болгарії. Поступово кириличне письмо витіснило стару писемність. Кирилицею написані всі відомі нам твори XI і наступних століть: "Остромирове Євангеліє", "Ізборники" 1073 і 1076 рр., "Слово про закон і благодать", "Мстиславове Євангеліє", "Повість минулих літ" та ін.

Пам'ятки давньоруського письма можна побачити на різних предметах та виробах - пряслицях, горщиках, корчагах, голосниках, ливарних формочках та інших предметах домашнього вжитку. Вони свідчать, що писемність була поширена серед простого люду.

Важливими писемними пам'ятками є знайдені у Новгороді, Зве-нигороді та інших містах, берестяні грамоти - переписка городян про господарські справи.

Оригінальними пам'ятками давньоруського письма є графіті XI-XIV ст., що містяться на стінах Софійського собору, Кирилівської церкви, Видубицького монастиря, Успенського собору Печерського монастиря, церкви Спаса на Берестові та Золотих воріт.

Особливий інтерес становить так звана "Софійська азбука", виявлена С. О.Висоцьким на стіні Михайлівського вівтаря Софійського собору в Києві. Вона складалась із 27 літер: 23 - грецьких і 4 - слов'янських: Б, Ж, ПІ, Щ. Згідно з С. О.Висоцьким, "Софійська азбука" відображає один із перехідних етапів східнослов'янської писемності, коли до грецького алфавіту почали додавати букви для передачі фонетичних особливостей слов'янської мови. Ймовірно,

Цікавими пам'ятками є стилі (залізні, бронзові і кістяні писала) для письма на воскових дощечках, бересті і штукатурці. Вони дають повне уявлення про грамотність прихожан соборів та широких верств населення Київської Русі. Всі ціпам'ятки вказують на те, що писемність у Київській Русі була не тільки привілеєм князів і духовенства, але і надбанням широких верств міського населення.

Для проникнення писемності на Русь позитивне значення мали торговельні зв'язки з різними країнами Заходу і Сходу, особливо з Візантією. Київські купці під час торгівлі знайомилися з грошовим обігом, початками арифметичних знань, мірами ваги тощо.

Православ'я принесло на Русь богослужбові книги, релігійну та світську перекладну літературу. До нас дійшли найдавніші рукописні книги - "Остромирове Євангеліє" (1057) і два "Ізборники" (збірника текстів) князя Святослава (1073 і 1076). Стверджують, що в XI-XIII ст. в обігу перебувало 130-140 тис. книг кількох сотень назв. Існувала думка, що давньоруська культура була "німа" - вона, як вважали, не мала самобутньої літератури. Це не так. Давньоруська література представлена ??різними жанрами (літописання, житія святих, публіцистика, повчання і дорожні замітки, чудове "Слово о полку Ігоревім", що не належить до жодного з відомих жанрів), вона відрізняється багатством образів, стилів і напрямків.

У XI-XII ст. на Русі з'являється літописання. У літописах описується не тільки послідовність подій, що відбувалися, а й містяться біблійні тексти, фіксуються документи, наводяться коментарі укладачів літописів. Найдавніша з дійшли до нас літописів - "Повість временних літ". Одним із найвідоміших укладачів літопису був Нестор, хоча його редакція не дійшла до наших днів. Дві наступних редакції були створені у Видубицькому монастирі і мали суто політичних характер. Адже написані за замовленням Володимира Мономаха. Та незважаючи на це питання, якими відкривається "Повість временних літ", не втрачають своєї актуальності і зараз: "Звідки пішла Руська земля, хто в Києві нача первее княжити і як Руська земля стала есть", - вже говорять про масштаб особистості творця літопису, його літературних здібностях В укладанні літопису було використано не лише літописні замітки, а й зразки усної словесності, героїчного епосу, уривки із творів візантійських істориків, житійні твори, уривки із перекладних та інше. Тобто "Повість минулих літ" - це своєрідна хрестоматія та енциклопедія не тільки історії, а й культури. Після розпаду Київської Русі виникли самостійні літописні школи в відокремилися землях, але всі вони, як до зразка, зверталися до "Повісті временних літ".

Іншим жанром давньоруської літератури є житіє. Житіє (агіографія) оповідає про святе життя церковнослужителя або світського особи, зведеного у ранг святого. Житіє вимагало від свого автора твердого проходження встановленим правилам. Житіє композиційно поділялося на три частини: вступ, центральну частину, висновок. У вступі автор повинен був обов'язково вибачатися за недостатнє уміння в писанні. А висновок присвячувалося вихваляння героя житія. У центральній частині описується безпосередньо біографія святого. Житіє відноситься до дореалістічному жанру, тому що описуються тільки позитивні властивості героя. Негативні опускаються. У результаті виходить "нудотний" образ святого. У даному випадку житіє близько підходить до іконопису. Літописцю Нестору приписують, за переказами, авторство житія, присвяченого убієнним Борису і Глібу, а також засновника Києво-Печерської лаври - ігумену Феодосію.

З творів ораторсько-публіцистичного жанру виділяється "Слово про Закон і Благодать", створене Іларіоном, першим росіянином за походженням митрополитом, в середині XI ст. Це роздуми про владу, про місце Русі у Європі. Чудово "Повчання" Володимира Мономаха, написане для синів. Князь повинен бути мудрий, милосердний, справедливий, освічений, поблажливий і твердий у захисті слабких. Сили і доблесті, вірного служіння країні вимагав від князя Данило Заточник, автор блискучого з мови та літературній формі "Моління".

Поширення писемності супроводжувалося створенням бібліотек. Перші бібліотеки створювалися при церквах і монастирях. Найбільша (її заснував Ярослав Мудрий) знаходилася у Софійському соборі, і спочатку там нараховувалося біля 1000 примірників книг. Тут же було організовано переписування книг. Завдяки цій роботі книжковий фонд Київської Русі складав щонайменше 130-140 тис. томів. Переписана від руки, зроблена з пергаменту, багато оформлена книга коштувала дуже дорого - приблизно стільки ж, скільки невеликий маєток або міський будинок.

Похожие статьи




ПИСЕМНІСТЬ ТА ЛІТЕРАТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ - Освіта й наука в Київській Русі

Предыдущая | Следующая